Рішення

від 22.06.2023 по справі 930/454/23

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/454/23

Провадження №2/930/284/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22.06.2023 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Путій З.О.

за участю представника позивачки - адвоката: Головенка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 - представника позивача, адвоката Головенка Є.В. до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Райгородської сільської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 31.10.2022 року.

Від спільного подружнього життя в них народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 14.03.2022 року з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 .Згідно довідки державного виконавця від 03.11.2022 року заборгованість зі сплати аліментів становить 21899,00 грн. та постійно зростає, оскільки відповідач дану заборгованість не сплачує.

Крім того, 25.09.2022 року відповідач вчинив відносно позивачки кримінальне правопорушення за ознаками кримінальних проступків, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за №12022025090000185 від 26.09.2022 року та починаючи від 29.09.2022 року ОСОБА_2 перебуває в розшуку.

У зв`язку з викладеними обставинами позивачка переїхала проживати за місцем своєї реєстрації в с. Ометинці Гайсинського району та на даний час бажає, зокрема зареєструвати місце проживання своєї дитини за місцем свого проживання, проте на це потрібен дозвіл батька, який на даний час самоусунувся від виховання та забезпечення їхнього спільного сина та ніякої участі в його житті не приймає.

Позивачка зверталася до Райгородської сільської ради з заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно їхнього сина, проте висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не був затверджений і таке рішення мотивується тим, що на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Райгородської сільської ради не був заслухано батька, який на даний час перебуває в розшуку.

На даний час позивачка повністю опікується інтересами і потребами їхньої дитини, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини.

Позивачка ніколи не перешкоджала і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню батька з дитиною, проте під час вчинення відносно неї кримінальних правопорушень відповідач намагався забрати їхню дитину та висловлював такі погрози.

Виходячи з того, що увесь час дитина проживала зі позивачкою, яка займалася вихованням та піклуванням сина, відповідач ніколи надовго не залишався з сином, не виявляв проявів самостійного виховання сина, навіть в період коли сторони проживали разом, тому позивачка звернулася до суду із позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю

Представник позивачки - адвокат Головенко Є.В. в судовому засідання позовну заяву підтримав у повному обсязі, просить її задовольнити та визначити місце проживання дитини із матір`ю.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - представник служби у справах дітей Райгородської сільської ради, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву про розгляд справи без представника третьої особи, при прийнятті рішення просять взяти до уваги висновок комісії з питань захисту дитини, який затверджений рішенням виконавчого комітету сільської ради від 16.03.2023 №26 "Про затвердження висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 ".

Ураховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що з 26.01.2020 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 31.10.2022 року було розірвано.

Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .

Рішенням Немирівського районного суду від 14.03.2022 з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх доходів до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/4 всіх видів доходів до досягнення дитиною 3-х річного віку.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_3, ОСОБА_2 станом на 01.11.2022 має заборгованість у розмірі 21899 грн.

Постановою прокурора Гайсинської окружної прокуратури від 28.10.2022 досудове розслідування кримінального провадження №12022025090000185 від 26.09.2022 за ознаками кримінальних проступків, передбачених ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 129 КК України було зупинено та оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_2 , оскільки місце знаходження підозрюваного невідомо.

19.01.2023 Рішенням виконавчого комітету Райгородської сільської ради №8 було затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно свого малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки питання про позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним.

Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини, затвердженого начальником служби у справах дітей Райгородської сільської ради 22.12.2022, малолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 в будинку її батьків в с. Ометинці. Батько ОСОБА_3 участі у житті та вихованні свого сина не бере.

Відповідно до Довідки №1218, виданої Центром ПМСД Немирівської районної ради від 14.10.2022 ОСОБА_1 соматично здорова, на "Д" обліку не перебуває.

Відповідно до довідки - характеристики №234 від 13.10.2022 та довідки №02.24.06/233 від 13.10.2022, виданих Райгородської сільською радою, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Разом із нею проживає її син ОСОБА_3 , який перебуває на її утриманні. В селі ОСОБА_1 користується повагою та авторитетом, депутатом не являється, скромна в побуті та сім`ї. За час її проживання в селі скарг та заяв на неї не надходило. Компроментуючими даними сільська рада не володіє.

16.03.2023 Рішенням виконавчого комітету Райгородської сільської ради №26 було затверджено висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 ..

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Підстави для відхилення висновку Служби у справах дітей Райгородської сільської ради щодо доцільності визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 у суду відсутні, позаяк вказаний висновок був підготовлений на підставі повно та всебічно досліджених наданих органу опіки та піклування документів.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували висновки, яких дійшла Служби у справах дітей Райгородської сільської ради як орган опіки та піклування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові, прийнятій 28 жовтня 2020 року у цивільній справі №241/47/19, провадження №61-5726св20.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , яка забезпечує дитину всім необхідним для розвитку та відпочинку, матір самостійно займається вихованням дитини, піклується про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створює належні умови для життя. Натомість батько дитини - ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає, життям своєї дитини не цікавиться, аліментів на утримання сина не сплачує.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, як це закріплено вимогами частин 5, 6 статті 81 ЦПК України.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89 ЦПК України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), як це визначено правилами частини 3 статті 89 ЦПК України.

Отже, у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, ураховуючи висновок органу опіки і піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини разом з матір`ю, а також створення останнім належних умов для проживання, виховання та матеріального забезпечення дитини, суд вважає за необхідне визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Щодо вимоги позивачки про відшкодування понесених нею судових витрат, судом встановлено наступне.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи, що позивачкою при зверненні до суду із позовною було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., на підтвердження чого надано квитанцію 32528798800006346810, а також те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути витрати у виді сплаченого судового збору.

Також, позивачка просить стягнути із відповідача на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Так, відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності д ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи, що позивачкою не було надано взагалі підтверджуючих документів про понесення нею витрат на оплату правничої допомоги та розрахунку даної допомоги, як і не додано її представником, вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на надання правничої допомоги є недоведеною, необґрунтованою та у її задоволенні слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст.ст. 19, 141, 161 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 258-259, 263-265, 274-280, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - представника позивача, адвоката Головенка Є.В. до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Райгородської сільської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її реєстрації або проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 - 1073,60 гривень сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко