Постанова

від 26.06.2023 по справі 761/46082/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2023 року

м. Київ

справа № 761/46082/19

провадження № 61-3902св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у складі колегії суддів:Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області про скасування наказу про звільнення та запису у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що 12 листопада 2018 року наказом № 11 начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області його було прийнято на роботу на посаду директора Городоцької центральної бібліотеки.

04 листопада 2019 року він випадково дізнався про своє звільнення з роботи за прогул, який нібито мав місце 28 січня 2019 року. Він намагався дізнатися про обставини свого звільнення, проте відповідач пояснень про причини його звільнення не надав, з наказом про звільнення не ознайомив.

Зі змісту своєї трудової книжки йому стало відомо про те, що наказом відповідача від 29 жовтня 2019 року № 20 його було звільнено з посади у зв`язку з прогулом 28 січня 2019 року без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України). Крім того, у трудовій книжці містився ще один запис, згідно з яким його було звільнено 23 квітня 2019 року відповідно до наказу відповідача від 22 квітня 2019 року № 4 у зв`язку з прогулом без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Позивач вважав, що наказ відповідача від 29 жовтня 2019 року № 20 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач приховав від нього інформацію про звільнення, не просив надати пояснення, чим порушив процедуру, встановлену статтею 149 КЗпП України.

Вказував, що 28 січня 2019 року він перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листом непрацездатності серії АДХ № 413448, а тому був відсутній на роботі з поважних причин, і це він міг би пояснити роботодавцю. Крім того, застосування до нього дисциплінарного стягнення неможливе у зв`язку із закінченням шести місяців з дня вчинення проступку (частина друга статті 148 КЗпП України). Таким чином, на момент винесення оспорюваного наказу від 29 жовтня 2019 року № 20 були відсутні правові підстави для розірвання із ним трудового договору та звільнення його з посади.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати наказ начальника відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року № 20 про звільнення його з посади директора Городоцької центральної бібліотеки та поновити його на посаді директора Городоцької центральної бібліотеки Городоцької міської ради Хмельницької області з 29 жовтня 2019 року; скасувати запис у трудовій книжці під номером 33, а саме: «29.10.2019. Звільнений з посади директора Городоцької центральної бібліотеки у зв`язку із прогулом без поважних причин (п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України) 28 січня 2019 року. Наказ № 20 від 29.10.2019»; стягнути з відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада 2019 року.

У заяві від 14 липня 2021 року про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області від 22 квітня 2019 року № 4 про звільнення з посади директора Городоцької центральної бібліотеки у зв`язку із прогулом без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вимогу в цій частині обґрунтовував тим, що у випадку задоволення судом позовних вимог та скасування наказу відповідача від 29 жовтня 2020 року № 20 залишиться діючим наказ від 22 квітня 2019 року № 4 про звільнення його з роботи з 23 квітня 2019 року, який також є незаконним та фактично унеможливлює відновлення його порушеного права у поновленні на роботі. Вказував, що у період з 28 березня 2019 року по 22 квітня 2019 року він перебував на лікарняному, а тому підстава його звільнення відповідно до наказу від 22 квітня 2019 року наказу № 4 у зв`язку з прогулом без поважних причин також є незаконною. Відповідні листки непрацездатності були надані відповідачу, проте останній не прийняв їх до уваги.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ начальника відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області від 22 квітня 2019 року № 4 про звільнення ОСОБА_1 .

Скасовано наказ начальника відділу культури національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року № 20 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Городоцької центральної бібліотеки.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Городоцької центральної бібліотеки з 23 квітня 2019 року.

Стягнуто з відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 23 квітня 2019 року по 25 листопада 2021 року у розмірі 158 706,46 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць та поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що 28 січня 2019 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з поважних причин, оскільки перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності, який було надано відповідачу. Крім того, відповідач застосував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення без письмових пояснень позивача, що є передумовою застосування дисциплінарного стягнення, яке передбачене частиною першою статті 149 КЗпП України. При цьому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України застосовано до позивача пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (частини друга статті 148 КЗпП України). За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів від 22 квітня 2019 року № 4 та від 29 жовтня 2019 року № 20 є обґрунтованими, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом поновлення останнього на раніше займаній посаді - директора Городоцької центральної бібліотеки Хмельницької області.

Визначаючи середній заробіток за весь час вимушеного прогулу,

суд першої інстанції керувався положеннями статті 235 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходячи із середньоденного заробітку в розмірі 244,54 грн, обчисленого за два місяці (листопад і грудень 2018 року), та 649 робочих днів (за період з 23 квітня 2019 року по 25 листопада 2021 року).

Відмовляючи у задоволенні вимоги про скасування запису у трудовій книжці, суд першої інстанції виходив із того, що така вимога є передчасною, так як відповідач на виконання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зобов`язаний самостійно внести відповідний запис у трудовій книжці.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційну скаргу відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької областізадоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року в частині стягнення з відділу культури, національностей, релігії та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу змінено, зменшено суму стягнутого середнього заробітку з 158 706, 46 грн до 126 427,18 грн за період з 04 листопада 2019 року по 25 листопада 2021 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач з 28 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року перебував на лікарняному, а тому у відділу культури, національностей, релігії та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області не було підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул, вчинений 28 січня 2019 року без поважних причин. Крім того, 22 квітня 2019 року (день видання відповідачем наказу від 22 квітня 2019 року № 4 про звільнення ОСОБА_1 ) позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДХ № 060656, виданого Державною науковою установою «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України. Зважаючи на те, що у разі скасування наказу від 29 жовтня 2019 року № 20, яким визнано недійсним наказ від 22 квітня 2019 року № 4, останній наказ буде вважатися чинним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для відновлення порушеного права позивача підлягає скасуванню й наказ від 22 квітня 2019 року № 4.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Городоцької центральної бібліотеки з 23 квітня 2019 року та стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 23 квітня 2019 року по 25 листопада 2021 року, оскільки позивач, звертаючись до суду, просив поновити його на роботі з 29 жовтня 2019 року та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада 2019 року, а тому у суду не було підстав для виходу за межі його позовних вимог. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення дати, з якої ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі підлягає змінні, а саме з «23 квітня 2019 року» на «29 жовтня 2019 року», відповідно підлягає зменшенню й період, за який підлягає стягненню середній заробіток, а саме з 04 листопада 2019 року по 25 листопада 2021 року (517 днів), що становить 126 427,18 грн.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі відділ культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2023 року клопотання відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. Судами не з`ясовано обставин, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень, взагалі не проводилося дослідження доказів, долучених до відзиву на позовну заяву. ОСОБА_1 , який раніше вже притягувався до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі протягом двох днів без поважних причин, більше десяти місяців не з`являвся на роботі, не відповідав на телефонні дзвінки, а також отримані листи-звернення до нього, фактично ухилявся від надання будь-якої інформації про причини своєї відсутності на роботі. У той час роботодавцем вчинялися усі можливі заходи по встановленню причин відсутності позивача на роботі, докази чого долучено до матеріалів справи.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що судом першої інстанції порушено положення статті 200 ЦПК України, оскільки за весь час розгляду справи судом не постановлялася ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, який фактично не проводився. Крім того, суди не звернули уваги на те, що позовної вимоги про скасування наказу від 22 квітня 2019 року № 4 позивачем у встановленому законом порядку заявлено не було. Фактично мало місце не збільшення позовних вимог, а заявлення окремої позовної вимоги, а саме про скасування наказу від 22 квітня 2019 року № 4, який видано з інших підстав, а тому потребує окремих обґрунтувань.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 12 листопада 2018 року наказом № 11 начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду директора Городоцької центральної бібліотеки.

Городоцька центральна бібліотека Городоцької міської ради Хмельницької області є самостійною юридичною особою, проте директор призначається на посаду наказом начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області.

Наказом начальника відділу культури, національностей, релігії та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року № 20 ОСОБА_1 28 січня 2019 року звільнено з посади директора Городоцької центральної бібліотеки у зв`язку з прогулом з 28 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: лист управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 04 жовтня 2019 року № 2156-08, лист управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 02 вересня 2019 року № 6191-6 (т. 1, а. с. 74).

Цим наказом від 29 жовтня 2019 року № 20 наказ відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області від 22 квітня 2019 року № 4 «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом без поважних причин» визнано недійсним.

Про своє звільнення ОСОБА_1 дізнався 04 листопада 2019 року, перебуваючи на своєму робочому місці.

Судом також установлено, що 28 січня 2019 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АДХ № 413448. Оригінал листка непрацездатності було надано відповідачу (т. 1, а. с. 13).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У пунктах 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази з числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 25 січня 2023 року у справі № 734/2607/20 (провадження № 61-10371св22); від 29 березня 2023 року у справі № 369/14257/18 (провадження № 61-11188св20).

Встановивши, що з 28 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у відділу культури, національностей, релігії та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області були відсутні підстави для звільнення його на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул, вчинений 28 січня 2019 року, без поважних причин.

Крім того, 22 квітня 2019 року (день видання відповідачем наказу від 22 квітня 2019 року № 4 про звільнення ОСОБА_1 ) позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДХ № 060656, виданого Державною науковою установою «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України (т. 1, а. с. 63). Зважаючи на те, що у разі скасування наказу від 29 жовтня 2019 року № 20, яким визнано недійсним наказ від 22 квітня 2019 року № 4, останній наказ буде вважатися чинним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що для відновлення порушеного права позивача підлягає скасуванню й наказ від 22 квітня 2019 року № 4.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не були враховані докази, які були надані відповідачем, є безпідставними, так як судами досліджено вказані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, надано їм відповідну правову оцінку. Зокрема, судом досліджено лист Управління виконавчої дирекції фонду в Хмельницький області про наслідки перевірки обґрунтованості видачі, продовження та правомірності оплати листків непрацездатності застрахованої особи - ОСОБА_1 від 04 жовтня 2019 року, на підставі інформації якого відповідач видав оспорюваний наказ від 29 жовтня 2019 року № 20 (т. 1, а. с. 71-73).

При цьому судами також досліджено лист комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва від 13 квітня 2021 року № 01/420, згідно з яким ОСОБА_1 дійсно перебував на амбулаторному лікуванні у філії № 1 у період з 28 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року; йому було видано листок непрацездатності серії АДХ № 413448 на період з 28 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року; продовження листка проводилося в зв`язку з непрацездатністю пацієнта з 02 лютого 2019 року по 06 лютого 2019 року та з 07 лютого 2019 року. Листок непрацездатності серії АДХ № 413448 на період амбулаторного лікування з 28 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року було видано лікарем ортопедом-травматологом хірургічного відділення філії № 1 (т. 1, а. с. 222).

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що допущені при оформленні листка непрацездатності порушення не спростовують факту перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні з 28 січня 2019 року, що відповідно є свідченням поважності причин його відсутності на робочому місці в цей день.

Встановивши, що позивача було звільнено з порушенням вимог

трудового законодавства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Городоцької центральної бібліотеки.

Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу судом першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, правильно застосовано положення статті 235 КЗпП України та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. При цьому вірний є висновок апеляційного суду про те, що у суду першої інстанції не було підстав для виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 , який просив поновити його на роботі з 29 жовтня 2019 року, а не з 23 квітня 2019 року, та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада 2019 року, а не з 23 квітня 2019 року. Тому апеляційний суд правильно змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення дати, з якої ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі, а саме з «23 квітня 2019 року» на «29 жовтня 2019 року», та в частині визначення періоду, за який підлягає стягненню середній заробіток, а саме з 04 листопада 2019 року по 25 листопада 2021 року (517 днів), що за обчисленням апеляційного суду становить 126 427,18 грн.

Наведені у касаційній скарзі доводи вже були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Посилання касаційної скарги на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 920/1059/17, є безпідставними, так як у вказаних постановах інші фактичні обставини й доведення позову.

Доводи касаційної скарги про процесуальні порушення, а саме, що позивачем здійснено не збільшення позовних вимог, а заявлено окрему позовну вимогу, не свідчить про незаконність судових рішень, на висновки судів не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Хмельницької області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник