Постанова

від 14.06.2023 по справі 641/6173/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 641/6173/21

провадження № 61-12662св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне підприємство «Віталія-Плюс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимова Миколи Ігоровича на постанову Харківського апеляційного суду

від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю.,

Маміної О. В., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2021 року Максимов М. І. , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити відчуження нежитлових приміщень першого поверху № 1-7, 9-21 площею 443,4 кв. м, другого поверху № 1-11 площею 435,5 кв. м, третього поверху № 1-17 площею 435,9 кв. м. в літері «А-3», загальною площею

1314,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать ОСОБА_2 .

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачем

ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву до акціонерного товариства «Альфа-Банк»(далі - АТ «Альфа-Банк», приватного підприємства «Віталія-Плюс» (далі - ПП «Віталія-Плюс»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень виробничого призначення першого поверху № 1-7, 9-21 площею 443,4 кв. м, другого поверху № 1-11 площею 435,5 кв. м, третього поверху № 1-17 площею

435,9 кв. м. в літері «А-3», за адресою: АДРЕСА_1 ,

від 19 лютого 2021 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та

ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що вищевказані нежитлові приміщення були відчужені банківською установою на користь ОСОБА_2 за заниженою вартістю та без дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачений статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Вказував, що позивачу стало відомо, що спірний об`єкт нерухомості готується до продажу третім особам (повідомили орендарі приміщень у будівлі) та з перегляду сайту з продажу нерухомості було ідентифіковано, що спірний об`єкт перебуває на реалізації.

З огляду на вказане є підстави вважати, що вказані нежитлові приміщення можуть бути відчужені на користь третіх осіб.

Просив забезпечити позов з метою виконання заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Комінтернівського районного суду Харківської області від 18 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Заборонено відчуження нежитлових приміщень першого поверху № 1-7, 9-21 площею 443,4 кв. м, другого поверху № 1-11, площею 435,5 кв. м, третього поверху № 1-17, площею 435,9 кв. м. в літері «А-3» загальною площею

1314,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 .

Ухвала мотивована тим, що заява відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, є обґрунтованою та невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Харківської області від 18 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що запропонований позивачем та обраний судом захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Максимова М. І. на постанову Харківського апеляційного суду

від 17 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Максимов М. І., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявники зазначають порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 761/39601/19, провадження №61-23388св19, від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19, провадження № 61-21685св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спірний об`єкт нерухомості було виставлено на продаж. Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки за статтею 38 Закону України «Про іпотеку», що має наслідком повну реституцію, тобто повернення предмета іпотеки іпотекодавцю та обтяження майна іпотекою.

Таким чином, у разі якщо позов не було б забезпечено, існував би суттєвий ризик невиконання судового рішення про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу предмета іпотеки, порушення прав та інтересів добросовісних набувачів та інші правопорушення.

Крім того, позивач просив заборонити відчуження об`єкта нерухомого майна, а не його арешт. Таким чином, відповідач не обмежений у праві використання спірних житлових приміщень на власний розсуд, обмежується тільки його правомочність щодо розпорядження зазначеними приміщеннями (продаж, дарування та ін.).

Заборона відчуження нежитлових приміщень, яка є тимчасовою мірою і направлена на збереження майна, є абсолютно пропорційним способом забезпечення позову до моменту розгляду справи. Ці заходи забезпечення позову застосовані для гарантування виконання можливого рішення суду.

Крім того, оскаржувана постанова апеляційного суду була винесена без дослідження та врахування поданого представником позивача відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно даних Єдиного реєстру судових рішень 16 серпня 2021 року, що також встановлено судом апеляційної інстанції, було відкрито провадження у цій справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98997309#) за позовом

ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк», ОСОБА_2 , третя особа -

ПП «Віталія-Плюс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень виробничого призначення 1-го поверху № 1-7, 9-21 площею 443,4 кв. м, 2-го поверху №1-11 площею 435,5 кв. м, 3-го поверху

№1-17 площею 435,9 кв. м в літ.«А-3» від 19 лютого 2021 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що вищевказані нежитлові приміщення були відчужені банківською установою на користь ОСОБА_2 за заниженою вартістю та без дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачений статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачу стало відомо, що спірний об`єкт нерухомості готується до продажу третім особам, а тому позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

За змістом частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові

від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень 16 серпня 2021 року, що також встановлено судом апеляційної інстанції, було відкрито провадження у цій справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98997309#) за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-банк», ОСОБА_2 , третя особа - ПП «Віталія-Плюс», про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень виробничого призначення 1-го поверху № 1-7, 9-21 площею 443,4 кв. м, 2-го поверху №1-11 площею 435,5 кв. м, 3-го поверху №1-17 площею 435,9 кв. м в літ.«А-3» від 19 лютого 2021 року, що укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що вищевказані нежитлові приміщення були відчужені банківською установою на користь ОСОБА_2 за заниженою вартістю та без дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачений статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачу стало відомо, що спірний об`єкт нерухомості готується до продажу третім особам, а тому позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, ОСОБА_1 не навела належних та переконливих доказів на підтвердження того, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження вказаних нежитлових приміщень, що належать ОСОБА_2 , може ефективно забезпечити правовий інтерес позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача та буде співмірним із заявленими позовними вимогами, та невжиття саме такого виду забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З огляду на вказане суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що запропонований позивачем захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 761/39601/19, провадження №61-23388св19, від 19 лютого 2021 року у справі

№ 643/12369/19, провадження № 61-21685св19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування та не дослідження апеляційним судом відзиву на апеляційну скаргу не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і законного рішення з одних лише формальних міркувань відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України.

Таким чином доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимова Миколи Ігоровича залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович