Ухвала

від 13.06.2023 по справі 761/18004/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/18004/23

Провадження № 1-кс/761/11965/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю представників власника майна - адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представників ТОВ «Сігвей Груп» - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 72022000310000018, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

в с т а н о в и в:

24 травня 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва звернулись представники ТОВ «Сігвей Груп» - адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з клопотанням про часткове скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 72022000310000018, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на транспортні засоби з номерами шасі (заводськими номерами): НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які на праві власності належать ТОВ «Сігвей Груп».

У судовому засіданні представники ТОВ «Сігвей Груп» - адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали клопотання з підстав наведених у ньому.

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , за клопотанням якого накладено арешт на майно, заперечував проти скасування арешту на майно, оскільки на його думку арешт накладений обґрунтовано та потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час не відпала. Крім того, зазначив, що в ході досудового розслідування отримано висновок експерта за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 03 травня 2023 року №8168/23-57/13765?13802/23-57.

Заслухавши доводи адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також вивчивши матеріали судової справи № 761/8030/23 (провадження № 1-кс/761/5434/2023), слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72022000310000018, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72022000310000018, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, задоволено та накладено арешт на транспортні засоби з номерами шасі (заводськими номерами): НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження зазначеним майном для забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні № 72022000310000018 від 16 грудня 2022 року.

Як убачається зі змісту вищевказаної ухвали, метою накладення арешту на майно є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Разом із цим, у своїй ухвалі слідчим суддею не зазначено, що саме послугувало підставою для такого висновку та якими матеріалами кримінального провадження, здобутими в ході досудового розслідування, підтверджується факт того, що транспортні засоби з номерами шасі (заводськими номерами): НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які на праві власності належать ТОВ «Сігвей Груп», мають одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, та можуть набути статусу речового доказу.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосований 10 березня 2023 року, не дозволяє власнику мирно володіти своїм майном, що не кореспондується з принципом розумності та співмірності обмеження права власності третіх осіб завданням кримінального провадження.

Також на момент розгляду клопотання представників ТОВ «Сігвей Груп» - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 в судовому засіданні не надано доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Більш того, прокурором не надано жодних даних, що після отримання висновку експерта від 03 травня 2023 року взагалі проводилися чи проводяться будь-які слідчі та/або процесуальні дії щодо майна ТОВ «Сігвей Груп», зокрема щодо проведення будь-яких слідчих та процесуальних дій з транспортними засобами, на які накладено арешт.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт на вищевказане майно, власником якого є ТОВ «Сігвей Груп», накладено 10 березня 2023 року, в той час як на момент розгляду клопотання про часткове скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власник арештованого майна не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", та рішення у справі "Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Отже, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами (арешт майна, з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні), які застосовуються, та мету, яку прагнуть досягти, зокрема отримання фактичних даних обставин вчинення кримінального правопорушення та притягнення винних до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Однак, в ході судового розгляду слідчим суддею не встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна, яке на праві власності належить ТОВ «Сігвей Груп», виправдовує завдання кримінального провадження чи відповідає загальним засадам та свідчить, що таке втручання органу досудового розслідування у володіння майном є тим необхідним фактором, який би міг з урахуванням інших доказів встановити причетність осіб до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за ознаками вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 72022000310000018 від 16 грудня 2022 року.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання представників ТОВ «Сігвей Груп» - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, необхідно задовольнити та скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 72022000310000018, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на транспортні засоби з номерами шасі (заводськими номерами): НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які на праві власності належать ТОВ «Сігвей Груп».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131-132, 167, 169, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання представників ТОВ «Сігвей Груп» - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 72022000310000018, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 72022000310000018, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, на транспортні засоби з номерами шасі (заводськими номерами): НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які на праві власності належать ТОВ «Сігвей Груп».

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1