Рішення

від 15.06.2023 по справі 904/2024/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023м. ДніпроСправа № 904/2024/22

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Матвєєнко Г.М.,

від відповідача: Самсонова Н.В., дослідивши матеріали справи №904/2024/22

за позовом Міністерства оборони Українидо Приватного підприємства "ЮСОД"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 15.07.2022 за вих. №б/н до Приватного підприємства "ЮСОД" (далі - відповідач) про стягнення 2.044.061,01 грн, з яких 1.107.795,43 грн пені, 713.334,80 грн штрафу та 222.930,78 грн штрафних санкцій.

Фактичною підставою позовних вимог визначено договір про закупівлю послуг за державні кошти від 31.08.2021 №370/3/6/2/1/2.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2024/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022.

Ухвалою від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.08.2022.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 22.08.2022 надійшло клопотання від 16.08.2022 за вих. №б/н про залучення доказів, а саме судової практики, яка стосується права судів зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції в умовах воєнного стану. Вказане клопотання з доданими до нього документами долучене до матеріалів справи.

Ухвалою від 23.08.2022 підготовче засідання відкладено до 20.09.2022.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 07.09.2022 надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Оцінивши відзив та додані до нього документи, господарський суд встановив, що відповідач скористався правом на подачу відзиву і надіслав його іншим учасникам справи, отже господарський суд визнав за можливе прийняти його до розгляду.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 09.09.2022 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому відповідач просить суд зупинити провадження у справі №904/2024/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/21100/21 за позовом відповідача до позивача про внесення змін у договір №370/3/6/2/1/2 від 31.08.2021 про закупівлю послуг за державні кошти в частині продовження термінів надання послуг.

Ухвалою від 20.09.2022 продовжено строк підготовчого провадження, розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/2024/22 відкладено, підготовче засідання відкладено до 18.10.2022.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 06.10.2022 надійшло клопотання про приєднання доказів, зокрема, копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №910/21100/21.

Ухвалою від 18.10.2022 провадження у справі №904/2024/22 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/21100/21.

Ухвалою від 03.04.2023 провадження у справі №904/2024/22 поновлено, продовжено здійснювати провадження у справі зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 06.04.2023.

Ухвалою від 06.04.2023 за обопільним клопотанням представників позивача та відповідача підготовче засідання відкладено до 19.04.2023.

Через відділ документального забезпечення від позивача 14.04.2023 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 19.04.2023 надійшло клопотання про приєднання доказів.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 19.04.2023 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/2024/22 до набрання судовим рішенням у справі №910/21100/21 (стосовно термінів надання послуг) законної сили.

Ухвалою від 19.04.2023 розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №904/2024/22 відкладено, підготовче засідання відкладено до 04.05.2023.

Через відділ документального забезпечення від відповідача 26.04.2023 надійшли заперечення, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 04.05.2023 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 01.06.2023.

За результатами судового засідання, яке відбулося 01.06.2023, суд оголосив перерву до 15.06.2023.

В судовому засіданні 15.06.2023 представники сторін відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі. Представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами був укладений договір, за умовами якого відповідач мав надати послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення.

Оскільки відповідач обумовлений договором ремонт здійснював з порушенням строків надання послуг позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню та штраф, керуючись п. 7.2 договору.

Позивач здійснив попередню оплату товару, однак відповідач вчасно не надав докази, які свідчать про виконання обумовлених договором робіт, а тому позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, керуючись також п. 7.2 договору.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач вважає, що неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору обумовлено наявністю обставин непереборної сили, а саме проведенням обшуку прокуратурою, який відповідач вважає незаконним, в результаті якого вилучено комп`ютерну техніку та оригінали документації, накладення арештів на банківські рахунки, захворювання працівників у період з жовтня до листопада на короновірусну інфекцію.

Отже, відповідач наголошує про відсутність своєї вини у порушенні взятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем договором.

Відповідач акцентує увагу, що додаткова угода №1 від 14.12.2021 була укладена між сторонами у зв`язку із зменшенням фінансових видатків позивача, про що у ній і було вказано, а тому нарахування пені відповідачу через, нібито, неможливість виконання останнім покладених на нього зобов`язань є безпідставним.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач наголосив, що укладеним між сторонами договором чітко визначено строк його дії та терміни його виконання.

Також позивач звернув увагу суду, що обставини непереборної сили тривали з 22.10.2020 до 14.11.2021 включно, про що вказано у висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати України від 01.12.2021 про істотну зміну обставин за договором.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які звільняють останнього від відповідальності позивачем оцінюються критично.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач наголошує, що у період існування відносин сторін за договором у відповідача існували не лише обставини непереборної сили, але й випадок (казус), які свідчать про відсутність вини відповідача та звільнення відповідача від відповідальності.

Також відповідач наголосив, що на час вирішення спору по суті договір виконаний у повному обсязі та належним чином, а тому відповідач просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій і відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; строку дії договору; настання строку виконання робіт за договором; виконання умов укладеного між сторонами договору; наявності/відсутності порушення строків виконання робіт; відповідальності за неналежне виконання робіт в частині порушення строків; наявності/відсутності обставин непереборної сили та випадку (казусу); наявності/відсутності підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Суд встановив, що 31.08.2021 між позивачем (далі позивач, заявник) та відповідачем (далі відповідач, виконавець) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого виконавець зобов`язується у 2021 році надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів спеціального призначення, капітальний ремонт спеціального обладнання з капітальним ремонт АБШ АЦ-9-5337, АЦ-9-5320, АЦ-8,7-5320, АЦ-5,5-4320, АТМЗ-5,5-4310, ГШЦ-16,3-54112, середній ремонт спеціального обладнання, ремонт за технічним станом АБШ, із заміною кабіни автоцистерна АЦ-8,5-255Б, середній ремонт спеціального обладнання з середнім ремонтом АБШ АЦ-9-5337, АТМЗ-5-4320, ППЦ-16,3-54112, ремонт за технічним станом спеціального обладнання та АБШ АЦ-9-5337, ППЦ-29-3064229 (МАН-2000), ГШЦ-23-96742 (МАЗ-543208), ППЦ-23,3-96742 (МАЗ-543208, регламентований ремонт АБШ до трубомонтажної машини ТУМ-150В - тягач -колісний трактор К-701 в кількості 62 од., в терміни, обсязі за цінами, що зазначені в календарному плані (специфікації) закупівлі (надання) послуг (далі - календарний план) (додаток №1 до договору), а замовник прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 3.1 договору визначено, що його ціна становить 58.802.533,20 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 9.800.422,20 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260 код видатків 160.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (п. 10.1).

В якості додатку №1 до договору сторони склали та підписали календарний план (специфікацію) закупівлі (надання) послуг, що поставляється за договором (арк. 35-36, том 1) і у якому термін надання послуг визначений до 01.12.2021, а загальна вартість послуг з ПДВ становить 58.802.533,20 грн.

Між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 14.12.2021, у якій, зокрема, п. 1.1 договору викладено у такій редакції: «Виконавець зобов`язується у 2021 році надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів спеціального призначення, капітальний ремонт спеціального обладнання з капітальним ремонт АБШ АЦ-9-5337, АЦ-9-5320, АЦ-8,7-5320, ЛЦ-5,5-4320, АТМЗ-5,5-4310, ШЦ-16,3-54112, середній ремонт спеціального обладнання, ремонт за технічним станом АБШ, із заміною кабіни автоцистерна АЦ-8,5-255Б, середній ремонт спеціального обладнання з середнім ремонт АБШ АЦ-9-5337, АТМЗ-5-4320, 11ГЩ-16,3-54112, ремонт за технічним станом спеціального обладнання та ЛБШ АЦ-9-5337, ППЦ-29-3064229 (МАН-2000), ППЦ-23-96742 (МАЗ-543208), ПГЩ-23,3-96742 (МАЗ-543208, регламентований ремонт АБШ до трубомонтажної машини ТУМ-150В - тягач - колісний трактор К-701 в кількості 48 од., в терміни, обсязі за цінами, що зазначені в календарному плані (специфікації) закупівлі (надання) послуг (далі - календарний план) (додаток №1 до договору), а замовник прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному цим договором».

Також додатковою угодою №1 від 14.12.2021 сторони змінили і ціну договору, яка визначена у п. 3.1, а саме: «Ціна договору становить 44.481.320,40 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 7.413.553,40 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260 код видатків 160».

З урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди №1 від 14.12.2021 сторони скоригували і календарний план (специфікацію) закупівлі (надання) послуг (арк. 44-45, том 1), що поставляється за договором, у якому визначено, що термін надання послуг до 01.12.2021, а загальна вартість послуг з ПДВ складає 44.481.320,40 грн.

Між сторонами укладено додаткову угоду №2 від 23.12.2021 згідно з умовами якої продовжено термін дії договору до 31.01.2022 та зазначено, що перенесення терміну дії договору не звільняє виконавця від сплати штрафних санкцій.

Також у додатковій угоді №2 від 23.12.2021 сторони п. 3.1 договору виклали у такій редакції:

«Ціна договору становить 44.481.320,40 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 7.413.553,40 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260 код видатків 160 із них:

у 2021 році ціна договору становить 32.093.217,60 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5.348.869,60 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260 код видатків 160;

у 2022 році ціна договору становить 12.388.102,80 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 2.064.683,80 грн за КПКВ 2101150/7, КНКВ 2260 код видатків 160.».

Між сторонами укладено додаткову угоду №3 від 28.12.2021 у зв`язку із зменшенням фактичного обсягу фінансових видатків, пов`язаних з виконанням цього договору відповідно до п. 11.2 договору:

Так, п. 3.1 договору вирішено викласти в такій редакції:

«Ціна договору становить 44.468.805,85 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 7.411.467,64 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260 код видатків 160 із них:

у 2021 році ціна договору становить 32.080.703,05 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 5.346.783,84 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260 код видатків 160."

у 2022 році ціна договору становить 12.388.102,80 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 2.064.683,80 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ видатків 160.».

(1) Згідно із посвідченням №1327 від 14.12.2021 (арк. 52-58, том 1) позивач із 18 послуг 8 прийняв з порушенням строку, а саме 14.12.2021 на загальну суму 7.671.395,80 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 13.12.2021.

(2) Згідно із посвідченням №1394 від 28.12.2021 (арк. 66-69, том 1) позивач із 10 послуг 4 прийняв з порушенням строку, а саме 27.12.2021 на загальну суму 3.601.875,60 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 26.12.2021.

(3) Згідно із посвідченням №1395 від 28.12.2021 (арк. 73-75, том 1) позивач із 7 послуг 7 прийняв з порушенням строку, а саме 27.12.2021 на загальну суму 6.991.597,20 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 26.12.2021.

(4) Згідно із посвідченням №1396 від 28.12.2021 (арк. 80, том 1) позивач із 1 послуги 1 прийняв з порушенням строку, а саме 24.12.2021 на загальну суму 958.977,60 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 23.12.2021.

(5) Згідно із посвідченням №43 від 24.01.2022 (арк. 81, том 1) позивач із 7 послуг 7 прийняв з порушенням строку, а саме 20.01.2022 на загальну суму 3.365.846,40 грн (4 послуги). Період порушення з 02.12.2021 до 19.01.2022. Та 24.01.2022 на загальну суму 1.889.605,12 грн (3 послуги). Період порушення з 02.12.2021 до 23.01.2022.

(6) Згідно із посвідченням №55 від 27.01.2022 (арк. 86-87, том 1) позивач із 2 послуг 2 прийняв з порушенням строку, а саме 27.01.2022 на загальну суму 2.320.111.20 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 26.01.2022.

(7) Згідно із посвідченням №63 від 31.01.2022 (арк. 89-90, том 1) позивач із 3 послуг 3 прийняв з порушенням строку, а саме 31.01.2022 на загальну суму 3.480.166,80 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 30.01.2022.

Відповідач звернувся до позивача з вимогою на оплату №370/3/246 від 09.09.2021 на суму 17.640.759,96 грн (арк. 92, том 1) згідно із рахунком №18 від 08.09.2021 за укладеним між сторонами договором.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 20.0.2022 за вих. №370/6/2/2/50 (арк. 93, том 1), у якому позивач повідомив відповідача про нараховані останньому штрафні санкції, у зв`язку із неналежним виконанням договору.

Про донарахування штрафних санкцій позивач повідомив відповідача і листом від 21.02.2022 за вих.№370/6/2/2/173 (арк. 94, том 1).

Оскільки відповідач не задовольнив вимог позивача у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 1.330.726,21 грн пені та 713.334,80 грн штрафу.

Право вимоги на стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені) позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/6/2/1/2 від 31.08.2021.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про закупівлі послуг з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення за державні кошти.

Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору відповідач взяв на себе зобов`язання у 2021 році надати позивачу послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів спеціального призначення, в свою чергу, позивач взяв на себе обов`язок прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд акцентує увагу, що пунктом 5.20 договору встановлений термін надання послуг до 01.12.2021, відповідно до календарного плану. У календарному плані (специфікації) закупівлі (надання) послуг, що поставляється за договором також визначено термін надання послуг до 01.12.2021.

Ухвалою від 18.10.2022 провадження у справі №904/2024/22 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/21100/21.

Предметом розгляду у справі №910/21100/21 було внесення змін до договору про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/6/2/1/2 від 31.08.2021 (тобто договір на підставі якого обґрунтовуються вимоги у справі №904/2024/22) внаслідок істотної зміни обставин. Так, у справі №910/21100/21 ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЮСОД" просило суд (з урахуванням зміни предмета позову (вх. 20.01.2022) зміни до договору внести з 01.12.2021, а саме: пункт 5.20 договору викласти в такій редакції: "Термін надання послуг - до 31.01.2022, відповідно до Календарного плану"; у додатку 1 до Договору - Календарному плані (специфікація) закупівлі (надання) послуг, що поставляється за договором, у рядку 5 таблиці "Термін надання послуг" у всіх строках змінити на "до 31.01.2022"; у додатковій угоді від 23.12.2021 №2 до Договору у пункті 1 друге речення виключити та викласти даний пункт у наступній редакції: "1. Продовжити термін дії договору до 31.01.2022".

Господарський суд міста Києва рішенням від 05.07.2022 у справі №910/21100/21 відмовив у задоволенні позовних вимог повністю. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.02.2023 у справі №910/21100/21 рішення суду першої інстанції змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 касаційну скаргу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЮСОД" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 у справі №910/21100/21 залишено без змін. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Отже, термін надання послуг до 01.12.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.19 договору датою надання послуг виконавцем є дата приймання 227 ВП наданих послуг стосовно одиниці чи/або партії, яка зазначена у посвідченнях виданих 227 ВП.

Пунктом 7.1 визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Згідно з п. 7.2 договору за порушення строків надання послуг з вини виконавця ним сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка від ціни наданих послуг (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Як вище встановлено судом,

(1) згідно із посвідченням №1327 від 14.12.2021 (арк. 52-58, том 1) позивач із 18 послуг 8 прийняв з порушенням строку, а саме 14.12.2021 на загальну суму 7.671.395,80 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 13.12.2021.

(2) згідно із посвідченням №1394 від 28.12.2021 (арк. 66-69, том 1) позивач із 10 послуг 4 прийняв з порушенням строку, а саме 27.12.2021 на загальну суму 3.601.875,60 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 26.12.2021.

(3) згідно із посвідченням №1395 від 28.12.2021 (арк. 73-75, том 1) позивач із 7 послуг 7 прийняв з порушенням строку, а саме 27.12.2021 на загальну суму 6.991.597,20 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 26.12.2021.

(4) згідно із посвідченням №1396 від 28.12.2021 (арк. 80, том 1) позивач із 1 послуги 1 прийняв з порушенням строку, а саме 24.12.2021 на загальну суму 958.977,60 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 23.12.2021.

(5) згідно із посвідченням №43 від 24.01.2022 (арк. 81, том 1) позивач із 7 послуг 7 прийняв з порушенням строку, а саме 20.01.2022 на загальну суму 3.365.846,40 грн (4 послуги). Період порушення з 02.12.2021 до 19.01.2022. Та 24.01.2022 на загальну суму 1.889.605,12 грн (3 послуги). Період порушення з 02.12.2021 до 23.01.2022.

(6) згідно із посвідченням №55 від 27.01.2022 (арк. 86-87, том 1) позивач із 2 послуг 2 прийняв з порушенням строку, а саме 27.01.2022 на загальну суму 2.320.111.20 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 26.01.2022.

(7) згідно із посвідченням №63 від 31.01.2022 (арк. 89-90, том 1) позивач із 3 послуг 3 прийняв з порушенням строку, а саме 31.01.2022 на загальну суму 3.480.166,80 грн. Період порушення з 02.12.2021 до 30.01.2022.

За порушення строків надання послуг з вини виконавця позивач нарахував до стягнення з відповідача 935.940,88 грн пені та 713.334,80 грн штрафу.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу заперечив, оскільки стверджує про наявність обставин непереборної сили та відсутність власної вини у несвоєчасному виконанні взятих на себе зобов`язань.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд здійснив власний перерахунок пені та штрафу і визнав розрахунок, здійснений позивачем арифметично та методологічно правильними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, в частині нарахування позивачем відповідачу штрафу суд встановив, що послуги, надання яких підтверджуються посвідченнями №43 від 24.01.2022, №55 від 27.01.2022 та №63 від 31.01.2022 дійсно виконані відповідачем з простроченням понад 30 днів, а тому позивач правомірно нарахував штраф за вказані порушення.

Як вище встановлено судом, між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 14.12.2021, у якій, зокрема, п. 1.1 договору викладено у такій редакції: «Виконавець зобов`язується у 2021 році надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів спеціального призначення, капітальний ремонт спеціального обладнання з капітальним ремонт АБШ АЦ-9-5337, АЦ-9-5320, АЦ-8,7-5320, ЛЦ-5,5-4320, АТМЗ-5,5-4310, ШЦ-16,3-54112, середній ремонт спеціального обладнання, ремонт за технічним станом АБШ, із заміною кабіни автоцистерна АЦ-8,5-255Б, середній ремонт спеціального обладнання з середнім ремонт АБШ АЦ-9-5337, АТМЗ-5-4320, 11ГЩ-16,3-54112, ремонт за технічним станом спеціального обладнання та ЛБШ АЦ-9-5337, ППЦ-29-3064229 (МАН-2000), ППЦ-23-96742 (МАЗ-543208), ПГЩ-23,3-96742 (МАЗ-543208, регламентований ремонт АБШ до трубомонтажної машини ТУМ-150В - тягач - колісний трактор К-701 в кількості 48 од., в терміни, обсязі за цінами, що зазначені в календарному плані (специфікації) закупівлі (надання) послуг (далі - календарний план) (додаток №1 до договору), а замовник прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному цим договором».

Також додатковою угодою №1 від 14.12.2021 сторони змінили і ціну договору, яка визначена у п. 3.1, а саме: «Ціна договору становить 44.481.320,40 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 7.413.553,40 грн за КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260 код видатків 160».

Отже, шляхом укладання додаткової угоди №1 від 14.12.2021 обсяг транспортних засобів військового призначення, послуги з ремонту і технічного обслуговування яких відповідач мав надати позивачу, зменшився з 62 од. (про ремонт і технічне обслуговування яких йшла мова в договорі від 31.08.2021) до 48 од.

Тобто, з ремонту виключено 14 од. транспортних засобів військового призначення.

Більш того, ціна договору, в порівнянні з редакцією від 31.08.2021, зменшилася з 58.802.533,20 грн до 44.481.320,40 грн.

Тобто, ціна договору зменшилася на 14.321.212,80 грн.

Позивач, керуючись п. 7.2 договору, нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 171.854,55 грн за період з 02.12.2021 до 13.12.2021 розрахованої із вартості ремонту 14 од. транспортних засобів військового призначення /яка складає 14.321.212,80 грн/.

Відповідач заперечив стягнення з нього пені у розмірі 171.854,55 грн, оскільки укладення додаткової угоди №1 від 14.12.2021 було пов`язане із зменшенням фінансових видатків позивача, а не у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором.

Оцінивши позиції сторін суд встановив, що додаткова угода №1 від 14.12.2021 була укладена у зв`язку із зменшенням фактичного обсягу фінансових видатків, пов`язаних з виконанням цього договору відповідно до підпункту 1 пункту 5 статті 41 розділу VIII Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 6.1 договору про що підставно вказав відповідач.

Водночас суд встановив і те, що додаткова угода №1 від 14.12.2021 (п. 4) є невід`ємною частиною договору і набирає чинності після підписання її двома сторонами та діє до закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Оцінивши зміст та форму додаткової угоди №1 від 14.12.2021 суд дійшов висновку, що остання набрала чинності саме у день її укладання 14.12.2021.

Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Однак, укладаючи додаткову угоду, сторони не встановили положень, передбачених ч. 3 ст. 631 ЦК України.

З огляду на зміст договору від 31.08.2021 та додаткової угоди від 14.12.2021 суд робить висновок, що умови договору від 31.08.2021 в повному обсязі регулювали відносини сторін до 14.12.2021 і лише 14.12.2021 відносини сторін були останніми скориговані додатковою угодою №1.

Отже, в термін до 14.12.2021 у відповідача був обов`язок перед позивачем надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення у кількості 62 од., в терміни, обсязі за цінами, що зазначені в календарному плані (специфікації) закупівлі (надання) послуг (далі - календарний план) (додаток №1 до договору).

Більш того, укладаючи додаткову угоду №1 саме 14.12.2021 відповідач погодився з тим, що термін надання послуг залишився незмінним до 01.12.2021, що свідчить і про обізнаність відповідача з наслідками за порушення взятих на себе зобов`язань за договором, зокрема, шляхом сплати штрафних санкцій за невиконання взятих на себе зобов`язань у встановлений договором строк. Докази зворотного матеріали справи не містять.

Як судом встановлено вище, термін виконання робіт - до 01.12.2021. Отже, позивач правомірно нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 171.854,55 грн за період з 02.12.2021 до 13.12.2021 розраховану із вартості ремонту 14 од. транспортних засобів військового призначення /яка складає 14.321.212,80 грн/.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також посилається на положення п. 4.12 договору та стверджував, що на підставі вимоги на оплату №370/3/246 від 09.09.2021 на суму 17.640.759,96 грн (арк. 92, том 1) згідно із рахунком №18 від 08.09.2021 перерахував на користь відповідача попередню оплату у розмірі 17.640.759,96 грн.

Позивач також вказав, що відповідач у строк до 01.12.2021 (термін надання послуг) мав використати попередню оплату у загальному розмірі 17.640.759,96 грн та надати документи на підтвердження цього або повернути грошові кошти (їх різницю).

Позивач стверджує, що згідно із висновком 227 ВП від 14.12.2021 №1327 відповідачем було надано послуги з ремонту 18 од. техніки та використано 16.776.015,96 грн. Тобто, станом на 14.12.2021 залишок грошових коштів у відповідача був у розмірі 864.744,36 грн.

З урахуванням наведених позивачем обставин останній нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 02.12.2021 до 13.12.2021 на суму 211.689,11 грн з розміру невикористаних відповідачем грошових коштів у сумі 17.640.759,96 грн та за період з 15.12.2021 до 27.12.2021 на суму 11.241,67 грн з розміру невикористаних відповідачем грошових коштів у сумі 864.744,36 грн. Загалом позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 222.930,78 грн за порушення термінів погашення попередньої оплати, посилаючись на несвоєчасне подання звітних документів.

Відповідач заперечує вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 222.930,78 грн, оскільки у додатку №1 не зазначено термін, в який відповідач має надати позивачу документи, які підтверджують надання послуг, а також незрозуміло чому позивач стверджує, що відповідач не надав документів на суму 864.744,36 грн і рахує пеню із всієї суми попередньої оплати.

Оцінивши позиції сторін суд дійшов таких висновків.

Згідно з абз. 5 п. 7.2 договору у разі ненадання виконавцем у зазначені специфікації термін документів, що підтверджують надання послуг, або неповернення замовнику різниці коштів, що були отримані в якості попередньої оплати, порушення строків усунення дефектів протягом гарантійного строку до виконавця застосовуються штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка від вартості наданих послуг, на яку не надано звітні документи або від суми неповернутих коштів за кожен день прострочення.

Аналізуючи положення абз. 5 п. 7.2 договору, суд доходить висновку, що станом на 01.12.2021 відповідач мав обов`язок перед позивачем надати документи, які підтверджують надання послуг, оскільки терміном їх надання є саме 01.12.2021.

Оскільки станом на 01.12.2021 відповідач позивачу не надав документи, які підтверджують надання послуг на загальну суму 58.802.533,20 грн і навіть на суму 17.640.759,96 грн /сума попередньої оплати/, то у відповідача 01.12.2021 виник обов`язок з повернення замовнику різниці коштів, що були отримані в якості попередньої оплати.

Суд встановив, що станом на 01.12.2021 відповідач використав суму попередньої оплати у розмірі 9.104.620,80 грн, що підтверджується посвідченням від 14.12.2021 за №1327 і у якому зазначено, що послуги на вказану суму є прийнятими 22.11.2021, тобто у встановлений договором термін.

Тобто, станом на 01.12.2021 різниця коштів, що були отримані відповідачем від позивача в якості попередньої оплати складають 8.536.139,16 грн, і саме з вказаної суми до виконавця застосовуються штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка від суми неповернутих коштів за кожен день прострочення /за період з 02.12.2021 до 13.12.2021/.

Суд також встановив, що станом на 14.12.2021 відповідач використав суму попередньої оплати у розмірі 7.671.395,80 грн, що підтверджується посвідченням від 14.12.2021 за №1327 і у якому зазначено, що послуги на вказану суму є прийнятими 14.12.2021.

Тобто, станом на 14.12.2021 різниця коштів, що були отримані відповідачем від позивача в якості попередньої оплати складають 864.743,36 грн (17.640.759,96 грн - 9.104.620,80 грн - 7.671.395,80 грн), і саме з вказаної суми до виконавця застосовуються штрафні санкції у розмірі 0,1 відсотка від суми неповернутих коштів за кожен день прострочення /за період з 14.12.2021 до 27.12.2021/.

Оскільки 28.12.2021 попередня оплати відповідачем була використана у повному обсязі граничною датою нарахування пені є 27.12.2021.

Таким чином суд здійснив власний перерахунок пені і визначив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 113.675,33 грн.

Загалом з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1.221.470,76 грн та штраф у розмірі 713.334,80 грн. В решті позовні вимоги визнаються судом такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо зменшення штрафних санкцій

Відповідач просить суд зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції, оскільки умови договору виконані у повному обсязі, нарікань щодо якості робіт з боку позивача не надходило. Позивач не довів існування збитків, які виникли через прострочення з виконання робіт за договором.

Суди встановив, що відповідач допустив порушення умов договору щодо строків виконання зобов`язання, у зв`язку з чим позивач нарахував штрафні санкції (пеню та штраф), які відповідач просить зменшити.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що унормовано у частині першій статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

Необхідно врахувати, що відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір, а також додаткові угоди до нього, усвідомлював, що дати виконання відповідних робіт визначені календарним планом, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Більш того, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який діє і на час ухвалення рішення у справі №904/2024/22.

Суд бере до уваги, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами зі строкового ремонту військової техніки, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Приймаючи рішення у справі, суд взяв до уваги також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, на які слушно послався позивач.

Отже, підстав для зменшення заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, штрафу) суд не вбачає.

Оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як на обставини непереборної сили, які можуть бути підставами звільнення відповідача від відповідальності останній посилається на таке.

(1) 12.10.2021 в офісних та господарських приміщеннях позивача було проведено обшук, у ході чого виявлено та вилучено, зокрема, документацію та комп`ютерну техніку.

13.10.2021 слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в рамках кримінального провадження №42021042010000188 від 04.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, за клопотанням прокурора наклав арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку та належать відповідачеві.

Відповідно до рішення прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні від 25.11.2021 частину вилучених під час обшуку документів було повернуто відповідачу 08.11.2021, а речей 10.11.2021. Іншу частину вилучених під час обшуку документів відповідачу було повернуто 19.11.2021.

Оцінюючи обставину, яку відповідач вважає непереборною, а саме вилучення документів та комп`ютерної техніки, суд доходить висновку, що відповідач не довів суду причинно-наслідкового зв`язку між вилученням документації та комп`ютерної техніки 12.10.2021 та фактичним наданням послуг з ремонту транспортних засобів військового призначення, які мають бути надані у період з 31.08.2021 (дата укладання договору) до 01.12.2021 (термін надання послуг).

Суд також звертає увагу, що з 31.08.2021 (дата укладання договору) до 12.10.2021 (дата вилучення документації та комп`ютерної техніки у відповідача) пройшло майже 42 календарних дні, а з 12.10.2021 (дата вилучення документації та комп`ютерної техніки у відповідача) до 19.11.2021 (дата повернення всіх документів відповідачу) 38 днів. Крім цього, для повного виконання робіт за договором був додатковий строк з 19.11.2021 (дата повернення всіх документів відповідачу) до 01.12.2021 (термін надання послуг) 12 днів.

Тобто обставини, які сприяли належному виконанню взятих на себе зобов`язань, у відповідача тривали 54 календарних дня (42 + 12), і протягом 38 календарних днів у відповідача були відсутні певні документи, що не свідчить про неможливість виконати взяті зобов`язання за договором.

Однак, станом на 01.12.2021 відповідач виконав роботи з ремонту 10 од. техніки замість обумовлених договором 62 од., що вказує на неналежне ставлення відповідача до взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором, а не про існування обставин непереборної сили.

(2) Наказами позивача від 22.10.2021 №10/21/1, від 01.11.2021 №11/21/1 було оголошено простій не з вини працівників з 22.10.2021 по 04.11.2021 для шести працівників підприємства; а з 01.11.2021 по 14.11.2021 - ще для семи працівників підприємства через їх захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

01.12.2021 Дніпропетровська ТПП України надала висновок про істотну зміну обставин за договором від 31.08.2021 №370/3/6/2/1/2, спричиненою захворюванням працівників підприємства гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.

Оцінюючи обставину, яку відповідач вважає непереборною, а саме простій, через захворюванням працівників підприємства гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, що підтверджується висновком Дніпропетровської ТПП України про істотну зміну обставин від 01.12.2021 за №681/08-15, суд доходить таких висновків.

Як слушно вказав Північний апеляційний господарський суд від 28.02.2023 у справі №910/21100/21, з яким погоджується суд у справі №904/2024/22, на момент укладення сторонами договору по всій території України вже було установлено карантин, тому позивач (а у справі №904/2024/22 відповідач) міг та повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути, пов`язані з карантином, який був запроваджений для запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19, зокрема, й можливість невиходу на роботу частини персоналу (через хворобу, відпустки тощо).

Більш того, накази про простій не можуть вважатися доказами форс-мажорних обставин, оскільки це рішення ухвалив сам скаржник (виконавець робіт), і воно не залежало від зовнішніх обставин, які були б невідомими на момент укладення договору.

Між тим суд у справі №904/2024/22 суд враховує і висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 06.06.2023 у справі №910/21100/21, а саме Верховний Суд у справі №910/21100/21 (п. 41) виходив з того, що згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів (постанова Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15637/19; пункт 6.18 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №910/13436/19; пункт 49 постанови Верховного Суду від 08.12.2020 у справі №910/11888/19; пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №910/14155/21, пункт 5.12 постанови від 26.10.2021 у справі № 10/18402/20).

Правова оцінка, що наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов`язковою для суду. Саме по собі запровадження карантинних заходів (в Україні та інших країнах) не є безумовною підставою для внесення змін до Договору, оскільки наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими заходами та неможливістю виконання договірних зобов`язань у встановлений строк підлягає з`ясуванню і доведенню в загальному порядку (пункт 10 постанови Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №910/14155/21).

Висновок ТПП про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення позивача від доказування цих обставин. Такі обставини доводяться в загальному порядку і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У справі, що переглядається, суди обґрунтовано самостійно перевіряли наявність таких обставин та підстав для внесення змін до Договору. Тому Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника стосовно того, що суди не враховали, що пунктами 8.5 та 8.6 Договору чітко передбачено умови продовження строку виконання зобов`язань - істотна зміна обставин, що підтверджена відповідним документом Торгово-промислової палати України або регіональними торгово-промисловими палатами, що і було дотримано з боку позивача.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції, що позивач міг і повинен був розумно передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані з із захворюванням працівників підприємства гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, зважаючи на те, що на момент укладення Договору по всій території України з 19 грудня 2020 року вже було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тому настання зазначених подій не може розглядатися як підстава для зміни договору у зв`язку з істотною зміною обставин. За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, не можна змінити договір за рішенням суду.

Беручи до уваги висновки суду у справі №910/21100/21 та фактичні обставини справи №904/2024/22 суд доходить висновку про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між запровадженням карантинних заходів на підприємстві відповідача у період з 22.10.2021 до 14.11.2021 і можливістю відповідача вчасно і у повному обсязі виконати свої зобов`язання за договором у термін, встановлений договором.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості частково.

Водночас, належних доказів на підтверження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 29.020,56 грн, з урахуванням того, що 94,65 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЮСОД" (Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, ВУЛИЦЯ ВИРОБНИЧА, будинок 5; ідентифікаційний код 39304233) на користь МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ (Україна, 03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) 1.221.470,76 грн (один мільйон двісті двадцять одну тисячу чотириста сімдесят грн 76 к.) пені, 713.334,80 грн (сімсот тринадцять тисяч триста тридцять чотири грн 80 к.) штрафу, 29.020,56 грн (двадцять дев`ять тисяч двадцять грн 56 к.) судового збору.

В решті позовних вимог (про стягнення 109.255,45 грн пені) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26.06.2023

Суддя С.А. Дупляк