Рішення

від 23.06.2023 по справі 545/3790/21

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3790/21

2/530/13/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

23.06.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Дігтярь Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", юридична адреса: м.Київ, вул. Єреванська, 1, адреса для листування: м.Полтава, вул.Соборності, 19 до ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення, -

ВСТАНОВИВ:

З Полтавського районного суду Полтавської області до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", юридична адреса: м.Київ, вул. Єреванська, 1, адреса для листування: м.Полтава, вул.Соборності, 19 до ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення.

В позовній заяві позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (03087,м. Київ, вулиця Єреванська,буд.1,код ЄДРПОУ 23697280) 3 (три) проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 1992,51 доларів США, що по курсу НБУ 26,7317 грн. становить 53263,18 грн, за кредитним договором та судовий збір.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 05.04.2022 року було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. Сторонам по справі направлено ухвалу про відкриття провадження, відповідачу разом з копіями позовної заяви та доданими до неї документами та судові повістки про час дату та місце судового засідання, отримані відповідачем.

Ухвалою суду від 01.06.2022 року призначено по справі судовий розгляд.

У судове засідання учасники справи: представник позивача публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Дігтярь Л.А. з`явилася в судове засідання в режимі відеоконференції, позовні вимоги не визнала просила відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, а саме на: 01.06.2023 року о 08 годині 50 хвилин (а.с.59) та на 27.10.2022 року о 14 годині 30 хвилин (а.с.83) в судові засідання не з"явився знаючи про те, що в Зіньківському районному суді знаходиться цивільна справа про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення, про зміну місця проживання суд не повідомив.

Суд, зачитавши позовну заяву позивача, заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Дігтярь Л.А., яка не визнала позовні вимоги, та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рада суддів України вирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Як передбачено ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст.10-13ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов"язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України,встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 8 Конституції України зазначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від18.12.2009року №14«Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Судом встановлено, що 11.06.2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 574 к-ф.

В забезпечення зобов`язань по вказаному договору передано нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0088, що знаходиться за адресою : с. Затурине Полтавського району Полтавської області та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0089, що знаходиться за адресою: с. Затурине Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області по справі № 2-1701/2009 від 22.12.2009 року стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 37768,11 дол США, 1700 грн. судового збору та 120 грн. на ІТЗ. Для стягнення заборгованості звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0088 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0089, що знаходяться за адресою: с. Затурине Полтавського району Полтавської області.

У зв`язку з не реалізацією земельних ділянок на електронних торгах позивачем за ціною третіх торгів 218750 грн. прийнято майно в рахунок погашення боргу. Залишок несплаченої заборгованості по рішенню суду складає 22138,93 дол. США.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення Полтавського районного суду по справі за № 2-1701/2009 від 22.12.2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості: за несвоєчасне погашення кредиту та процентів ( 3% річних) за період з 09.09.2018 року по 08.09.2021 року включно у розмірі 1992 дол. США 51 цент, залишок несплаченої заборгованості по рішенню Полтавського районного суду по справі 2-1701/2009 від 22.12.2009 року у розмірі 22138 дол. США 93 центи.

Згідно розрахунку заборгованості за період з 31.12.2019 року по 08.09.2021 року заборгованість в розмірі 3% річних за 1096 днів з суми боргу 22138,93 дол. США становить 1992,51 дол. США що по курсу НБУ 26,7317 грн становить 53263,18 грн..

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний ,а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При системному аналізі ст.ст.599, 600, 604, 607 ЦК України слід дійти висновків, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору позики та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, де кредитор має право на отримання від боржника процентів відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами, 3% річних та інфляційних втрат за час невиконання грошового зобов`язання.

Однак, позивач, як на підставу обґрунтування своїх вимог посилається на рішення суду від 22.12.2009 року, яким з відповідачів солідарно на його користь було стягнуто заборгованість по кредиту на загальну суму 37768,11 дол. США та судові витрати у розмірі 1700 грн. та витрати на ІТЗ в розмрі 120 грн., крім цього для стягнення заборгованості за кредитним договором № 574 К-Ф від 11.06.2008 року на суму 37768,11 дол. США і судових витрат 1820 грн. із відповідача ОСОБА_2 звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0088 та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0089, що знаходяться за адресою: с. Затурине Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Гапусенко С.С. від 15.01.2018 року виконавче провадження № 49527058 - передано стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1701/2009 від 02.02.2010 року, що видав Полтавський районний суд об`єкт нерухомого майна, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0089, що знаходяться за адресою: с. Затурине Полтавського району Полтавської області (а.с.20-21).

