Рішення

від 22.06.2023 по справі 681/414/22

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/414/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м.Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Горгулько Н.А.,

за участю секретаря судових засідань Олійник Л.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Коберського А.П.,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні взалісудув м.Полонномуцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Канола-Поділля» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди та його припинення, -

в с т а н о в и в:

В травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Канола-Поділля» (далі ТОВ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди, посилаючись на наступні обставини.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 587598 від 05.09.2007 він є власником земельної ділянки площею 3,3366 га, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, яка розташована на території Великоберизнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Йому стало відомо, що його земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ. Звернувшись до товариства йому було надано примірник договору оренди землі від 06.06.2017 на вищевказану земельну ділянку строком на 7 років. Ознайомившись з цим договором ним встановлено, що в графі «Орендодавець» підпис виконано не ним, а іншою особою. Будь-яких договорів з ТОВ він не укладав.

Вважає, що його земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Просив суд усунути перешкоди укористуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, яка розташована на території Великоберизнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області шляхом зобов`язання ТОВ повернути їх власнику, а також скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди ТОВ на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, належну для ОСОБА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.11.2017 № 23495142.

20 червня 2022 року судом отримано відзив на позовну заяву, в якому ТОВ просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , обґрунтовуючи наступним.

06.06.2017 між ТОВ та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди земельної ділянки площею 3,3366 га, яка розташована на території Великоберизнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032.

На виконання умов вказаного договору між ОСОБА_1 та ТОВ було підписано акт прийому-передачі вищезгаданої земельної ділянки.

Протягом усього часу дії договору орнеди землі сторони належним чином виконували зобов`язання за цим договором. Таким чином ОСОБА_1 , починаючи з 2017 року щорічно отримував від ТОВ орендну плату.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що спірний договір позивач з відповідачем не укладав, що підтверджено і висновком експерта. Дійсно отримував орендну плату від відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача, просив відмовити в позові в повному обсязі. Наголошував, що позивач отримував орендну плату за спірним договором оренди, а отже про існування цього договору йому було відомо.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 587598 від 05.09.2007 року, належить земельна ділянка площею 3,3366 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, яка розташована на території Великоберизнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області ( а. с. 11 ).

До позовної заяви ОСОБА_1 додано копію договіру оренди землі від 06.06.2017, укладений між ним, як Орендодавцем та ТОВ, як Орендарем ( а. с. 12-13 ).

З Інформації з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) номер запису 23495142 за ТОВ «Канола-Поділля» на земельну ділянка площею 3,3366 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, яка розташована на території Великоберизнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області. Строк дії 7 років ( а. с. 14 ).

Вказана державна реєстрація була проведена державним реєстратором Шпаком А.В. 15.11.2017 року, внесено запис про інше речове право (право оренди) № 23495142 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681500:09:003:0032, на підставі договору оренди землі № б/н від 06.06.2017 року, видавник ТОВ «Канола-Поділля».

Звертаючись до суду з вищевказаними вимогами, позивач наголошував на тому, що договір оренди землі від 06.06.2017 року з ТОВ він не укладав та нікого на це не уповноважував, належна позивачу земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав (без укладеного договору).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: "такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено".

Висновком експерта від 23.08.2022 року № СЕ-19/123-22/6270-ПЧ встановлено, що підпис в оригіналі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823681500:09:003:0032 між ОСОБА_1 та ТОВ «Канола-Поділля» 06.06.2017 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2017, номер запису про інше речове право 23495142 , в графі «Орендодавець» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою ( а. с. 67-70 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ( ч. 1 ст. 79 ЦПК України ).

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи підстави позову, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом обставини справи підтверджують, що спірний договір позивач не підписував та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувався, тому спірний договір не є укладеним.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Даної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17, провадження № 61-40620св18.

В зазначеній постанові, Верховний Суд вказав, що оскільки встановлені судами обставини справи підтверджують, що спірний договір мати позивача не підписувала та, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувалась, спірний договір не є укладеним.

ВС роз`яснив, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Суд зауважив, що у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. А негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Оскільки позивач просила усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача повернути їй земельну ділянку, суд приходить до висновку, що такі вимоги позивача в цій частині є цілком обґрунтованими та ефективним способом захисту права.

Пояснення представника відповідача про те, що позивач отримував орендну плату, суд оцінює критично, оскільки позивачем спростовано фактукладення ним договоруоренди земельної ділянки.

Судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин було враховано і висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно позовних вимог позивача в частині скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди ТОВ на земельну ділянку з кадастровим номером 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, належну для ОСОБА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 15.11.2017 № 23495142, то такі вимоги позивача також підлягають задоволенню частково, оскільки як встановлено вище, договір оренди землі від 06.06.2017 є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація договору оренди землі, проведена державним реєстратором Шпаком А.В. 15.11.2017, так як обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: "реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ "Міжлісся" на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_3 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди (запису про проведену державну реєстрацію), проведеної ДП "Центр державного земельного кадастру" щодо земельної ділянки площею 1,2056 га, яка належить ОСОБА_3 та розташована на території Войнашівської сільської ради барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Оскільки договір оренди землі від 29 грудня 2012 року є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація (записів) договорів оренди землі, проведена 23 червня 2014 року. Тому в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації суд апеляційної інстанції обґрунтовано зробив висновок про їх задоволення, проте помилився з мотивами, а тому мотивувальну частину рішення суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши в редакції цієї постанови.

Також, КЦС в постанові від 19.08.2020 № 358/815/17 дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 12, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 6823681500:09:003:0032 площею 3,3366 га, яка розташована на території Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області, шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» повернути її власнику ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на користь ОСОБА_1 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору та 8683( вісім тисяч шістсот івсімдесят три) грн 42 коп. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач товариство з обмеженогю відповідальністю «Науково-виробнипче підприємство «Канола-Поділля», код ЄДРПОУ 36009537, місцезнаходження: м.Полонне, вул. Л.Українки, 112, поштовий індекс 30500.

Повний текст рішення виготовлено 23.06.2023.

Суддя: Н.А.Горгулько