Ухвала

від 22.06.2023 по справі 320/20273/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

22 червня 2023 року 320/20273/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" до Головного управління Національної гвардії України, треті особи: Київський інститут Національної гвардії України, Київська міська військова адміністрація про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" з позовом до Головного управління Національної гвардії України, треті особи: Київський інститут Національної гвардії України, Київська міська військова адміністрація, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Національної гвардії України від 04.05.2023 №332 про примусове відчуження на користь держави в особі Головного управління Національної гвардії України нежилого будинку в цілому - будинку п`ятиповерхового з прибудовою (літ. А) загальною площею 3660,6 кв.м. (реєстраційний номер 540469680000), яка розташована за адресою: 19-ий кілометр Житомирського шосе, Святошинського району м. Києва, на земельній ділянці загальною площею 1,1341 га, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103".

20.06.2023 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд зупинити дію наказу Командувача Національної гвардії України від 04.05.2023 №332 про примусове відчуження на користь держави в особі Головного управління Національної гвардії України нежилого будинку в цілому - будинку п`ятиповерхового з прибудовою (літ. А) загальною площею 3660,6 кв.м. (реєстраційний номер 540469680000), яка розташована за адресою: 19-ий кілометр Житомирського шосе, Святошинського району м. Києва, на земельній ділянці загальною площею 1,1341 га, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" до вирішення справи по суті та набранням рішення законної сили.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що процедура передбачена Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану" буде завершена до вирішення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цілісний майновий комплекс 103" по суті та набранням рішенням по цій справі законної сили, а в разі задоволення позовних вимог по даній справі це не буде ефективним захистом прав та інтересів позивача, оскільки законному власнику доведеться звертатись з віндикаційним позовом в порядку господарського судочинства до відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Перелік заходів забезпечення позову, наведений у частині першій статті 151 КАС, є вичерпним. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами і адміністративний суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, але з урахуванням в обов`язковому порядку співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (положення частини другої статті 151 КАС).

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій та/або пов`язані з цим витрати позивача.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Отже, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, зокрема, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору, а також мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, зазначені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вищенаведені правові висновки щодо забезпечення позову викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2022 року у справі №640/30039/21 (адміністративне провадження № К/9901/46953/21 К/990/812/22).

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що межі розгляду даної заяви фактично зводяться лише до оцінки судом правомірності наказу Командувача Національної гвардії України від 04.05.2023 №332.

Втім, позивачем у заяві не наведено та не додано до неї конкретних доказів на підтвердження того, що саме у цій справі, за вказаними позовними вимогами: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Також, до заяви не додано жодних (належних, допустимих та достатніх) доказів щодо фактичного існування або реальності настання негативних наслідків для позивача до набрання рішенням у справі законної сили, про які зазначено у заяві.

Суд зауважує, що викладені у заяві про забезпечення позову обставини-підстави для забезпечення позову, по-перше, не доводять їх фактичне існування або реальних ризиків їх настання та є такими, що побудовані на непідтверджених доказами припущеннях, по-друге, не доводять наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 12 "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" у разі якщо після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану майно, яке було примусово відчужене, збереглося, а колишній власник або уповноважена ним особа наполягає на поверненні майна, таке повернення здійснюється в судовому порядку. Підставою для повернення майна є рішення суду, яке набрало законної сили. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно. Одночасно особа зобов`язується повернути грошову суму, яка була нею одержана у зв`язку з відчуженням майна, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. Колишній власник майна, яке було примусово відчужене, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.

При цьому, суд зазначає, що ознаки протиправності наказу Командувача Національної гвардії України від 04.05.2023 №332 не є очевидними, а фактичні обставини справи, як вже було зазначено вище, підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав або інтересів позивача дією такого рішення.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не є автоматичним свідченням протиправності рішення, як й невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, відповідно, такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.