Постанова

від 23.05.2023 по справі 369/5611/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1297/2023

справа №369/5611/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Нежури В.А., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Пісної Світлани Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди, -

встановив:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивує тим, що 21 грудня 2019 року близько 18:20 год на 34 кілометрі автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Multivan», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п.12.1, 12.3 ПДР України, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, під час виникнення небезпеки для руху, яку водій об`єктивно спроможний виявити, не зменшив швидкість руху аж до зупинки автомобіля, внаслідок чого вчинив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення із автомобілем марки «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. У результаті цього ДТП автомобіль, який належить ОСОБА_1 , зазнав значних механічних ушкоджень.

06 липня 2020 року Києво-Святошинським районним судом Київської області розглянуто адміністративні матеріали складені у відношенні ОСОБА_2 та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року постанову Києво-Святошинського районного суду в частині винності ОСОБА_2 у вчиненій дорожньо-транспортній пригоді залишено без змін. Виключено з її мотивувальної частини вказівку про отримання водіями та пасажирами транспортного засобу тілесних ушкоджень.

Вказує, що після дорожньо-транспортної пригоди пошкоджений автомобіль ОСОБА_1 евакуйовано на майданчик. За евакуацію та зберігання транспортного засобу потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди сплачено 2440 грн.

Відповідно до даних висновку №3 від 06 березня 2020 року, складеного судовим експертом Барболюк В.С., розмір завданого збитку у зв`язку із пошкодженням автомобіля «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 складає 560 916 грн 28 коп.

За проведення цієї експертизи ОСОБА_1 сплачено 3000 грн.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Multivan» д.н.з. НОМЕР_1 застрахована компанією ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай». У встановлений законом термін ОСОБА_1 подано до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» повідомлення про страхову подію та всі необхідні документи для виплати належного страхового відшкодування (номер страхової справи 19.0310861-10610).

24 вересня 2020 року після отримання копії ухвали Київського апеляційного суду ОСОБА_1 подано до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» всі документи, передбачені статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також заяву про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ «СК «Страховий капітал» в порушення норм чинного законодавства на даний час не здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 .

Ліміт відповідальності ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за шкоду заподіяну майну у відповідності до Полісу становить 130 000 грн. Таким чином, ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» відповідає перед позивачем за заподіяну ОСОБА_1 шкоду в межах 130 000,00 грн.

ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» не пізніше 23 грудня 2020 року мало виплатити ОСОБА_1 узгоджену суму страхового відшкодування в розмірі 130 000 грн, проте страхове відшкодування на теперішній час не виплачене.

Крім того, враховуючи той факт, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 560 916 грн, то для відшкодування шкоди в повному обсязі ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яку має здійснити ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», яка становить 430 916 грн.

Звертає увагу, що з метою захисту своїх прав потерпілої під час розгляду адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності №369/2047/20, що розглядалась Києво- Святошинським Районним судом Київської області та Київським апеляційним судом, Верховним судом України, позивачка звернулася до адвоката Щербини Л.А. та уклала Договір про надання правової допомоги від 30 січня 2020 року. За цим договором позивачці надано послуги з представлення інтересів потерпілої в Києво-Святошинському районному суді та Київському апеляційному суді по справі №369/2047/20 та підготовці і складанню адвокатського запиту. Вартість наданих послуг склала 25 000 гривень.

Зазначає, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала рану підборіддя та забій грудної клітки. Крім того, зі своєї сторони позивачка вчинила всі необхідні дії для врегулювання страхового випадку та отримання страхової виплати, чого не було здійснено відповідачами. Відновлення порушених прав забрало значну частину робочого та вільного часу позивачки, спричинило душевні хвилювання, оскільки через постійне звертання в різні інстанції, телефонні переговори та необхідність термінового пошуку великої суми коштів для здійснення ремонту авто, позивачка постійно відлучалася з робочого місця, менше часу приділяла сім`ї, що вплинуло на родинні стосунки, стосунки з колегами по роботі та друзями.

Стверджує, що наведене завдало їй моральної шкоди, розмір якої оцінює у 50 000,00 гривень, які просить стягнути з ОСОБА_2 .

Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.110) просить суд:

1. Стягнути з ТОВ "СК "Ю.Ес.Ай" на користь ОСОБА_1 :

1.1. суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 гривень;

1.2. пеню в розмірі 16 298,63 гривень;

1.3. інфляційні втрати в розмірі 10 020,00 гривень;

1.4. 3% річних - 3 229,93 гривень.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

2.1. спричинену матеріальну шкоду у розмірі 460 916,00 гривень;

2.2. витрати на проведення експертної оцінки в розмірі 3000,00 гривень;

2.3. витрати на послуги евакуатора у розмірі 2400,00 гривень;

2.4. витрати на правову допомогу пов`язані з розглядом справи про адміністративне правопорушення у розмірі 25000,00 гривень;

2.5. судові витрати в формі оплати судового збору щодо відшкодування моральної шкоди.

3. Відшкодування судових витрат у формі судового збору покласти на відповідачів пропорційно, відповідно заявлених позовних вимог майнового характеру.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 19 жовтня 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, адвокатом Пісною С.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, встановивши факт наявності дорожньо-транспортної пригоди та винну особу в цій пригоді, а саме ОСОБА_2 та наявність негативних наслідків , які потягла за собою дорожньо-транспортна пригода, однак звільнив правопорушника і винуватця від будь-якої відповідальності.

Зазначає, що оцінюючи докази, надані позивачкою, суд робить хибні висновки.

Зазначає, що дослідивши висновок судового експерта Барболюка Володимира Сергійовича, встановивши факт, що висновок виготовлено відповідною особою та за Методикою, яка відповідає чинному законодавству, не приймав його тільки з тих підстав, що висновок складено російською мовою, формально скориставшись вимогами закону про дотримання статусу української мови як державної.

Звертає увагу, що судом першої інстанції всупереч вимог закону, проігноровано право позивача на відшкодування моральної шкоди спричиненої з вини ОСОБА_2 .

Вказує, що судом проігноровано той факт, що під час ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

04 січня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Романюка Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 .

Вказує, що не оспорює вину відповідача у цьому провадженні.

Разом з цим вказує, що не погоджується із твердженням позивачки про те, що вона зазнала фактичних втрат у зв`язку з пошкодженням автомобіля, у сумах, які вона просить стягнути з відповідачів.

Щодо доказів наданих позивачкою вказує, що виникають сумніви у їх достовірності, оскільки:

- не чітко видні відбитки печатки МП "МІССАн-транспорт";

- не вказаний код ЄДРПОУ МП "МІССАн-транспорт" на відбитках печатки та на бланках видаткової накладної №297 від 11.08.2020 року та акту наданих послуг №233 від 20.09.2020 року;

- згідно до ЄДРПОУ в Україні існує МП "МІССАн-транспорт" ідентифікаційний код 13739994, яке з 14 січня 2017 року перебуває у стадії припинення;

- в акті наданих послуг №233 вказаний виконавець в особі директора Говорухіна Р.П., а підписує акт ОСОБА_3 ;

- рахунок, вказаний на бланках видаткової накладної №297, та акту наданих послуг №233 не існує.

Зазначає, що на виконання ухвали суду позивачкою не надано оригіналів документів на підтвердження фактично понесених витрат для відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.

Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні адвокат Пісна С.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд скаргу задовольнити.

Адвокат Романюк Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з`явились у судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що долучені позивачем докази: «квитанция к приходному кассовому ордеру № 3», «заключение № 3 экпертного автотовароведческого исследования по определению материального ущерба, причинённого владельцу транспортного средства от 06.03.2020 года», які містяться у справі, не можуть слугувати належними та допустимими доказами у справі та вказав, що вони викладені іноземною мовою, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Також суд вказав, що подані позивачкою видаткової накладної № 294 від 11.08.2020 року виданої МП «МІССАн-транспорт», акту № 233 наданих послуг від 20.09.2020 року не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки позивач у встановленому законом порядку не довів суду, що деталі, зазначені у вказаних видаткових накладних, дійсно придбані з метою відновлювального ремонту автомобіля «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП та мають причинно-наслідковий зв`язок з дорожньо-транспортною пригодою.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд визнав недоведеними та не підтвердженими належними доказами.

Відтак, суд зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування матеріального збитку, заподіяного внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 22 вказаного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до статті 35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Установлено, що 21 грудня 2012 року близько о 18:20 год на 34 кілометрі автомобільної дороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Volkswagen Multivan» д.н.з НОМЕР_1 порушив вимоги п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, внаслідок чого вчинив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. У результаті цього ДТП автомобіль, який належить ОСОБА_1 , зазнав значних механічних ушкоджень (а.с.36).

Постановою Києво-Святошинського районного суду міст Києва від 06 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП України у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, перебачених частиною 2 статті 38 КУпАп.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року змінено постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року, виключено з мотивувальної частини вказівку про отримання водіями ОСОБА_4 і ОСОБА_1 а також пасажирами, тілесних ушкоджень (а.с.15-16).

З даних полісу №АО/0310861 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів установлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», забезпечений транспортний засіб автомобіль VolkswagenMultivan д.н.з. НОМЕР_1 , строк дії полісу з 20.01.2019 року по 27.01.2020 року включно.

Пунктом 4 визначено, що страхова сума на одного потерпілого складає: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200 000,00 гривень; за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 гривень (а.с.61).

На підтвердження розміру матеріальних збитків позивачкою надано копії таких документів:

- акт №21 від 28 січня 2020 року про те, що на підставі основного договору було виконано такі роботи: зберігання транспортного засобу /1 440,00 гривень/; евакуація транспортного засобу /1000,00 гривень/ (том 1 а.с.18);

Вказаний акт містить інформацію про те, що від замовника діє ОСОБА_1 (підпис відсутній), а також дані, що ОСОБА_1 є директором та цією ж особою вказаний акт має бути затверджений, проте підпис щодо затвердження також відсутній. Окрім того, акт не містить інформацію щодо евакуйованого транспортного засобу, підстав евакуації та строку зберігання.

- копію складеного російською мовою документу, далі мовою оригіналу "заключение №3 экспертного автотовароведческого исследования по определению материального ущерба, причинённого владельцу транспортного средства" від 06 березня 2020 року. У графі "вывод" вказано, що "1.Стоимость восстановительного ремонта автомобиля Honda CR-V, регистрационный номер НОМЕР_2 , повреждённого при ДТП 21.12.2019 года составляет: 710 842 грн 71 коп 2. Материальный ущерб причинённый владельцу автомобиля Honda CR-V, регистрационный номер НОМЕР_2 , повреждённого при ДТП 21.12.2019 года составляет 560 916 грн 28 коп" (том 1 а.с.21-32).

- копію видаткової накладної №294 від 11.08.2020 року МП "МІССАн-транспорт", підписану директором Волошиним М.О. на суму 443050,00 гривень, яка містить перелік деталей без визначення транспортного засобу ( том 1 а.с. 103);

- копію акту №233 наданих послуг від 20 вересня 2020 року про те, що виконавець в особі директора Говорухіна Р.П. зобов`язується виконати ремонт автомобіля марки Honda CR-V, державний номер НОМЕР_2 (замовник ОСОБА_1 ) за переліком позицій, вартість робіт 110150,00 гривень, акт містить підпис виконавця, яким зазначено ОСОБА_3 ( том 1 а.с. 104-106).

З матеріалів справи убачається, що судом за клопотанням представника відповідача зобов`язано позивачку надати оригінали письмових доказів, проте такі надано не було.

Згідно частини шостої статті 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 12 ЦПК України унормовано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 цієї статті).

Однією із основних засад цивільного судочинства є диспозитивність, а саме суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі №761/38133/19 вказано, зокрема, на таке: Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За наведених обставин, ураховуючи, що автомобіль відремонтовано та продано, що підтверджено в судовому засіданні представником позивачки, проте суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на ремонт автомобіля, а також вартості, за яку відремонтований автомобіль продано, суд першої інстанції зробив правильний висновок про недоведеність позовних вимог.

При цьому, дані Висновку №3 експертного автоторознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, складеного 06 березня 2020 року, який долучено на стадії апеляційного перегляду, на дають підстав для визначення розміру матеріальних збитків, ураховуючи обставини цієї справи, за яких відшкодуванню у зв`язку із пошкодженням автомобіля підлягають реальні збитки, проте доказів на підтвердження таких позивачкою не надано, а сам висновок не має заздалегідь установленої сили.

Апеляційний суд погоджується також із висновком суду першої інстанції в частині недоведеності розміру моральної шкоди. Звертаючись до суду, позивачка обгрунтовувала моральну шкоду ушкодженням здоров`я та надала копіюдовідки №3/83 від 22 грудня 2019 року, згідно якої ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що мала місце 21 грудня 2019 року отримала садну, рану підборіддя, забій грудної клітини (а.с.17). Проте оригіналу такої довідки суду не надано, окрім того, дані цієї довідки не узгоджуються з іншими матеріалами справи, оскільки згідно постанови Київського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року змінено постанову Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2020 року, виключено з мотивувальної частини вказівку про отримання водіями ОСОБА_4 і ОСОБА_1 а також пасажирами, тілесних ушкоджень (а.с.15-16).

Оскільки позивачкою не надано доказів на обгрунтування розміру грошового відшкодування моральної шкоди, який має бути визначений залежно від глибини фізичних та душевних страждань, характеру вимушених змін в організації свого життя внаслідок неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу пов`язаних із розглядом справи про адміністративне правопорушення у розмірі 25000,00 гривень, апеляційний суд зазначає про таке.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України, згідно якої кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У цій справі позивачка заявляючи вимогу про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП, яка сталася за участі позивачки та відповідача, зазначає, зокрема, витрати, які нею понесені у зв`язку із розглядом справи про адміністративне правопорушення.

Процесуальні витрати не є шкодою, яка може бути відшкодована в порядку статті 1166 ЦК України, оскільки не є об`єктивним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди. Більше того, процесуальний закон не встановлює обов`язку для кожного користуватися правовою допомогою, а лише надає особі відповідне право. Тоді як шкода, завдана особі в порядку статті 1166 ЦК України є невідворотним наслідком неправомірної поведінки завдавача шкоди і не може бути поставлена в залежність від вчинення/ невчинення потерпілою особою певних дій.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу та витрати, пов`язані із залученням (викликом) експертів, які можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення за правилами цивільного судочинства, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Отже, за правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв`язку з розглядом її цивільної справи. Відтак вимоги позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу пов`язаних із розглядом справи про адміністративне правопорушення у розмірі 25000,00 гривень є безпідставними.

Апеляційна скарга не містить обгрунтованих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Пісної Світлани Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді В.А. Нежура

В.В. Соколова