Рішення

від 19.06.2023 по справі 904/1694/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1694/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятка В.А.

за позовом Керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області (52803, Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Шахтарської Слави, 16, ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52705, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Богинівка, вул. Шкільна, буд. 7, ідентифікаційний код 04339037) та Головного управління Дежгеокадастру у Дніпропетровській області (49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39-А, ідентифікаційний код 39835428)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 109, ідентифікаційний код 43040277)

про скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 72,3223 га

Представники:

від прокуратури: Ємельянов В.А., посвідчення № 069932 від 01.03.2023, прокурор;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №04/64/1-418вих-23 від 29.03.2023 в інтересах держави в особі Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Головного управління Дежгеокадастру у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" про:

1) скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, яка розташовується на території Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, проведену 27.07.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №59571205 від 30.07.2021 (номер запису про речове право 43247539);

2) зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, яка розташовується на території Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Брагинівській сільській раді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області жодних дозвільних документів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, яка розташовується на території Брагинівської сільслької ради Синельниківського (Петропавловського) району, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не приймався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 клопотання Керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області про відстрочення до ухвалення судового рішення сплату суми 5 368,00 грн. судового збору за подання позовної заяви задоволено частково, відстрочено сплату судового збору на суму 5 368,00 грн. до 60 днів з дати відкриття провадження у справі №904/1694/23, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1694/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 01.05.2023 о 15:00год.

Підготовче засідання 01.05.2023 відкладено на 29.05.2023 о 12:30 год.

До матеріалів справи 29.05.2023 Першотравенською окружною прокуратурою Дніпропетровської області долучено оригінал платіжного доручення № 674 від 02.05.2023 про сплату судового збору на суму 5 368,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні 19.06.2023 о 15:00год.

Поштові відправлення на адресу відповідача, в яких, зокрема, містилися ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, повернулися до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши прокурора, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою Ганною Олегівною внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

27 липня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим Антоном Вадимовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" (ідентифікаційний код 43040277) в оренду земельної ділянки площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728.

Державну реєстрацію права оренди проведено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23.12.2020 № 4-2695/15-20-СГ та договору оренди земельної ділянки №24/12-01/20ДО від 24.12.2020, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань".

Від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області договір підписано начальником відділу у Петропавлівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Аксьоновою Л.М., яка діяла на підставі довіреності від 25.02.2019 за №13-1-0.25-006/11-19.

Керівник Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області стверджує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області жодних дозвільних документів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, що розташовується на території Брагинівської сільської ради Синельниківського (Петропавлівського) району, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не приймався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Наведені вище обставини і зумовили звернення керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області до суду з позовом.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: правомірності вибуття із користування власника спірної земельної ділянки, правомірності державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за відповідачем та наявності правових підстав для повернення її власнику.

Статтею 131і Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. ст. 4, 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Окремо слід вказати, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа №915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування, а отже і інших органів державної влади.

При цьому, відповідно до п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

При цьому, відповідно до абзацу 12 пункту 24 у розділі Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, а абзацом 9 пункту 24 у розділі X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Таким чином, з 27.05.2021 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області позбавлене права на розпорядження вказаною вище земельною ділянкою, а таким правом, відповідно до вищезазначених положень законодавства на відповідній території наділена саме Брагинівська сільська рада.

Отже, враховуючи, що державну реєстрацією речових прав проведено 27.07.2021 на підставі договору оренди, нібито укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 24.12.2020, тобто в період повноважень із розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, у вказаному випадку відбулось порушення інтересів як Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, так і Брагинівської сільської ради, яка фактично вже набула статус розпорядника цієї землі на момент проведення державної реєстрації речових прав.

У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, положення статті 1, частини першої статті 83, частини першої статі 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6,10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час державної реєстрації права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за юридичними особами, та полягає у фактичному користуванні відповідачами землею без законних підстав, за відсутності волі її власника.

Таким чином, при наявності загрози інтересам держави та не здійсненні їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі Брагинівської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Брагинівською сільською радою заходи, спрямовані на захист порушених інтересів держави, не здійснені, претензійно-позовна робота, спрямована на скасування незаконного користування земельною ділянкою не проведена.

Аналогічно не вжито жодних заходів Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Першотравенською окружною прокуратурою направлявся запит від 20.02.2023 №04/64/1-427вих-23 до Брагинівської сільської ради, в якому повідомлялося про встановлені факти.

Згідно із відповіддю сільської ради №180 від 27.02.2023 у Брагинівської сільської ради відсутня будь-яка інформація про передачу земельної ділянки, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, в оренду. Також з вказаного листа вбачається, що заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на захист порушених інтересів територіальної громади, у тому числі скасування державної реєстрації речових прав та повернення земельної ділянки, не здійснювалися.

При цьому, Першотравенською окружною прокуратурою направлявся запит від 20.02.2023 №04/64/1-424вих-23 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, в якому повідомлялося про встановлені факти.

Проте, згідно із відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-0.61-1521/2-22 від 13.03.2023 жодних дозвільних документів, у тому числі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань", у тому числі щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Також Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено, що заходи, в тому числі претензійно-позовні, направлені на скасування незаконної державної реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування земельної ділянки із незаконного володіння та користування не вживались.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою направлено лист-повідомлення від 15.03.2023 за №04/64/1-564вих-23 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та від 15.03.2023 за №04/64/1-561вих-23 до Брагинівської сільської ради про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

Звернення керівника Першотравенської окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку.

Отже, керівником Першотравенської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі - Порядок № 1127).

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі, коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди, яке ним не укладалось.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених ст. 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 17 Законом України "Про оренду землі" встановлено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Згідно із відповіддю Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області №10-4-0.61-1521/2-23 від 13.03.2023 жодних дозвільних документів щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, в оренду не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Крім того, згідно із інформацією Брагинівської сільської ради від 27.02.2023 №180 у сільської ради відсутня будь-яка інформація про передачу земельної ділянки, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728.

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 24/12-01/20ДО від 24.12.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції з 26.07.2022, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про:

- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 354/397/17.

Крім того, необхідно зазначити, що навіть у випадку якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову.

Вказана позиція також викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Таким чином, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності укладання Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди земельної ділянки, яке на теперішній час позбавлене можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, державна реєстрація права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, яка розташовується на території Брагинівської сільської ради Синельниківського району, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.

Згідно із нормою ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Також відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ про передачу землі сільськогосподарського призначення у користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, довіреність на укладання договору оренди не надавалась, а договір оренди земельної ділянки не укладався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на теперішній час, є Петропавлівська селищна рада, до землекористувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" повинні застосовуватися положення щодо усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом зобов`язання повернути земельну ділянку Брагинівській сільській раді.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали Європейського суду з прав людини у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, "Ріела та інші проти Італії" від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

За встановлених судом обставин справи, позов прокурора підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 5 368,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області та Головного управління Дежгеокадастру у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" про скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 72,3223 га задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, яка розташовується на території Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, проведену 27.07.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 109, ідентифікаційний код 43040277) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №59571205 від 30.07.2021 (номер запису про речове право 43247539).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 109, ідентифікаційний код 43040277) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 72,3223 га, кадастровий номер 1223881000:01:001:5728, яка розташовується на території Брагинівської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Брагинівській сільській раді Синельниківського району Дніпропетровської області (52705, Дніпропетровська область, Синельниківський район, село Богинівка, вул. Шкільна, буд. 7, ідентифікаційний код 04339037).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Гавань" (49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 109, ідентифікаційний код 43040277) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у сумі 5 368,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 26.06.2023.

Суддя Е.М. Бондарєв