Рішення від 26.06.2023 по справі 907/983/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/983/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

№907/983/22

за позовом Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», с. Яноші

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал ТМ», м. Ужгород

про стягнення суми 200 885,64 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 200 885,64 грн., з яких 135 779,85 грн. основного боргу, 13 509,40 грн. три відсотка річних та 51 596,39 грн. втрат від інфляції, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору купівлі продажу необробленої деревини № 60 від 25.07.2019 р. та положень ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/983/22, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2023 р. суд ухвалив продовжити розгляд справи № 925/865/22 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.02.2023 р. задоволено заяву позивача Державного підприємства Берегівське лісове господарство від 30.01.2023 (надійшло до суду 08.02.2023) про витребування доказів у справі № 907/983/22. Витребувано від Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина Августина, 52, м. Ужгород, 88000) інформацію про те, чи включено у склад податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал ТЛ» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 44106694, вул. ідентифікаційний код юридичної особи 41263060, індивідуальний податковий номер 412630607012, місцезнаходження юридичної особи станом на день виписки податкових накладних м. Ужгород, вул. Капушанська, буд. 6 кв.5 Закарпатська обл., 80018, суми податку на додану вартість, сплачені/нараховані при здійсненні операцій з придбання товарів від ДП «Виноградівське лісове господарство» (ідентифікаційний код юридичної особи 22114556, індивідуальний податковий номер 221145507058, місцезнаходження юридичної особи м. Виноградів, вул. Копанська, буд. 178 Закарпатської області, по яких продавцем - ДП «Виноградівське лісове господарство» складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: 1) №68 від 07.08.2019 р. на суму 70 689,10 грн. у т.ч. ПДВ 11 781,52 грн.; 2) №95 від 08.08.2019 р. на суму 65 090,75 грн. у т.ч. ПДВ 10 848,46 грн.

21.02.2023 р. до суду від Головного управління ДПС у Закарпатській області надійшла запитувана інформація.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 23.01.2023 р. була надіслана відповідачу рекомендованими листами, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, така повернута до суду 02.03.2023 р. з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між державним підприємством «Виноградівське лісове господарство», як продавцем, з одного боку, та товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал ТМ», (далі - Відповідач), як покупцем, з іншого боку, було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №60 від 25.07.2019 р. (далі - Договір).

Пунктом п. 1.1 Договору передбачено, що Продавець передає у власність на відповідних франко-умовах (нижній, проміжний, верхній склад) Продавця необроблену деревину (надалі - «товар»), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. Товар поставляється на умовах ЕХW відповідного складу Продавця у відповідності до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» (редакція 2010 р.). Обов`язок навантаження продукції на транспорт Покупця на умовах проміжного або нижнього складу лежить на Продавцеві. Обов`язок навантаження продукції на транспорт Покупця на умовах верхнього складу лежить на Покупцеві.

Продавець продає, а Покупець купує товар для власної переробки (п. 1.2 Договору).

Право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати Продавцю вартості купленого товару та підписання товарно-транспортного документу на базисі поставки (п. 1.3 Договору).

Прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця на відповідних франко-умовах (нижній, проміжний, верхній склад) Продавця: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ДСТУ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця (п.5.1 Договору).

Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 6.1 Договору Платіж (передплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати. Допускається розрахунок готівкою.

Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати (п. 7.1 Договору).

Порушення термінів оплати товару за даним договором тягне за собою сплату пені Покупцем у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення, який сплачується порушником на розрахунковий рахунок Продавця (п. 8.5 Договору).

В матеріалах справи містяться товарно транспортні накладні серії ЗКВ №393943 від 07.08.2019 р. на суму 70 689,10 грн.; - серії ЗКВ №393956 від 08.08.2019 р. на суму 65 090,75 грн. які підтверджують поставку товару відповідачу на загальну суму у 135 779,85 грн.

Також в матеріалах справи наявна видаткова накладна №56 від 19.08.2019 про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ ТМ» Приватному підприємству «ВЕРУМ ПАРКЕТ» дошки ясена обрізною та заява ПП «Верум паркет» про видачу Сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів до товаро транспортних накладних серія ЗКВ №393943 від 07.08.2019 р. ЗКВ №393956 від 08.08.2019 р. СМБ №074293 від 15.03.2019 р.

Позивач стверджує, що у зв`язку з не виконання свого зобов`язання з оплати поставленого товару, у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 135 779,85 грн.

Зважаючи на порушення відповідачем свого зобов`язання, позивачем крім основної суми боргу заявлено також позовні вимоги про стягнення 13 509,40 грн. 3 % річних та 51 596,39 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини на підставі Договору купівлі-продажу необробленої деревини №60 від 25.07.2019 р., а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно - розпорядчого документа на майно. Таким чином, факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи містяться товарно транспортні накладні серії ЗКВ №393943 від 07.08.2019 р. на суму 70 689,10 грн.; - серії ЗКВ №393956 від 08.08.2019 р. на суму 65 090,75 грн.

Також в матеріалах справи наявна видаткова накладна №56 від 19.08.2019 про поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРМІНАЛ ТМ» Приватному підприємству «ВЕРУМ ПАРКЕТ» дошки ясена обрізною та заява ПП «Верум паркет» про видачу Сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів до товаро транспортних накладних серія ЗКВ №393943 від 07.08.2019 р. ЗКВ №393956 від 08.08.2019 р. СМБ №074293 від 15.03.2019 р.

Вказані матеріали свідчать про поставку на виконання Договору товару позивачем на загальну суму 135 779,85 грн.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, Відповідач не дотримався взятих на себе зобов`язань, а саме не здійснив повний розрахунок з Постачальником. В результаті чого у відповідача виникла заборгованість за укладеним Договором в розмірі 135 779,85 грн.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Прийом-передача товару здійснюється на складі Продавця на відповідних франко-умовах (нижній, проміжний, верхній склад) Продавця: за якістю - у відповідності з нормами відповідних ДСТУ, ТУ, інших умов згідно законодавства України; за кількістю - у відповідності з товарно-транспортними накладними та специфікаціями до них з підписом уповноваженої особи та печаткою Продавця (п.5.1 Договору).

Датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 5.3 Договору).

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати за поставлений товар, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 135 779,85 грн.

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 135 779,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем з урахуванням передбачених законом норм нараховано крім основної суми боргу також суму 13 509,40 грн. 3 % річних та 51 596,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 6.1 Договору Платіж (передплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати. Допускається розрахунок готівкою.

Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати (п. 7.1 Договору).

З огляду на зазначені норми права, дослідивши умови договору в частині погодженого сторонами строку оплати товару, суд констатує про відсутність можливості визначити дату відліку визначених договором строків на поставку товару, та як наслідок відсутність можливості визначити точну дату виникнення зобов`язання продавця з поставки товару з огляду на положення та умови договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З урахуванням обставин справи, суд виходить з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

На підтвердження направлення відповідачу претензій щодо сплати коштів, позивач долучив до матеріалів справи копію документу, що підтверджує надання поштових послуг та копію претензії від 02.12.2022 р.

Однак, відсутність в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист, позбавляє можливості достеменно встановити надіслання такої претензії.

Крім того, як вже було зазначено дата претензії 02.12.2022 р., а нарахування відсотків річних та інфляційних втрат здійснено позивачем по 30.11.2022 р.

З урахуванням зазначеного господарський суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк поставки товару за вимогами позивача не настав.

Таким чином, враховуючи, що строк виконання в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не настав, вимоги про стягнення з відповідача сум 13 509,40 грн. 3 % річних та 51 596,39 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства «Берегівське лісове господарство», с. Яноші до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал ТМ», м. Ужгород про стягнення суми 200 885,64 грн. підлягають задоволенню частково у розмірі 135 779,85 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 2 036,69 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю «ТЕРМІНАЛ ТМ» (Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Капушанська, будинок 6, квартира 5, код ЄДРПОУ 41263060) на користь Державного підприємства «БЕРЕГІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (90233, Закарпатська область, Берегівський район, село Яноші, вулиця Головна, будинок 50, корпус А, код ЄДРПОУ 22114537) суму 135 779,85 грн. (сто тридцять п`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять гривень 85 коп.) заборгованості, а також суму 2 036,69 грн. (дві тисячі тридцять шість гривень 69 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 26.06.2023

Суддя О. Ф. Ремецькі