Постанова

від 21.06.2023 по справі 909/1187/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 909/1187/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 (колегія суддів: Гриців В. М. - головуючий, Зварич О. В., Малех І. Б.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2022 (суддя Скапровська І. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден»

до: 1) Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»;

2) Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича,

про витребування із чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, визнання права власності,

за участю: позивача Чумаченко О. Є. (адвокат); відповідача-1 1) Ананійчук О. А.(адвокат), 2) Тарасенков В. В. (адвокат), 3) Лопатнікова А.В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден» (далі - Товариство), звернувшись з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк; відповідач-1), Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича (далі - Нотаріус; відповідач-2), просило: витребувати із чужого незаконного володіння Банку на користь позивача земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:0565, площею 2,9574 га, розташовану за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця (далі - Земельна ділянка); скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право приватної власності Банку на Земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 382483526110; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 16367579 щодо реєстрації за Банком права власності на Земельну ділянку; визнати за позивачем право власності на Земельну ділянку, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування готельної та господарської інфраструктури для надання туристичних послуг.

1.2 Позов обґрунтовано суперечливою поведінкою відповідача-1, оскільки Банк, стверджуючи в справі іноземного суду про нікчемність основного зобов`язання, фактично висловив своє невизнання та неприйняття не лише кредитних договорів, але й договору, який укладався на забезпечення таких кредитних договорів, як похідний від основного зобов`язання. Отже, вказуючи про нікчемність кредитних договорів, Банк засвідчив відсутність волевиявлення та підстав набуття права власності на предмет іпотеки, а тому з метою захисту права власності на предмет іпотеки позивач, посилаючись на приписи Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та витребувати спірну земельну ділянку з незаконного володіння Банку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023, в задоволенні позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що предмет іпотеки, про витребування якого просить позивач, було передано Банку на підставі укладеного сторонами договору, тобто в межах зобов`язально-правових відносин, а позовні вимоги спрямовані на витребування майна із чужого незаконного володіння, що виключає можливість застосування до цих відносин речово-правових засобів захисту, передбачених правилами статті 387 ЦК України. Отже, суди дійшли висновку, що вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставною. В решті вимог позивача суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога про скасування рішення та запису державного реєстратора щодо Земельної ділянки, за наявності вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння не є необхідним для ефективного відновлення порушеного права.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення і та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги Товариство посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/341/71 та від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, в контексті застосування принципу заборони суперечливої поведінки та застосування пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

3.3 Також позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6 частини 1 статті 3, частини 1 статті 387 ЦК України, пунктів 6, 9, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

3.4 Банк у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5 Клопотання Товариства про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 909/1188/21 та № 909/1191/21 вирішувалися у судових засіданнях не виходячи до нарадчої кімнати згідно із положеннями частини 4 статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) із здійсненням повного фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог статті 222 ГПК України.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що між Банком та позичальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю «Церіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ранея» було укладено кредитні договори.

4.2 На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зірка Буковелю» (далі - ТОВ «Зірка Буковелю») та Банком укладено договір іпотеки від 30.05.2016, зареєстрований в реєстрі за № 994 (далі - Договір іпотеки).

4.3 Пунктом 8 Договору іпотеки було визначено майно, яке виступало предметом за Договором іпотеки, зокрема, Земельна ділянка.

4.4 У пункті 19 Договору іпотеки визначено права іпотекодержателя, до яких, зокрема, належить право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

4.5 В подальшому позивач збільшив свій статутний капітал за рахунок внеску у вигляді належного ТОВ «Зірка Буковелю» на праві власності майна - Земельної ділянки, що є предметом іпотеки.

4.6 09.09.2016 між Товариством та ТОВ «Зірка Буковелю» складено акт прийому-передачі щодо прийняття Товариством майнового внеску до статутного капіталу у вигляді нерухомого майна, який становив предмет іпотеки.

4.7 Листом від 12.09.2016 № 02 Товариство у відповідь на лист Банку від 11.09.2016 № 11092016/7 повідомило, що свої вимоги Банк може задовольнити у позасудовому порядку за умовами Договору іпотеку та статей 33-38 Закону України «Про іпотеку».

4.8 Після цього на підставі іпотечного застереження Банк звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність та зареєстрував 13.09.2016 право власності на Земельну ділянку.

4.9 З відкритих інформаційних джерел позивачу стало відомо, що Банк звернувся до Високого суду правосуддя Англії та Уельсу з позовом (справа BL-2017-00065), в якому як на основні підстави посилається на обставини нікчемності кредитних договорів, виконання зобов`язань за якими забезпечувалося іпотекою Земельної ділянки. Тобто стверджуючи про нікчемність основного зобов`язання Банк фактично висловив, на переконання позивача, своє невизнання та неприйняття не лише кредитних договорів, але й договорів, які укладались на забезпечення таких кредитних договорів як похідних від основного зобов`язання, зокрема, Договору іпотеки.

4.10 За таких обставин позивач з метою захисту права власності на предмет іпотеки звернувся з позовом до суду у цій справі.

4.11 Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не навів обставин, з якими закон пов`язує нікчемність іпотечного договору. Суди вказали, що сам лише факт того, що Банк у позові, поданому до Високого суду правосуддя Англії та Уєльсу, стверджує про існування фактичних обставин нікчемності ряду кредитних договорів, не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій справі, а обставини нікчемності кредитних договорів не встановлені та не підтверджені зазначеним судом.

4.12 В частині витребування майна суди взяли до уваги те, що предмет іпотеки, про витребування якого просить позивач, був переданий Банку в межах укладеного сторонами договору, тобто в рамках зобов`язально-правових відносин, що виключає можливість застосування до цих відносин речово-правових способів захисту, передбачених правилами статті 387 ЦК України. З огляду на наведене суди дійшли висновку про те, що вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставною.

4.13 З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для правового захисту прав та інтересів позивача у межах цього спору, та відповідно підстав для їх задоволення, з огляду на що наслідки спливу позовної давності, про які заявив відповідач, застосуванню не підлягали.

4.14 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.15 Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

4.16 За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

4.17 Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

4.18 Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

4.19 Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

4.20 Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

4.21 Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

4.22 Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

4.23 Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

4.24 За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

4.25 Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

4.26 При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

4.27 Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України.

4.28 Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

4.29 Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

4.30 Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16 та від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.

4.31 Як було зазначено, оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що позивач не навів обставин, з якими закон пов`язує нікчемність іпотечного договору. При цьому за матеріалами справи і змістом судових рішень питання дійсності, недійсності чи нікчемності ряду кредитних договорів Товариством не ставиться. За висновком судів, сам лише розгляд Високим судом правосуддя Англії та Уєльсу справи BL-2017-00065 не є підтвердженням обставин, на які позивач посилається як на факт порушеного права.

4.32 Ураховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, а також встановлені обставини справи стосовно того, що предмет іпотеки було передано Банку за згодою Товариства на підставі Договору іпотеки (дійсність якого презюмується в силу статті 204 ЦК України), тобто в межах зобов`язально-правових відносин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для витребування земельної ділянки відповідно до статті 387 ЦК України, а тому правомірно відмовив в задоволенні позову до Банку.

4.33 Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.34 Згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.

4.35 Вирішуючи спір в частині вимог Товариства про скасування рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності щодо реєстрації за Банком права власності на Земельну ділянку, апеляційний господарський суд виходив з того, що скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення порушеного права, тому зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню навіть за умови наявності підстав для задоволення віндикаційного позову (що у цій справі не знайшло підтвердження).

4.36 Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду і колегія не вбачає підстав з ним не погодитись.

4.37 Товариство заявило вимоги про скасування рішення Нотаріуса, вказавши, що за такими вимогами Нотаріус є відповідачем і суди розглянули такі вимоги по суті спору, які були спрямовані до Нотаріуса, як до відповідача.

4.38 Проте колегія суддів касаційної інстанції з висновком судів в частині вирішення спору щодо вимог до Нотаріуса не погоджується, виходячи із наступного.

4.39 Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

4.40 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц зазначила, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини підтверджують, що позивач має спір з особами, які зареєстрували за собою право приватної власності та право іпотеки. Отже, позовні вимоги, спрямовані на скасування рішень про державну реєстрацію відповідних речових прав не можуть бути звернені до приватних нотаріусів.

4.41 У справі, що розглядається, Товариство має спір з Банком, який зареєстрував право приватної власності на предмет іпотеки - Земельну ділянку, а тому визначення судом Нотаріуса співвідповідачем у цій справі є помилковим.

4.42 За вказаних обставин у позові до Нотаріуса належало відмовити не за результатами вирішення спору по суті, а у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача - Нотаріуса.

4.43 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.44 Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.45 За наведених обставин Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову у цій справі, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті судове рішення щодо відмови у задоволенні позову - залишити без змін.

4.46 З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Голден» задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 909/1187/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач