Рішення

від 26.06.2023 по справі 922/1670/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1670/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "РОТТЕН МІКС" про стягнення коштів

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Роттен Мікс", в якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по пені в сумі 48.935,31 грн, 3% річних у сумі 4.525,78 грн, індекс інфляції в розмірі 29.993,17 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживу від 01.01.2019 року №4-0203,60.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2023, з урахуванням малозначності справи №922/1226/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

30.05.2023 від ПрАТ "Харківенергозбут" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №13640), в якій повідомляє, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату заборгованості за електричну енергію в сумі 107.802,07 грн. У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по пені в сумі 48.935,31 грн, 3% річних у сумі 4.525,78 грн, індекс інфляції в розмірі 29.993,17 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

01.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов (вх. №13834), в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що: 1) оренда нерухомості в прифронтовому місті не користується таким попитом як до війни; 2) відповідачем оплачено суму заборгованості за електричну енергію; 3) Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України; 4) заборгованість за електричну енергію виникла в період лютий-травень 2022, коли відповідач не здійснював господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.06.2023 у справі №922/1670/23 прийнято до розгляду заяву ПрАТ "Харківенергозубт" про зменшення розміру позовних вимог, а також поновлено відповідачеві строк на подання відзиву на позов.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

На підставі заяви-приєднання від 04.08.2016 ТОВ "Роттен Мікс" приєдналося до умов договору про постачання електричної енергії споживачу. Відповідним додатком до заяви ТОВ "Роттен Мікс" надано інформацію щодо об`єктів споживача.

Між ПрАТ "Харківенергозбут" (постачальник) та ТОВ "Роттен Мікс" (споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 №4-0203,60 (далі - Договір). Згідно з його умовами постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Оплата рахунку постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції (пункти 5.1., 5.7. Договору).

Між сторонами була підписана Комерційна пропозиція №4Р (Додаток №2 до Договору) згідно з якою сторони погодили, зокрема, ціну на електричну енергію, спосіб оплати, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати тощо.

Додатковою угодою від 01.02.2019 до Договору сторони погодились здійснювати електронний документообіг між постачальником та споживачем через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів.

На виконання умов Договору позивачем у лютому, травні, червні та липні 2022 була продана відповідачеві електрична енергію в кількості 183.259,00 кВт*год. на загальну суму 591.610,83 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи Актами приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, а також рахунки за електричну енергію за вказані місяці по споживачу.

Як свідчать надані сторонами документи, станом на дату розгляду даної справи заборгованість за електричну енергію відповідачем погашена в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжним доручень.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем заборгованості з електричної енергії за Договором позивач просить стягнути з останнього з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог пеню у розмірі 48935,31 грн, відсотки річних у розмірі 4525,78 грн та індекс інфляції у розмірі 29993,17 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до такого договору встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, на виконання умов Договору в лютому, травні, червні та липні 2022 позивачем була продана відповідачеві електрична енергія в загальній кількості 183.259,00 кВт*год. на загальну суму 591.610,83 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зазначена обставина відповідачем не заперечується, у зв`язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини першої статті 75 ГПК України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Станом на дату розгляду даної справи заборгованість за Договором оплачена відповідачем у повному обсязі. Натомість, оплата вартості спожитої електричної енергії здійснювалася відповідачем з порушенням строків, встановлених умовами Договору.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною третьої статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачено нарахування пені за порушення строків оплати електричної енергії. Так, згідно з пунктом 8 Комерційної пропозиції №4Р (додаток №2 до Договору) у разі порушення споживачеві строків оплати електричної енергії постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення у вигляді нарахування неустойки, свідчать про правомірність нарахування позивачем відповідачеві пені, 3% річних та індексу інфляції.

Перевіркою доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості по пені, 3% річних та індексу інфляції судом встановлено наступне, а саме:

1) у розрахунках пені, 3% річних та індексу інфляції на заборгованість з електричної енергії спожитої в лютому 2022, червні 2022, липні 2022 відповідачем допущені помилки, а саме: дні фактичного виконання зобов`язання (22.07.2022, 18.08.2022, 16.09.2022, 24.10.2022) не повинні включатися в період нарахування пені та процентів річних. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі №922/1008/16

2) розрахунки пені, 3% річних та індексу інфляції на заборгованість з електричної енергії спожитої в травні 2022 відповідають вимогам чинного законодавства, а вказані в цих розрахунках суми нараховані арифметично вірно.

З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що правильними періодами нарахування пені, 3% річних, а також індексу інфляції є такі періоди:

- на заборгованість лютого 2022: пеня - з 18.03.2022 по 15.09.2022 на суму 182.474,51 грн; з 16.09.2022 по 17.09.2022 на суму 82.474,51 грн; 3% річних - з 18.03.2022 по 15.09.2022 на суму 182.474,51 грн; з 16.09.2022 по 23.10.2022 на суму 82.474,51 грн; з 24.10.2022 по 31.01.2023 на суму 52.474,51 грн; індекс інфляції - з 18.03.2022 по 15.09.2022 на суму 182.474,51 грн; з 16.09.2022 по 23.10.2022 на суму 82.474,51 грн; з 24.10.2022 по 31.12.2022 на суму 52.474,51 грн;

- на заборгованість червня 2022: пеня та 3% річних - з 16.07.2022 по 21.07.2022 на суму 58.900,72 грн;

- на заборгованість липня 2022: пеня та 3% річних - 17.08.2022 на суму 70.038,16 грн

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та індексу інфляції суд зазначає, що їх арифметично вірний розмір становить: на заборгованість лютого 2022 - пеня 34.171,22 грн, 3% річних 3.418,51 грн, індекс інфляції - 23.125,80 грн; на заборгованість червня 2022 - пеня 484,12 грн, 3% річних 29,05 грн; на заборгованість липня 2022 - пеня 95,94 грн, 3% річних 5,76 грн.

З урахуванням вищевикладеного, загальний розмір нарахувань на заборгованість лютого 2022, травня 2022, червня 2022, липня 2022 становить: пеня в сумі 48.620,85 грн, 3% річних у сумі 4.504,37 грн, індекс інфляції в розмірі 27.330,68грн.

В інший частині нарахування пені в сумі 314,46 грн, 3% річних у сумі 21,41 грн та індексу інфляції в розмірі 2.662,49 грн є безпідставним та помилковим.

Заперечення відповідача про те, що пеня нарахована з березня 2022 по грудень 2022, тобто за 10 місяців, що суперечить положенням частини шостої статті 232 ГК України судом відхиляються, оскільки позивачем нарахована пеня за кожен період заборгованості та не перевищує шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, що відповідає приписам частини шостої статті 232 ГК України.

Також, судом не береться до увагу посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, з огляду на наступне.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 7664, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15.08.2022 № 2500-IX, який набрав чинності 17.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 21.11.2022 р.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі по тексту - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Слід відмітити, що існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912/3323/20 від 21 липня 2021 року).

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів які б підтверджували вплив агресії РФ та неможливістю виконання зобов`язання за спірним договором, натомість відповідачем навіть під час розгляду справи надавались докази щодо погашення боргу.

Окрім цього, у відзиві на позов відповідач, посилаючись на положення статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних та індексу інфляції.

Суд зазначає, що частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з аналізу вищевказаних положень законодавства, суду надано право за клопотанням відповідача або з власної ініціативи на зменшення штрафних санкцій (неустойки), а не на відмову в їх задоволенні на підставі вказаних статей, як про це помилково просить відповідач.

Суд зазначає, що неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.

Основними засадами цивільних правовідносин є справедливість, добросовісність, розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

У відповідності до наведених правових норм інститут зменшення неустойки (пені та штрафу) є механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

З наявних у матеріалах справи документів суд приходить до висновку про те, що наразі існують об`єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції (пеня) є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені у заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов`язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов`язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для боржника (відповідача).

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Окрім цього, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України, законодавець також визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

1) розмір пені за прострочення виконання зобов`язання за розрахунком суду становить 48.620,85 грн та складає 45% від суми основної заборгованості (107.802,07грн), яка була заявлена позивачем до стягнення при зверненні до суду з даним позовом;

2) заборгованість з електричної енергії в розмірі 107.802,07 грн була сплачено відповідачем під час розгляду даної справи в повному обсязі;

3) судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

4) більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також частково визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції, які в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення.

Отже, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені (48.620,85 грн) на 75% до 12.155,21 грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд вважає помилковим. Оскільки в цій постанові Великою Палатою зроблено висновок відносно можливості зменшення: 1) неустойки; 2) відсотків річних, що встановлені статтею 625 ЦК України. Таким чином, вказаний висновок не стосується інфляційних втрат, а отже не може бути застосовний до цієї справи. У зв`язку з чим відсутні правові підстави для зменшення розмірі інфляційних втрат.

При цьому, розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача в даній справі, становить 4.504,37 грн та складає 4,18% від суми заборгованості за електричну енергію (107.802,07 грн). А отже, їх зменшення явно не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З урахуванням цього підстави для зменшення нарахованих відповідачеві відсотків річних також відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача: пені в сумі 12.155,21 грн, 3% річних у сумі 4.504,37 грн та індексу інфляції в розмірі 27.330,68 грн. В іншій частині позову суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю частини позовних вимог та зменшення розміру пені на 75%.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.587,57 грн покладаються на відповідача, в іншій частині (96,43 грн) залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОТТЕН МІКС" (61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13 Б, код ЄДРПОУ 39941433) на користь Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість по пені в сумі 12.155,21 грн, 3% річних у сумі 4.504,37 грн, індексу інфляції в сумі 27.330,68 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2.587,57 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "26" червня 2023 р.

СуддяН.С. Добреля