Рішення

від 23.06.2023 по справі 300/2052/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2023 р. справа № 300/2052/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "П-ТРАНС", с. Соколівка, Косівський район, Івано-Франківська область,78650, до відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492 про визнання протиправною та скасування постанови від 23.03.2023 №349695, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П-ТРАНС» (далі позивач, ТОВ«П ТРАНС»), в інтересах якого діє представник Башуцький Ігор Ярославович, звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу від 23.03.2023 №349695.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна постанова не відповідає встановленим у частині2 статті2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості (вмотивованості), добросовісності, розсудливості та пропорційності, оскільки в ній, на думку представника позивача, не зазначено обставин по суті здійсненого порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, не зазначено: 1)про марку, модель та реєстраційний номер транспортного засобу щодо якого здійснювалась перевірка; 2) про конкретні документи, які були відсутні в TOB«П ТРАНС»; 3)про вид міжнародного перевезення, який здійснював TOB«П ТРАНС»; 4)про водія транспортного засобу (прізвище, ім`я, по-батькові тощо), який здійснював міжнародне перевезення вантажів чи пасажирів тощо. Також представник позивача зазначив, що про час і місце розгляду справи позивач не був повідомлений, справу розглянуто у відсутності уповноваженої особи TOB«П-ТРАНС», що, у свою чергу, вказує на те, що позивач був позбавлений права на участь у розгляді справи та можливості наведення своїх доводів та надання пояснень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

01.05.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, згідно з якими представник відповідача заперечила проти позовних вимог. У відзиві відповідач вказує, що резиденти України при виконанні міжнародних перевезень пасажирів зобов`язані мати вичерпний перелік документів, установлених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством. При цьому, як зазначила представник відповідача, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення визначених законодавством, зокрема ст.53Закону України «Про автомобільний транспорт», документів на момент складання акту про проведення перевірки. Між тим, представник відповідача вказала, що під час проведення перевірки 09.02.2023 у перевізника ТОВ«П ТРАНС» була відсутня роздруківка даних роботи водія транспортного засобу ОСОБА_1 з цифрового тахографа, а була в наявності роздруківка даних з цифрового тахографа особи ОСОБА_2 . Відсутність усіх необхідних документів на момент проведення рейдової перевірки знайшла своє відображення в акті перевірки від09.02.2023 №340438. Так, на думку відповідача, під час перевірки позивача виявлено порушення вимог абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо позивача складено постанову від23.03.2023 №349695.

Водночас, відповідачем відмічено, що постанова №349695 від23.03.2023 прийнята на основі акту №340438 від09.02.2023, в якому посадовою особою відділу державного контролю (нагляду) у Чернівецькій області зазначене і конкретизоване порушення щодо ТОВ«П ТРАНС». В той же час, зазначена постанова містить інформацію про вчинене порушення та визначений адміністративно-господарський штраф, застосований у відповідності із абзацом 6 частини1 статті60Закону України «Про автомобільний транспорт». Також відповідачем наголошено, що твердження представника позивача про те, що ТОВ«П-ТРАНС» не було повідомлене про розгляд справи, є безпідставними, оскільки останнього відповідач повідомляв шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням від01.03.2023 №13054/28/24-23 на адресу місцезнаходження юридичної особи ТОВ«П-ТРАНС», при цьому даний рекомендований лист був отриманий позивачем.

Відтак, на думку представника відповідача, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

09.05.2023 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, окрім аналогічних доводів (щодо незазначення суті так званого порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірній постанові та неналежного повідомлення про розгляд справи відповідачем), які вже наведені ним у позовній заяві, додатково зазначає, що 09.02.2023, під час проведення посадовими особами Укртрансбезпеки перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, у TOB«П-ТРАНС», як автомобільного перевізника, були наявні всі документи, визначені в частині четвертій статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тобто, на думку представника позивача, TOB«П ТРАНС» не порушувало вимог законодавства про автомобільний транспорт. Також зазначено, що в транспортному засобі був установлений та використовувався контрольний пристрій тахограф, а у водія TOB«П-ТРАНС» ОСОБА_3 , який ним керував, була наявна чинна картка для цифрового тахографа. Разом із цим, наголошено, що у водія ОСОБА_1 також наявна чинна картка водія для цифрового тахографа, яку представник позивача долучив до відповіді на відзив та яка, за його твердженням, використовується водієм кожного разу, коли він керує транспортним засобом.

Щодо правової кваліфікації представник позивача зазначив, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень з порушенням вимог щодо режиму праці та відпочинку водіїв, зокрема без документів, на яких відображається інформація про режим праці та відпочинку водіїв, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф, визначений абзацом11 частини1 статті60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не абзацом6 частини1 статті60 Закону України «Про автомобільний транспорт», який застосовано в даному випадку відповідачем. Окрім цього, представник позивача наголосив на безпідставності доводів відповідача про належне повідомлення позивача про розгляд справи, за наслідками якого винесено спірну постанову, оскільки, із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого додана представником відповідача до відзиву, вбачається, що повідомлення отримала особа - Опирук, при цьому, особа із таким прізвищем не має жодного відношення до TOB«П-ТРАНС». Так, позивач вважає, що винесена відповідачем 23.03.2023 постанова про застосування до TOB«П-ТРАНС» адміністративно-господарського штрафу є такою, що підлягає скасуванню.

22.05.2023 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представником наголошено про безпідставність посилань представника позивача на наявність під час проведеної перевірки у водія ТОВ«П-ТРАНС» Гавдиняка Миколи чинної картки для цифрового тахографа, оскільки фактично водієм, який здійснював перевезення та був присутнім під час здійсненої перевірки, був ОСОБА_1 , а водій ОСОБА_2 був відсутній, на підтвердження чого представник послалась на дані акту від09.02.2023 №340438, а також відеозапис рейдової перевірки транспортного засобу позивача 09.02.2023, який здійснювався посадовою особою Укртрансбезпеки на нагрудну камеру та який долучений до заперечення.

Також представником відповідача зазначено про невірне трактування позивачем вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема щодо необхідності кваліфікації наявного порушення за абзацом 11 частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія не є щоденним реєстраційним листком (тахокартою), оскільки останні використовуються саме в аналоговому тахографі, а в транспортному засобі позивача був встановлений цифровий тахограф. При цьому, для цифрових тахографів, який і був встановлений на транспортному засобі позивача, щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія не використовуються, а необхідними є інші документи, зокрема карта водія, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв.

Окрім цього, щодо отримання повідомлення про розгляд справи невідомою для позивача особою, представником відповідача відмічено, що обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

Щодо форми постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, то відповідачем наголошено, що абзацом 2 статті 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок №1567) визначено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком5 Порядку№1567 та в даному випадку застосована щодо позивача постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №349695 від23.03.2023 повністю відповідає вимогам, передбаченим у додатку 5 Порядку №1567.

01.06.2023 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що представник відповідача подала доказ (відеозапис рейдової перевірки від09.02.2023 на DVD диску) з порушенням норм процесуального права, в зв`язку із чим, вказаний доказ не повинен бути прийнятий судом до розгляду. Крім того відмічено, що такий відеозапис є фрагментарний, тобто повністю не відображає процес проведення рейдової перевірки.

12.06.2023 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких окрім іншого, зазначено, що відеозапис рейдової перевірки від 09.02.2023 не міг бути поданий до відзиву на позовну заяву, оскільки станом на час подання відзиву відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області не мав в наявності вказаного відеозапису, оскільки перевірка проводилась працівником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області, на підтвердження чого долучено відповідні докази. Крім того, представник позивача наголосила, що представник відповідача заперечує проти долучення вказаного відеозапису від09.02.2023 тільки з тих підстав, що він повністю спростовує наведені у відповіді на відзив недостовірні твердження позивача стосовно керування транспортного засобу водієм ОСОБА_4 .

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «П ТРАНС» зареєстроване 23.07.2012 як юридична особа за адресою: с. Соколівка, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78650, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с.87).

Видами діяльності ТОВ «Ескрос» є, зокрема, код КВЕД 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; код КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

09.02.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», на підставі направлення на рейдову перевірку від06.02.2023 за №015507 (а.с. 26) на автодорозі Н-10, 246 км в Чернівецькій області проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема транспортного засобу марки Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт за №340438 від 09.02.2023, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», ст.10 ЄУТР, а саме під час надання послуг з регулярних міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом «Кам`янець-Подільський-Зелена Гура» перевізник не забезпечив дотримання вимог цього закону, а саме відсутні: роздруківка із даними особистої картки водія, індивідуальна картка водія. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абзац 6 частина 1 управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних пасажирських перевезень без роздруківки даних особистої картки водія ОСОБА_1 за 09.02.2023, особиста карта водія була відсутня у слоті цифрового тахографа. При цьому, в графі «Пояснення водія про причини порушень» водій ОСОБА_1 власноручно зазначив «Ознайомлений», а також поставив власний підпис.

Надалі позивачу направлено повідомлення від01.03.2023 за №13054/28/24 23, в якому позивачу пропонувалось 23.03.2023 з 10 до 12 години прибути до Відділу Укртрансбезпеки (м.Івано-Франківськ, вул. Тополина, 3) для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 28).

23.03.2023 відповідачем за виявлене порушення, на підставі акту перевірки №340438 від09.02.2023, абзацу 6 частини 1 статті 60Закону України «Про автомобільний транспорт» прийнято постанову №349695, згідно з якою до ТОВ«П ТРАНС» застосовано адміністративно господарський штраф у розмірі 34000,00грн.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №349695 від23.03.2023 направлена позивачу супровідним листом від24.03.2023 за №19040/27/24-23 (а.с.30).

Не погоджуючись із вказаною постановою №349695 від23.03.2023, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі Закон №2344-III).

Статтею 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст.6 вказаного Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та ін.

Згідно з пунктом 1, абзацом 1 пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Абзацом 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 за №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 за №1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

Відповідно до п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 .

Згідно п. 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. права про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки. При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує із матеріалів справи, під час проведення 09.02.2023 рейдової перевірки транспортного засобу Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ«П ТРАНС», старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області було встановлено, що водій ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів та на момент проведення перевірки у нього була відсутня роздруківка із даними особистої картки водія за 09.02.2023. При цьому, факт відсутності зафіксовано в акті №340438 від 09.02.2023, який підписаний водієм ОСОБА_1 без зауважень.

Крім того, із відеозапису проведеної перевірки судом встановлено факт перебування тільки одного водія ОСОБА_1 , який, у свою чергу, підтвердив під час здійсненої перевірки відсутність іншого водія, в даному випадку ОСОБА_3 . Вказане спростовує доводи представника позивача про керування 09.02.2023 транспортним засобом Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 . Водночас, факт наявності під час перевірки картки водія ОСОБА_3 , при фактичній відсутності останнього, не спростовує факт зафіксованого порушення, а саме відсутність особистої картки водія ОСОБА_1 , який фактично здійснював перевезення пасажирів.

Наведене, на думку суду, тільки свідчить про те, що позивач намагається ввести в оману суд, що, в свою чергу, ставить під сумнів всі доводи, які надані його представником адвокатомБашуцькимІ.Я. в межах даної справи.

Водночас, суд не приймає до уваги і доводи представника позивача щодо того, що тахограф був у наявності та відповідав стандартам, оскільки, як правильно зазначила представник відповідача, посадовими особами Укртрансбезпеки в даному випадку не здійснювалася перевірка наявності чи відсутності встановленого тахографу на транспортному засобі, а здійснювалась перевірка наявності роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу водія, що повинна була бути в наявності згідно з приписами Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» врегульовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (Інструкція № 385).

Згідно із пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 (далі Інструкція №385) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно із пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Судом встановлено, що в даному випадку на транспортному засобі марки Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 встановлений саме цифровий тахограф.

Отже, суд погоджується із відповідачем, що посадовою особою Укртрансбезпеки на виконання своїх повноважень правомірно, відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції міжнародної організації праці 1979року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифіковані Законом України №129 від 06.03.2008, а також статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою перевірки тривалості робочого часу та часу відпочинку водія, який виконував міжнародні перевезення пасажирів, витребувано роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відтак, щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі.

Ураховуючи викладене, суд вважає хибними посилання позивача щодо необхідності кваліфікації вказаного порушення за абзацом 11 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку), оскільки роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія не є щоденним реєстраційним листком (тахокартою), так як останні використовуються саме в аналоговому тахографі, а в транспортному засобі позивача був встановлений цифровий тахограф. При цьому, як уже зазначено вище, водій ОСОБА_1 під час перевірки не надав роздруківку даних своєї роботи з цифрового тахографа.

Отже, вірними є доводи відповідача про те, що для цифрових тахографів, який встановлений на транспортному засобі позивача, щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія не використовуються, а необхідними є інші документи, зокрема, карта водія, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв.

Отже, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, передбаченим статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (і резидентів, і нерезидентів) та видів перевезень (і пасажирських, і вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов`язковим при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом, інші документи, наведені в частинах 3, 4, 5, 6 статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).

Також суд зазначає, що не бере до уваги надану представником позивача разом із відповіддю на відзив карту водія ОСОБА_1 , оскільки надання вказаного документа до суду не доводить пред`явлення його та його наявність у водія на момент перевірки та не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу.

Так, Верховний Суд в постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 вказав, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 826/2239/16.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у водія ОСОБА_1 , який здійснював 09.02.2023 перевезення, тобто станом на момент проведення перевірки, були в наявності документи, визначені приписами ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивачем суду не надано.

Щодо доводів представника позивача про неналежне повідомлення ТОВ«П ТРАНС» про розгляд справи, за наслідками якого винесено спірну постанову, суд встановив таке.

Відповідачем розгляд справи призначено на 23.03.2023, у зв`язку із чим позивачу було направлено повідомлення від01.03.2023 за №13054/28/24 23, в якому позивачу пропонувалось 23.03.2023 з 10 до 12 години прибути до відділу Укртрансбезпеки. При цьому, як слідує з матеріалів справи, вказане повідомлення відповідачем направлено рекомендованим листом на адресу місцезнаходження юридичної особи ТОВ «П-ТРАНС» відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, а саме в село Соколівка, Косівський район, Івано-Франківська область. Крім того, представник позивача вказану адресу зазначив і в позовній заяві, що підтверджує правильність адреси, куди відповідач направляв згадане повідомлення.

При цьому, 07.03.2023 даний рекомендований лист був отриманий позивачем, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення та відміткою на ньому.(а.с.28)

Водночас, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що особа із прізвищем Опирук (відмітка, яка міститься на повідомленні), не має жодного відношення до TOB«П-ТРАНС». Оскільки, як слідує з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань (платформа "Опендатабот") ОСОБА_5 був керівником та бенефіціарним власником позивача, тобто «особа з таким прізвищем» (як вказує представник позивача), все ж має відношення до ТОВ«П ТРАНС». Вказане, на думку суду, вкотре підтверджує намагання позивача, в інтересах якого діє адвокат БашуцькийІ.Я., ввести суд в оману. Водночас, суд наголошує, що частиною 6 статті 44 КАС України передбачено, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Разом із тим, навіть не враховуючи те, що позивач був повідомлений належним чином, оскільки, як уже встановлено, повідомлення було ним отримано, про що міститься відмітка, суд зазначає про правильність доводів відповідача стосовно того, що обов`язок повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції Відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем Відповідача та не залежать від нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від20.06.2018 у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі №820/6755/16.

Окрім того Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №820/4810/17 зазначено, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Між тим, суд констатує, що твердження представника позивача ТОВ «П-ТРАНС» про те, що останній не був повідомлений про розгляд справи, є безпідставними, а тому, враховуючи вимоги пункту 27 Порядку №1567 (у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі), суд констатує, що відповідачем у відповідності до законодавства, 23.03.2023 розглянута справа, за наслідками якої правомірно винесено спірну постанову №349695 від23.03.2023 на основі акту №340438 від 09.02.2023, в якому посадовою особою відділу державного контролю (нагляду) у Чернівецькій області зазначене і конкретизоване порушення щодо ТОВ «П-ТРАНС» та всі обставини, зокрема вказані:

-марка транспортного засобу, реєстраційний номерний знак Mercedes Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

-документи, що були відсутні під час проведення перевірки роздруківка даних роботи водія ОСОБА_1 з цифрового тахографа, оскільки ним не використовувалась його особиста картка;

-вид міжнародного перевезення регулярні міжнародні перевезення пасажирів за маршрутом «Кам`янець-Подільський -Зелена Гура»;

-прізвище, ім`я, по-батькові водія транспортного засобу ОСОБА_1 .

Окрім цього, враховуючи те, що в акті №340438 від 09.02.2023 посадовою особою відділу державного контролю (нагляду) у Чернівецькій області зазначене і конкретизоване порушення щодо ТОВ «П-ТРАНС», суд також відхиляє доводи позивача про не зазначення суті порушення законодавства про автомобільний транспорт у спірній постанові. Позаяк вірно вказала представник відповідача, абзацом 2 статті 27 Порядку №1567 визначено, що за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком5 Порядку№1567, що має місце в даному випадку, а саме застосована щодо позивача постанова про застосування адміністративно господарського штрафу №349695 від23.03.2023 повністю відповідає вимогам, передбаченим у додатку 5 Порядку №1567.

Отже, з огляду на викладене, суд констатує, що позивачем не спростовано порушення, зафіксоване відділом державного контролю (нагляду) у Чернівецькій області під час здійснення перевірки, що є підставою для застосування адміністративного-господарських штрафів відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження, а відповідач довів правомірність своїх дій, і як наслідок, жодних підстав для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.03.2023 №349695 немає, оскільки вона винесена відповідно до норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволеенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Ураховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.