Ухвала

від 21.06.2023 по справі 760/8361/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурора - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42022112340000192 від 07.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 204 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року, постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, яка постановлена з істотними порушенням вимог кримінального процесуально закону, а відтак підлягає скасуванню.

Як зазначає прокурор, слідчим суддею безпідставно не взято до уваги висновки судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, відповідно до яких встановлено невідповідність зразків вилученого пального вимогам та нормам ДСТУ, а також помилково вказано про відповідність наданих зразків пального нормам ДСТУ.

Вказане в клопотанні майно в повній мірі відповідає ознакам визначеним у ст. 98 КПК України, а також у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

При цьому, незастосування арешту майна може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що унеможливить подальше досудове розслідування, встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав клопотання та просив його задовольнити, представника власника майна про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а відтак необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, детективами Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві та Київській області здійснюється до судове розслідування у кримінальному провадженні № 42022112340000192 від 07.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190. Ч. 3 ст. 204 КК України.

Постановою старшого детектива Підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 від 08.04.2023 вказане в клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні № 42022112340000192 від 07.11.2022 речовими доказами.

17.04.2023 прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, шляхом заборони користування ним, розпоряджання та відчуження, яке було вилучене в ході проведення 07.04.2023 обшуку за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Кагарлик, вул. Народна, 22, а саме на: цистерну під № 1 в якій знаходиться дизельне паливо в об`ємі 767553 л, цистерну під № 2 в якій знаходиться дизельне паливо в об`ємі 856630 л, цистерну під № 3 в якій знаходиться дизельне паливо в об`ємі 1858412 л, цистерну під № 4 в якій знаходиться дизельне паливо в об`ємі 835089 л, цистерну під № 5 в якій знаходиться бензин марки А-95 в об`ємі 841584 л, цистерні під № 6 в якій знаходиться бензин марки А-95 в об`ємі 825445 л, цистерну під № 8 в якій знаходиться бензин марки А-95 в об`ємі 192479 л, цистерну під № 9 в якій знаходиться бензин марки А-95 в об`ємі 370564 л, цистерну під № 10 в якій знаходиться бензин марки А-95 в об`ємі 370995 л, цистерну під № 11 в якій знаходиться бензин марки А-95 в об`ємі 102726 л зразки палива а саме: в резервуарі під № 1 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 38692878, D 38692879, D 38692880; в резервуарі під № 2 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 34850396, D 34850397, D 34850398; в резервуарі під № 3 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 34850342, D 34850341, D 34850343; в резервуарі під № 4 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 34849041, D 34849042, D 34849043; в резервуарі під № 5 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 38860644, D 38860634, D 38860645; в резервуарі під № 6 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 38860631, D 38860632, D 38860633; в резервуарі під № 8 було відібрано зразки котрі були поміщені до скляної тари та скріплено пломбою № D 38860642, D 38860641, D 38860643; в резервуарі під № 9 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 38860649, D 38860639, D 38860640; в резервуарі під № 10 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари ті скріплено пломбою № D 38860636, D 38860637, D 38860638; в резервуарі під № 11 було відібрано зразки котрі були поміщенні до скляної тари та скріплено пломбою № D 388606470, D 38860646, D 38860648, журнал обліку бензовозів та 57 товаро-транспортних накладних з сертифікатами якості палива, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11 травня 2023 року у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовлено, оскільки стороною обвинувачення у вказаному клопотанні належним чином необґрунтовано, яке відношення має зазначене майно до проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, яким чином та для доведення якого факту воно може бути використано, які сліди кримінального правопорушення на собі містить та яким чином може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як правильно зазначив слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, з чим погоджується і колегія суддів, вказана постанова органу досудового розслідування про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022112340000192 від 07.11.2022 містить лише посилання на фактичні обставини справи, загальне формулювання та цитування норм КПК України, без посилання на конкретні дані, які дають достатні підстави для висновку про те, що вказане майно може містити інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні.

При цьому, доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про відповідність арештованого майна ознакам речового доказу є належним чином необґрунтованими та не підтвердженими.

З урахуванням викладеного, за об`єктивним переконанням колегії суддів, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42022112340000192 від 07.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України,- залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/3379/2023 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Унікальний №760/8361/23

Доповідач: ОСОБА_1