Постановою старшого державного виконавця Полтавського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Марчишиною А.А. від 10.01.2018 року виконавче провадження № 49526913 - передано стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1701/2009 від 02.02.2010 року, що видав Полтавський районний суд об`єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0088 ,що знаходяться за адресою : с. Затурине Полтавського району Полтавської області (а.с.24-25).

Звертаючись до суду з позовом 24.11.2021 року про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення позивач зазначає, що оскільки позичальник вчасно не повернув суму позики, то в банку виникло право на відшкодування трьох відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2. ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачами не було належним чином здійснено виконання своїх грошових зобов`язань, встановлених сторонами в укладеному кредитному договорі та своєчасно не погашено кредит, рішення суду своєчасно не виконано.

Частина друга статті 524 та частина друга статті 533ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Як було встановлено в судовому засіданні позивачем не наданий розрахунок заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та не зрозуміло за який саме період, оскільки згідно прийнятої постанови по виконавчому провадженню № 49527058 передано стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1701/2009 від 02.02.2010 року, що видав Полтавський районний суд об`єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0089, що знаходяться за адресою: с. Затурине Полтавського району полтавської області (а.с.20-21) та згідно постанови по виконавчому провадженню № 49526913 передано стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-1701/2009 від 02.02.2010 року, що видав Полтавський районний суд об`єкт нерухомого майна, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0088 , що знаходяться за адресою: с. Затурине Полтавського району полтавської області (а.с.24-25). Тобто банк реалізував своє право на стягнення заборгованості з боржників шляхом звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, а саме земельних ділянок. Крім цього, суд не бере до уваги поданий позивачем розрахунок заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів на суму 1992,51 доларів США, оскільки судовим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22.12.2009 у справі № 2-1701/2009, остаточно встановлено розмір кредитної заборгованості та визначено валюту грошової суми, присудженої до стягнення з відповідачів, яка підлягала стягненню та на виконання зазначеного рішення суду звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна, а саме земельних ділянок, інших належних доказів на підтвердження позову суду надано не було.

Відповідно до цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно доч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб)або ім`я(прізвище, ім`я та по батькові-для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження(для юридичних осіб)або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб),поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України),а також реєстраційний номер облікової картки платника податків(для фізичних осіб)за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб -громадян України(якщо такі відомості позивачу відомі),відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи)захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи)захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів-зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обгрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обгрунтовує позивач; при цьому користуючись принципом " суд знає закони", при вирішені спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач, як правову підставу позову. Разом з тим, суд вирішує спір, виходячи з тих обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, та не повинен відшукувати та досліджувати всі інші можливі обставини для задоволення позову, про які не заявляв позивач.

В даному випадку на момент звернення з позовом до суду позивачем не доведено, що в відповідачів перед ПАТ АБ «Укргазбанк» існує заборгованість по кредитному договору,яка саме сума, оскільки для стягнення зоборгованості за кредитним договором № 574 К-Ф від 11.06.2008 року звернуто стягнення на об`єкт нерухомого майна, а саме земельних ділянок площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0089 та площею 0,25 га, кадастровий номер 5324081908:08:001:0088, що знаходяться за адресою: с. Затурине Полтавського району Полтавської області, а тому розрахунок заборгованості наявний в матеріалах справи не відповідає дійсним обставинам справи, не можливо встановити на яку саме суму заборгованості він розрахований та за який період.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1ст. 84 ЦПК Україниучасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Щодо інших доводів сторін, то Європейський суд з прав людини неодноразово зазначає (Рішенням ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04, п. 58 Рішення)), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, п. 29).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст.12,13,81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд, тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача

Суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 536,599,611,612,625,1054 ЦК України, ст.ст. 1,2,4,7, 8, 12,13,19, 30, 81, 210, 258-259, 263-268, 274, 279-282 ,354 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укргазбанк", юридична адреса: м.Київ, вул. Єреванська, 1, адреса для листування: м.Полтава, вул.Соборності, 19 до ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2023 р.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко