Рішення

від 12.06.2023 по справі 274/1849/19

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/1849/19

Провадження № 2/0274/155/23

Рішення

Іменем України

12.06.2023 року Бердичівський міськрайоннийсуд Житомирськоїобласті вскладі: судді Вдовиченко Т.М.,за участюсекретаря судовогозасідання РудичМ.О.,позивача,представника позивача ОСОБА_1 ,відповідачки,представника відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Райгородоцької сільської ради, третя особа Бердичівська державна нотаріальна контора про встановлення нікчемності заповіту -

в с т а н о в и в :

27.03.2019 ОСОБА_3 звернувся до Бердичівського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою, відповідно до якої просить суд встановити ( визнати) нікчемність заповіту складеного від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та посвідченого 19.09.2018 року посадовою особою Буряківської сільської ради Бердичівського району через порушення вимог щодо його форми та посвідчення на підставі ч. 1 ст. 1257 ЦПК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка залишила йому заповіт на належні їй на праві власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. За життя ОСОБА_5 особисто передала йому оригінал заповіту та оригінали усіх правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які зазначені у заповіті. Після смерті ОСОБА_5 він дізнався, що 19.09.2018 року Буряківською сільською радою від імені ОСОБА_5 був посвідчений заповіт на усе майно, яке їй належало, на користь відповідачки ОСОБА_4 , яка тривалий час працює головним бухгалтером у Буряківській сільській раді. Для реалізації спадкових прав 16.01.2019 він звернувся до Бердичівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак після звернення дізнався, що у спадковій справі є також заява відповідачки про прийняття спадщини від 16.11.2018 року, тому він зрозумів, що відповідачка має намір спадкувати після смерті ОСОБА_5 на підставі наявного у неї заповіту.

Зазначає, що не згоден із заповітом на ім"я ОСОБА_4 , вважає його нікчемним, оскільки заповіт від імені ОСОБА_5 складено та посвідчено однією посадовою особою Буряківської сільської ради на користь іншого працівника Буряківської сільської ради, чого особа, яка вчиняла нотаріальну дію, не мала права робити. Також вважає, що ОСОБА_5 не мала наміру складати заповіт на відповідачку і не підписувала такий заповіт, оскільки ОСОБА_5 не могла і не усвідомлювала свої дії і не керувала ними перед смертю внаслідок перенесених інсультів, посадова особа , яка посвідчувала заповіт не могла встановити дійсне волевиявлення ОСОБА_5 і не мала права посвідчувати заповіт, оскільки є сумніви в тому, що фізична особа усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії, що є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 29.03.2019 року задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову. Заборонено Бердичівській державній нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання рішенням суду законної сили ( а.с. 69-70 т.1).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 17.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду, в справі відкрито загальне позовне провадження ( а.с. 82-83 т.1).

03.05.2019 року адвокатом Ясинецькою Н.М. в інтересах відповідачки ОСОБА_4 до Житомирського апеляційного суду подано апеляційну скаргу на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 29.03.2019 року про вжиття заходів забезпечення позову ( а. с. 98-100 т.1).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 29.05.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду від 29.03.2019 року залишено без змін ( а.с. 133-134 т.1).

20.05.2019 відповідачкою ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву відповідно до якого вона просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 про встановлення нікчемності заповіту. Заперечення проти позовних вимог обґрунтовує тим, що позов ґрунтується в більшій своїй частині на припущеннях, суб"єктивній переоцінці фактів, неправильному трактуванні норм чинного законодавства з боку позивача. Заповіт складений ОСОБА_5 , волевиявлення якої було вільним і відповідало її волі, був посвідчений секретарем виконкому Буряківської сільської ради Бердичівського району Марценюк В.А. до функціональних обов"язків якої відноситься вчинення нотаріальних дій. В момент складання заповіту ОСОБА_5 була писемною та не страждала фізичними вадами або хворобами, що обмежували її здатність самостійно прочитати заповіт і вчинити на ньому свій підпис, а тому в секретаря виконкому Буряківської сільської ради не було жодних підстав відмовляти у вчиненні такої нотаріальної дії. Ніхто ніколи не примушував ОСОБА_5 до складання заповіту на ім"я відповідачки, він був складений за її власним волевиявленням та з повним усвідомленням значення її дій. Технічні недоліки заповіту не можуть бути підставою для визнання заповіту нікчемним, оскільки не впливають на волевиявлення заповідача ( а.с. 149-153 т.1).

14.06.2019 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого зазначив, що доводи відповідачки про те, що ОСОБА_5 вирішила перед смертю заповісти усе своє майно їй , бо протягом останніх років вона її доглядала без участі інших родичів не відповідають дійсності та спростовуються вчиненням ОСОБА_5 заповіту спочатку на його батька, а потім і на його користь ( а.с. 181 т.1).

04.10.2019 представником позивача - адвокатом Горопашиним С.С. подано заяву про забезпечення доказів ( а.с. 228-230 т.1).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 09.10.2019 року клопотання адвоката Горопашина С.С. про забезпечення доказів задоволено ( а.с. 241-244 т.1).

18.12.2019 представником позивача адвокатом Горопашиним С.С. подано клопотання про витребування доказів ( а.с. 75 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 18.12.2019 клопотання адвоката Горопашина С.С. про повторне витребування доказів задоволено ( а.с. 78-80 т.2).

27.02.2020 представником позивача адвокатом Горопашиним С.С. подано клопотання про витребування доказів ( а.с. 111 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 27.02.2020 клопотання адвоката Горопашина С.С. про витребування доказів задоволено ( а.с. 118-120 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 27.02.2020 клопотання представника позивача ОСОБА_7 задоволено. Зобов"язано відповідача - Райгородоцьку сільську раду Бердичівського району Житомирської області відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК УКраїни надати у п`ятнадцятиденний термін з моменту отримання копії ухвали, відзив по справі, в якому зазначити осбтавини посвідчення заповіту 19.09.2018 року посадовою особою Буряківської сільської ради від імені ОСОБА_5 , мешканки с. Буряки, із зазначенням відомостей про те, хто ініціював посвідчення заповіту, хто звернувся до сільської ради, де був посвідчений заповіт та за яких обставин ( а.с. 121-122 т.2).

20.03.2020 Райгородоцькою сільською радою Бердичівського району подано відзив на виконання ухвали суду від 27.02.2020 року. В якому зазначено, що вважають позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставними та просять відмовити в задоволенні позову. Заперечення проти заявлених позовних вимог обґрунтовують тим, що ОСОБА_4 не була членом виконавчого комітету Буряківської сільської ради. Волевиявлення ОСОБА_5 було вільним та відповідало її волі. В момент посвідчення заповіту ОСОБА_5 не страждала на психічні та фізіологічні вади, які б обмежували її здатність самостійно прийняти рішення і підписати заповіт. В зв"язку з цим у секретаря Буряківської сільської ради Марценюк В.А. не було підстав відмовити у вчиненні такої нотаріальної дії. Під час складання заповіту ОСОБА_5 пояснювала, що ОСОБА_4 останні роки самостійно, без допомоги її родичів, вчиняла усі необхідні дії для належного її догляду, забезпечувала всім необхідним та опікувалась по всім життєвим проблем. ( а.с. 131-132 т.2).

14.06.2020 позивачем ОСОБА_3 подано клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи ( а.с. 166-167 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 19.06.2020 року клопотання позивача ОСОБА_3 задоволено. Призначено по справі № 274/1849/19 судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи ( а.с. 172-173 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 20.07.2020 провадження у справі відновлено для виконання клопотання експерта ( а.с. 181 т.2).

28.08.2020 на адресу Бердичівського міськрайонного суду надійшло повідомлення від судового експерта про неможливість проведення судової експертизи ( а.с. 191-192 т.2).

16.09.2020 представником позивача ОСОБА_7 подано клопотання про призначення судово - почеркознавчої експертизи ( а.с. 193-194 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 16.09.2020 року клопотання представника позивача задоволено. Призначено по справі № 274/1849/19 судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи ( а.с. 196-198 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 09.03.2021 відновлення провадження у справі ( а.с. 219 т.2).

29.03.2023 позивачем ОСОБА_3 подано клопотання про призначення повторної судово - почеркознавчої експертизи ( а.с. 224 -225 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 29.03.2021 клопотання позивача та його представника ОСОБА_7 задоволено, призначено по справі повторну судово - почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено ( а.с. 227-228-229).

02.06.2021 ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 02.06.2021 провадження у справі відновлено ( а.с. 238 т.2).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 21.10.2021 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_3 про заміну експертної установи. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи ( а.с.47-49 т.3).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 26.07.2022 провадження у справі відновлено ( а.с. 71 т.3).

06.12.2022 ОСОБА_3 подано доповнення обґрунтувань позову ( підстав позову) , відповідно до яких останній зазначає, що заповіт був посвідчений на дому на прохання померлої при свідках, однак в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій не відображено вчинення оспорювального заповіту на дому та причини цього. В оспорювальному заповіті відсутнє вказання про його посвідчення при свідках, заповіт свідками не підписаний, ці обставини свідчать, що заповіт є нікчемним. Вважають, що сільська рада не уповноважувала секретаря сільської ради вчиняти нотаріальні дії, оскільки у рішенні сільради зазначено, що на неї покладається " ведення нотаріальних дій", це стосується суто технічних та допоміжних процедур не дає права на вчинення нотаріальних дій ( а.с. 85-86 т.3).

20.12.2022 ухвалою Бердичівського міськрайонного суду закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні ( а.с. 95 т.3).

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених в позові та доповненнях до позовної заяви.

Позивач додатково суду пояснив, що відносини з покійною у його родини були чудові. Він опікувався ОСОБА_5 раз в 2-3 тижня, приїздив на свята. Домовився з сусідкою, щоб вона доглядала бабусю ( в подальшому позивач змінив покази і повідомив, що йому відомо про те, що ОСОБА_5 опікувалися сусіди). Йому відомо, що бабуся була лежачою. Коли померла ОСОБА_5 , то похованням займалася відповідачка, він кошти на поховання не давав і не пропонував. З покійною ніколи про заповіт не розмовляв, але впевнений, що вона не змінювала свою волю.

Відповідачка та представник відповідачки ОСОБА_2 заперечили проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідачка суду пояснила, що заповіт на її ім"я ніхто не підробляв. В 2017-2018 роках вона доглядала покійну ( прибирала, прала, варила їсти). В березні 2018 року у ОСОБА_5 був перший інсульт, рідні нею не цікавилися, вона провідувала її у лікарні, однак після повернення з лікарні ОСОБА_5 вона не могла її доглядати і покійна наймала сусідку, яка її доглядала, за що платила їй кошти в сумі 1500 грн. В червні 2018 року в покійної був повторний інсульт, вона також особисто її лікувала, родичі зі сторони позивача нею не цікавилися. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, вона її поховала та робила за нею поминки, поставила пам"ятник. Їй відомо, що ОСОБА_5 віддавала своїй сестрі, бабі позивача, кошти за паї. ОСОБА_5 попросила, щоб до неї до дому прийшов сільський голова та секретар сільської ради, щоб вони посвідчили заповіт в неї вдома. Заповіт був зачитаний вголос ОСОБА_5 , вона сказала, що все вірно. В вересні 2018 року покійна була в повному розумі, розуміла значення своїх дій. Зазначила. що вона працює бухгалтером. підпорядковується сільському голові, в виконавчому комітеті не перебуває. Вона ніколи не бачила, щоб позивач приїздив до покійної.

Представники Райгородоцької сільської ради, Бердичівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з"явилися, в матеріалах справи містяться заяви ро розгляд справи за ї відсутності ( а.с. 205 т.1, а.с.16 т.2).

Третя особа ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 106 т.3).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що пішли складати заповіт до ОСОБА_5 , була вона, сільський голова , відповідачка і ОСОБА_10 . Сільський голова запитала у ОСОБА_5 чи дійсно вона хоче скласти заповіт на користь відповідачки, остання це підтвердила, після чого їй зачитала заповіт вголос на її прохання. ОСОБА_5 була хвора , не могла ходити, тому пішли до неї до дому. Заповіт писали зі зразка. ОСОБА_5 особисто його підписала. ОСОБА_4 працювала бухгалтером в сільській раді, в підпорядкуванні у неї не була.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що працювала соціальним працівником і 2 разив тиждень відвідувала ОСОБА_5 , як соціальний працівник і також вона видавала гроші за оренду паїв. Вказала, що перед смертю ОСОБА_5 дуже захворіла і не могла впізнавати людей. після інсульту ОСОБА_12 не могла читати за нею доглядала сусідка ОСОБА_13 . Відповідачка обробляла земельну ділянку, яка належала покійній. Їй відомо, що відповідачка приходила до покійної, але її доглядала сусідка ОСОБА_13 , за це їй платили кошти з пенсії бабусі. Після другого інсульту покійна не могла ходити.

Свідок ОСОБА_14 вказала, що є сусідкою покійної ОСОБА_5 . Одного разу вона знайшла бабу Ніну без свідомості і зателефонувала відповідачці, вона викликала швидку і поїхала з ОСОБА_5 до лікарні. Після того, як ОСОБА_15 забрали з лікарні, її попросили за нею доглядати, відповідачка також постійно за нею доглядала. Сестра покійної, баба ОСОБА_16 , жодного разу до неї в лікарню не приїздила, однак коли давали гроші за паї, то баба ОСОБА_16 та він приїздили та забирали ці гроші. Потім в покійної був другий інсульт. Одного разу ОСОБА_5 почала їй говорити, що хоче переписати заповіт, поросила взяти її паспорт і сходити в сільську раду. Вона пішла в сільську раду і переказала волю покійної. Зазначила, що покійна всіх пізнавала, говорила з людьми, просто вона не могла ходити. Інколи вона її запитувала хто буде доглядати за її могилою та могилами її родичів. Коли вона прийшла в сільську раду, то секретар її все запитала, сказала почекати, щось надрукувала, після чого сільський голова, секретар , вона та відповідачка пішли до баби Ніни додому. Вона посадила бабу ОСОБА_17 на ліжку і та підтвердила, що бажає змінити заповіт. Секретар прочитала заповіт вголос, перепитала чи все вірно, баба ОСОБА_18 все підтвердила. Сказала, що змінила своє рішення щодо спадкоємця, щоб було кому поховати та доглядати за могилками. ОСОБА_5 все розуміла, це було її свідоме рішення. Поховання ОСОБА_5 організовувала відповідачка. Додатково свідок зазначила, що знає особисто свідка ОСОБА_11 її вона бачила лише один раз, коли вона приносила пайок, двічі на тиждень вона не приходила. Після другого інсульту бабу Ніну в хаті замикали і ніхто туди не міг зайти. Покійна могла самостійно читати,бо інколи просила принести їй газети, бачила вона добре і чула вона також добре. ОСОБА_12 оплачувала її послуги самостійно , з її пенсії. Покійна добре володіла правою рукою. Відповідачка приходила до неї по кілька разів на день.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що є сусідкою покійною баби ОСОБА_20 . Бабуля була дуже добра. Після інсульту її доглядала відповідачка і її сусідка ОСОБА_13 . ОСОБА_21 до останнього дня життя була при ясній пам"яті. Їй відомо, що покійна дуже образилася на позивача та його бабу, яка була її рідною сестрою, оскільки вони її не провідували, не цікавилися нею. Вона приходила до бабці кожного дня, щоб поговорити, приходила коли була або ОСОБА_13 або відповідачка. Відповідачка приходила до неї 2-3 ради в день. Підтвердила, що покійна бачила добре і самостійно читала. Свідка ОСОБА_11 вона не бачила жодного разу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, ї представників, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області, про що Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було здійснено актовий запис № 808 ( а.с. 35 т.2, а.с. 6 т.1).

Як вбачається з копії заповіту від 17.08.2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок її смерті зробила таке розпорядження : належну їй земельну частку ( пай) , державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 028291 площа 4,4822 га, серії ЖТ № 028290 площа 4,9175 га, земельну ділянку площею 2,2711 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0122; земельну ділянку площею 2,0823 га, кадастровий номер 182088300:02:000:0382, що знаходиться в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області, заповідала ОСОБА_3 ( а.с.7, 14-38, т.1).

Згідно відповіді Центральної районної лікарні Бердичівського району на запит адвоката Горопашина С.С. судом встановлено, що в 2018 році ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні з 29.03.2018 року по 03.04.2018 року в неврологічному відділенні з діагнозом : ЦВХ без гіпертензії. Гостре порушення мозкового кровообігу ІІІ ( а.с. 44 т.1).

Відповідно до рішення Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 23.02.2018 року № 6, призначено відповідальним по веденню нотаріальних дій секретаря ради ОСОБА_9 ( а.с.154 т.1).

Як вбачається з відповіді сільського голови Райгородоцької сільської ради Бердичівського району на ім"я адвоката Горопашина С.С. від 02.04.2019 року - ОСОБА_4 у 2018 році працювала на посаді головного бухгалтера Буряківської сільської ради ( а.с.188 т.1).

Згідно довідки, виданої сільським головою Райгородоцької сільської ради 23.10.2019 року № 516, судом встановлено, що ОСОБА_4 , 1968 р.н. дійсно працювала на посаді головного бухгалтера Буряківської сільської ради Бердичівського району з 02.06.1998 року по 13.03.2019 року ( а.с.17 т.2).

Відповідно до копії рішення від 05.01.2016 року № 24 Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області " Про утворення виконавчого комітету сільської ради" п"ята сесія ради сьомого скликання вирішила : утворити виконавчий комітет сільської ради в складі 7 чоловік. Затвердити персональний склад виконавчого комітету : Кудлай Г.М. - сільський голова, ОСОБА_9 - секретар ради, ОСОБА_22 - заступник сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Члени виконавчого комітету : Березюк Л.С., ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ( а.с.19 т.2).

Згідно заповіту від 19.08.2018 року, складеного в селі Буряки Бердичівського району Житомирської області, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок її смерті зробила відповідне розпорядження : все її майно яке на день смерті буде їй належати, де б вона не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті , і на що вона за законом буде мати право заповідає ОСОБА_26 . В заповіті зазначено, що він записаний з її слів, прочитаний нею вголос у присутності секретаря та підписаний нею особисто добровільно , без примушування з боку будь-яких осіб. Секретарем сільської ради зазначено, що заповіт підписаний ОСОБА_5 у її присутності, особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено ( а.с.20 т.2).

Як вбачається із заповіту від 10.08.2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок її смерті зробила таке розпорядження : належну їй земельну частку ( пай) , державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 028291 площа 4,4822 га, серії ЖТ № 028290 площа 4,9175 га, земельну ділянку площею 2,2711 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0122; земельну ділянку площею 2,0823 га, кадастровий номер 182088300:02:000:0382, що знаходиться в с. Буряки, Бердичівського району Житомирської області, заповідала ОСОБА_3 ( а.с. 22 т.2).

Згідно матеріалів спадкової справи № 514/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 встановлено, що до Бердичівської державної нотаріальної контори 16.11.2018 року звернулася ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Також в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_8 , про прийняття спадщини після смерті її сестри ОСОБА_5 та заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 ( а.с. 33-64 т.2).

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 274/1849/19 від 24.02.2021 № 24242/24243/20-32 - встановити , чи виконані підписи від імені ОСОБА_5 у графі " Підпис" у двох примірниках заповіту від 19.09.2018 на користь ОСОБА_4 , який посвідчений секретарем виконавчого комітету Буряківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та зареєстрований у реєстрі за № 46, ОСОБА_5 або іншою особою, не виявилось можливим, з причин, викладених у п. 2 дослідницької частини висновку експертів ( а.с. 205-218 т. 2).

Згідно висновку експерта від 12.07.2022 № СЕ-19-21/3914-ПЧ - вирішити питання " Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 на обох примірниках заповіту на користь ОСОБА_4 , посвідченому 19.09.2018 року посадовою особою Буряківської сільської ради Бердичівського району та зареєстрованому у реєстрі за № 46, поряд з надрукованим написом " Підпис" ОСОБА_5 чи іншою особою ?" - не виявилось можливим, у зв"язку з тим, що досліджувальні підписи мають вкрай обмежений обсяг досліджувального графічного матеріалу, часткову транскрипційну незпівставність зі зразками, виконані спрощеними за будовою рухами та в них не відобразилися в достатній кількості ідентифікаційні ознаки виконавця ( виконавців) ( а.с. 59 - 69 т.3).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

У відповідності до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Як визначено в ст. 1234 ЦК України, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Частиною 1 статі 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.02.2020 року у справі № 761/19304/17, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Крім цього, за пунктом 23 рішення Європейської комісії з прав людини від 18 липня 2006 року Проніна проти України (№ 2) (Заява №63566/00): Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 1247 ЦК України, визначено загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до якої, поміж інших вимог, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст 1251 - 1252 цього Кодексу .

Відповідно до п. 1.1 -1.3, 1,5 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат". Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Як передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування № 3306/5 від 11.11.2011 року, нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат" ( п. 2.2,2.3 Порядку ).

Як передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. Заповіти подаються посадовій особі органу місцевого самоврядування не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування зобов`язані роз`яснити фізичним особам зміст і значення поданих ними проектів заповітів і перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Якщо заповідач у наслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно ст. 9 Закону України " Про нотаріат" нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім`я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органу місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншого органу місцевого самоврядування. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та довіреності на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Відповідно до п. 2.8 Порядку передбачено, що відповідно до статті 9 Закону України "Про нотаріат" посадова особаоргану місцевогосамоврядування,яка вчиняєнотаріальні дії,не маєправа вчиняти нотаріальнідії на своє ім`я і від свого імені, на ім`я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім`я та від імені працівників даного органу місцевого самоврядування. Посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права вчиняти нотаріальні дії також на ім`я і від імені даного органу місцевого самоврядування. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються нотаріусом чи у будь-якому іншому органі місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки ОСОБА_4 , з 14.03.2006 року ОСОБА_4 переведена на посаду головного бухгалтера Буряківської сільської ради. 05.01.2019 року Буряківську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Райгородоцької сільської ради. З посади головного бухгалтера Буряківської сільської ради ОСОБА_4 звільнена 13.03.2019 року (а.с. 14-17 т.3).

Згідно копії декларації про доходи за 2018 рік ОСОБА_4 займала посаду в органах місцевого самоврядування. Станом на 2008 рік ОСОБА_4 було присвоєно 13 ранг державного службовця ( а.с. 9 т.1 зворот, а.с. 16 т.3 ).

Таким чином судом встановлено, що секретар Буряківської сільської ради Марценюк В.А. порушила п. 2.8 Порядку № 3306/5 та посвідчила заповіт від імені ОСОБА_5 на працівника органу місцевого самоврядування Буряківської сільської ради ОСОБА_4 , тим самим порушила порядок посвідчення заповіту, що в силу ч. 1 ст. 1257 ЦК України вказує на те, що заповіт від 19.09.2018 року з моменту його посвідчення є нікчемним.

Також при ознайомленні зі змістом заповіту судом встановлено, що секретарем Буряківської сільської ради Марценюк В.А. допущені порушення щодо форми складання заповіту : зокрема в заповіті від 19.19.2018 року, складеного на ім"я ОСОБА_27 від імені ОСОБА_5 не зазначено, що він посвідчується за адресою проживання ОСОБА_5 , не зазначено причини, за яких заповіт посвідчується за місцем проживання заповідача, а не в сільській раді. Також судом встановлено, що в заповіті від 19.09.2018 року зазначено, що « заповіт прочитаний мною у голос у присутності секретаря…..», однак як встановлено судом під час розгляду справи з показів свідків, заповіт особисто ОСОБА_5 вголос не зачитався, а на її прохання заповіт був прочитаний вголос ОСОБА_9 , хоча всі свідки, які були допитані судом в судовому засіданні ствердили, що ОСОБА_5 могла самостійно читати, проблем із зором у неї не було, вона лише не могла ходити.

Щодо посилання позивача та його представника на те що заповіт від 19.09.2018 року особисто ОСОБА_5 не підписувався, то суд відхиляє такі доводи, оскільки свого підтвердження за час розгляду справи вони не знайшли, навпаки з показів свідків які були присутні під час оголошення заповіту в будинку ОСОБА_5 , судом встановлено, що заповіт вона підписала особисто. Згідно висновків судово почеркознавчих експертиз достовірно встановити чи належить на заповіті від 19.09.2018 року підпис ОСОБА_5 встановити ні є можливим, оскільки в силу вікових змін та хвороби ОСОБА_5 її підпис є нечітким, що докладно описано експертами у наданих суду висновках.

Щодо відсутності в заповіті від 19.09.2018 року складеного від імені ОСОБА_5 заповіту вказівки на те, що заповіт посвідчувався в присутності свідків, внаслідок чого також порушено порядок його посвідчення, суд звертає увагу сторони позивача на те, що ч. 1-2 ст. 1253 ЦК України передбачено, що на бажаннязаповідача йогозаповіт можебути посвідченийпри свідках. У випадках, встановленихабзацом третім частини другої статті 1248і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Як передбачено абзацом третім частини другої статті 1248якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253цього Кодексу).

Судом під час розгляду справи встановлено, що бажання посвідчувати заповіт при свідках ОСОБА_5 не висловлювала, а також в неї не було фізичних вад, які б заважали їй самостійно прочитати заповіт, тому присутність свідків при час посвідчення заповіту в будинку ОСОБА_5 19.09.2018, і не зазначення про них в самому заповіті не є порушенням вимог щодо форми складення заповіту.

Таким чином єдиною підставою, яка вказує на те, що заповіт від 19.09.2018 року є нікчемним є те, що його було посвідчено з порушенням вимог щодо його посвідчення секретарем Буряківської сільської ради Марценюк В.А. на користь посадової особи Буряківської сільської ради Ящук Г.А.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи ст. 1257 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред`являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Заповіт, як остання воля особи, стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті1236-1240,1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті1248,1249,1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Отже, за своєю сутністю заповіт є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Однією з умов дійсності заповіту є його посвідчення.

Спеціальною нормою, яка передбачає підстави недійсності заповіту є стаття 1257 ЦК України, якою визначено лише дві підставі недійсності заповіту.

Так, згідно ч.1 вказаної статті заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним, а частиною 2 передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимогЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Аналіз частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, її статтях1247-1249,1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об`єктивні перешкоди до запрошення нотаріуса посвідчити заповіт.

Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому.

Суд звертає увагу позивача на те, що суду не було надано належних доказів щодо відсутності вільного волевиявлення заповідача при складанні оспорюваного заповіту чи вчинення таких дій під примусом.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19 (провадження № 61-6254св21), від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20 (провадження № 61-10983св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17 (провадження № 61-545св20), у справі за позовом про встановлення нікчемності правочину, суд дійшов висновку про те, що позивач заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим обрав неналежний спосіб захисту, а отже позов з цих підстав задоволенню не підлягає.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Тому Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновками, викладеними в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 357/3394/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину. У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду України у цій частині.

Таким чином, судом встановлено, що заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Так, судом встановлено, що позивач заявив свої вимоги, саме як особа спадкоємець за заповітом від 17.08.2018 року, який було складено ОСОБА_5 , на його користь, згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на випадок її смерті зробила таке розпорядження : належну їй земельну частку ( пай), державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 028291 площа 4,4822 га, серії ЖТ № 028290 площа 4,9175 га, земельну ділянку площею 2,2711 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0122; земельну ділянку площею 2,0823 га, кадастровий номер 182088300:02:000:0382, що знаходиться в с. Буряки Бердичівського району Житомирської області, заповідала ОСОБА_3 ( а.с.7, 14-38, т.1).

Тобто, позов був заявлений позивачем, як особою, яка дійсно сподівається на отримання у власність майна в порядку спадкування на підставі заповіту, який було посвідчено у законний спосіб.

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача у разі встановлення нікчемності правочину є визнання права власності в порядку спадкування.

Така позиція узгоджується із постановою ВС від 17 листопада 2021 року у справі № 320/7837/16.

Отже враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту слід відмовити оскільки позивачем було обрано не належний спосіб захисту його порушених прав ( Висновок Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.03.2023 року справа № 199/6824/20).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог , тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, які складаються з судового збору та витрат пов`язаних з оплатами експертиз, суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 4,12- 13, 76-81, 89,141, 258-261, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Райгородоцької сільської ради, третя особа Бердичівська державна нотаріальна контора про встановлення нікчемності заповіту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.М. Вдовиченко