Постанова

від 05.02.2024 по справі 681/414/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 681/414/22

Провадження № 22-ц/4820/31/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., ТалалайО.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

за участю представника відповідача Коберського А.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди та припинення права оренди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року та на додаткове рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2023 року (суддя Горгулько Н. А.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Науково-виробничепідприємство «Канола-Поділля»про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою таскасування рішеннядержавного реєстраторапро реєстраціюправа орендита йогоприпинення.

В обґрунтування позову зазначав, що є власником земельної ділянки площею 3,3364 га, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, яка розташована на території Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №587598 від 05.09.2007.

Позивачу стало відомо, що належна йому земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля», на підставі договору оренди землі віл 06.06.2017 зі строком дії 7 років.

Вказаний договір оренди землі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 листопада 2017 року, номер запису про інше речове право 23495142.

Ознайомившись з наданим договором оренди землі, позивачем встановлено, що в графі «Орендодавець» підпис виконано не ним, а іншою особою.

Окрім того, зазначав, що будь-яких договорів оренди землі з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля», він не укладав.

Реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди на підставі неукладеного договору на спірну земельну ділянку за ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» не відповідає вимогам закону, порушує його права та законні інтереси вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною мені земельною ділянкою.

А тому, просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, яка розташована на території Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області, шляхом зобов?язання ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» повернути їх власнику ОСОБА_1 . Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди та припинити право оренди ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на земельну ділянку, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, належну для ОСОБА_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2017, номер запису про інше речове право 23495142.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, яка розташована на території Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» повернути її власнику ОСОБА_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» на користь ОСОБА_1 992 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 8683 грн 42 коп. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Додатковим рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2023 року скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права від 15.11.2017 №23495142 та припинено право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля».

Не погоджуючись з ухваленими судом першої інстанції судовими рішеннями, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому посилається на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись у своєму рішення на висновок судової почеркознавчої експертизи, не врахував, що відділом поліцейської діяльності №3 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області в ході розгляду заяви ТОВ «НВП «Канола Поділля» було відібрано пояснення ОСОБА_1 , в яких ОСОБА_1 стверджує, що між ним та ТОВ «НВП «Канола-Поділля» у 2017 році було укладено договір оренди землі. Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав і в судовому засіданні під час розгляду справи. Також в поясненнях позивач зазначав, що орендну плату від відповідача за 2017-2021 роки отримував.

Також, судом першої інстанції проведено судову почеркознавчу експертизу лише відносно одного з чотирьох примірників договору оренди землі, а саме відносно примірника, що був наданий позивачем і який, виходячи із змісту позовної заяви, станом на момент подання позову був в нього відсутній, а під час розгляду справи з`явився, а обставини його появи після відкриття провадження у справі суд першої інстанції не з`ясував.

Вважає, що суд першої інстанції з метою повного з`ясування обставин справи мав призначити судову почеркознавчу експертизу для з`ясування питання належності підпису в чотирьох примірниках оригіналу договору оренди землі від 06.06.2017.

Не погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції щодо твердження відповідача, що позивач отримував орендну плату за землю, адже вказане підтверджено належними та допустимими доказами в суді першої інстанції, а сам факт спростування факту укладення позивачем договору оренди земельної ділянки є необґрунтованим та незаконним, оскільки ґрунтується на недостатній кількості доказів.

Вказує, що заявивши вимогу про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди та припинення права оренди ТОВ «НВП «Канола - Поділля» на спірну земельну ділянку, позивач не заявив клопотання про залучення в якості співвідповідача по справі державного реєстратора, який провів таку реєстрацію права оренди.

Зазначає, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог позивача і додатковим рішенням скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права від 15.11.2017 №23495142, що вважає порушенням процесуального права.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне рішення, яке ґрунтується на досліджених у суді доказах, а апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною. Зазначає, що твердження апелянта, що суд першої інстанції не дослідив акт приймання-передачі земельної ділянки, не можна брати до уваги, оскільки останній є додатком до договору, який не має юридичної сили та самостійно, без укладення договору оренди землі, не підтверджує виникнення орендних відносин. Щодо дослідження під час проведення почеркознавчої експертизи всіх оригіналів договорів оренди землі, вказує, що це не є доцільним, оскільки для її проведення достатньо одного примірника оригіналу договору. Звертає увагу суду, що 01.11.2022 представником відповідача під час судового розгляду справи заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Дане клопотання ухвалою суду від 01.11.2022 задоволено. Однак, на вимогу експерта, відповідачем вартість проведення вказаної експертизи не оплачена, в зв`язку з чим, експертом матеріали справи було повернуто.

Зазначає, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, а тому позивачем правильно визначено сторін спору.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином. Подав до апеляційного суду заяву про слухання справи у його відсутність.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5статті 263 ЦПК України передбачено що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи частковопозовні вимоги,суд першоїінстанції виходивз того,що користування товариством спірною земельною ділянкою без законних на те підстав створює перешкоди позивачу, як власнику земельної ділянки, у розпорядженні своїм майном, чим порушує його права як власника землі, які, в свою чергу, підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Крім того, суд першої інстанції задовольнив й похідну вимогу про скасування державної реєстрації речового права та припинення права оренди, оскільки така реєстрація була здійснена за договором оренди землі від 06.06.2017, який, як установив суд, позивач не підписував.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам закону і обставинам справи.

Встановлено,що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, яка розташована на території Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області (а. с. 11).

Згідно з договором оренди землі від 06 червня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Науково-виробнича підприємство «Канола-Поділля», земельну ділянку, кадастровий номер 6823681500:09:003:0032, площею 3,3366 га, передано товариству в оренду строком на 7 років (а. с. 12-13).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права, 15.11.2017 здійснено державну реєстрацію речового права права оренди за договором оренди від 06.06.2017 (номер запису 23495142), укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Науково-виробнича підприємство «Канола-Поділля» (а.с. 14).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 12 серпня 2021 року №СЕ-19/123-22/6270-ПЧ від 23.08.2022 підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» вказаного договору оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 67-69).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За змістом статей 15 і 16ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договорута вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), зазначено, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. […] Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами(зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такийдоговір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним(за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

У даній справі, встановлено, що згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи від 23 серпня 2022 року №СЕ-19/123-22/6270-ПЧ підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» вказаного договору оренди землі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

При цьому, стороною відповідача надано суду копію платіжної відомості за 18.04.2021 про отримання від товариства, в т.ч. ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 300 грн, копію платіжної відомості №10 від 19.04.2018 про отримання ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 300 грн, копію платіжної відомості №7 від 18.04.2019 про отримання ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 500 грн, копію відомості на видачу готівки №4 від 09.04.2020 про отримання в т.ч. ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 500 грн, копію відомості на виплату грошей №12 від 13.04.2021 про отримання в т.ч. ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 700 грн, копії відомостей про отримання орендної плати в натуральній формі (пшеницею, кукурудзою, цукром, горохом) за 2017-2021 роки. При цьому, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження того факту, що підписи у вказаних документах здійснені не ним, а іншою особою (а.с. 24-33).

Факт користування товариством земельною ділянкою, яка належить позивачу, та отримання ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди землі від 06.06.2017 за 2017-2020 роки підтверджується і письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним в ході здійснення перевірки відділом поліцейської діяльності №3 Шепетівського РУП ГУПН в Хмельницькій області за зверненням директора ТОВ «Науково-виробнича підприємство «Канола-Поділля», і поясненнями наданими позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції (а.с. 118-119).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 567/1437/19 (провадження № 61-18670св21) Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій у цій справі про відмову у задоволенні позову про визнання договорів оренди землі недійсними, у тому числі, з тих підстав, що орендар користувався спірними земельними ділянками і виконував свої зобов`язання за договором в частині сплати орендної плати.

Колегія суддів вважає, що позивачем, як власником земельної ділянки, вчинялись конклюдентні дії, які свідчать про вчинення правочину, зокрема, отримання ОСОБА_1 орендної плати від ТОВ «Науково-виробнича підприємство «Канола-Поділля» за договором оренди від 06 червня 2017 року.

В свою чергу, орендарем ТОВ «Науково-виробнича підприємство «Канола-Поділля» виконувались зобов`язання щодо платного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, у матеріалах справи немає доказів того, що між сторонами існували інші правовідносини, відповідно до яких відповідач передавав позивачу кошти та зернові культури.

Отже, якщо договір хоч не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про його неукладеність.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику з підстав неукладеності договору оренди землі.

Крім того, позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди та його припинення є похідною від вимоги про усунення позивачу перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику, а отже, також не підлягає задоволенню.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем за позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди є державний реєстратор. Оскільки спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження.

Таким чином, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі2977грн 20коп (сплачений при подачі апеляційної скарги).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» задовольнити.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року та додаткове рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Канола-Поділля» 2977 грн 20 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай