Постанова

від 23.06.2023 по справі 907/753/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2023 р. м. Львів Справа №907/753/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя І.Б. Малех

Судді В.М. Гриців

О.В. Зварич

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури від 08.02.2023 №24-116ВИХ-23 від 08.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/461/23 від 15.02.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2023 року (головуючий суддя Пригуза П.Д., повний текст рішення складено 23.01.2023, м. Ужгород)

у справі № 907/753/22

за позовом: Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, м. Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача: Приватного підприємства «КІМ-РЕМ-БУД», м. Ужгород Закарпатської області

про відшкодування збитків в сумі 81981,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2022 на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява Керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області до Приватного підприємства «КІМ-РЕМ-БУД» про відшкодування збитків в розмірі 81981,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем завищено вартість ремонтно-будівельних робіт з реконструкції приміщення лікарні, які позивачем було оплачено. Дані обставини підтверджуються висновком прокурора, які зроблені останнім із матеріалів кримінального провадження та висновком експерта про розмір шкоди, а тому прокурор вважає, що відповідачем завдано позивачу збитків на суму 81981,00 грн.

Відповідач - Приватне підприємство «КІМ-РЕМ-БУД», заперечив доводи позивача з наступних підстав: висновок експерта містить різницю в кількості приміщень та площі; висновок експерта зроблений за відсутності акту огляду; експертом не було витребувано додаткових матеріалів для проведення додаткової експертизи, чим порушено п. 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і т. д.; висновок експерта отримано в межах кримінального провадження, яке закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення ( п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України); умови договору підряду сторони виконали повністю і зауважень до жодної із сторін за договором не має; підстави на які покликається позивач для стягнення збитків є необґрунтованими, недоведеними, а заявлена сума не є збитками в розумінні ст. ст. 224, 225 ГК України та ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2023 року у справі № 907/753/22 у задоволені позову відмовлено повністю.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача у завданні збитків, а саме наявності протиправної поведінки, наявність збитків, причинно-наслідкового зв`язку між заподіяними збитками та діями відповідача, вини відповідача у настанні збитків для позивача.

Прокурор - Закарпатська обласна прокуратура, не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги прокурора повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

1) апелянт вважає, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог є неналежний доказ у справі - висновок експерта, який не врахований судом, як належний та допустимий доказ;

2) звертає увагу суду на те, що висновок експерта було проведено належним чином з матеріалів кримінального провадження та відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу»;

Відповідачем подано письмове пояснення на апеляційну скаргу прокурора, в якій відповідач зазначає, що висновок експерта не може вважатись належним та допустимим доказом, так як вказані у ньому експертом вихідні дані щодо, кількості приміщень та площ є невірними.

Щодо договору підряду відповідач зазначив, що замовник не відмовлявся від договору підряду та не просив відшкодовувати жодних збитків, а заявлені до стягнення прокурором збитки є недоведеними, так як для такої міри відповідальності слід довести перед судом склад правопорушення, а саме: наявності протиправної поведінки, наявність збитків, причинно-наслідкового зв`язку між заподіяними збитками та діями відповідача, вини відповідача.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури від 08.02.2023 №24-116ВИХ-23 від 08.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/461/23 від 15.02.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17 січня 2023 року у справі № 907/753/22. Ухвалено апеляційну скаргу розглядати без виклику сторін.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі № 907/753/22 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалою суду від 20.02.2023, яка надіслана на електронну адресу сторін, відомості яких містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/753/22 від 17.01.2023 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2019 Відділом охорони здоров`я Великоберезнянської районної державної адміністрації в особі начальника Сирохман Вікторії Іванівни (надалі - замовник) та Приватним підприємством «КІМ-РЕМ-БУД» в особі директора Митрика Юрія Івановича (надалі - генпідрядник) було укладено договір № 02 про закупівлю робіт за державні кошти (далі договір).

Слід зазначити, що позивач Ужгородська районна військова адміністрація Закарпатської області є правонаступником прав та обов`язків Відділу охорони здоров`я Великоберезнянської районної державної адміністрації.

Умовами договору визначено наступне:

Згідно п. 1.1. договору, генпідрядник зобов`язувався на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати роботи по предмету закупівлі «Реконструкція дитячого відділення Великоберезнянської районної лікарні. Коригування (ДСТУ Б Д 1.1-1:2013). Інші завершальні роботи (4545000-6) (ДК 021:2015» (надалі роботи) і передати замовнику об`єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити в межах договірної ціни.

Пунктом 1.2 договору кількісна характеристика робіт, що виконується за даним договором, визначається, згідно проектно-кошторисної документації.

Якість виконаних робіт та змонтованих конструкцій і обладнання гарантується Генпідрядником відповідно до розділу 2 договору, зокрема, щодо недоліків якості робіт один рік, а щодо недоліків, які не виявлені при прийнятті робіт - два роки.

Ціна договору (вартість робіт) визначена розділом 3 договору.

Пунктом 3.1 договору визначено загальну вартість підрядних робіт, яка визначається договірною ціною та складає 1385000,00 грн, відповідно до бюджетних призначень замовника на 2019 рік та календарного графіку виконання робіт - виконання робіт у 2019 році здійснюється на суму 715581,00 грн без ПДВ.

Судом встановлено, що Відділом охорони здоров`я районної Державної адміністрації, ЄДРПОУ 34154925, складено Звіт про укладені договори в електронній системі закупівель UA-2019-10-18-001651-b (а.с. 22), а саме договору № 02 від 18.10.2019 з наведеного вище предмета закупівлі, строк виконання робіт визначено з 18.10.2019 по 31.12.2020 року на загальну суму 1385000,00 грн.

Як вбачається з тексту Звіту про виконання договору про закупівлю, номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель UA-2019-10-18-001651-b (а.с. 23-24), договір № 02 від 18.10.2019 розірвано, з підстав припинення юридичної особи публічного права замовника робіт. Зазначено про здійснення розрахунків за роботи в сумі 715581,00 грн. У Звіті зазначено про підстави здійснення платежу (післяплата), Акт приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

В подальшому сторонами за договором було укладено додаткову угоду від 31.12.2019 (а.с. 25) про розірвання даного договору та складено Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) від 26.12.2019 на загальну суму 715581,00 грн. (а.с. 26) та Акт приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) КБ-2в (а.с. 27-38).

Слід зазначити, що довідка та акт виконаних робіт підписані без будь яких зауважень чи застережень та оплачені замовником за договором.

Факт оплати вартості виконаних робіт підтверджується платіжними дорученнями від 22.10.2019 №856 (а.с. 39), від 23.10.2019 №104 (а.с 40), від 23.12.2019 № 877 (а.с. 41) та від 23.12.2019 № 878 (а.с. 42).

З вищенаведених обставин встановлених судом слідує, що сторонами за договором свої зобов`язання виконані без будь-яких зауважень чи застережень, в частині виконаних робіт відповідачем, які оплачені в повному обсязі позивачем.

Однак, прокурор стверджує, що відповідач завдав збитки позивачеві через завищення вартості виконаних робіт, що мотивується наданим до справи висновком експерта № СЕ-19/107-22/3807-БТ від 11.05.2022 року, що виконаний експертом у матеріалах кримінального провадження за № 12020070070000220 від 08.07.2020 року про завищення вартості виконаних робіт за договором № 2 від 18.10.2019 року про закупівлю робіт за державні кошти на суму 81981,00 грн, що слугувало підставою для звернення прокурора до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення збитків, мотивуючи ч. 1, 2 ст. 883 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України.

Слід зазначити, що прокурором та позивачем не надано судового рішення, яким мало закінчитися розгляд кримінального провадження № 12020070070000220 від 08.07.2020 року (вирок, постанова, ухвала).

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору № 02 від 18.10.2019, який за своєю природою є договором підряду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Стаття 877 Цивільного кодексу України передбачає, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проєктної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проєктній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Також у ч. 1 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять їі непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 883 Цивільного кодексу України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Також згідно ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України, у якій вказано, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Прокурор стверджує, що відповідач завдав збитки позивачеві через завищення вартості виконаних робіт, що мотивується наданим до справи висновком експерта № СЕ-19/107-22/3807-БТ від 11.05.2022 року, що виконаний експертом у матеріалах кримінального провадження за № 12020070070000220 від 08.07.2020 року про завищення вартості виконаних робіт за договором № 2 від 18.10.2019 року про закупівлю робіт за державні кошти на суму 81981,00 грн, на підтвердження чого, останнім додано до позовної заяви висновок експерта № СЕ-19/107-22/3807-БТ від 11.05.2022 року.

Отже, предметом спору у даній справі є стягнення збитків в сумі 81981,00 грн на підтвердження яких позивачем додано висновок експерта № СЕ-19/107-22/3807-БТ від 11.05.2022 року.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За приписами ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як уже було зазначено вище, підставою для звернення прокурора до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення збитків прокурор мотивував ч. 1, 2 ст. 883 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України.

З вищенаведеного слідує, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічну правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21.

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

Прокурор, як на підставу своїх доводів обмежився лише на висновком експерта, який виконаний у кримінальному провадженні, по якому не прийнято судом ні вироку, ні ухвали чи постанови, на що вірно звертає увагу відповідач у даній справі, який зі своєї сторони доводить відсутність своєї вини, що є складовою у доведенні своєї вини в заподіянні збитків.

Разом з тим, прокурор не довів перед судом наявність протиправної поведінки та причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що наявними у матеріалах справи документами, які подані позивачем, не підтверджено, що позивач зазнав збитків, неправомірними діями відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди прокурора з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст.ст. 114, 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури від 08.02.2023 №24-116ВИХ-23 від 08.02.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/461/23 від 15.02.2023) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.01.2023 року у справі №907/753/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на прокурора.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

5. Матеріали справи № 907/753/22 повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя В.М.Гриців

Суддя О.В.Зварич