Рішення

від 19.06.2023 по справі 905/228/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2023р. Справа №905/228/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.Григорія Усика, 41/7, код ЄДРПОУ 38680853)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» (87539, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Сєрова 1, кім.5, код ЄДРПОУ 40494987)

про стягнення 947489,57 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін», м.Олександрія звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор», м.Маріуполь про стягнення основного боргу в розмірі 332288,44 грн, суми коригування вартості оплаченого товару до курсу валют - 204730,67 грн, пені - 228757,79 грн, збитків від інфляції - 150244,81 грн, трьох відсотків річних - 31467,86 грн, а всього грошових коштів на суму 947489,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №ТК16/06/2017 від 16.06.2017р. в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування суми коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, пені, інфляційних втрат, процентів річних.

Ухвалою суду від 27.03.2023р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/228/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі №905/228/23 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Разом з тим, ч.5 цієї статті визначає, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» зареєстровано за адресою: 87539, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Сєрова 1, кім.5.

На підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р., №58/2023 від 06.02.2023р., №254/2023 від 01.05.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.

Згідно з відомостями, розміщеними на сайті Акціонерного товариства «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua/ua), відділення поштового зв`язку в м.Маріуполь тимчасово не функціонують.

Відповідно до Переліку, який затверджений наказом №309 від 22.12.2022р. Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, вся територія Маріупольського району віднесена до тимчасово окупованої російською федерацією.

Таким чином, направлення поштової кореспонденції за адресою зареєстрованого місцезнаходження відповідача на час розгляду справи не є можливим.

Поряд з цим, як вбачається з позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» має наступну електронну адресу: adiatorniy@gmail.com, на яку судом було скеровано ухвалу про відкриття провадження у цій справі.

Окрім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу» було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі №905/228/23.

Разом з тим, судом вчинялись дії, направлені на встановлення телефонного зв`язку з відповідачем (телефонограма б/н від 04.04.2023р., яка була прийнята представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор»).

Одночасно, 18.04.2023р. засобами підсистеми ЄСІЕС «Електронний суд» сформовано повідомлення №14724, згідно з яким адвокат Лазор Ярема-Назар Олегович отримав доступ до справи №905/228/23 на підставі ордеру №ВІ1138881 від 18.04.2023р. на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор».

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 27.03.2023р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р., №58/2023 від 06.02.2023р., №254/2023 від 01.05.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 16.06.2017р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був підписаний договір №ТК-16/06/2017 на поставку товару, за змістом п.1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю товарно-матеріальні цінності, в асортиментів, кількості та по ціні в українській гривні відносно долара США, відповідно до додатків до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити його на умовах цього договору. Тара (упаковка) включена в ціну товару.

Також, сторонами були підписані додаткові угоди до вищезазначеного договору: №1 від 04.01.2019р. та №2 від 30.12.2019р.

За правилами п.п.4.1, 4.2 вказаного договору орієнтовна сума договору складає: 5000000 грн з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору визначається як сума всіх додатків до цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р. умови поставки товару вказані в додатках до цього договору.

Згідно з п.9.1 наведеного правочину у редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2019р., цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань по цьому договору.

Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

В силу норм ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом №88 від 24.05.1995р. Міністерства фінансів України, документом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У спірних правовідносинах первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій з поставки товару за договором є видаткові накладні, які повинні містити, зокрема, прізвища, особистий підпис осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій та, які є відповідальними за їх здійснення.

Як вказує позивач, на підставі видаткових накладних: №ТК-0000078 від 26.12.2019р. на суму 100759,92 грн, №ТК-0000008 від 21.02.2020р. на суму 98089,86 грн, №ТК-0000011 від 11.03.2020р. на суму 205640,68 грн, №ТК-0000017 від 29.05.2020р. на суму 143208 грн, №ТК-0000021 від 24.06.2020р. на суму 25632 грн, №ТК-0000025 від 30.06.2020р. на суму 103025,21 грн, №ТК-0000027 від 20.08.2020р. на суму 68429,23 грн, №ТК-0000028 від 31.08.2020р. на суму 184314,67 грн, №ТК-0000035 від 30.09.2020р. на суму 103307,64 грн, №ТК-0000036 від 30.10.2020р. на суму 39401,76 грн, №ТК-0000037 від 11.11.2020р. на суму 204414,11 грн, №ТК-0000042 від 30.11.2020р. на суму 61878,34 грн, №ТК-0000043 від 15.12.2020р. на суму 90893,40 грн, №ТК-0000044 від 21.12.2020р. на суму 133159,18 грн, №ТК-0000003 від 29.01.2021р. на суму 130734,42 грн, №ТК-0000028 від 10.03.2021р. 43410,53 грн, №ТК-0000049 від 31.03.2021р. на суму 69783,47 грн, №ТК-0000085 від 13.05.2021р. на суму 92265,50 грн, №ТК-0000091 від 19.05.2021р. на суму 177541,03 грн, №ТК-0000100 від 25.05.2021р. на суму 111167,20 грн, №ТК-0000112 від 02.06.2021р. на суму 39471 грн, №ТК-0000134 від 07.07.2021р. на суму 120336,17 грн, №ТК-0000135 від 07.07.2021р. на суму 63128,68 грн, №ТК-0000137 від 09.07.2021р. на суму 38546,22 грн, №ТК-0000152 від 19.07.2021р. на суму 49147,86 грн, №ТК-0000155 від 21.07.2021р. на суму 111689,52 грн, №ТК-0000165 від 29.07.2021р. на суму 56495,04 грн, №ТК-0000174 від 10.08.2021р. на суму 68817,91 грн, №ТК-0000177 від 16.08.2021р. на суму 63168,64 грн, №ТК-0000182 від 20.08.2021р. на суму 65596,87 грн, №ТК-0000183 від 26.08.2021р. на суму 16104,22 грн, №ТК-0000188 від 27.08.2021р. на суму 91897,84 грн, №ТК-0000192 від 31.08.2021р. на суму 483191,87 грн, №ТК-0000194 від 31.08.2021р. на суму 159342,05 грн, №ТК-0000203 від 23.09.2021р. на суму 465610,39 грн, №ТК-0000224 від 13.10.2021р. на суму 311958,48 грн, №ТК-0000242 від 21.10.2021р. на суму 72435,92 грн, №ТК-0000243 від 29.10.2021р. на суму 263751,80 грн, №ТК-0000249 від 29.10.2021р. на суму 197840,50 грн, №ТК-0000279 від 14.12.2021р. на суму 181418,41 грн, №ТК-0000285 від 17.12.2021р. на суму 35596,61 грн відповідачу було поставлено товар на загальну суму 5142602,15 грн.

Видаткові накладні підписані з боку покупця його представником, підпис скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор». Також, у матеріалах справи наявні довіреності на підтвердження повноважень у вищезазначеної особи на одержання від імені підприємства відповідача визначеного у накладних переліку та кількості цінностей за договором №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передана згідно з представленими накладними продукція відповідачем не була прийнята з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами поставку товару за вищезазначеними накладними в межах договору №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р. обов`язок щодо повної оплати товару не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» заявлено вимогу, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 332288,44 грн.

Згідно із ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 вказаного кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із додатків №22-63 до договору №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р., платіж мав здійснюватися протягом 90 днів з моменту відвантаження.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено часткову оплату товару за вищезазначеними видатковими накладними, неоплаченими видатковими накладним залишились №ТК-0000279 від 14.12.2021р. на суму 181418,41 грн та №ТК-0000285 від 17.12.2021р. на суму 35596,61 грн. Поряд з цим, за видатковою накладною №ТК-0000249 від 29.10.2021р. на суму 197840,50 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» здійснило часткову оплату у розмірі 82567,08 грн.

Окрім того, за твердженням позивача, в платіжних дорученнях відповідачем вказувались реквізити договору, але не зазначались конкретні партії товару за які проводився розрахунок, внаслідок чого, позивач зараховував платежі відповідача в хронологічному порядку.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою господарського суду від 27.03.2023р. відповідача було зобов`язано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Відповідач вимоги суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, докази належного виконання зобов`язань з оплати поставленого товару за укладеним сторонами правочином, не представив.

Підсумовуючи викладене, з огляду на те, що строк виконання зобов`язання відповідачем щодо оплати товару за видатковими накладними: №ТК-0000279 від 14.12.2021р., №ТК-0000285 від 17.12.2021р., №ТК-0000249 від 29.10.2021р. є таким що настав, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 332288,44 грн є правомірними та підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.

Разом з тим, судом враховано, що сума основного боргу є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення (335288,44 грн). Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у заявленому Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» розмірі.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

Зазначеним законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою №383 від 25.04.2023р. Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236» продовжено на всій території України дію карантину, пов`язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023р.

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, продовжено до закінчення такого періоду.

Відповідно до п.4.5 договору №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р. за порушення строку оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Загальна сума неустойки не може перевищувати 5% від вартості неоплаченого товару.

У додаткові угоді №2 від 30.12.2019р. до вищезазначеного договору поставки сторони дійшли згоди, збільшити позовну давність (загальну та спеціальну) до 5 років.

З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення 228757,79 грн пені.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов`язаннями відповідача по оплаті поставленого товару за договором №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р. становить 103075,44 грн. У власному розрахунку пені позивачем було порушено п.4.5 договору №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р. в частині перевищення суми неустойки 5% від вартості неоплаченого товару. Вказана помилка була допущена у розрахунках пені за наступними видатковими накладними: №ТК-0000078 від 26.12.2019р., №ТК-0000008 від 21.02.2020р., №ТК-0000011 від 11.03.2020р., №ТК-0000017 від 29.05.2020р., №ТК-0000021 від 24.06.2020р., №ТК-0000025 від 30.06.2020р., №ТК-0000028 від 31.08.2020р., №ТК-0000035 від 30.09.2020р., №ТК-0000249 від 29.10.2021р., №ТК-0000279 від 14.12.2021р., №ТК-0000285 від 17.12.2021р.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 31467,36 грн 3% річних та 150244,81 грн інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних є арифметично вірним.

Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат (в межах визначених позивачем періодів), з огляду на те, що позивачем у деяких періодах невірно визначено строк початку прострочення грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат становить 147929,27 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 147929,27 грн, з одночасним задоволенням вимог в частині стягнення процентів річних на заявлену позивачем суму.

Одночасно, позивач при зверненні до суду з розглядуваним позовом просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» курсову різницю в розмірі 204730,67 грн.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Договір як приватно-правова категорія є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, який спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків його учасників та покликаний забезпечити їх сталість, прогнозованість та однозначність відносин між ними.

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.533 вказаного кодексу грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналогічні положення містяться і у ст.198 Господарського кодексу України.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

За правилами п.1.2 договору №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р. в момент відвантаження ціна товару в українській гривні еквівалентна ціні товару в доларах США по курсу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», продаж для юридичних осіб. Якщо на момент оплати курс української гривні до долара США змінився, продавець має право в односторонньому порядку змінити ціну та суму оплати, яка вказана в додатках до договору шляхом перерахунку.

Відтак позивачем заявлено до стягнення суму коригування вартості оплаченого товару до курсу валют - 204730,67 грн за наступними видатковими накладними: №ТК-0000078 від 26.12.2019р., №ТК-0000008 від 21.02.2020р., №ТК-0000011 від 11.03.2020р., №ТК-0000017 від 29.05.2020р., №ТК-0000021 від 24.06.2020р., №ТК-0000025 від 30.06.2020р., №ТК-0000027 від 20.08.2020р., №ТК-0000224 від 13.10.2021р., №ТК-0000242 від 21.10.2021р., №ТК-0000243 від 29.10.2021р., №ТК-0000279 від 14.12.2021р., №ТК-0000285 від 17.12.2021р., №ТК-0000249 від 29.10.2021р.

Здійснивши перерахунок суми коригування вартості оплаченого товару до курсу валют, суд встановив, що вона становить 80125,61 грн, оскільки відповідачем допущено арифметичні помилки у власному розрахунку, а також безпідставно та всупереч п.1.2 договору №ТК-16/06/2017 від 16.06.2017р. здійснено нарахування суми коригування за видатковими накладними №ТК-0000279 від 14.12.2021р., №ТК-0000285 від 17.12.2021р., №ТК-0000249 від 29.10.2021р., за якими відповідачем здійснювалась оплата частково або не здійснювалась взагалі.

З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» підлягає частковому задоволенню з визначених вище підстав.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 14212,34 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про його повернення у переплаченому розмірі (0,01 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Авторадіатор» (87539, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Сєрова 1, кім.5, код ЄДРПОУ 40494987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Елєгін» (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул.Григорія Усика, 41/7, код ЄДРПОУ 38680853) суму основного боргу в розмірі 332288,44 грн, суму коригування вартості оплаченого товару до курсу валют - 80125,61 грн, пеню - 103075,44 грн, збитки від інфляції - 147929,27 грн, три відсотки річних - 31467,86 грн, а також судовий збір в сумі 10423,30 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 19.06.2023р.

Повний текст рішення складено 26.06.2023р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця