Постанова

від 11.10.2023 по справі 916/3356/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3356/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Волков Р.В., повний текст якого складено 23.06.2023 року

у справі №916/3356/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса

про стягнення 263 106 грн. 10 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У грудні 2022 року Фізична особа-підприємець Дарнопих Олександр Михайлович АДРЕСА_1 , звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» м. Одеса про стягнення 263 106 грн. 10 коп., а також просив вирішити питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем належним чином не сплачено заборгованість у вищезазначеному розмірі за надані транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу згідно умов договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича АДРЕСА_1 задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» м. Одеса на користь Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича АДРЕСА_1 заборгованість за договором перевезення вантажу №010701/21d від 01.07.2021 року у розмірі 263 106 грн. 10 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3946 грн.60 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що під час розгляду справи по суті позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт надання ним транспортно-експедиційних послуг відповідачу, а відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за спірним договором, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» м. Одеса на користь Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича АДРЕСА_1 грошових коштів у розмірі 263 106 грн. 10 коп., є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича АДРЕСА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи та умови спірного договору, вказує, що в матеріалах справи відсутні заявки на організацію перевезення, які замовник зобов`язаний надати виконавцю, які підтверджують факт здійснення перевезення відповідно до умов договору.

Також, на переконання апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що позивач у позовній заяві зазначає акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000030 від 30.12.2021 року., №ОУ-0000028 від 15.12.2021 року, однак такі акти не були підписані відповідачем у зв`язку з відсутністю наданих послуг за ним.

Крім того, скаржник звертає увагу, що позивач посилається як на доказ, на товарно-транспортні накладні, відповідно до яких вантаж прийнято вантажоодержувачем, не має підпису водія в графі «отримав водій\ експедитор» та взагалі оформлені неналежним чином, що підтверджує необґрунтованість позовної заяви позивача до відповідача.

Наведені обставини, на думку скаржника, є належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 року у справі № 916/3356/22 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22, вирішено розглядати дану справу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

27.09.2023 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача Фізичної особи-підприємця Дарнопих Олександра Михайловича АДРЕСА_1 надійшло клопотання (вх. № 2190/23/Д2), у якому позивач просив суд направити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2023 року на адресу позивача, а саме, м. Чернігів, вул. Гастелло, буд.39/2., відповідачем було направлено апеляційну скаргу разом з додатками. З почтового трекінгу вбачається, що позивач, Фізична особа-підприємець Дарнопих Олександр Михайлович АДРЕСА_1 , не отримав апеляційну скаргу, оскільки відправлення не вручене під час доставки.

У зв`язку з вищевикладеним, судова колегія зазначає, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки апеляційна скарга надсилалась відповідачем на адресу позивача, що підтверджується поштовою накладною 6504416528870. Отже, Фізична особа-підприємець Дарнопих Олександр Михайловича, АДРЕСА_1 своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 264 800 грн.

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/3356/22 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 263 106 грн. 10 коп.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22 не потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

01.07.2021 року між Фізичної особою Дарнопих Олександр Михайлович (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» (замовник) було укладено договір №110701/21b про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов`язався надати відповідачеві послуги по перевезенню або організації перевезення вантажу на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а відповідач прийняти й оплатити виконанні позивачем послуги по перевезенню

Відповідно до п. 3.1. договору сплата наданих виконавцем за даним договором послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку, товарно-транспортних документів, реєстру наданих послуг та підписаного сторонами акту виконаних робіт, якщо інше не зазначено у заявці. Датою надання послуг є дата зазначена у акті виконаних робіт. У випадку відсутності акту виконаних робіт з будь-яких причин, датою виконання перевезення вважається дата надання послуг з перевезення, що зазначена в будь-якому іншому документі, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Згідно із п. 3.2. договору сторони визнають, що достатнім та належним доказом надання послуг з перевезення виконавцем та відповідно їх прийняття замовником є або підписаний сторонами акт виконаних робіт, або товарно-транспортний документ, або інший документ, що може підтвердити факт надання та прийняття послуг за цим договором.

