Рішення

від 13.06.2023 по справі 916/3356/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3356/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/3356/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» (65123, Одеська обл., м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, офіс 166; код ЄДРПОУ 43431825)

про стягнення 263 106,10 грн;

представники сторін:

від позивача Антоненко Л.А. (в режимі відеоконференції),

від відповідача Антонова К.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Дарнопих Олександр Михайлович, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» про стягнення 263106,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 01.07.2021 договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу № 010701/21b,надання послуг відповідачеві на суму 767812,81грн. отримання оплати у розмірі 504706,71грн., залишок заборгованості в 263106,10грн., неоплаченими залишились рахунки № ФСФ-0000030 від 20.12.2021 на суму 229411,09грн. та № СФ-0000028 від 15.21.2021 на суму 33695,01грн. Вказує на направлення відповідачеві претензії від 28.10.2022 № 1/10 щодо оплати заборгованості з доданням до неї повторно вищевказаних рахунків № ФСФ-0000030 та № СФ-0000028, актів здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000030 від 30.12.2021 та № ОУ-0000028 від 15.12.2021, акт звірки розрахунків № 1 від 26.10.2022. Відповідач надав відповідь на претензію від 04.11.2022, в якій визнав заборгованість у розмірі 263106,10грн., але повідомив про неможливість виконати свій обов`язок щодо оплати внаслідок форс-мажорних обставин та залишив непідписаними вищевказані акти здачі-прийняття робіт (послуг) та акт звірки. Позивач посилається на п.3.3 договору між сторонами, відповідно до якого відмова замовника від підписання акту виконаних робіт і не надання мотивованої відмови від прийняття послуг протягом 5-ти днів з дня отримання акту виконаних робіт вважається сторонами як належне виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором та свідчить про відсутність претензій по наданій послузі. Щодо посилань відповідача у відповіді на претензію на наявність форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що строк виконання зобов`язань настав ще до прийняття указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, крім того наявність форс-мажорних обставин звільняє від відповідальності за порушення зобов`язання а не від самого зобов`язання.

Ухвалою від 10.12.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою суду від 02.01.2023р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.02.2023

12.01.2023 суд отримав від позивача клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою суду від 12.01.2023 та в подальшому позивач приймав участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

31.01.2023 до суду надійшов відзив відповідача, в якому він заперечує проти задоволення позову з посиланням на те, що послуги на вказану суму не були йому надані позивачем (а.с. 89-92 т.1). Посилається на відсутність підписаного між сторонами акту виконаних робіт, відсутність товарно-транспортних накладних, встановлення договором необхідності підтвердження факту надання послуг з перевезення або підписаним сторонами актом виконаних робіт або товарно-транспортним документом. Вказує, що реально надані послуги з перевезення були своєчасно сплачені відповідачем. Також вказує на невірність тверджень позивача про ніби то визнання відповідачем у відповіді на претензію від 04.11.2022 заборгованості у розмірі 263106грн.10коп., тоді як відповідач фактично зазначав "про сплату лише тієї заборгованості, по якій були надані послуги відповідачем і ця заборгованість не входить в предмет теперішньої позовної заяви на суму 263106грн.". Заперечує також проти стягнення з нього суми судового збору та витрат на правничу допомогу. З цих та інших зазначених у відзиві підстав просить у задоволенні позову відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2023 підготовче засідання було відкладено на 09.02.2023.

07.02.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 115-117 а.с.1), в якій він проти доводів відповідача заперечував, додатково надав копії товарно-транспортних накладних про надання послуг з перевезення, посилався на встановлені договором наслідки відмови відповідача від підписання актів наданих послуг, відсутність мотивованої відмови від прийняття послуг після отримання актів у встановлений договором 5-ти денний строк, фактичне визнання відповідачем суми заборгованості у відповіді на претензію, співрозмірність розміру та фактичну сплату правничої допомоги.

Протокольною ухвалою суду від 09.02.2023 підготовче засідання було відкладено на 02.03.2023.

Протокольною ухвалою суду від 02.03.2023 підготовче засідання було відкладено на 23.03.2023.

Також 02.03.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він додатково повідомив про укладання 13.12.2021 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ " ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ", згідно з яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купила 100% статутного капіталу товариства, при цьому у п.5 вказаного договору продавець гарантувала відсутність інших зобов`язань товариства, крім зафіксованих у бухгалтерських документах.

Повторно вказує, що заявлені у цій справі акти та акт звірки не були підписані відповідачем через відсутність послуг з перевезення вантажу за ними, також зазначає про відсутність у наданих позивачем товарно-транспортних накладних підписів у графі про прийняття товару, печаток про розвантаження вантажу, та як наслідок недоведеність факту надання послуг та необгрунтованість позовної заяви. Вважає за безпідставним посилання позивача на вказані документи як на належний доказ. Також вказує, що не зрозуміло чи належав автотранспорт позивачеві або він користувався ним на умовах оренди. Надав заперечення проти стягнення з нього суми судового збору та витрат на правничу допомогу. З наведених та аналогічних зазначених у Запереченні на відповідь на відзив підстав вважає доводи позивача необгрунтованими.

Також відповідач надав клопотання про витребування у позивача оригіналів доказів для огляду в судовому засіданні (а.с. 204-205 т.1),

В судовому засіданні 23.03.2023 протокольною ухвалою було задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів доказів та відкладено підготовче судове засідання на 06.04.2023.

04.04.2023 позивачем на виконання вказаної протокольної ухвали суду було надано оригінали документів та належним чином засвідчені копії згідно з вказаним у заяві переліком (а.с. 225-227 т.1).

06.04.2023 від позивача до суду надійшли пояснення на заперечення на відповідь на відзив (а.с. 228-230 т.1), в яких він зазначає про кардинальну зміну позиції відповідача стосовно невизнання боргу, безпідставність посилань на корпоративні взаємовідносини, та в цілому наводить ті ж самі доводи на підтвердження своїх вимог що і в раніше поданих до суду документах.

Протокольною ухвалою суду від 06.04.2023 підготовче засідання було відкладено на 12.04.2023.

В судовому засіданні 12.04.2023 з урахуванням відсутності заперечень представників сторін суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 10.05.2023.

13.04.2023 суд отримав від відповідача заперечення на пояснення на заперечення на відповідь на відзив (а.с. 12-14 т.2), в яких він зазначив про відсутність в матеріалах справи передбачених договором заявок відповідача на організацію перевезень, неотримання відповідачем ні на які адреси документації щодо підтвердження надання послуг, ненадання відповідачеві повного переліку документів з якими договір пов`язує виникнення обов`язку та початок перебігу строку для оплати, неналежне оформлення позивачем договорів позички транспортних засобів для надання послуг з перевезення, а також повторно зазначив на раніше вказані заперечення щодо позовних вимог.

Під час судових засідань з розгляду справи по суті 10.05.2023, 05.06.2023 та 13.06.2023 суд заслухав вступні промови представників сторін, дослідив наявні у матеріалах справи докази, заслухав виступи представників у судових дебатах та після виходу з нарадчої кімнати 13.06.2023 оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами 01.07.2021 був підписаний договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу № 010701/21b, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов`язався надати відповідачеві послуги по перевезенню або організації перевезення вантажу на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а відповідач прийняти й оплатити виконані позивачем послуги по перевезенню.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивач вказує на надання відповідачеві транспортних послуг за договором на загальну суму 767812,81грн., з яких було сплачено лише 504706,71грн., залишок становить 263106,10грн., неоплаченими залишились рахунки № СФ-0000030 від 30.12.2021 на суму 229411,09грн. та № СФ-0000028 від 15.21.2021 на суму 33695,01грн.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення виконавцем та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Також у п.3.3 договору сторони дійшли згоди, що відмова замовника від підписання Реєстру наданих послуг/акту виконаних робіт і не надання мотивованої відмови від прийняття послуг протягом 5ти робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт вважається сторонами як належне виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором та свідчить про відсутність претензій по наданій послузі.

В матеріалах справи наявна претензія позивача від 28.10.2022 №1/10 (а.с.12-13 т.1), яка містить посилання на укладений між сторонами договір, надання послуг загальною вартістю 504706,71грн., залишок неоплаченої заборгованості у розмірі 263106,10грн., а також посилання на виникнення вказаної заборгованості через несплату рахунків № СФ-0000030 від 30.12.2021 на суму 229411,09грн. та № СФ-0000028 від 15.21.2021 на суму 33695,01грн.

Разом з претензією відповідачеві було надіслано наступні додатки:

1. Рахунок № СФ-0000030 від 30.12.2021;

2. Рахунок № СФ-0000028 від 15.21.2021;

3. Акт здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000030 від 30.12.2021;

4. Акт здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000028 від 15.12.2021;

5. Акт звірки розрахунків № 1 від 26.10.2022.

До матеріалів справи надано відповідь на претензію (а.с.23-25 т.1), яка датована 04.11.2021 та підписана керівником відповідача. У відповіді на претензію наявний текст наступного змісту: Відповідно до укладеного Договору про надання транспортно- експедиційні послуги з перевезення вантажу №010701/21b від 01 липня 2021 року між Вами та ТОВ ЕНЕРГЕТИК ТРАНС КОМПАНІ виникла заборгованість на загальну суму 263106,10грн., яка складається з суми 229411,09грн. відповідно рахунку № СФ-0000030 від 30.12.2021 та рахунку СФ-0000028 від 15 грудня 2021 на суму 33695,01грн. (абз.2 стор.1 відповіді на претензію), На підставі наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГЕТИК ТРАНС КОМПАНІ приносить вибачення за незручності та намагається найближчим часом сплатити заборгованість відповідно до претензії від 28 жовтня 2022 року (абз.3 стор.3 відповіді на претензію).

Таким чином, відповідач у відзиві на претензію визнавав не лише факт наявності заборгованості, а і її розмір та підстави виникнення. Відповідач не заперечує факт отримання претензії з додатками, факт направлення відповіді, текст відповіді та повноваження підписанта. Заперечення відповідача стосуються самого факту ніби то визнання ним заборгованості у відповіді на претензію. Так у своєму відзиві на позов відповідач зазначає наступне, -3. Позивач зазначає про лист-відповідь Відповідача на претензію від 04.11.2022р., у якому начебто Відповідач визнає у повному обсязі заборгованість у розмірі 263106 грн.10 коп., однак зазначена інформація не є дійсною.

У відповіді на претензію від 04.11.2022р. Відповідач зазначає про сплату лише тієї заборгованості, по якій були надані послуги Відповідачем і ця заборгованість не входить в предмет теперішньої позовної заяви на суму 263106 грн. (а.с 90 т.1).

З такими твердженнями відповідача суд не може погодитись виходячи з аналізу тексту відповіді на претензію, а також через відсутність будь-яких доказів існування такої ж саме суми заборгованості між сторонами за іншими послугами з перевезення.

Ч.1 ст.627 Цивільного Кодексу України встановлює свободу договору та визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У п.3.2 договору вказали, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення Виконавцем та відповідно їх прийняття Замовником є або підписаний Сторонами акт виконаних робіт або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим Договором.

Також у п.3.3 договору сторони передбачили, що відмова Замовника від підписання Реєстру наданих послуг/актів і не надання мотивованої відмови від прийняття послуг протягом 5-ти робочих днів з дня отримання акту виконаних робіт вважається Сторонами як належне виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим Договором та свідчить про відсутність претензій по наданій послузі.

До матеріалів справи не надано будь-яких доказів, які б свідчили про надання відповідачем мотивованої відмови від прийняття послуг після отриманих разом з претензією актів. Текст відповіді на претензію такої відмови також не містить, навпаки створює для позивача враження визнання боргу у заявленому розмірі.

За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до виниклих взаємовідносин між сторонами п.3.3 договору та визнати доведеним факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у вказаному в актах здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000030 від 30.12.2021 та № ОУ-0000028 від 15.12.2021 розмірі, як це і визначили сторони у договорі.

Оскільки сторони у п.3.3 договору самі встановили що вони вважають доказами належного виконання позивачем своїх зобов`язань, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних документів, двосторонньо підписаних актів, заявок та інших документів як на доказ відсутності отримання послуг з перевезення. Також, на думку суду, не впливають на результати вирішення спору та не входять в предмет доказування і обставини щодо належного або неналежного оформлення позивачем прав на користування автотранспортними засобами.

Як вже зазначалось, згідно з п.1.1 договору позивач зобов`язався надати відповідачеві послуги по перевезенню або організації перевезення вантажу на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а відповідач прийняти й оплатити виконані позивачем послуги по перевезенню.

Строк оплати наданих послуг визначений сторонами у п.3.1 договору та становить 3 банківських дні з моменту отримання рахунку, товарно-транспортних документів, Реєстру(ів) наданих послуг та підписаного Сторонами Акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладених раніше за текстом висновків суду щодо наслідків непідписання відповідачем наданих актів здачі-прийняття робіт (послуг) та наданого позивачем поштового трекінгу про вручення відповідачеві претензії разом з актами 02.11.2022 (а.с. 21-22 т.1), суд вважає що останнім днем належного виконання зобов`язання щодо оплати мало б бути 07.11.2022.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов`язання щодо оплати належним чином не виконав, в зв`язку з чим на момент подачі позову склалась заборгованість у розмірі 263106,10 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 263106,10 грн. основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними наявними доказами та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі суд враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач, серед інших позовних вимог, просив стягнути з відповідача 30000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування стягнення витрат на правову допомогу представник позивача надав Договір про надання правової допомоги № 11/1 від 24.11.2022р., за умовами п. 1.1. якого клієнт (позивач) доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору встановлено, що правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях на підставі рахунку без ПДВ в сумі 30000грн.

Платіжною інструкцією № 59 від 25.11.2022р. позивач перерахував за правові послуги АО Північна юридична група 30000грн. на підставі рахунку № 1/11 від 24.11.2022. Також суду наданий акт від 29.11.2022 здавання-приймання виконаної роботи до Договору про надання правової допомоги № 11/1.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач надав заперечення щодо покладання на нього понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Враховуючи завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, ступень складності справи, значення розгляду справи для сторін, суд вирішив розподілити судові витрати у даній справі, стягнувши з відповідача на користь позивача 17 000,00 грн витрат на правову допомогу та 3946,60 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» (65123, Одеська обл., м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, офіс 166; код ЄДРПОУ 43431825) про стягнення 263 106,10 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» (65123, Одеська обл., м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, офіс 166; код ЄДРПОУ 43431825) на користь Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 263 106,10 грн заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» (65123, Одеська обл., м. Одеса, вул. Марсельська, буд. 42, офіс 166; код ЄДРПОУ 43431825) на користь Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 946,60 грн витрат зі сплати судового збору, 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 13 червня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков