Постанова

від 21.06.2023 по справі 918/87/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року Справа № 918/87/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Гефест" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 03.05.2023 у справі № 918/87/23 (суддя Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 05.05.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Гефест"

до Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс"

про стягнення 3 418 751, 36 грн

за участю представників сторін:

позивача - Ткачук О.В.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПВ Гефест" (далі - позивач, ТОВ "ПВ Гефест") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (далі - відповідач, ПП "Агро - Експрес - Сервіс") 3 364 841 грн основного боргу, 17 225, 31 грн 3 % річних та 36 685, 05 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 236 від 12.07.2022 в частині розрахунку за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.04.2023 у справі № 918/87/23 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 364 841 грн основного боргу, 17 225, 31 грн 3 % річних, 36 685, 05 грн інфляційних втрат та 51 281, 27 грн судового збору.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.05.2023 у справі №918/87/23 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, проаналізувавши подані докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, ураховуючи доцільність цих витрат із врахуванням складності справи та обсягу наданих послуг, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн, понесених у зв`язку із розглядом справи.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "ПВ Гефест" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 03.05.2023 у справі № 918/87/23, в якій апелянт просить суд скасувати дане рішення суду, прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 102 562, 54 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- заявником належним чином підтверджено поданими доказами розмір понесених витрат на правову допомогу в сумі 102 562, 54 грн;

- під час підготовки справи до розгляду та безпосереднього розгляду її судом, відповідачем не подано жодної заяви по суті справи та жодної заяви (клопотання) про зменшення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи судом;

- щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 3 ст. 126 ГПК України, звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним;

- підстав для здійснення судом першої інстанції розподілу судових витрат між сторонами за власною ініціативою, на підставі ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України, не було.

Листом від 16.05.2023 судом було витребувано матеріали справи з Господарського суду Рівненської області.

25.05.2023 до суду надійшли матеріали справи № 918/87/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ПВ Гефест" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 03.05.2023 у справі № 918/87/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.06.2023 об 15:30 год.

ПП "Агро - Експрес - Сервіс" надіслало до суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи ,посилаючись на те, що його представник не зможе з`явитися у судове засідання через погіршення стану здоров`я та встановлені карантинні обмеження.

Розглянувши в судовому засіданні 21.06.2023 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подаючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення, з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої його явки в судове засідання. Одночасно, відповідач мав достатньо часу для подання до суду всіх необхідних доказів та пояснень для спростування доводів позивача.

Відповідач також не надав суду апеляційної інстанції доказів, відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення розгляду справи щодо стану здоров`я представника.

Також суд вказує, що господарський суд із урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Апеляційний суд приймає до уваги те, що інші представники відповідача (з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами) не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні, зокрема і в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а тому є безпідставним посилання відповідача на встановлені карантинні обмеження.

Отже, встановивши дані обставини, враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а також беручи до уваги відсутність будь-яких інших обґрунтованих доводів необхідності відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та здійснити перевірку рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

В судовому засіданні 21.06.2023 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити вимоги заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 09.01.2023 між ТОВ "ПВ Гефест" (замовник, клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Статус" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 03/2023-Т, згідно п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов`язок надати професійну правничу допомогу у повному обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, на виконання доручення клієнта адвокатське об`єднання: складає позовну заяву (відзив, відповідь на відзив, заперечення, інші процесуальні документи) у справі про стягнення заборгованості за договором поставки від 12.07.2022 № 236; складає апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (у разі необхідності); складає касаційну скаргу на судові рішення (у разі необхідності); забезпечує представництво/захист прав та інтересів клієнта особисто або шляхом залучення осіб, які є помічниками адвоката за місцем виконання доручення, зокрема у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі про стягнення заборгованості за договором поставки від 12.07.2022 № 236; представляє інтереси клієнта у правовідносинах з третіми особами, зокрема, але не виключно з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, судовими та правоохоронними органами, органами державної влади та управління, органами місцевого самоврядування, державними та комунальними установами, громадськими формуваннями тощо; надає інші види правової допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення клієнта у справі про стягнення заборгованості за договором поставки від 12.07.2022 № 236.

Гонорар, умови розрахунків, строк дії договору передбачено у розділі 4 договору.

Гонорар - винагорода адвокатського об`єднання за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої цим договором, може обумовлюватися наступними критеріями: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або)значенням справи для клієнта, в тому числі - впливом вирішення справи на майновий (фінансовий) стан клієнта та його репутацію, а також публічним інтересом до справи.

Порядок обчислення гонорару за цим договором фіксований - гонорар за цим договором сплачується клієнтом одним платежем в день виставлення відповідного рахунку та за погодженням сторонами становить 3 (три) відсотки ціни позову у справі про стягнення заборгованості за договором поставки від 12.07.2022 № 236. Акти про надання правової допомоги містять розмір гонорару, який складає вартість наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги клієнту, визначений адвокатським об`єднанням в таких актах про надання правової допомоги розмір гонорару за своєю правовою природою є ціною цього договору. Акти про надання правової допомоги складаються адвокатським об`єднанням в міру необхідності, у двох примірниках та повинні бути підписані та засвідчені печаткою сторін договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатським об`єднанням позитивного результату, якого бажає досягти клієнт. Гонорар сплачується клієнтом у безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання протягом трьох днів з моменту підписання відповідного акту про надання правової допомоги.

Згідно з п. 4.10. договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до моменту виконання адвокатським об`єднанням доручення в обсязі, визначеному у п. 2.1. договору.

Для надання правової допомоги АО "Статус" призначено Ткачука О.В., який є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 673 від 27.06.2012, виданого на підставі рішення Волинської обласної кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури від 22.06.2012 № 6/251.

Відповідно до розрахунку вартості надання правової допомоги від 13.01.2023 розмір витрат на правову допомогу у даній справі становить 102 562, 54 грн, які оплачені ТОВ "ПВ Гефест" в повному обсязі, що стверджується платіжною інструкцією № 102 від 13.01.2023.

ТОВ "ПВ Гефест" у позовній заяві надано попередній орієнтовний розрахунок суми на правничу допомогу у розмірі 102 562, 54 грн.

Проаналізувавши надані суду адвокатом Ткачуком О.В. докази в підтвердження понесених ТОВ "ПВ Гефест" витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, суд вважає, що заявником, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, документально доведено розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 102 562, 54 грн.

Колегія суддів апеляційного суду вказує, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (п. 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18; провадження № 12-171гс19). Також у цій постанові вказано, що "гонорар успіху" є сумою, обумовленою сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, і тому належить до судових витрат.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

До того ж суд відзначає, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Тому, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Водночас, суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначено в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що у даній справі в суді першої інстанції було проведено три судові засідання, в одному з яких представник ТОВ "ПВ Гефест" - адвокат Ткачук О.В. брав участь.

Також адвокатом Ткачуком О.В. було підготовлено одну заяву по суті спору (позовну заяву (на 6-х арк.), а також дві заяви про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції та заяву про проведення судового засідання без участі позивача.

Аналізуючи подану адвокатом позовну заяву та інші заяви на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для їх складання, час витрачений на судові засідання, зважаючи на складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерію розумності їх розміру, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у суді першої інстанції в сумі 102 562, 54 грн є завищеним та є неспівмірним зі складністю справи і обсягом виконаних робіт, про що обґрунтовано вказано судом першої інстанції.

Колегія суддів також приймає до уваги те, що предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості та інших нарахувань згідно договору, тобто вказана справа незначної складності, судова практика щодо розгляду таких категорій спорів є усталена, а розрахунки не являються складними, незважаючи на заявлену до стягнення суму.

А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за результатами розподілу судових витрат у цій справі витрати позивача у формі "гонорару успіху" не можуть бути стягнуті із відповідача у розмірі 102 562, 54 грн, оскільки такі витрати вочевидь не відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, а також принципам справедливості й пропорційності.

Суд звертає увагу на те, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати ТОВ "ПВ Гефест" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції підлягають розподілу частково у сумі 51 281, 27 грн(50% від суми ,яку просить стягнути апелянт), які належить стягнути з ПП "Агро - Експрес - Сервіс".

На думку суду апеляційної інстанції, даний розмір судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційна скарга ТОВ "ПВ Гефест" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 03.05.2023 у даній справі підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині суми витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Гефест" задоволити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 03.05.2023 у справі №918/87/23 змінити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Гефест" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (35112, Рівненська область, Дубенський район, с. Ярославовичі, вул. Шкільна, 50, ідентифікаційний код 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВ Гефест" (43023, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 83 Б, ідентифікаційний код 44902679) 51 281, 27 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 23 червня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.