Рішення

від 26.06.2023 по справі 910/6801/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2023Справа № 910/6801/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідачів 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір"

2: ОСОБА_1

про стягнення 1 255 662,72 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором б/н від 23.07.2019 в розмірі 1 255 662,72 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 1 000 000 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 241 258,75 грн, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 14403,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем 1 своїх обов`язків за договором б/н від 23.07.2019 в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом. Одночасно, вимоги до відповідача 2 обґрунтовано укладенням між позивачем та відповідачем 2 договору поруки №Р1632216105994458293 від 21.09.2021, за умовами якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позов.

Відповідачі відзиву на позов не подали, клопотання про продовження строку на подачу відзивів не заявили, проте, про розгляд справи були повідомлені належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування (ч. 3 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).

Так, з метою повідомлення відповідачів 1 та 2 про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02141, місто Київ, вулиця Мишуги Олександра, будинок 2 та на адресу місця проживання відповідача 2, визначену в Єдиному державному демографічному реєстрі: 51600, Дніпропетровська область, м.Верхньодніпровськ, вул.Запорізька, буд.18.

Поштова кореспонденція, скерована на адресу відповідача 1, повернулась до Господарського суду міста Києва з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Поштова кореспонденція, скерована на адресу відповідача 2, повернулась до Господарського суду міста Києва з відміткою "За закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі 1, 2 не скористались своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тамаір" звернулось до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з заявою про відкриття рахунку, згідно з якою відповідач 1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privabank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування від 23.07.2019.

Відповідно до умов даного договору відповідачу 1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, sms-повідомлення або інших), що визначено й врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, долучених позивачем до позову, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, передбачено, що при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Згідно з п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода),

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Згідно з розділом 3.2.1.4.1 Умов, яким встановлено порядок розрахунків за користуванням кредитом, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За умовами п. 3.2.1.4.1.2 Умов визначено, що за сумами кредиту, отриманими з 31.01.2015, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць (п. 3.2.1.4.1.2 Умов).

За умовами п. 3.2.1.4.11 Умов за управління фінансовим інструментом за звітний період клієнт сплачує банку комісію, що розраховується як відсотки, в розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому умовами.

Відповідно до пункту 3.2.1.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

За сумами кредиту, отриманими з 01.11.2016 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 58 (п`ятдесят вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж ЗО днів* з дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п`ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 (шістдесят вісім) % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов`язань.* - Банк залишає за собою право продовжити період , в якому дебетове сальдо підлягало обнулению , і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення Клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват- 24 або рекомендованим листом на юридичну адресу Клієнта. При цьому, додаткових погоджень з Клієнтом не потрібно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору банківського обслуговування від 23.07.2019 позивачем надавались відповідачу 1 кредитні кошти в межах ліміту, що підтверджується виписками банку з рахунку відповідача 1.

Відповідно до банківської виписки з рахунку відповідача 1 заборгованість останнього з погашення кредиту складає 1 000 000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 241258,75 грн та заборгованість з комісії за користування кредитом становить 14403,97 грн.

Матеріалами справи також встановлено, що 21.09.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) було укладено договір поруки №P1632216105994458293 (договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамаір" зобов`язань за кредитним договором: по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунку НОМЕР_1 (ІВАN - НОМЕР_2 ) у розмірі 690000.00 (шістьсот дев`яносто тисяч) гривень, максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить - 2 000 000,00 грн. (два мільйона) гривень; по поверненню кредитору кредиту у строк до 20.02.2022 року, з автоматичною пролонгацією кредитe кожні 12 (дванадцять) місяців на термін 12 місяців за умови своєчасного і повного виконання Позичальником умов Кредитного договору; по сплаті кредитору процентів за користування кредитом : в розмірі 16.5% (шістнадцять цілих п`ять десятих) річних, відповідно до Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" Кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2. Умов та Правил; по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 33% (тридцять три) річних, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п. 3.2.1.4.5. Умов та Правил ; по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом, в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4. - Умов та Правил; по-сплаті процентів у розмірі 33% (тридцять гри) річних від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п. 3.2.1.2.3.9. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил; по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання, відповідно до п. 3.2.1.5.2 Умов та Правил; по сплаті штрафу в розмірі 1 % від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта за звітній місяць, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.3.2.1.2.2.4, 3.2.1.2.2.7 Умов та Правил, відповідно до п.3.2.1.5.3. Умов та Правил; по сплаті штрафу у розмірі 5% відсотків від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням, відповідно до п. 3.2.1.5.4. Умов та Правил; по сплаті штрафу, який розраховується за такою формулою: 1 000,00 гривень + 5% від суми використаного ліміту, при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань по Кредиту більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку в судові органи, відповідно до п. 3.2.1.5.5. Умов та Правил; по відшкодування кредитору витрат, що передбачені законодавством, кредитним договором та цим договором; а також по сплаті всіх інших платежів в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, який було укладено між кредитором та позичальником, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п.1.2 договору поруки унормовано, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Сторони взаємно погодились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (п.4.1 договору №P1632216105994458293 від 21.09.2021).

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю у відповідача 1, як вказує позивач, заборгованості з погашення кредиту складає 1 000 000 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом складає 241258,75 грн та заборгованості з комісії за користування кредитом становить 14403,97 грн.

Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Одночасно, за змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Наразі, умовами заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" та "Гарантовані платежі" клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір" визначено розмір відсоткової ставки та порядок сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача 1 перед позивачем утворилась заборгованість з повернення кредитних коштів за договором № б/н від 23.07.2019 в розмірі 1 000 000 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 241258,75 грн та заборгованість з комісії за користування кредитом становить 14403,97 грн.

Означені обставини підтверджуються банківською випискою з рахунку відповідача 1.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 910/16143/18, від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18 та від 09.11.2018 року у справі № 910/1580/18, банківські виписки по рахунку відповідача підтверджують здійснення операцій між банком та позичальником, виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором, надання позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх зобов`язань у встановлених договором розмірі та строки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути вищевказану заборгованість з відповідачів солідарно, з огляду на те, що відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 його боргових зобов`язань.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що 21.09.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2) було укладено договір поруки №P1632216105994458293, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамаір" зобов`язань за кредитним договором.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн. 5 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання, а також обсяг вимог, на які поширюється така порука тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.

Судом встановлено, що предметом договору поруки №P1632216105994458293 від 21.09.2021 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Тамаір" зобов`язань за кредитним договором: по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунку НОМЕР_1 (ІВАN - НОМЕР_2 ) у розмірі 690000.00 (шістьсот дев`яносто тисяч) гривень, максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить - 2 000 000,00 грн. (два мільйона) гривень; по поверненню кредитору кредиту у строк до 20.02.2022 року, з автоматичною пролонгацією кредитe кожні 12 (дванадцять) місяців на термін 12 місяців за умови своєчасного і повного виконання Позичальником умов Кредитного договору; по сплаті кредитору процентів за користування кредитом : в розмірі 16.5% (шістнадцять цілих п`ять десятих) річних, відповідно до Заявки на отримання послуг "Кредитний ліміт на поточний рахунок" Кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2. Умов та Правил; по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 33% (тридцять три) річних, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п. 3.2.1.4.5. Умов та Правил ; по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом, в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітній місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.4. - Умов та Правил; по-сплаті процентів у розмірі 33% (тридцять гри) річних від простроченої суми заборгованості, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у разі порушення строку повернення кредиту, визначеного п. 3.2.1.6.1. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п. 3.2.1.2.3.9. Умов та Правил, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил; по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання, відповідно до п. 3.2.1.5.2 Умов та Правил; по сплаті штрафу в розмірі 1 % від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта за звітній місяць, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п.3.2.1.2.2.4, 3.2.1.2.2.7 Умов та Правил, відповідно до п.3.2.1.5.3. Умов та Правил; по сплаті штрафу у розмірі 5% відсотків від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням, відповідно до п. 3.2.1.5.4. Умов та Правил; по сплаті штрафу, який розраховується за такою формулою: 1 000,00 гривень + 5% від суми використаного ліміту, при порушенні Клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань по Кредиту більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку в судові органи, відповідно до п. 3.2.1.5.5. Умов та Правил; по відшкодування кредитору витрат, що передбачені законодавством, кредитним договором та цим договором; а також по сплаті всіх інших платежів в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, який було укладено між кредитором та позичальником, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому.

При цьому, згідно з п. 1.2 вказаного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків

За таких обставин, враховуючи, що судом було встановлено обставини неналежного виконання з боку відповідача 1 своїх обов`язків за кредитним договором від 23.07.2019 та наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір" заборгованості перед Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з повернення суми кредиту в розмірі 1 000 000 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 241258,75 грн та заборгованості з комісії за користування кредитом в розмірі 14403,97 грн, позовні вимоги про стягнення вказаної заборгованості солідарно з позичальника про поручителя є обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2023 Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було направлено на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір" та Січової Вікторії Володимирівни претензію №90723DDV0S0HE від 09.02.2023 про погашення суми заборгованості. Означена вимога була залишена без виконання з боку відповідачів.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Однак, відповідачами не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів, які б спростовували обгрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк".

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором б/н від 23.07.2019 в розмірі 1 255 662,72 грн, з яких заборгованість за кредитом в сумі 1 000 000 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 241 258,75 грн, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 14403,97 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір" (02141, місто Київ, вулиця Мишуги Олександра, будинок 2, ЄДРПОУ 41441454) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 1 000 000 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 241 258,75 грн, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом в сумі 14403,97 грн

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамаір" (02141, місто Київ, вулиця Мишуги Олександра, будинок 2, ЄДРПОУ 41441454) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 9417,47 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 9417,47 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 26.06.2023.

Суддя В.В. Князьков