Ухвала

від 16.06.2023 по справі 607/10722/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

16.06.2023 Справа №607/10722/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря с/з Кочмар С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування, -

У С Т А Н О В И В:

15 червня 2023 року в Тернопільський міськрайоний суд Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій позивач просить:

- визнати недійсним договір дарування частини земельної ділянки, площею 2,6018 га, кадастровий номер 6121681400:01:001:0403, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.11.2022;

- визнати недійсним договір дарування частини земельної ділянки, площею 0,0388 га, кадастровий номер 6121681400:01:001:0965, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.11.2022;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 2,0 га, кадастровий номер 6122487800:02:001:0303, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 16.02.2023.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області розглядається справа №607/10456/22 про відшкодування ОСОБА_2 ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивачем ОСОБА_1 при поданні даного позову подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2022 задоволено заяву про забезпечення позову, відповідно до якої ОСОБА_2 заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403, розташованої на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0388 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965, розташованої на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області; земельної ділянки, площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303, розташованої на території Синявської сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.11.2022 зазначену вище ухвалу суду першої інстанції скасовано.

Вказує, що 19.11.2022 усвідомлюючи, що ОСОБА_1 може оскаржити постанову апеляційного суду шляхом подання касаційної скарги, ОСОБА_2 , якого постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.02.2022 у справі №607/2594/22, визнано винним у згаданій вище ДТП, уклав фраудаторні договори (правочини спрямовані на зменшення свого майна з метою приховування його від ймовірного звернення стягнення на це майно), а саме договори дарування щодо: 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403, 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0388 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965, а також 16.02.2023 договір щодо земельної ділянки, площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303.

Зазначити, що у всіх згаданих вище договорах набувачем є ОСОБА_3 , яка, на думку позивача, є близькою особою для відповідача (імовірно дружиною).

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.05.2023 рішення апеляційної інстанції скасовано, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області залишено в силі. Стверджує, що в день подання позовної заяви, позов про стягнення 261632,84 грн у відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не може бути забезпечений належним чином, оскільки ОСОБА_2 відчужив майно шляхом укладення договору дарування на користь близької для нього особи з якою він пов`язаний.

З огляду на викладене, вказує, що укладені ОСОБА_2 правочини, а саме договори дарування є очевидно недобросовісними та такими, що зводяться до зловживання правом, метою укладення яких є приховування цього майна від звернення на нього стягнення в рахунок виплати суми відшкодування завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків.

Також, одночасно із зверненням до суду з позовом, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження майна, а саме 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0388 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965; земельної ділянки, площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303.

Аргументує подану заяву про забезпечення позову тим, що наявні цілком обґрунтовані побоювання, що в процесі судового розгляду позову про визнання недійсними договорів дарування, відповідно до яких ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_3 вказані земельні ділянки з метою приховання цього майна від звернення на нього стягнення в рахунок виплати суми відшкодування завданих збитків, вказані земельні ділянки можуть бути відчужені ОСОБА_3 третім особам, що у унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист законних прав і інтересів позивача.Зазначає, що з поведінки відповідачів вбачається, що теперішній власник - ОСОБА_3 може відчужити або обтяжити згадані вище об`єкти речових прав, до оголошення рішення суду, як це вже робив ОСОБА_2 , тим самим значно ускладнивши та взагалі унеможливши захист законних прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та виконання рішення суду в рамках даного судового провадження, в разі прийняття рішення на користь позивача. Вважає очевидним факт відчуження даних об`єктів нерухомості, в процесі вирішення питання щодо забезпечення тих же об`єктів є, не що інше, як спосіб уникнення зобов`язання, що вказує на фіктивність договорів, які є предметом спору у цій справі. У разі відмови в забезпеченні позову ОСОБА_3 може відчужити земельні ділянки за оспорюваними договорами, передати в іпотеку, передати за іншими зобов`язаннями на підставі інших рішень судів де боржником виступатиме вже ОСОБА_3 тощо, що в свою чергу зумовить збільшення позовних вимог і залучення співвідповідачів, або взагалі унеможливить поновлення порушення прав позивача. Стверджує, що такі заходи забезпечення позову не повпливають на майнові інтереси відповідача, до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову прийшов до наступних висновків.

Згідно з Свідоцтвом про право на спадщину №158 від 13.04.2021 року ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_1 належала на праві власності частина земельної ділянки площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403, розташована на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину №159 від 13.04.2021 року ОСОБА_2 ІПН: НОМЕР_1 належала на праві власності частину земельної ділянки площею 0,0388 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965, розташована на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.

Згідно із наказом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 23 січня 2020 року № 19-506/14-20СГ, ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303, розташовану на території Синявської сільської ради Збаразького району Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2022 у справі №607/10456/22 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, ухвалено заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини земельної ділянки, площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403, розташованої на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області; частини земельної ділянки площею 0,0388 га. га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965, розташованої на території Зеленівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області; земельної ділянки, площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303, розташованої на території Синявської сільської ради Збаразького району Тернопільської області.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15.11.2022 Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зазначену вище ухвалу суду першої інстанції від 12.08.2023 про забезпечення позову - скасовано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2023, ОСОБА_3 є власником:

- 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403 на підставі договору дарування від 19.11.2022, серія та номер: 6021, бланки: НСЕ653008; НСЕ653009, зареєстрованого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бойко Л. В.;

- 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0388 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965, на підставі договору дарування від 19.11.2022, серія та номер: 6021, бланки: НСН653010; зареєстрованого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бойко Л. В.;

- земельної ділянки, площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303, на підставі договору дарування від 16.02.2023, серія та номер: 510; зареєстрованого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Тернопільської області Бойко Л. В.

Постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.05.2023 постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року скасовано, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2022 року залишено в силі.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), на яку посилається й заявник в касаційній скарзі, вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћiniж against Croatia (Джиніч проти Хорватії) , № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

У заяві про забезпечення позову позивач навів обставини, з якими він пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на земельні ділянки, на які ОСОБА_1 просить накласти заборону відчужування, належать відповідачці ОСОБА_3 . Зазначене означає, що остання може вільно розпоряджатись належними їй земельними ділянками, в тому числі відчужувати, здійснювати поділ, змінювати кадастровий номер, цільове призначення тощо.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , що існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, враховуючи строки розгляду цивільних справ, у разі задоволення позову ефективний захист прав позивача може бути неможливий, у зв`язку з тим, що земельні ділянки, які є предметом оспорюваних договорів, можуть бути відчужені відповідачем ОСОБА_3 , поділені, передані в іпотеку тощо.

Указаний вид забезпечення позову узгоджується з предметом та підставами позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

При цьому, вжиття указаного виду забезпечення позову не порушує права власника спірного майна щодо користування цим майном та лише обмежує право вільного розпоряджання таким нерухомим майном, залишаючи при цьому права володіння та користування на час розгляду справи.

Водночас, цей захід унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо відчуження майна, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій щодо спірних земельних ділянок. Також, суд врахував, що такі заходи мають тимчасовий характер і застосовуються на час розгляду справи, а тому відсутні підстави вважати вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову порушенням прав відповідача.

Отже, суд вважає за потрібне, заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження 1/2 частини земельної ділянки, площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403; 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0388 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965; земельної ділянки, площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позову задовольнити.

Заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження:

- частини земельної ділянки, площею 2,6018 га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0403;

- частини земельної ділянки площею 0,0388 га. га. кадастровий номер 6121681400:01:001:0965;

- земельної ділянки, площею 2,0 га. кадастровий номер 6122487800:02:001:0303.

Копію ухвали направити учасникам справи для відома та Управлінню державної реєстрації Тернопільської міської ради (бульвар Тараса Шевченка, 3, м. Тернопіль, 46001), Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Князя Острозького, 14, м. Тернопіль, 46001) і Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області (вул. М. Лисенка, 20 А, м. Тернопіль, 46002) для негайного виконання.

Ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала про забезпечення позову набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич