Ухвала

від 26.06.2023 по справі 910/1898/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.06.2023Справа № 910/1898/23

Суддя Господарського суду міста Києва Гулевець О.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ»

про видачу дублікату наказу у справі 910/1898/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД КОРПОРЕЙТЕД»

про стягнення 64 960, 25 грн

Представники сторін: без виклику

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД КОРПОРЕЙТЕД» про стягнення 64 960, 25 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 позов задоволено, постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД КОРПОРЕЙТЕД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» інфляційні втрати в сумі 58 139,33 грн, 3 % річних у сумі 6 820,92 грн, судовий збір у розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн.

04.05.2023 на виконання рішення суду у справі №910/1898/23 Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ.

22.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» про видачу дублікату наказу.

Розглянувши заяву про видачу дубліката наказу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/1898/23, суд дійшов висновку про наступне.

В обґрунтування своєї заяви, позивач зазначає, що поштове відправлення втрачено під час пересилання документів позивача, з огляду на що позивач просить суд видати дублікат вказаного наказу.

Пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Аналіз приписів підпункту 19.4. пункту 1 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, дозволяє зробити висновок про те, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, з наданням суду доказів сплати судового збору в розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, законодавцем визначено право стягувача на повторну видачу йому судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, наказу суду (його дубліката) як виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Згідно із матеріалів справи, наказ Господарського суду міста Києва у справі № 910/1898/23 від 04.05.2023 не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку. Строк пред`явлення наказу до виконання до 04.05.2026.

За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

З урахуванням вище викладеного, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/1898/23.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 233-235, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» про видачу дублікату наказу у справі 910/1898/23 - задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/1898/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 26.06.2023.

Суддя О.В. Гулевець