Рішення

від 13.06.2023 по справі 173/375/23

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/375/23

Провадження №2/173/305/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

при секретареві - Рудовій Л.В

За участю: позивача - ОСОБА_1

Представника позивача- адвоката Серебрякова Е.С.

Відповідача - ОСОБА_2

Представника третьої особи - Луценко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дітей разом з батьком ,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2023 року до суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовом визначення місця проживання дітей разом з батьком до відповідача, ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ з гуманітарних питань Верхньодніпровської міської ради .

28.02.2023 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

01.03.2023 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 10.04.2023 року.

10.04..2023 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 13.06.2023 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

13.06.2023 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 17 травня 2014 року між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 30.

В період шлюбу в них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Сімейне життя між ними не склалось.

Причиною розірвання шлюбу стали різні погляди на сімейне життя та цінності, через що у них постійно виникали сварки, а також і те, що відповідачка не приймає участі в утриманні неповнолітніх дітей. Відповідачка залишила дітей проживати разом з ним.

З серпня 2022 року між ним та відповідачкою шлюбні відносини фактично припинені.

22.02.2023 року шлюб між ним та відповідачкою розірваний за рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

На даний час його неповнолітні діти проживають разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачка за вказаною адресою не проживає. Крім того відповідачка не бажає, щоб їхні спільні діти проживали разом з нею.Діти не бажають залишати своє житло та бажають проживати разом з ним, однак відповідачка цього не бажає, що й стало підставою звернення до суду.

В судому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали за підставами, викладений в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала, подавши заяву про визнання позову. Також пояснила, що між нею та позивачем був спір з приводу визначення місця проживання дітей, так як вона хотіла, щоб діти жили з нею.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служби у справах дітей Верхньодніпровської міської ради в судовому засіданні пояснила, що на засіданні комісії з питань захисту прав дітей розглядалось питання щодо визначення місця проживання разом з позивачем. Було прийняте рішення про недоцільність визначати місце проживання дітей, так як між сторонами фактично відсутній спір з цього питання. Тому щодо ухвалення рішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи,свідків, заслухавши думку дитини, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 травня 2014 року. Шлюб між сторонами був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 30, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб . За рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2023 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією рішення суду.

В період шлюбу в сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, в яких сторони записані батьками дітей.

Після розірвання шлюбу діти сторін залишилась проживати з позивачем, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України - розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного .

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України - Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України - Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» - Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

З наданих суду доказів встановлено, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Верхньодніпровської міської ради .

Допитані в судовому засіданні діти: ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , в присутності психолога ОСОБА_5 , пояснили, що вони проживають з батьком та бабусею. У них є окрема кімната. Батько приділяє багато уваги дітям. ОСОБА_6 пояснила, що разом з батьком вона ходить в басейн, на майданчик. Вони спілкуються з мамою, коли остання приїздить до них. Але бажають проживати з батьком.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Верхньодніпровської міської ради від 08.03.2023 року № 61. Комісія з питань захисту дитини Верхньодніпровської міської ради визнає за недоцільне визначати місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю підстав , визначених законодавством. Даний висновок обґрунтовує тим, що між сторонами відсутній спір з приводу визначення місця проживання дітей. Крім того відсутні відомості про те, що мати не виконує своїх обов`язків, не має самостійного доходу та своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дітей.

Відповідно до ч 4,5,6 ст. 19 СК України - При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В свою чергу суд не може погодитись із наведеним вище обґрунтуванням щодо недоцільності визначення місця проживання дітей з батьком. Оскільки батьки, які проживають окремо мають право вирішувати питання з ким із них буде проживати дитина (діти) з метою визначеності як прав дітей так прав того із батьків, з ким фактично проживають діти по відношенню до них.

Так обоє батьків характеризуються позитивно. Ведуть порядний спосіб життя, мають прибуток. Проте відповідачка на даний час не забезпечена власним житлом і сама вказує на той факт, що у неї немає можливості забрати дітей та забезпечити їм комфортні умови проживання.

Позивач навпаки забезпечений житлом. Крім того з позивачем та дітьми проживає і мати позивача, яка має можливість здійснювати догляд за дітьми, особливо в умовах дистанційного навчання дітей. Діти звикли до даного місця проживання і не бажають його змінювати. В судовому засіданні діти своєю поведінкою надавали перевагу батькові, йшли та сиділи саме з ним, тулились до нього, щось йому розповідали. Тобто вбачається тісний родинний зв`язок між батьком та дітьми.

Крім того на запитання ОСОБА_7 , чи сподобався йому випускний захід у дитячому садочку, останній чітко відповів: «ні». І потім було з`ясовано, що це трапилось із-за того, що дитина була переведена незадовго до випускного заходу із одного дошкільного дитячого закладу до іншого. Зміна виховного закладу мала наслідком, що дитина не звикла до нового оточення, тому почувала себе некомфортно і як наслідок була незадоволена проведеним заходом.

Відповідно при зміні і місця проживання дітей зазначена обставина буде психологічною травмою для них.

Судом встановлено, що діти протягом тривалого часу проживають з батьком, який піклується про їх виховання, навчання та розвиток. Тому зміна місця проживання дітей без достатніх на та підстав матиме наслідком зміну способу життя, до якого звикли діти та негативно впливатиме на їх психіку.

Будь-яких обставин, які б перешкоджали визначити місце проживання дітей з батьком судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України - У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову

Так як відповідачем визнані позовні вимоги до початку розгляду справи по суті про що подана заява про визнання позову, суд вважає за можливе повернути позивачеві 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції сплаченого відповідно до квитанції АТ «УКРПОШТА»» № 1029999128 від 14.02.2023 року в сумі 536.00 (п`ятсот тридцять шість)) грн.., 80 коп.,

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в іншій частині підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 142 259, 263, 264, 265, 268, 273 , 430 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позові вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визначення місця проживання дітей разом з батьком - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції АТ «УКРПОШТА»» № 1029999128 від 14.02.2023 року в сумі 536.00 (п`ятсот тридцять шість)) грн.., 80 коп., Оригінал квитанції знаходиться в матеріалах цивільної справи № 173/375/23 (провадження № 2/173/305/2023)

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - 536.80 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 23.06.2023 року

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 26.06.2023 року

Дата набрання законної сили: 25.07.2023 року