Постанова

від 21.06.2023 по справі 183/4017/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/444/23 Справа № 183/4017/21 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що є власником земельної ділянки площею 7,80 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0075, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яку він успадкував у 2010 році.

17 квітня 2018 року між ним, як новим власником земельної ділянки, ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» та ТОВ «АП «Придніпровське» було укладено додаткову угоду про заміну сторони та внесення змін до договору оренди, за якою було змінено орендаря на ТОВ «АП «Придніпровське», строк дії договору оренди земельної ділянки до 31 грудня 2029 року зі щорічною орендною платою у грошовій формі в розмірі 7,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 16 232, 22 грн, а також визначено обов`язок орендаря проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем.

Тобто, у спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

Однак, починаючи з 2017 року позивач більше не отримував орендну плату за користування його земельною ділянкою, зокрема, в частині надання послуг з оранки, культивації присадибної ділянки та надання послуг з поставки соломи до його садиби, а орендна плата у грошовій формі сплачувалась не в повному обсязі та із порушенням строків її виплати.

Позивач вважав, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є грубим порушенням його прав, оскільки він не отримав ті блага, на які розраховував, а також вважав, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 просив суд розірвати спірний договір оренди земельної ділянки площею 7,80 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0075.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» та ТОВ «АП «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задоволено. Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 7,80 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0075, від 17 грудня 2007 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді від 26 серпня 2016 року та у Додатковій угоді №б/н від 17 квітня 2018 року про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди до Договору оренди землі №б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки Новому Орендареві - ТОВ «АП «Придніпровське». Стягнуто з ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», ТОВ «АП «Придніпровське» на користь на користь ОСОБА_1 відшкодування справленого судового збору у розмірі по 454,00 грн з кожного окремо.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ «АП «Придніпровське» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати з ухваленням нового рішення по суті даного спору, з огляду на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,80 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0075, розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №898252, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 17 червня 2011 року (а.с.11).

Також судом першої інстанції було установлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» існують орендні правовідносини щодо земельної ділянки площею 7,80 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0075, що оформлено укладанням 17 грудня 2007 року відповідного договору оренди, зміненого і доповненого Додатковою угодою від 26 серпня 2016 року, відомості про державну реєстрацію яких містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №299223024 від 11 лютого 2022 року, наданим до міськрайонного суду у засвідченій представником позивача копії (а.с.44-46). Разом з тим, зазначеного договору оренди до суду першої інстанції надано не було.

17 квітня 2018 року між ОСОБА_1 , ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» та ТОВ «АП «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди.

Відповідно п.1 Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року - зі згоди ОСОБА_1 , яка виражається шляхом підписання даної угоди, ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» передає, а ТОВ «АП «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в договорі оренди.

Водночас, було вирішено змінити абз.1 п.2.2 та абз.1 п.2.3 Договору оренди землі, виклавши його в новій редакції:

- «абз.1 п.2.3. Договір діє до 31 грудня 2029 року, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем» (п.4.2 Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року);

- «п.2.2. За користування вказаною в Договорі земельною ділянкою Орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5 (сім цілих п`ять десятих) відсотків від грошової оцінки землі та становить 16 232, 22 грн, а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі поданої письмової заяви» (п. 4.1 Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року).

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що в силу ст.81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів виконання відповідачем таких істотних умов договору, як виплата орендної плати у формі оранки та культивації земельної ділянки позивача, поставки соломи. Між тим, умови додаткової угоди від 17 квітня 2018 року не передбачають чітко прописаної процедури подачі письмової заяви Орендодавцем, а навпаки містять обов`язок орендаря внести орендну плату, в тому числі у виді оранки та культивації земельної ділянки Орендодавця, поставку соломи до садиби, що не може бути тотожним обов`язку Орендодавця, а тому, посилаючись на систематичну несплату визначеної Договором орендної плати в частині поставки соломи, оранки і культивації присадибної земельної ділянки позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а спірний договір оренди - розірванню.

Втім, колегія суддів не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, згідно зі статтями 13, 15 «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 1 та 3 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17.

Відповідно до пункту д) частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження №61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції установлено, що відповідно до п. 4.1 Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року за користування вказаною в Договорі земельною ділянкою Орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5 (сім цілих п`ять десятих) відсотків від грошової оцінки землі та становить 16 232, 22 грн, а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі поданої письмової заяви.

У своїй скарзі апелянт посилається на те, що неможливо говорити про несплату відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» позивачеві орендної плати у формі оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця та поставки соломи до садиби Орендодавця протягом 2017-2021 років, оскільки відповідно до змісту Додаткової угоди від 17 квітня 2018 року до Договору ТОВ «АП «Придніпровське» не брало на себе таких зобов`язань, а отже оскаржуване рішення прийняте без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

При цьому, апелянт, посилаючись на те, що про розгляд даної справи судом першої інстанції не було його належним чином повідомлено, надав до суду апеляційної інстанції докази в підтвердження добросовісного виконання своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки, зокрема, здійснення ТОВ «АП «Придніпровське» виплат позивачеві орендної плати за 2018-2021 роки у грошовій формі, а також копію самого Договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 200 року, зареєстрованого у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі 02 лютого 2008 року за №04-08-126-02776.

Так, за статтями 21, 22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначає однією із загальних засад цивільного законодавства - свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 статті 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 статті 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не подавались відповідні письмові заяви, а отже обов`язки відповідачів щодо безкоштовного завезення соломи до садиби орендодавця і здійснення безкоштовної оранки та культивацій присадибної ділянки орендодавця у 2017-2021 роках є такими, що не настали.

Однак, судом першої інстанції вищевикладене при винесенні рішення не враховано.

Натомість, згідно з частиною шостою статті 5 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

Зазначений порядок подання письмових звернень є загальновідомим, усталеним правилом поведінки у сфері ділового обороту, тобто нічим іншим, як звичаєм ділового обороту.

Як зазначалось вище, жодні докази надсилання поштою або передання позивачем до ТОВ «АП «Придніпровське» заяв щодо поставки соломи та здійснення обробітку присадибної замельної ділянки (оранки та культивації), позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

Крім того, не подаючи відповідних заяв, позивач не сповістив відповідача про потребу, час, місце та інші необхідні, заздалегідь невідомі відповідачу, умови виконання зобов`язання із завезення соломи, здійснення безкоштовної оранки та культивації присадибної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою, що обов`язки відповідача із безкоштовного завезення соломи до садиби орендодавця і здійснення безкоштовної оранки та культивації присадибної ділянки кореспондують з обов`язком позивача вчинити необхідні і достатні дії щодо її отримання, а саме подати відповідну письмову заяву.

З огляду на зазначене, місцевим судом неправильно установлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено та оцінено докази, в результаті чого колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача про обґрунтованість позову та правильність застосування норм права, які ґрунтуються на зазначеній судовій практиці та застосування її судом першої інстанції спростовується вищезазначеним, а тому відсутні підстави для розірвання Договору оренди земельної ділянки площею 7,80 га, кадастровий номер 1223281000:02:017:0075, від 17 грудня 2007 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді від 26 серпня 2016 року та у Додатковій угоді №б/н від 17 квітня 2018 року про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди до Договору оренди землі №б/н, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки Новому Орендареві - ТОВ «АП «Придніпровське».

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «АП «Придніпровське» підлягає задоволенню, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2022 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» та ТОВ «АП «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Водночас, згідно вимог ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «АП «Придніпровське» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 362,00 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» - задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2022 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова