Рішення

від 20.06.2023 по справі 920/253/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.2023м. СумиСправа № 920/253/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/253/23 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 30401456)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Локня-Слобода» (вул. Тесленка, буд. 13 «А», с. Басівка, Сумський район, Сумська область, 42312, ідентифікаційний код 41953893)

2) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 45 353,50 грн

за участю представників учасників справи:

позивача Деркач А.В. (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів)

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість в сумі 45 353,50 грн на підставі договору фінансового лізингу від 18.04.2019 № 18-19-72 ств-пл/129, з них: 31 887,45 грн - сума основного боргу, 2 210,98 грн - сума пені, 286,47 грн - індекс інфляції, 3 828,60 грн 25 % річних, 7 140,00 грн - штраф на підставі пункту 8.1. Основного договору; а також позивач просить суд судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням першим відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 18.04.2019 № 18-19-72 ств-пл/129.

У позовній заяві представник позивача, посилаючись на норми статей 247, 249, 252 Господарського процесуального кодексу України, просить суд визнати справу малозначною та прийняти позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого судові витрати складаються із судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.03.2023 справа № 920/253/23 розподілена для розгляду суді Джепі Ю.А.

Згідно із частиною шостою статті 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

22.03.2023 Господарським судом Сумської області надіслано запит до Юнаківської сільської територіальної громади (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Новоселівка, 3) про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

04.04.2023 Юнаківською сільською територіальною громадою (42317, Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, вул. Новоселівка, 3) надіслано до суду електронною поштою інформацію на запит від 03.04.2023 № 343/02-30, відповідно до якої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.04.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/253/23; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 09.05.2023; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив відповідно до статті 166 ГПК України; встановити відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення відповідно до статей 167, 251 ГПК України.

Проте 09.05.2023 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А. з 09.05.2023 до 11.05.2023, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Ухвалою від 12.05.2023 у справі № 920/253/23 судом постановлено призначити розгляд справи по суті на 24.05.2023 без повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами.

09.05.2023 другим відповідачем через систему «Електронний суд» подано до суду клопотання щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 08.05.2023 б/н (вх. № 369, вх. № 370 від 09.05.2023), де останній у зв`язку з перебуванням відповідачів у зоні бойових дій просить суд призначити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 24.05.2023 у справі № 920/253/23 суд постановив задовольнити клопотання другого відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 08.05.2023 б/н (вх. № 369, вх. № 370 від 09.05.2023); розгляд справи № 920/253/23 по суті здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; призначити розгляд справи по суті в судовому засіданні на 20.06.2023, 10:30. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 2; зобов`язати другого відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) уточнити надану ним суду інформацію щодо його географічного перебування у зоні бойових дій, чи його фізичного перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, з наданням підтверджуючих такі обставини документів, з огляду на імперативну норму, яка міститься у п.3 ч.1 ст.227 ГПК України щодо обов`язку суду у таких випадках зупинити провадження у справі.

Представником позивача надіслано до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 29.05.2023 № ЮД-2026 (вх. № 1962 від 05.06.2023), у якому останній просить суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 06.06.2023 у цій справі судом постановлено задовольнити клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 29.05.2023 № ЮД-2026 (вх. № 1962 від 05.06.2023); провести судове засідання по суті, призначене на 20.06.2023, 10:30 за участі представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеконференцзв?язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.

Представник позивача у судовому засіданні по суті 20.06.2023 приймав участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом.

Представники відповідачів у судове засідання по суті не з`явилися, про час, дату і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. Правом на подання до суду відзиву відповідачі не скористалися.

19.06.2023 від другого відповідача до суду надійшла заява від 19.06.2023 б/н (вх. № 3733), де просить відкласти розгляд справи для надання другому відповідачу можливості звернення до адвоката для отримання юридичних послуг.

Протокольною ухвалою від 20.06.2023 суд відмовив у задоволенні зави другого відповідача від 19.06.2023 б/н (вх. № 3733) про відкладення розгляду справи з огляду на відсутність підстав для відкладення судового засідання та обмеження суду в строках розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи до суду не надходило.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Ураховуючи нез`явлення представників відповідачів у судове засідання, не подання ними відзивів на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників відповідачів.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно із статтею 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні по суті 20.06.2023 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

18.04.2019 між позивачем та першим відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 18-19-72 ств-пл/129 (далі - Основний договір), відповідно до якого позивач передав першому відповідачу у користування Коток зубчато-кільчатий гідрофікований КЗК-6П-02, зав. № 9/94 (1 од.), (далі - Предмет лізингу) строком на 45 (сорок п`ять) місяців, а останній зобов`язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно із п. 1.1 Основного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, Лізингодавець зобов`язується набути у власність у постачальника Предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (Предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.

Відповідно до п. 1.2 Основного договору сторони погоджуються з тим, що Специфікацією та умовами Предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість Предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) Предмета лізингу, що визначені у додатках до цього договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу».

Лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника Предмет лізингу. Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі - Акт), що укладається у 5 (п`яти) автентичних примірниках.(п. 2.1, 2.2 Основного договору)

Пунктом 2.3 Основного договору передбачено, що Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до цього договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу». Місцем поставки (передачі) Предмета лізингу є: Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Гагаріна, 17.

Згідно із пунктами 2.4, 2.5 Основного договору витрати з доставки Предмета лізингу до Лізингоодержувача несе Лізингоодержувач. Порядок гарантійного обслуговування та відшкодування витрат і збитків, пов`язаних з ремонтом Предмета лізингу у гарантійний період експлуатації, встановлюється відповідним договором поставки.

Розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, пов`язаних із гарантіями, якістю та комплектністю Предмета лізингу, проводяться безпосередньо між Лізингоодержувачем і Постачальником (п. 2.7 Основного договору).

Відповідно до пунктів 3.4.1, 3.4.3 Основного договору Лізингоодержувач зобов`язаний прийняти Предмет лізингу у строк п`яти робочих днів з дня отримання від Лізингодавця повідомлення про готовність передати Предмет лізингу, при цьому провести огляд Предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію Предмета лізингу, або у разі наявності у Лізингоодержувача претензій щодо якості та комплектності Предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити Лізингодавця про відмову у прийнятті Предмета лізингу. Якщо Лізингоодержувач при підписанні Акту не вказав в Акті про наявність неусувних недоліків чи претензій щодо якості чи комплектності Предмета лізингу і протягом 2-х робочих днів не заявив про це Лізингодавцю, вважається, що приймання Предмета лізингу відбулося без зауважень. Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Основного договору протягом семи календарних днів з моменту набрання чинності цим договором Лізингоодержувач перераховує на рахунок Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 15 (п?ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

Пунктом 4.2 Основного договору передбачено, що з моменту підписання Акту Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу (п. 4.2.1 Основного договору);

- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості Предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (п. 4.2.2 Основного договору);

- комісію за супроводження договору в розмірі (дев`ятнадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем га черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість (п. 4.2.3 Основного договору).

Комісія за супроводження договору с складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 4.3, 4.4 Основного договору лізингові платежі у частині відшкодування вартості Предмета лізингу сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця один раз на 3 (три) місяці. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 (три) місяці з дати підписання Акту, всі наступні лізингові платежі - через 3 (три) місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Основного Договору.

Пунктом 4.8 Основного договору встановлено, загальна сума оплати за цим договором, періодичність та терміни сплати визначаються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору, розділами 4 та 8 цього договору. Зарахування та розподіл коштів, отриманих за цим Договором, Лізингодавець здійснює першочергово відповідно до статей 534, 625 Цивільного кодексу України.

У пунктах 5.1, 5.2 Основного договору зазначено, що предмет лізингу передається Лізингоодержувачу за Актом, за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1 цього договору, та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору. Предмет лізингу протягом всього строку дії цього Договору є власністю Лізингодавця.

Відповідно до п. 8.1. Основного договору за будь-яке порушення умов Основного договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. Основного договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За порушення умов договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5 % від невідшкодованої вартості Предмета лізингу Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Пунктом 8.2. Основного договору сторони погодили, що вартість цього договору (розмір фінансового активу) за домовленістю і згодою Сторін складає загальну суму виплат, передбачених графіком сплати лізингових платежів і становить 234 024,06 грн.

Згідно із п. 8.3. Основного договору на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмір 25% річних.

Пунктом 8.9. Основного договору встановлено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.3. Основного договору строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Основного договору позивач передав першому відповідачу у користування Коток зубчато-кільчатий гідрофікований КЗК-6П-02, зав. № 9/94 (1 од.), вартістю 168 000,00 грн (далі - Предмет лізингу) строком на 45 (сорок п`ять) місяців, а останній зобов`язався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Факт отримання техніки першим відповідачем підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 25.04.2019 № 3.

Ураховуючи те, що Акт приймання-передачі підписаний сторонами 25.04.2019, перший відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі: № 36 в сумі 10 122,94 грн не пізніше 25.04.2022, № 37 в сумі 452,20 грн не пізніше 25.05.2022, № 38 в сумі 452,20 грн не пізніше 25.06.2022, № 39 в сумі 9 972,20 грн не пізніше 25.07.2022, № 40 в сумі 301,47 грн не пізніше 25.08.2022, № 41 в сумі 301,47 грн не пізніше 25.09.2022, № 42 в сумі 9 821,47 грн не пізніше 25.10.2022, № 43 в сумі 150,74 грн не пізніше 25.11.2022, № 44 в сумі 150,74 грн не пізніше 25.12.2022, № 45 в сумі 9 670,74 грн не пізніше 25.01.2023, (в частині відшкодування вартості Предмета лізингу - через кожні 3 місяці, в частині комісії за супроводження договору - щомісячно з дати підписання Акту приймання-передачі).

Відповідач зобов`язання щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у останнього станом на 21.02.2023 утворилась заборгованість в розмірі 31 887,45 грн за несплату лізингових платежів, що підтверджується доданим до позову розрахунком.

На час розгляду справи доказів погашення зазначеної заборгованості, суду не надано.

Ураховуючи часткове виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати лізингових платежів та із посиланням на пункти 8.1, 8.3 Основного договору позивач заявив до стягнення з відповідача 45 353,50 грн заборгованості, з якої:

- 31 887,45 грн заборгованості за лізинговими платежами;

- 7 140,00 грн штрафу, передбаченого п. 8.1 основного договору;

- 2 210,98 грн пені, нарахованої за загальний період з 28.01.2020 по 14.12.2021;

- 3 828,60 грн 25% річних, нарахованих за період з 28.01.2020 по 14.12.2021;

- 286,47 грн втрат від інфляції, нарахованих за період з березня по вересень 2020 року.

Позивач зазначає, що про систематичність порушення першим відповідачем умов договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів (більш ніж втретє), свідчать вимога від 27.11.2019 № 14/994 з доказами відправлення першому відповідачу та вимога від 29.07.2022 № 14/327 з доказами відправлення першому відповідачу.

На забезпечення виконання зобов`язання між позивачем та ОСОБА_1 (другим відповідачем) 24.04.2019 укладено договір поруки №144 (далі - Договір поруки), згідно із яким другий відповідач поручається у повному обсязі на виконання першим відповідачем зобов`язань, що випливають із Основного договору з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладеним між позивачем та першим відповідачем, у тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірі сплати лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, пені, індексу інфляції, збитків, будь-яких інших умов відповідно до умов Основного договору.

За неодноразові систематичні порушення умов Основного договору в частині оплати лізингових платежів першим відповідачем, позивачем надіслано другому відповідачу вимогу від 29.07.2022 № 14/328, як поручителю, що залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Частиною першою статті 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до приписів статей 610, 554 Цивільного кодексу України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Таким чином боржник (перший відповідач) та поручитель (другий відповідач) несуть відповідальність за порушення умов Основного договору солідарно.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно із частиною першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав свої зобов`язання за договором, а саме передав першому відповідачу, а перший відповідач прийняв об`єкт лізингу, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 25.04.2019 № 3.

Відповідно до п. 4.3, 4.4 Основного договору лізингові платежі у частині відшкодування вартості Предмета лізингу сплачуються Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця один раз на 3 (три) місяці. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 3 (три) місяці з дати підписання Акту, всі наступні лізингові платежі - через 3 (три) місяці. Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до Основного Договору.

У позовній заяві позивач посилається на порушення першим відповідачем строків оплати лізингових платежів, визначених Основним договором, та несплату лізингових платежів на загальну суму 31 887,45 грн, а саме: № 36 в сумі 10 122,94 грн до 25.04.2022, № 37 в сумі 452,20 грн до 25.05.2022, № 38 в сумі 452,20 грн до 25.06.2022, № 39 в сумі 9 972,20 грн до 25.07.2022, № 40 в сумі 301,47 грн до 25.08.2022, № 41 в сумі 301,47 грн до 25.09.2022, № 42 в сумі 9 821,47 грн до 25.10.2022, № 43 в сумі 150,74 грн до 25.11.2022, № 44 в сумі 150,74 грн до 25.12.2022, № 45 в сумі 9 670,74 грн до 25.01.2023, що підтверджується доданим позивачем до позовної заяви розрахунком позовних вимог.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина перша статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов`язання).

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1. Основного договору за будь-яке порушення умов Основного договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. Основного договору, Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За порушення умов договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 5 % від невідшкодованої вартості Предмета лізингу Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Посилаючись на наведений пункт 8.1 Основного договору позивач заявив до стягнення 7 140,00 грн штрафу (відповідно до наведеного розрахунку), вимоги про стягнення якого підлягають задоволенню.

Згідно із п. 8.3. Основного договору на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмір 25% річних. Сплата Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця пені та процентів за Договором не звільняє Лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього договору.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 2 210,98 грн пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої за загальний період з 28.01.2020 по 14.12.2021 за прострочення сплати лізингових платежів.

Розглянувши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Відповідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 та від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, що виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною четвертою статті 236 ГПК України установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 3 828,60 грн 25% річних, нарахованих за загальний період з 28.01.2020 по 14.12.2021 та 286,47 грн втрат від інфляції, нарахованих за період з березня по вересень 2020 року за прострочення сплати лізингових платежів (розрахунок долучений до матеріалів справи).

Здійснивши перерахунок 25 % річних та втрат від інфляції суд встановив, що розмір вимог позивача в цій частині не перевищує розрахований судом, позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов договору поруки 24.04.2019 № 144, укладено між позивачем та другим відповідачем, другий відповідач поручається у повному обсязі на виконання першим відповідачем зобов`язань, що випливають із Основного договору з урахуванням додаткових договорів та додатків до нього, укладеним між позивачем та першим відповідачем, у тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо строків/термінів та розмірі сплати лізингових платежів, сплати можливих штрафних санкцій, пені, індексу інфляції, збитків, будь-яких інших умов відповідно до умов Основного договору.

Таким чином суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідачів як із солідарних боржників 45 353,50 грн заборгованості за договором фінансового лізингу від 18.04.2019 № 18-19-72 ств-пл/129, з них: 31 887,45 грн - сума основного боргу, 2 210,98 грн - сума пені, 286,47 грн - індекс інфляції, 3 828,60 грн 25 % річних, 7 140,00 грн - штраф на підставі пункту 8.1. Основного договору.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин цієї справи, ураховуючи, що фактично спір виник у зв`язку із порушенням саме першим відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу, відповідно до вимог частини дев`ятої статті 129 ГПК України, відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн покладається на першого відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Локня-Слобода» (вул. Тесленка, буд. 13 «А», с. Басівка, Сумський район, Сумська область, 42312, ідентифікаційний код 41953893) та солідарного з ним боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 30401456) заборгованість зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 18.04.2019 № 18-19-72 ств-пл/129 в сумі 31 887,45 грн (тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят сім гривень сорок п`ять копійок), пеню в сумі 2 210,98 грн (дві тисячі двісті десять гривень дев`яносто вісім копійок), інфляційні втрати в сумі 286,47 грн (двісті вісімдесят шість гривень сорок сім копійок), 25 % річних в сумі 3 828,60 грн (три тисячі вісімсот двадцять вісім гривень шістдесят копійок) та штраф в сумі 7 140,00 грн (сім тисяч сто сорок гривень).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Локня-Слобода» (вул. Тесленка, буд. 13 «А», с. Басівка, Сумський район, Сумська область, 42312, ідентифікаційний код 41953893) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 30401456) відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пунктах 2-3 резолютивної частини цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 червня 2023 року.

СуддяЮ.А. Джепа