Рішення

від 25.05.2023 по справі 369/16294/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/16294/21

Провадження № 2/369/1060/23

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики удаваним, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору позики удаваним.

Обґрунтовуючи позовнівимоги,посилався нате,07.04.2015відбулись установчізбори учасниківТовариства зобмеженою відповідальністю«Українська ІндустріальнаГрупа Бета»,де напорядку денномубули винесеніта розглянутіпитання щодостворення тадержавної реєстраціїТовариства,визначення розмірустатутного капіталута йогомісце знаходження. Відповідно дорішення установчихзборів учасниківТОВ «УкраїнськаІндустріальна ГрупаБета» №1від 07.04.2015рокубуло вирішенопризначити директоромТовариства - ОСОБА_3 .Також булозатверджено розмірстатутного капіталуу розмірі-500000(п`ятсоттисяч)гривень,з них,крім інших: ОСОБА_5 було внесено-250000(двістіп`ятдесяттисяч)гривень,що становить50%статутного капіталу. Аллоті ОСОБА_6 було внесено - 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, що становить 10% статутного капіталу. Разом з тим, до складу засновників ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» увійшли громадяни України та громадяни інших держав, а саме: Громадянин України, ОСОБА_7 ; Громадянин України, ОСОБА_8 ; Громадянин Хашимітського Королівства Йорданії, ОСОБА_4 ; Громадянин Хашимітського Королівства Йорданії, ОСОБА_9 ; Громадянин Королівство Саудівської Аравії, ОСОБА_10 . 10.04.2015 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Українська Індустріальна Група Бета» (код СДРПОУ: 39743332), про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» №2 від 22.05.2021 року було вирішено збільшити статутний капітал Товариства, затвердити розмір вкладів учасників та затвердити нову редакцію Статуту Товариства. Відповідно до Статуту ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» (в новій редакції), вклад та частка Позивача (збільшення розміру статутного капіталу Товариства) складає - 4 135 765, 40 (чотири мільйони сто тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень, що становить 10% статутного капіталу. У свою чергу вклад та частка Відповідача (збільшення статутного капіталу Товариства) - 20 678 827.00 (двадцять мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять сім) гривень, що становить 50% статутного капіталу підприємства, що з еквіваленті до курсу НБУ станом на 22.05.2015 становило 1 000 000 000(один мільйон доларів США). 09.07.2015 року ОСОБА_11 через банківську установу вніс свій вклад до статутного капіталу ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою ПАТ «Діамантбанк» по особовому рахунку Товариства за період з 01.07.2015 року по 30.07.2015 року. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» №3 від 13.08.2015 року було вирішено уповноважити директора Товариства - ОСОБА_9 на укладання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «БЕТА-СЕРВІС». 20.08.2015 року між ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» та кампанія КРАВАТ ЛИМИТЕД» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу(відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «БЕТА-СЕРВІС». Директором ТОВ «БЕТА-СЕРВІС» було вирішено призначити ОСОБА_9 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 22.01.2016 року між ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» та кампанія «КРАВАТ ЛИМИТЕД» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів». ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» було укладено ряд договорів та сплачено грошові кошти щодо викупу (відступлення) прав вимоги іншій кредиторів до ТОВ «БЕТА-СЕРВІС» та ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів», з метою закриття кредиторської заборгованості та покращення фінансових результатів підприємств, у зв`язку з цим ОСОБА_4 мав намір вийти зі складу учасників ТОВ «Українська -Індустріальна Група Бета» та повернути грошові кошти, які були ним внесені до статутного капіталу.

Зазначає, що на рахунку підприємства були відсутні грошові кошти в розмірі внесеної частки ОСОБА_12 , а саме у розмірі 20 678 827,00 (двадцять мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять сім) гривень, тому 30.01.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було укладено договір купівлі акцій/часток в статутному капіталі ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета», за умовами якого ОСОБА_3 здійснює викуп належних часток засновникам відповідно до затверджених графіків платежів та ціною, що відповідає розмірам внесених грошових коштів до статутного капіталу кожним із засновників. Відповідно до умов договору купівлі акцій/часток від 30.01.2020 року частки в статутному капіталі ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета», частки залишаються зареєстрованими за засновниками до моменту повного погашення грошових коштів

Позивачем відповідно до погоджених графіків платежів.

Строк дії договору - до моменту поки засновники володіють своїми частками у статутному капіталі. Для забезпечення виконання умов Договору купівлі часток/акцій від 30.01.2020 року з боку ОСОБА_3 та під тиском і примусом Відповідача 03.02.2020 року Сторони уклали нотаріально посвідчений Договір позики грошей, відповідно до якого, ОСОБА_3 нібито отримав грошові кошти від ОСОБА_13 у розмірі 36 000 000 (тридцять шість мільйонів гривень), що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 03.02.2020 року становить 1 500 000 доларів США та зобов`язаний був їх повернути до 30.11.2020 року включно.

Вказує, що будь-яких грошових коштів Позивач від Відповідача не отримував, натомість Відповідач погрожуючи розірванням ділових зв`язків з компанією, де сторони виступають засновниками, що неминуче призвело б до ліквідації Товариства, вимагав повернення йому особисто, як фізичній особі грошових коштів, які він надавав для розвитку бізнесу.

Стверджує , відповідно до Договору купівлі часток/акцій від 30.01.2020 року та Договору позики від 03.02.2020 року збігаються дати виплат та відповідно суми грошових коштів, які підлягають виплаті. Вказує, відповідно до Договору купівлі часток/акцій від 30.01.2020 року, ОСОБА_3 бувзобов`язаний здійснитивикуп частки,яка належить ОСОБА_14 за наступнимграфіком платежів:200тисяч доларівСША -до 30.07.2020року;200тисяч доларівСША-до30.08.2020року;200тисяч доларівСША -до 30.09.2020року;450тисяч доларівСША -до 30.10.2020року;450тисяч доларівСША -до 30.11.2020року.Зазначає,що відповіднодо Договорупозики від03.02.2020року,який бувукладений через3дні післяукладення Договорукупівлі часток/акційвід 30.01.2020року,Позивач нібитоотримав кошти від Відповідача та був зобов`язаний повернути грошові кошти за наступним графіком платежів: 200 тисяч доларів США - до 30.07.2020 року; 200 тисяч доларів США- до 30.08.2020 року; 200 тисяч доларів США - до 30.09.2020 року; 450 тисяч доларів США - до 30.10.2020 року; 450 тисяч доларів США - до 30. 11.2020 року. Наполягає, що між сторонами на момент укладення договору позики фактично існували відносини, які регулюються ст.20, ч.1, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (відчуження частки у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства). Стверджує, що спірний договір позики грошей є удаваним, бо сторони насправді уклали між собою договір купівлі /продажу часток /акцій у статутному капіталі ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета», що не суперечить законодавству України, але Відповідач з метою забезпечення продажу його частки Позивачу та повернення грошових коштів, які були ним внесені до статутного капіталу, замаскував його під договір позики.

На підставі викладеного, просив суд визнати договір позики від 03.02.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко О.В., реєстраційний номер №133,134 удаваним правочином; визнати, що відносини сторін регулюються правилами щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства шляхом укладання Договору купівлі часток/акцій, який сторони насправді вчинили; стягнути з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 03 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 06.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному проваджені, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти позову у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено,що відповіднодо Протоколу№1Загальних зборівучасників Товаристваз обмеженоювідповідальністю «УкраїнськаІндустріальна ГрупаБета» від 07.04.2015року вирішеностворити Товариствоз обмеженоювідповідальністю «УкраїнськаІндустріальна ГрупаБета»; затвердити розмір статутного капіталу у розмірі - 500 000(п`ятсот тисяч) гривень, з них, вклад: ОСОБА_15 - 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, що становить 50% статутного капіталу. ОСОБА_3 - 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, що становить 10% статутного капіталу, ОСОБА_7 -100000 грн, що становить 20% статутного капіталу; ОСОБА_8 - 25000, 00 грн, що становить 5% статутного капіталу; ОСОБА_10 - 75, 000 грн, що становить 15% статутного капіталу; призначено директором Товариства - ОСОБА_3 . Затверджено Статут товариства у запропонованій редакції.

Відповідно до Протоколу № 2 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Індустріальна Група Бета» від 22 травня 2015 року збільшено розмір статутного капіталу Товариства на суму 40857654, 00 грн. загальна сума статутного капіталу становить 41357654, 00 грн. Затверджено розміри вкладів Товариства у Статутному капіталі.

Згідно зПротоколом №3 Загальних зборівучасників Товаристваз обмеженоювідповідальністю «УкраїнськаІндустріальна ГрупаБета» від13.08.2015року вирішенопридбати уКомпанії КРАВАТЛімітед часткуу статутномукапіталі Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Бетасервіс» Урозмірі 44000грн,що складає100%статутного капіталуТОВ «Бетасервіс». Уповноважено директора Товариства - ОСОБА_9 на укладання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «БЕТА-СЕРВІС».

20.08.2015 року між ТОВ «Українська Індустріальна Група Бета» та кампанія КРАВАТ ЛИМИТЕД» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «БЕТА-СЕРВІС». Директором ТОВ «БЕТА-СЕРВІС» було вирішено призначити ОСОБА_9 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Договору купівлі часток/акцій від 30.01.2020 року, ОСОБА_3 (Перша сторона) придбала у ОСОБА_15 (друга сторона) всі акції/частики в компанії, що становлять 250 тисяч акцій/часток, що складають 50% капіталу компанії на суму 1,5 мільйонів доларів США за одну акцію/частку, а Друга сторона погодилася продати ці акції/частки Першій стороні за умови, що вартість виплачується відповідно до наступних платежів: 200 тисяч доларів США - до 30.07.2020 року; 200 тисяч доларів США-до 30.08.2020 року;200 тисяч доларів США - до 30.09.2020 року; 450 тисяч доларів США - до 30.10.2020 року; 450 тисяч доларів США - до 30.11.2020 року.

03.02.2020 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 укладено нотаріально посвідчений Договір позики грошей, відповідно до якого, ОСОБА_3 отримав грошові кошти від ОСОБА_13 у розмірі 36 000 000 (тридцять шість мільйонів гривень), що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 03.02.2020 року становить 1 500 000 доларів США та зобов`язаний був їх повернути до 30.11.2020 року включно. Відповідно до п.3 Договору повернення зазначених у Договорі грошей у розмірі 36 000 000 (тридцять шість мільйонів гривень), що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 03.02.2020 року становить 1 500 000 доларів США здійснюється ОСОБА_3 таким чином: 200 тисяч доларів США - до 30.07.2020 року; 200 тисяч доларів США-до 30.08.2020 року;200 тисяч доларів США - до 30.09.2020 року; 450 тисяч доларів США - до 30.10.2020 року; 450 тисяч доларів США - до 30.11.2020 року.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним якщо виконання позичальником зобов`язання обмежується поверненням боргу.

Стаття 1049 ЦК України визначає що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним(стаття 235 ЦК України).

У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Для визнання договору удаваним слід установити, що обидві сторони договору діяли свідомо, приховуючи, що між ними укладено інший договір, а їх дії були направлені на приховування справжньої волі, досягнення інших правових наслідків та отримання якоїсь особистої користі. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.

У позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що сторони уклади договір купівлі часток /акцій, а не договір позики.

Метою договору позики є отримання однією особою від іншої коштів для певних потреб та наявність обов`язку у такої особи повернути кошти в поряду та строки, визначені договором позики.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України: від 14 листопада 2012 року у справі № 6-133 цс 12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026 цс 16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992 св 18), від 21 серпня 2019 року у справі № 303/292/17 (провадження№ 61-12404св18), від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822 св 20).

Також зазначене узгоджується з пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16, провадження № 14-498цс18 зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».

Водночас, доказів удаваності з боку ОСОБА_15 Позивачем до суду не надано. Таким чином, Позивач не довів, що Відповідач не намагались досягти правового результату у спірних правовідносинах та не реалізували свої права, що виникли в результаті укладення оспорюваного договору позики.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики удаваним- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Андрій ВОЛЧКО