Відповідно до п. 3.3. договору відмова замовника від підписання реєстру наданих послуг/ акту виконаних робіт і не надання мотивованої відмови від прийняття послуг протягом 5 (п`яти робочих днів) з дня отримання акту виконаних робіт вважається сторонами як належне виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором та свідчить про відсутність претензій по наданій послузі.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати наданих послуг виконавцем, замовник сплачує виконавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно із п. 4.2. договору сторона, яка порушила зобов`язання за цим договором, зобов`язана негайно відвернути та /або вжити заходів для відвернення наслідків порушення зобов`язання.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Якщо жодна із сторін не заявить про намір припинити дію договору, шляхом укладення додаткової угоди, не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору, договір буде вважатися пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Договір з додатками до нього підписано сторонами без застережень та зауважень та скріплено їх печатками.

Крім того, в матеріалах справи наявна претензія позивача від 28.10.2022 №1/10, яка містить посилання на укладений між сторонами договір, надання послуг загальною вартістю на суму 767 812 грн. 81 коп., а замовником було перераховано за надані послуги 504 706 грн. 71 коп., залишок неоплаченої заборгованості за надані услуги складає 263106 грн. 10 коп., а також посилання на виникнення вказаної заборгованості через несплату рахунків № СФ-0000030 від 30.12.2021 на суму 229411,09грн. та № СФ-0000028 від 15.21.2021 на суму 33695,01грн.

До вказаної претензії позивачем було додано рахунок-фактура № СФ-0000030 від 30 грудня 2021 року на суму 229 441 грн. 09 коп., рахунок- фактура № СФ-0000028 від 15 грудня 2021 року на суму 33 695 грн.01 коп., акт здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000030 від 30 грудня 2021 року на суму 229 441грн. 09 коп., акт здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000028 від 15 грудня 2021 року на суму 33 695 грн. 01коп., акт звірки розрахунків № 1 від 26.10.2022 року на суму 263 106 грн. 10 коп.

Факт направлення претензії підтверджується поштовою накладною 1403302142760.

У відповідь на претензію від 04.11.2022 року відповідачем направлено позивачу лист, в якому останній суму заборгованості у розмірі 263 106 грн. 10 коп., повністю визнає, але повідомляє про неможливість виконання свого обов`язку під впливом обставин непереборної сили (форс-мажор), а саме, в зв`язку з введенням воєнного стану. На підставі наведеного Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса приносить вибачення за незручності та намагається найближчим часом сплатити заборгованість відповідно до претензії від 28 жовтня 2022 року.

Крім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні щодо надання послуг за договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу №010701/21b від 01.07.2021 року, з яких вбачається, що вантаж було доставлено та прийнято вантажоодержувачем.

Інших належних та допустимих письмових доказів матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів у розмірі 263 106 грн. 10 коп., як заборгованості за надані останнім транспортно експедиційні послуги з перевезення вантажу згідно договору №010701/21b від 01.07.2021 року.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021 року між Фізичної особою Дарнопих Олександр Михайлович (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ» (замовник) було укладено договір 110701/21b про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов`язався надати відповідачеві послуги по перевезенню або організації перевезення вантажу на умовах, визначених цим договором, автомобільним транспортом, а відповідач прийняти й оплатити виконанні позивачем послуги по перевезенню.

Вказаний вище договір з додатками підписаний сторонами без застережень, зауважень та заперечень, скріплений печатками підприємств.

Так, на підтвердження наявності між сторонами спірних правовідносин у сфері надання транспортно- експедиційних послуг з перевезення вантажу, позивачем суду було надано: товарно транспортні накладні від 11 грудня 2021 року №3530, №3523, від 12 грудня 2021 року №3542, від 11 грудня 2021 року №3529, від 22 грудня 2021 року №3661, від 21 грудня 2021 року №3637, від 24 грудня 2021 року №3725, №3703, від 26 грудня 2021 року №3789, від 29 грудня 2021 року №545482,545481, від 21 грудня 2021 року№3625, від 22 грудня 2021 року №3663, від 25 грудня 2021 року №3754, від 24 грудня 2021 року №3709,

№ 3741, від 25 грудня 2021 року №3754/1, від 28 грудня 2021 року №3797, №3798, №3822, №3809, №3821, №3810, №383, №3836, №3830, №3829, №3816, №3815, №3794, №3803, №3793, від 25 грудня 2021 року №3766, від 24 грудня 2021 року №3700, №3724, №3699, від 22 грудня 2021 року №3660, від 21 грудня 2021 року №3636, від 11 грудня 2021 року №3527, від 12 грудня 2021 року №3545, від 21 грудня №3655,№3634, від 23 грудня 2021 року №3655/1, №3679, від 24 грудня 2021 року №3696, №3697, №3723, від 25 грудня 2021 року №3755, №3755/1, 28 грудня 2021 року №3799, №3800, №3812, №3811, №3838, №3837, №3823, №3824, рахунок-фактура № СФ-0000030 від 30 грудня 2021 року на суму 229 441 грн. 09 коп., рахунок- фактура № СФ-0000028 від 15 грудня 2021 року на суму 33 695 грн.01 коп., акт здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000030 від 30 грудня 2021 року на суму 229 441грн. 09 коп., акт здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000028 від 15 грудня 2021 року на суму 33 695 грн. 01коп., акт звірки розрахунків № 1 від 26.10.2022 року на суму 263 106 грн. 10 коп.

Колегія суддів зазначає, що наведені вище встановлені судами обставини дають підстави вважати, що між сторонами по справі існували господарські правовідносини: позивачем надавались послуги спеціалізованою технікою на умовах спірного договору та додатками до нього, а відповідачем відповідні послуги приймались без зауважень та заперечень, та, у зв`язку із цим, у відповідача виникли зобов`язання щодо оплати за такі послуги у розмірі 263 106 грн. 10 коп. При цьому, будь яких належних та допустимих доказів щодо такої оплати матеріали справи не містять, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає до стягнення на користь позивача.

Так, статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

З огляду на вказане та з урахуванням вимог процесуального закону щодо обов`язку доведення суду стороною спору власної правової позиції щодо оспорюваних обставин належними та допустимими доказами, самого предмету спору, судова колегія зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваному рішенні щодо наявності підстав для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми заборгованості за спірним договором, оскільки ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не надано доказів того, що вказаний договір в установленому законом порядку визнано недійсним, розірваним, припиненим, або він є нікчемним в силу закону, і не спростовано факту надання позивачем послуг за цим договором відповідачеві.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, яка переглядається, та доводів апеляційної скарги, скаржник взагалі не визнає здійснення позивачем своїх господарських зобов`язань за договором надання послуг спеціалізованою технікою, а відтак, і відсутність свого зобов`язання щодо оплати за такі послуги незважаючи на те, що у відповіді на претензію останній визнав наявність у нього боргу перед позивачем.

Тому судовою колегією відхилені доводи апелянта щодо неналежного оформлення документів за здійсненими фактичного послугами з перевезення вантажів, оскільки ним не спростовано такого факту та не доведено суду протилежного.

Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Розглядаючи питання доведення факту надання послуг та стягнення заборгованості по оплаті, суду, який розглядає справу, потрібно встановити правову природу договору про надання послуги.

Як вже зазначалося колегією суддів раніше, умови та порядок вчинення, укладення правочинів щодо надання послуг регулюється главою 63 Цивільного кодексу України. зокрема, ст. 901, 903 Цивільного кодексу України.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Процес надання послуг є господарською операцією. У зв`язку з чим, на суб`єктів підприємницької діяльності поширюється обов`язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що у свою чергу є фактичним обґрунтуванням надання виконавцем відповідних послуг замовнику.

Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Так, за ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. До таких документів слід віднести, зокрема, акт про надання послуг, акт виконання робіт.

Тобто, первинні документи є підтвердженням вчинення певної господарської операції надання послуги.

За ст. 1 Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

У свою чергу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 №910/4050/17 зазначила, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Крім того, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. За ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так у справі №910/4994/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 зазначив, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах. До таких обставин слід віднести: коли особа, яка надає послуги не має фактичних можливостей надати такі послуги у зв`язку з відсутністю необхідної техніки, приладів, знань і т.п.; коли при укладанні самого договору є ознаки фіктивності; ознаки фіктивності притаманні суб`єкту господарської діяльності і т.п. У доказах, які подає особа на підтвердження наданих замовнику послуг, зокрема первинних документах, необхідно чітко визначити вартість, зміст та обсяг фактично наданих послуг. Об`єм вказаних послуг повинен відповідати об`єму послуг, зазначеному в актах виконання робіт (первинних документах). Обов`язково потрібно надати докази отримання відповідачем документів (первинних документів), в яких було вказано обсяг наданих послуг. У разі відсутності такого підтвердження, як наслідок, це може призвести до унеможливлення встановлення обставин надання таких послуг замовнику.

Враховуючи викладене, можна зробити висновок, що оцінка господарських операцій з надання послуг повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих робіт чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

При цьому, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин, покладає тягар доказування на сторони й не зобов`язує суд вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Обставина підлягає доказуванню так, щоб задовольнити стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування обставини на підставі поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Обставина вважається доведеною, якщо докази на її підтвердження є більш вірогідними, ніж докази на її спростування; питання про вірогідність доказів суд вирішує за своїм внутрішнім переконанням, будучи зобов`язаним оцінювати докази, щоб дійти висновку, що факти справи скоріше мали місце, аніж не були. (ВС 02.10.2018 №910/18036/17, 23.10.2019 №917/1307/18, 18.11.2019 №902/761/18, 04.12.2019 №917/2101/17, ВПВС від 18.03.2020 №129/1033/13-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку наявні в матеріалах справи надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій письмові докази, такі як: рахунки на оплату, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні підписані та скріплені печаткою, є належним підтвердженням наданих замовнику послуг, оскільки є первинними бухгалтерськими документами, які, зокрема, в тому числі підтверджують об`єм наданих послуг, об`єкт, на якому вони надавалися, та фактичну можливість самого позивача надавати такі послуги, що підтверджується наявним у матеріалах справи додатками до спірного договору.

При цьому, як вже зазначалося вище, протилежного відповідачем не доведено суду вірогідними та належними доказами по справі.

Судова колегія встановила, що на виконання умов договору виконавцем було складено акт наданих послуг від 30 грудня 2021 року № ОУ-0000030 та акт наданих послуг від 15.12.2021 року №ОУ-0000028, у яких визначено їх підставу: договір від 01.07.2021 року №010701/21b ; найменування робіт, послуг: транспортні послуги з перевезення с\г продукції (кукурудза). Загальна вартість робіт склала 263 106 грн. 10 коп., а також актом звірки розрахунків №1 від 26.10.2022 року.

В свою чергу, спірним договором передбачено, що згідно його п. 3.3. договору, відмова замовника від підписання реєстру наданих послуг/ акту виконаних робіт і не надання мотивованої відмови від прийняття послуг протягом 5 (п`яти робочих днів) з дня отримання акту виконаних робіт вважається сторонами як належне виконання виконавцем своїх зобов`язань за цим договором та свідчить про відсутність претензій по наданій послузі.

Акти виконаних робіт з пакетом інших документів, зокрема, вимоги про сплату заборгованості, на виконання умов договору виконавцем направлено на юридичну поштову адресу замовника 28.10.2022 року. Будь-яких заперечень на надані позивачем акти виконаних робіт, рахунки на оплату, відповідачем надано не було, з урахуванням вимог п. 3.3 договору, наявні підстави вважати, що у замовника виник обов`язок по сплаті 263 106 грн. 10 коп., заборгованості перед позивачем за надані останнім транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу.

Крім того, як зазначалося вище, відповідач визнав у відповіді на претензію суми заборгованості в повному обсязі та жодним чином не заперечував факт надання позивачем послуг.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника про відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, двосторонньо підписаних актів, заявок та інших документів як на доказ відсутності отримання послуг з перевезення, оскільки сторони відповідно до п.3.3. договору самі встановили, що вони вважають доказами належного виконання позивачем своїх зобов`язань.

Отже, у зв`язку вище наведених норм закону, а також умов договору, колегія суддів зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги перевезення належним чином не виконав, в зв`язку з чим на момент подачі позову склалась заборгованість у розмірі 263 106 грн. 10 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даному разі є обґрунтованим та таким, що відповідає і нормам матеріального права, і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, ґрунтуються на припущеннях та фактично лише зводяться до незгоди з прийнятим судом першої інстанції рішенням, що не може слугувати підставами для його скасування або зміни.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку, під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами у справі не доведено факту відсутності у нього обов`язку на повну та своєчасну оплату позивачу за надані ним послуги з перевезення вантажу, з огляду на що колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТІК ТРАНС КОМПАНІ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2023 року у справі №916/3356/22 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов