Рішення

від 26.06.2023 по справі 922/1547/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1547/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22) до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківської обл., м. Ізюм, вул. Гагаріна, буд. 1) простягнення 29 906,92 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Харківської області до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення збитків за пільгові перевезення окремих категорій громадян 29 906,92 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 26.04.2023 року позовну заяву Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (вх. 1547/23) залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.04.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 10662) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1547/23. Розгляд справи № 922/1547/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Запропоновано позивачу надати усі наявні докази щодо позовних вимог та правонаступництва відповідача.

22.05.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12844/23) у якому відповідач, просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.06.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 13883/23).

02.06.2023 року від відповідача через канцелярію суду повторно надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 14040/23).

08.06.2023 року від відповідача через канцелярію суду надішли документи для доручення до матеріалів справи (вх. № 14584/23).

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 28.01.2020 між Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації (замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (виконавець) укладено договір №ДОН/НРП-20018/НЮ-І на надання фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні.

Згідно пункту 8.1. договору, даний договір набуває чинностi з моменту пiдписання, а умови договору застосовуються згідно частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2020 року, і діє в частині надання послуг до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання.

Пунктом 1 договору, сторони визначили, що предметом цього договору є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг населенню, згідно Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Про охорону дитинства» (пільги дітям з багатодітних сімей), Постанови Кабінету міністрів України від 17.05.1993 року № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ іі ветеранів державної пожежної охорони та їх соціальний захист» пов`язаних із споживанням населенням таких видів послуг: приміське залізничне перевезення пасажирів за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно із умовами договору, замовник здійснює фінансування пільг, пов`язаних із споживанням послуг згідно пункту 1.1. договору, на підставі поданих виконавцем реєстрів перевезених пільговиків у межах бюджетних призначень, а виконавець здійснює постачання цих послуг населенню, що має відповідні пільги (пункт 1.2. договору).

Пунктом 3.1. сторони погодили, що виконавець щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітнім, надає замовнику облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевих бюджетів, реєстри перевезених пільговиків, розрахунки щодо надання послуг населенню, що має право на пільги, та акти звіряння на надання пільг.

Замовник після підписання актів звіряння заборгованості проводить фінансування видатків на покриття витрат виконавцю в межах бюджетних асигнувань щодо надання пільг (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору визначено, що розрахунки проводяться згідно пунктів 7, 9-11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 року.

За твердженнями позивача, за підсумками 2020 року сума наданих перевізником послуг по пільговому перевезенню пасажирів склала 100698,48 грн. (відповідно до облікових форм). Проте замовником було виплачено компенсацію в загальній сумі 70791,56 грн. У зв`язку із чим, залишок суми боргу за розрахунком позивача, складає суму у розмірі 29906,92 грн.

Також позивачем зазначає, що останнім на адресу відповідача було направлено претензію, проте до матеріалів справи не надано доказів її направлення, зокрема відсутній опис вкладення у цінний лист.

За твердженнями позивача, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, наявний запис, що Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації з 02.02.2021 перебуває в процесі припинення, номер запису: 1004481270021000099, підстава: внесення рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Процедура реорганізації почалась на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій № 1009-IX від 17.11.2020 року року, Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються від 16 грудня 2020 р. № 1321, Розпорядження Кабінету Міністрів України Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» від 16 грудня 2020 р. № 1635-р та постанови Верховної Ради України Про утворення та ліквідацію районів № 807-IX від 17.07.2020 року яким прийнято рішення про реорганізацію розформованих територіальних громад та набуття прав сформованими територіальними громадами.

Згідно п.п. 6, п.1 Закону майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами. П.п. 20, п.3 постанови, ліквідовано Барвінківський район Харківської області. А згідно розпорядження КМУ від 16 грудня 2020 р. № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій, Барвінківська райдержадміністрація реорганізуються шляхом приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району, а саме Ізюмської райдержадміністрації».

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 177 від 31.03.2021 року затверджено передавальні акти Балаклійської, Барвінківської, Борівської районних державних адміністрацій Харківської області до правонаступника, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області. З викладеного вбачається, що Ізюмська районна державна адміністрація є правонаступником Барвінківської районної державної адміністрації. І відповідно Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації є правонаступником Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації.

Таким чином належним відповідачем по справі є Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації, у зв`язку із чим. Позивач звернувся Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації як до відповідача у даній справі із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантій. Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про охорону дитинства, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997 року № 252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Позивач вказував, що залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремій категорії громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезені осіб, які мають право на пільговий проїзд, Особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою щодня і без обмежень. Пасажир пільгової категорії придбаває безкоштовно чи з відповідною знижкою проїзний документ (квиток) для здійснення поїздки; залізницею враховуються недоотримані суми й виставляються рахунки відповідним органам. Залізниця здійснює перевезення окремих категорій громадян за пільговими тарифами відповідно до чинних законів України, які передбачають такі пільги для конкретних категорій громадян, а не за окремими угодами, а збитки залізничного транспорту від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевого бюджетів.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону та іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Зобов`язання сторін, в даному випадку, виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Згідно статті 9 Закону України Про залізничний транспорт встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу у приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються із місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з положень пункту 4 частин 1 статті 611 Цивільного кодексу України, одним з правових наслідків порушення зобов`язання, встановлених договором або законом, є відшкодування збитків.

Відповідно до вимог статті 623 Цивільного України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно підпункту г пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Пунктом 3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Згідно п. 5 цього Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад. Відповідно до пункту 8 Порядку, головні розпорядники у 5-денний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд категорій громадян.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року № 1359 Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Згідно п. 3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Відповідно до п.4 цього Порядку сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Пунктом 5 Порядку визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Відповідно до пункту 7 Порядку сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток). Згідно п. 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевого бюджетів. Виходячи з положення п. 10 Порядку, залізниця щомісяця не пізніше, ніж 15 числа місяця, наступного за звітним, подає відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, облікові форми.

Виходячи з положень пунктів 3-5, 7, 9, 10 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1359, облік пільгових категорій на залізничному транспорті здійснюється за виданими безкоштовними (пільговими) проїзними документами, які оформляються на підставі відповідного посвідчення за кожною категорією. Видача проїзних документів здійснюється через автоматизовану систему керування пасажирськими перевезеннями (АСК ПП УЗ) та реєстратори розрахункових операцій. Сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматизовано за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та формується в місячну звітність. На підставі звітності залізниці формують облікові форми, відповідно до яких головним розпорядникам коштів виставляються рахунки.

Як вбачається із доданих позивачем до матеріалів справи розрахунку та облікових форм, останнім надано послугу на загальну суму 100698,48 грн., а саме відповідно до облікових форм за:

- січень 2020 року на суму 12098,54 грн.;

- лютий 2020 року на суму 29239,39 грн.;

- березень 2020 року на суму 15467,04 грн.;

- червень 2020 року на суму 701,11 грн.;

- липень 2020 року на суму 427,43 грн.;

- серпень 2020 року на суму 2302,13 грн.;

- вересень 2020 року на суму 5658,79 грн.;

- жовтень 2020 року на суму 11858,93 грн.;

- листопад 2023 року на суму 11419,50 грн.;

- грудень 2020 року на суму 11525,62 грн.

Також позивачем до матеріалів справи було додано загальну відомість по типах пільг та квитків у приміських сполучення за січень, лютий, березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог, відповідачем надані позивачем послуги з пільгового перевезення сплачено частково, а саме на суму 70791,56 грн. У зв`язку із чим, залишок суми боргу за розрахунком позивача, складає суму у розмірі 29906,92 грн.

У наданих до суду запереченнях викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 12844/23 від 22.05.2023 року) відповідач зазначає, що між сторонами дійсно був укладений договір на надання фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні. На адресу управління надійшла претензія від позивача, у якій останній вказує, що за підсумками 2020 року сума наданих перевізником послуг по пільговому перевезенню пасажирів склала 100698,48 грн. Відповідачем було виплачено компенсацію у розмірі 70791,56 грн., загальна сума претензії становить 29906,92 грн.

Також, відповідач зазначає, що розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 117 від 31.03.2021 року затверджено передавальні акти Барвінківської, Борівської районних державних адміністрацій Харківської області до правонаступника, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області. З викладеного вбачається, що Ізюмська районна адміністрація є правонаступником Барвінківської районної державної адміністрації, та відповідно управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації є правонаступником управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації.

У зв`язку із чим, за твердженнями відповідача, відповідачем у справі є управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації.

Проте, позивачем не надано до управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги, відповідно яких управління проведе звіряння заборгованості, з даними Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги управління. Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

У наданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 13883/23 від 01.06.2023 року) позивач зазначає, що у відзиві відповідач визнає, що він є правонаступником Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації, та підтверджує факт укладання між сторонами договору №ДОН/НРП-20018/НЮ-І від 28.01.2020 року.

Також зазначає, що відповідач стверджує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як позивач не надавав до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги. Позивач дійсно не направляв до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги, але це не спростовує обґрунтованість позовних вимог та не виключає обов`язок відповідача як правонаступника виконати зобов`язання боржника. При цьому, протягом дії договору однією із сторін договору було Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації з 02.02.2021 перебуває в процесі припинення на підставі рішення засновників щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації. Таким чином усі документи і розрахунки щодо виконання договору, у тому числі облікові форми, реєстри перевезених пасажирів пільгових категорій, акти звіряння розрахунків та інші, щомісячно направлялися в паперовій формі засобами поштового зв`язку на адресу Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації, і на підставі зазначених документів Управлінням проводилася оплата наданих послуг, а примірники підписаних актів звіряння розрахунків на адресу позивача не поверталися та залишилися у володінні Управління. Також позивач зазначає, що у останнього відсутні докази направлення до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації всіх документів за договором через їх втрату. Ці докази зберігалися за місцем реєстрації регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» в м. Лиман Донецької області і не були вивезені у безпечні місця. А м. Лиман було окупованим з травня по жовтень 2022 року, і протягом цього періоду відбулася втрата зазначених вище доказів.

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається із вищевикладеного, зазначені вище нормативні акти покладають на відповідача обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.

При цьому, подання облікових форм за січень - грудень 2020 року відповідає пункту 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені. Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України від 31.10.2017 року по справі № 904/12309/16.

Крім того, як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, останній є правонаступником управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації, та визнає що між сторонами дійсно був укладений договір на надання фінансування послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом загального користування у приміському сполученні. На адресу управління надійшла претензія від позивача, у якій останній вказує, що за підсумками 2020 року сума наданих перевізником послуг по пільговому перевезенню пасажирів склала 100698,48 грн. Відповідачем було виплачено компенсацію у розмірі 70791,56 грн., загальна сума претензії становить 29906,92 грн.

З аналізу вищевикладеного, та відзиву відповідача слідує, що Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації було частково сплачено за договором суму у розмірі 70791,56 грн.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, що позивачем не надано до управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги, відповідно яких управління проведе звіряння заборгованості, з даними Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги управління.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог, та встановлено, що від здійснено арифметично вірно.

Будь-яких інших доказів у підтвердження викладених у відзиві обставин, або спростування заявленої позивачем до стягнення суми боргу, відповідачем до суду надано не було.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме про стягнення із відповідача збитків за пільгові перевезення окремих категорій громадян 29 906,92 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківської обл., м. Ізюм, вул. Гагаріна, буд. 1, ЄДРПОУ 03196469) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ЄДРПОУ 40150216) суму збитків за пільгові перевезення окремих категорій громадян у розмірі 29 906,92 грн. та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивача: Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ЄДРПОУ 40150216);

відповідача: Управління соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (64300, Харківської обл., м. Ізюм, вул. Гагаріна, буд. 1, ЄДРПОУ 03196469).

Повне рішення складено "26" червня 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова