Постанова

від 26.06.2023 по справі 904/3613/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/3613/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Орєшкіної Е.В., Антоніка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. (суддя Бажанова Ю.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 13.03.2023р.) по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Білецький та партнери", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000", м. Дніпро

про стягнення 220 500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" на свою користь компенсацію у розмірі 220 500,00 грн. за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" майнових авторських прав щодо використання твору "Печиво Дніпро".

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Білецький та партнери" 73 500,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 1 102,50 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро", в якій просить суд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області не було враховано, що ТОВ "Константа Дніпро 2000" не переробляли твір, оскільки його виготовлення та розповсюдження відбувалося ще до надходження досудової претензії, і підприємство фактично не було обізнаним про наявність такого дизайну раніше, тому вчиняло правомірні дії.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Білецький та партнери" у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що твердження відповідача про його необізнаність про існування спірного твору спростовується висновком експерта № СЕ-19/108-22/13197-ІВ від 10.11.2022р. виготовленого Запорізьким НДЕКЦ МВС України на замовлення позивача для подання до суду по справі №904/3613/22, яким встановлено наступне: "Твір "ІНФОРМАЦІЯ_3" (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 43355 від 17 квітня 2012 року, видане Державною службою інтелектуальної власності України) використано у печиві "Дніпро", виготовленому ТОВ "КОНСТАНТА ДНІПРО 2000" (ідентифікаційний код 39594760), шляхом його переробки".

Відповідачем вказаний висновок експерта не спростовано, а також не доведено додержання ним вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право та суміжні права" при використанні ним твору "ІНФОРМАЦІЯ_3", в той час, як позивачем доведено належність йому авторського права на твір та факт протиправного використання твору відповідачем.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 04.04.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3613/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2022р. по справі № 904/3613/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/3613/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2023р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/3613/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 4 961 грн. 25 коп..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За приписами ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2023р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

Згідно зі Свідоцтвом Державної служби інтелектуальної власності України НОМЕР_2, про реєстрацію авторського права на твір Розробка дизайну "ІНФОРМАЦІЯ_3 " автором зазначено Леонову Олександру Агафонівну, дата реєстрації 17.04.2012р. (а.с. 18, том 1).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2013р., виданого державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужва Т.М., на підставі заповіту, посвідченого П`ятою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19.11.1999р. за реєстром №5-2067, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_1 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадщина, на яку видано свідоцтво складається в тому числі з: майнових прав авторського права на збірник творів художнього дизайну "Печиво "Дніпровські зорі", що належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 14.08.2012р. за №45182; майнових прав авторського права на розробку дизайну " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", що належить спадкодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, виданого Державною службою інтелектуальної власності України 17.04.2012 за НОМЕР_2 (а.с. 17, том 1).

27.12.2018р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" (ліцензіат) та фізичною особою ОСОБА_2 (ліцензіар) укладено ліцензійний договір № ДН-2712/2018, відповідно до пункту 2.1 якого ліцензіар надає ліцензіатові виключну ліцензію, що надає право на використання твору "Розробка дизайну " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 17.04.2012р. видану Державною службою інтелектуальної власності України), зображення якого надане в додатку №1 до договору (надалі - твір), в обумовлених договором межах та на визначений договором строк, а ліцензіат зобов`язаний виплатити винагороду за використання твору на умовах зазначених у договорі.

За цим договором передаються права на використання твору такими способами: відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переробка; опублікування (випуск у світ); публічна демонстрація і публічний показ; публічне сповіщення (доведення до загального відома); розповсюдження примірників твору шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності; відтворення на комп`ютері способом запису для тимчасового зберігання в цифровій формі з метою введення в цивільний обіг; розміщення твору та зображення примірників твору в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет; надання доступу до твору та зображення примірників твору, розміщених в комп`ютерних мережах, в тому числі в мережі Інтернет (п. 2.2 договору).

Відповідно п. 2.3. договору, ліцензіат має виключне право дозволяти використання твору та перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання зазначеними способами.

Пунктом 3.2.3. договору, визначено, що ліцензіат має право: забороняти будь-яке неправомірне використання твору третім особам, способами зазначеними у пункті 2.2 цього договору.

Ліцензіат має право: надавати субліцензії іншим особам в обсязі наданих йому за цим договором прав у визначеній договором сфері (п.3.2.4 договору).

Ліцензіат має право: звертатися за захистом майнових авторських прав на твір в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції (п.3.2.6 договору).

За умовами п.3.2.7. договору, ліцензіат має право: при порушенні будь-якою особою майнових авторських прав на твір, здійснювати від власного імені захист у порядку та способах, визначених у ст. ст. 51 та 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", а також вчиняти будь-які інші юридичні дії за своїм вибором.

Відповідно до п.4.2.5. договору, ліцензіат зобов`язаний всебічно сприяти захисту авторського права на твір, в тому числі виявляти та фіксувати факти порушення авторських прав на твір.

Строк дії договору складає 5 (п`ять) років з моменту підписання договору сторонами; якщо жодна із сторін за 1 (один) місяць до закінчення дії договору не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 7.4. договору, ліцензіар гарантує, що на момент підписання цього договору, йому належать майнові права на твір за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 11.12.2013р. державним нотаріусом П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори Ужвою Т.М.

Відповідно до Акту від 27.12.2018р. прийому-передачі до Ліцензійного договору №ДН-2712/2018 від 27.12.2018р. ліцензіаром передані ліцензіату наступні матеріали: копія Свідоцтва НОМЕР_2 від 17.04.2012р.; копія Свідоцтва про право на спадщину за заповітом; Твір в електронному вигляді у форматі "JPEG" (а.с. 16, том 1).

Відповідно до рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" про реєстрацію авторського договору від 27.12.2018р. №ДН-2712/2018 про передачу права на використання твору і прийнято рішення зареєструвати авторський договір, відповідно до якого виключне право на використання твору Розробка дизайну " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (автор - ОСОБА_1 ) передається ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" (дата реєстрації 06.03.2019р. реєстраційний номер 4261) (а.с. 20, том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" посилається на придбання 01.12.2020р. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ПП ОСОБА_3 та 24.07.2022р., 25.07.2022р. у ПП ОСОБА_3, на підтвердження чого надані копія накладної від 01.12.2020р. та чеку від 01.12.2020р., копії чеків від 24.07.2022р. та 25.07.2022р., в яких зазначено про придбання ІНФОРМАЦІЯ_3 "Конфетті" (а.с. 23, 30, 31).

На підтвердження придбання ІНФОРМАЦІЯ_3 виробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" позивачем надані до матеріалів справи фотокопії печива поштучно, в упаковці, а також копія товарного та фіскальних чеків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" зазначає, що етикетка на упаковці в якій розповсюджуються примірники твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" містить зазначення виробника Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000", а також позначення торговельної марки "Конфеті", зареєстрованої за № 221053, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000".

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" посилається на рекламні зображення ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет, на підтвердження чого надані скриншоти інтернет-сторінок.

29.07.2022р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" з досудовою претензією (вих. №2807/22 від 28.07.2022р.), відповідно до якої вимагає терміново припинити виробництво контрафактного ІНФОРМАЦІЯ_3 та знищити всі виготовлені контрафактні примірники; видалити зображення контрафактного ІНФОРМАЦІЯ_3 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5, а також будь який інший рекламній продукції (каталоги тощо); утриматися у майбутньому від будь якого використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" без дозволу правовласника запропоновано припинити порушення авторських прав на твір "Розробка дизайну "ІНФОРМАЦІЯ_3". Також в претензії зазначено, якщо Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" бажає отримати субліцензію на використання вищезазначеного товару при виробництві печива, може звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" для укладення відповідного договору, мінімальна вартість субліцензії на використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" становить від 24 500,00 грн. на рік при виробництві печива до 1 000 кг на місяць.

До досудової претензії додані копії рішення про реєстрацію договорів, що стосуються права автора на твір, свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 з додатками, фотокопію печива Дніпро виготовленого ТОВ "Константа Дніпро 2000" (в коробці та поштучно), етикетки ІНФОРМАЦІЯ_3 виготовленого ТОВ "Константа Дніпро 2000", фіскального чеку від 24.07.2022р., копії сторінки каталогу "Конфетті" з інтернет-ресурсу konfeti.com.ua та копію скріншоту інтернет сторінки (а.с. 53, 60, том 1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" майнових авторських прав щодо використання твору "Печиво Дніпро" шляхом виробництва, розповсюдження (продажу), рекламування контрафактних примірників твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді печива без отримання відповідного дозволу позивача та відрахування роялті за використання твору, у зв`язку з чим нарахував та просить стягнути компенсацію у розмірі 220 500,00 грн., що і є причиною виникнення даного спору.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист відновленого, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення 220 500,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Колегія суддів враховує, що з огляду на приписи Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

- позивач повинен довести належінсть йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача;

- відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право та суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Предметом доказування у справі є обставини встановлення об`єкту інтелектуальної власності, неправомірне використання відповідачем, в чому саме полягало використання визначити характер порушення, визначення розміру компенсації за порушення авторського права як специфічного способу захисту порушення авторського права.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Згідно з ч.1 ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу.

Статтею 1108 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідосин) встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об`єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об`єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

Відповідно до ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст.433 ЦК України, об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; інші твори.

Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ч.1 ст.440 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями ст. 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право), згідно з ч.1 ст. 31 вказаного Закону може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання творів іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.

Статтею 441 ЦК України передбачено, що використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14 і 38 цього Закону, та їхні майнові права, визначені ст.ст. 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст.ст. 21-25, 42, 43 цього Закону, а також зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди правовласникам (п."а" ч.1 ст.50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до п."г" ч.1 ст.52 "Про авторське право і суміжні права", при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Частиною 2 ст.52 Закону України "Про авторське право" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт "г").

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на час ухвалення рішення), за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися: особи, яким надано виключне право на використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об`єктів авторського права та/або об`єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб`єктом авторського права або суб`єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про:6 відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації; пункт б) ч. 2 ст. 55 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на час ухвалення рішення).

Суд має право постановити рішення про: 1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; 2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав; 3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення; 4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб`єкта авторського права та/або суб`єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об`єкта авторського права або об`єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об`єкта, з приводу якого виник спір.

Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об`єктивні обставини (п.п. 1-4 ч. 3 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на час ухвалення рішення).

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що Закон України "Про авторське право і суміжні права" як в редакції закону станом на час виникнення спірних правовідносин та і в редакції станом на час ухвалення рішення передбачає захист авторського права шляхом звернення з позовом до суду про стягнення компенсації за порушення авторського права.

З матеріалів справи вбачається, що товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" (ліцензіат) на підставі ліцензійного договору №ДН-2712/2018 передані права, зокрема, дозволяти використання твору та перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання зазначеними способами; надавати субліцензії іншим особам в обсязі наданих йому за цим договором прав у визначеній договором сфері; звертатися за захистом майнових авторських прав на твір в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" майнових авторських прав щодо використання твору "Печиво Дніпро" шляхом виробництва, розповсюдження (продажу), рекламування контрафактних примірників твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді печива без отримання відповідного дозволу позивача та відрахування роялті за використання твору, на підтвердження чого надані фотокопії печива поштучно, в упаковці, а також копія товарного та фіскальних чеків.

Позивач зазначає, що етикетка на упаковці в якій розповсюджуються примірники твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" містить зазначення виробника Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000", а також позначення торговельної марки "Конфеті", зареєстрованої за №221053, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000".

Згідно з висновком експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 10.11.2022р. №СЕ-19/108-22/13197-ІВ твір "ІНФОРМАЦІЯ_3" (свідоцтво про реєстрацію права на твір НОМЕР_2 від 17.04.2021р., видане Державною службою інтелектуальної власності України) використано у печиві "Дніпро", виготовленому ТОВ "Константа Дніпро 2000" (ідентифікаційний код 39594760) шляхом його переробки.

Позивач просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 220 500,00 грн, виходячи з такого розрахунку: 24 500,00 грн (паушальна сума) х 3 (роки) х 3 (потроєна сума винагороди), посилаючись на порушення відповідачем майнових авторських прав позивача щонайменше з 04.03.2020р. по теперішній час (2 роки і шість місяців).

Позивач стверджує, що за цей би час він би мав укласти 3 субліцензійні договори, а саме 04.03.2020р., 04.03.2021р. та 04.03.2022р..

В підтвердження розміру компенсації за порушення авторських прав позивачем надано копію субліцензійного договору №ДН-1102/2022 від 11.02.2022р., укладеного з Приватним підприємством "ВТФ "Торг-Днепр" (субліцензіат), відповідно до якого за надання ліцензіатом субліцензіатові права на використання твору "Розробка дизайну "ІНФОРМАЦІЯ_3" (свідоцтво про реєстрацію права на твір НОМЕР_2 від 17.04.2021р., видане Державною службою інтелектуальної власності України) сплачується винагорода (паушальний платіж) у розмірі 24500,00 грн..

Вказана сума 24 500,00 грн. зазначена і в досудовій претензії від 28.07.2022р. за вих. №2807/22.

Матеріали справи свідчать про те, що у 2022 році позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією, в якій вимагав терміново припинити виробництво контрафактного ІНФОРМАЦІЯ_3 та знищити всі виготовлені контрафактні примірники; видалити зображення контрафактного ІНФОРМАЦІЯ_3 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5, а також будь який інший рекламній продукції (каталоги тощо); утриматися у майбутньому від будь якого використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" без дозволу правовласника запропоновано припинити порушення авторських прав на твір "Розробка дизайну "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Крім того, у зазначеній претензії позивачем вказано, якщо Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" бажає отримати субліцензію на використання вищезазначеного товару при виробництві печива, може звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Фірма "Білецький та партнери" для укладення відповідного договору, мінімальна вартість субліцензії на використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" становить від 24 500,00 грн. на рік при виробництві печива до 1 000 кг на місяць.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із пропозицією/вимогою про укладення субліцензійного договору у 2020, 2021 роках, а також докази, подані в установленому законом порядку, на підтвердження того, що у разі укладення субліцензійних договорів у 2020 та 2021 роках розмір винагороди (паушальний платіж) складав би 24 500,00 грн..

Таким чином, вищезазначений розмір авторської винагороди у сумі 24500,00 грн. є базовою розрахунковою величиною для визначення розміру компенсації за порушення майнових авторських прав.

Встановивши наведені обставини, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт виробництва, розповсюдження (продаж), рекламування контрафактних примірників твору "ІНФОРМАЦІЯ_3" у вигляді печива, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро 2000" без отримання відповідного дозволу позивача та відрахування роялті за використання твору, тобто порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 73 500,00 грн. (24 500,00 грн (паушальна сума) х 3 (потроєна сума винагороди).

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на його необізнаність щодо існування спірного твору та вчинення правомірних дій щодо його виготовлення та розповсюдження, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від відповідальності за порушення авторського права і (або) суміжних прав. У даному випадку для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав.

В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Дніпро" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі №904/3613/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальінстю "Константа Дніпро".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя С.Г. Антонік