Ухвала

від 19.06.2023 по справі 757/18076/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/3411/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 757/18076/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги директора Приватного підприємства «Варнер» ОСОБА_6 та представника власників майна ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Суші продукт плюс» - адвоката ОСОБА_7 , з внесеними останньою доповненнями до них, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року, -

за участю:

представника апелянтів - ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.05.2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокуратури ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно (повний перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, Пирогівський шлях, 154, в складських приміщеннях, в яких здійснюють господарську діяльність ТОВ «СОПРОДУКТ», ТОВ «ЙОКАТО ФУДЗ», ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ», ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС», ТОВ «М.І.Д.А.С», ТОВ «МЕГАСНАБ» та яке передане на відповідальне зберігання керівнику ПП «Варнер» ОСОБА_6 , шляхом заборони будь-яким чином розпоряджатися та користуватися вказаним майном, а також передати зазначене майно в управління Національному агентству України, з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління вказаним майном, шляхом його реалізації без згоди власника.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді директор ПП «Варнер» ОСОБА_6 та представник власників майна ОСОБА_6 , ТОВ «Суші продукт плюс» - адвокат ОСОБА_7 звернулися до суду з апеляційними скаргами, з внесеними доповненнями до них.

В поданій апеляційній скарзі директор ПП «Варнер» ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.05.2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, директор ПП «Варнер» ОСОБА_6 вважає, оскаржувану ухвалу такою, що не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального закону, висновки суду, викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Як зазначає апелянт, розгляд клопотання про накладення арешту на майно здійснювався за відсутності власників майна та їх представника. Від суду на адресу ПП «Варнер» копія оскаржуваної ухвали не надходила, а була вручена директору ПП «Варнер» лише 18.05.2023 року співробітником Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Автор апеляційної скарги стверджує, що вилучене майно не відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України. Крім того, арештований товар не є предметом кримінального правопорушення, яке розслідується в межах цього провадження.

Посилається директор ПП «Варнер» ОСОБА_6 і на те, що накладаючи арешт на майно, слідчий суддя не врахував, що прокурором не зазначена мета та необґрунтована жодним чином необхідність накладення арешту на майно, окрім того, надані докази стороною обвинувачення у клопотанні - є недопустимими.

В поданих апеляційних скаргах представник власників майна ОСОБА_6 , та ТОВ «Суші продукт плюс» - адвокат ОСОБА_7 , з внесеними доповненнями до них, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.05.2023 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи апеляційні вимоги представник зазначає також, що розгляд клопотання про накладення арешту на майно здійснювався за відсутності власників майна та їх представника, а копія оскаржуваної ухвали була отримана лише 18.05.2023 року.

Представник звертає увагу суду, що прийняте оскаржуваною ухвалою рішення про передачу арештованого майно в управління Національному агентству України, з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління вказаним майном, шляхом його реалізації без згоди власника повністю суперечить мотивувальній частині, а також спростовує мету арешту майна, тобто збереження речових доказів.

В доповненнях до апеляційних скарг, представник власників майна ОСОБА_6 , та ТОВ «Суші продукт плюс» - адвокат ОСОБА_7 , звертає увагу суду, що ні ТОВ «Суші продукт плюс», ні ПП «Варнер» не мають жодного відношення до арештованого майна, оскільки станом на 10.05.2023 року не були, а ні власником, а ні володільцем арештованого майна.

Посилається адвокат ОСОБА_7 і на те, що відсутні правові підстави вважати, що арештоване майно є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, а також вбачається безпідставне обмеження право власності, володіння, користування та розпорядженням належним майном.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника апелянтів, яка підтримала подані апеляційні скарги, з внесеними доповненнями до них, та просила їх задовольнити у повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001350 від 05.10.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що службові особи групи компаній «Sushi product», TOB «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС», в особі директора вказаного підприємства, ОСОБА_10 , за попередньою змовою з начальником відділу зовнішньоекономічної діяльності групи компаній «Суші продукт» ОСОБА_11 , яка також доводиться директором ТОВ «Мегаснаб», а також співробітником відділу зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_12 , діючи за сприяння співробітників митних органів, з метою особистого незаконного збагачення, а також незаконного збагачення власників групи компаній «Sushi product», в особі засновників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , будучи обізнаними про перелік вантажів, постачання яких здійснюється іноземними підприємствами у якості благодійної допомоги на користь України, у зв`язку з військовою агресією розпочатою Російською Федерацією 24.02.2022 року, та оскільки низка із вказаних компаній виступає імпортерами продукції на користь групи компаній «Sushi product» запровадили протиправний механізм заволодіння гуманітарними вантажами, шляхом підробки листів від Благодійного фонду «Ми різні - ми рівні», а також подальшої легалізації незаконно одержаного майна, шляхом його продажу підконтрольними підприємствами ТОВ «СОЦПРОДУКТ», ТОВ «ЙОКАТО ФУДЗ», ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС», ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ», ТОВ «М.І.Д.А.С» та ін. кінцевими споживачам.

З цією метою, відповідно до заздалегідь узгодженого плану дій, ОСОБА_15 забезпечував загальне керівництво вказаною протиправною діяльністю, підшукуючи необхідні засоби для провадження протиправної діяльності у вигляді фінансових ресурсів, благодійної організації, від імені якої будуть подаватися документи до митних органів, а також реалізацію незаконно набутої гуманітарної продукції через мережу підконтрольних юридичних осіб кінцевим споживачам.

ОСОБА_11 , в свою чергу, згідно розподілу ролей між співучасниками, забезпечувала комунікацію з представниками брокерських та логістичних підприємств, в тому числі ТОВ «Аркас Логістікс Україна» та ТОВ «Таніт груп», надаючи вказівки, стосовно способу доставки вантажу до України та надавала їм необхідні документи.

ОСОБА_16 спілкувався з водіями, які переміщували гуманітарні вантажі, та представниками митних органів, тим самим забезпечуючи та контролюючи безпосередню доставку товаро матеріальних цінностей.

В ході досудового розслідування зазначено, що вказана група осіб за період з 01.09.2022 по 31.10.2022 заволоділа гуманітарними вантажами, які адресувалися на користь Благодійного фонду «Ми різні - ми рівні», загальною 15 021 647 грн, а розмір збитків спричинених державі, у вигляді ненадходження платежів становить 3 004 329 грн.

Окрім цього, в ході проведених заходів та аналізу документів фінансово-господарської діяльності встановлено факти систематичного ухилення від сплати податків групою компаній «МЕГАСНАБ», якими не сплачено до Державного бюджету України посадовими особами податку на прибуток та податку на додану вартість в результаті фінансово-господарських операцій з ризиковими СГД, а саме: ТОВ «ТРЕЙДРОЯЛ» (код ЄДРПОУ 43741561) та ТОВ «РОЯЛПАК» (код ЄДРПОУ 43314661) в порушення вимог п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст. 135 , пп. 138.2 статті 138, 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями; п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями; розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено, що до державного бюджету України посадовими особами ТОВ «МЕГАСНАБ» (код ЄДРПОУ 41279919) за період жовтня, листопада, та грудня 2021 року не сплачено податку на прибуток в сумі 6193966 грн.

На теперішній час встановлено достатні підстави, які можуть свідчити про причетність зазначеної групи осіб до протиправної діяльності та про обставини вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 212, ч. З ст. 209, ч. З ст. 201-2 КК України.

Під час досудового розслідування, з метою збирання доказів по кримінальному провадженню 22.12.2022-23.12.2022 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду проведено обшук за адресою м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 154, в складських приміщеннях, в яких здійснюють господарську діяльність ТОВ «СОЦПРОДУКТ», ТОВ «ЙОКАТО ФУДЗ», ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ» ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС», ТОВ «МЕГАСНАБ», ПП «ВАРНЕР» в ході якого вилучено продукцію яка за версією слідства була ввезена на територію України, за сприяння посадових осіб митних органів, у протиправний спосіб, шляхом подання документів про її приналежність товарам гуманітарної групи, а також походження якого документально під час проведення слідчої дії підтверджено не було.

Ухвалою слідчого судді ОСОБА_17 від 27.02.2022 по справі №757/37908 накладено арешт на вилучене в ході обшуку майно із забороною користування.

На теперішній час встановлено, обставини, які можуть свідчити про зникнення частини продукції, яка була вилучена, передана на відповідальне зберігання службовим особам ПП «Варнер».

04.05.2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно (перелік вилученого майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), шляхом заборони будь-яким чином розпоряджатися та користуватися вказаним майном, а також передати зазначене майно в управління Національному агентству України, з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління вказаним майном, шляхом його реалізації без згоди власника.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду Київської області від 10.05.2023 року вказане клопотання прокурора задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.

Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.

Вищевказане майно в рамках досудового розслідування може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження та попередньою кваліфікацією вчиненого кримінально-протиправного діяння.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного посилання представника на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту та не зазначено мету накладення, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно на яке накладено арешт відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

А тому доводи авторів апеляційних скарг про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 травня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокуратури ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно (повний перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: м. Київ, Пирогівський шлях, 154, в складських приміщеннях, в яких здійснюють господарську діяльність ТОВ «СОПРОДУКТ», ТОВ «ЙОКАТО ФУДЗ», ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ», ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС», ТОВ «М.І.Д.А.С», ТОВ «МЕГАСНАБ» та яке передане на відповідальне зберігання керівнику ПП «Варнер» ОСОБА_6 , шляхом заборони будь-яким чином розпоряджатися та користуватися вказаним майном, а також передати зазначене майно в управління Національному агентству України, з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) для здійснення заходів з управління вказаним майном, шляхом його реалізації без згоди власника, - залишити без змін, а апеляційні скаргидиректора Приватного підприємства «Варнер» ОСОБА_6 та представника власників майна ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Суші продукт плюс» - адвоката ОСОБА_7 , з внесеними доповненнями до них, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4