Рішення

від 21.06.2023 по справі 707/863/23

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/863/23

2/707/400/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання Конюшенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача адвокат Геріх Н.А., в інтересах позивача ОСОБА_1 , через підсистему«Електроннийсуд», звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК», у якій, з урахуванням позовної заяви в оновленій редакції від 09 квітня 2023 року /а.с. 50-57/, просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 :

?заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 628 грн 02 коп.;

?компенсацію за затримку заробітної плати у розмірі 508 грн 75 коп.;

?компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 4 346 грн 40 коп.;

?середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19825 грн 43 коп.;

?моральну шкоду в розмірі 5 000 грн 00 коп.;

?понесені судові витрати.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на посаду пекаря.

У період роботи на підприємстві їй була нарахована заробітна плата в розмірі 78 375 грн 00 коп., а саме:

- за червень 7 000 грн 00 коп., з яких: 1260 грн 00 коп. сума утриманого податку (ПДФО 18 %), 105 грн 00 коп. сума утриманого податку (військовий збір 1,5 %), сума до виплати 5 635 грн 00 коп.;

- за липень 16 000 грн 00 коп., з яких: 2880 грн 00 коп. сума утриманого податку (ПДФО 18 %), 240 грн 00 коп. сума утриманого податку (військовий збір 1,5 %), сума до виплати 12 880 грн 00 коп.;

- за серпень 16 000 грн 00 коп., з яких: 2880 грн 00 коп. сума утриманого податку (ПДФО 18 %), 240 грн 00 коп. сума утриманого податку (військовий збір 1,5 %), сума до виплати 12 880 грн 00 коп.;

- за вересень 13 750 грн 00 коп., з яких: 2475 грн 00 коп. сума утриманого податку (ПДФО 18 %), 206 грн 25 коп. сума утриманого податку (військовий збір 1,5 %), сума до виплати 11 068 грн 27 коп.;

- за жовтень 13 750 грн 00 коп., з яких: 2475 грн 00 коп. сума утриманого податку (ПДФО 18 %), 206 грн 25 коп. сума утриманого податку (військовий збір 1,5 %), сума до виплати 11 068 грн 27 коп.;

- за листопад 11 875 грн 00 коп., з яких: 2137 грн 50 коп. сума утриманого податку (ПДФО 18%), 178 грн 23 коп. сума утриманого податку (військовий збір 1,5%), сума до виплати 9 559 грн 27 коп.

При цьому, відповідачем у період роботи з 01 червня 2022 року по дату звільнення була перерахована позивачу заробітна плата у розмірі 42 463 грн 75 коп., у наступному порядку: 5635грн 00коп. (заробітна плата за червень) була отримана наручно (позивачем була підписана відомість, яка знаходиться у відповідача), 36828грн 75коп. були перераховані на картку ОСОБА_1 , що підтверджується випискою з банку, а саме: 15 липня 2022 року заробітна плата у розмірі 5 200 грн 00 коп.; 06 серпня 2022 року заробітна плата у розмірі 7 680 грн 00 коп.; 16 серпня 2022 року заробітна плата у розмірі 5 200 грн 00 коп.; 05 вересня 2022 року заробітна плата у розмірі 7 680 грн 00 коп.; 21 вересня 2022 року заробітна плата у розмірі 5 000 грн 00 коп.; 07 жовтня 2022 року заробітна плата у розмірі 6 068 грн 00 коп.

У зв`язку із тим, що роботодавець не виплачував позивачу заробітну плату, утворилася заборгованість по ній за період з жовтня по листопад 2022 року в розмірі 20 628 грн 02 коп., що вплинуло на фінансове становище ОСОБА_1 , а тому вона змушена була звільнитися з підприємства та в подальшому шукати нову роботу.

26 листопада 2022 року позивач у справі ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади у ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» за власним бажанням.

У письмовій формі записи в трудову книжку не вносилися, проте дані про трудові відносини наявні в податкових та пенсійних відомостях.

У день звільнення позивач не працювала, однак 21 лютого 2023 року нею була направлена вимога про розрахунок.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач не відреагував на претензію, тому позивач звернулась до суду з даним позовом.

В обґрунтування наявності заборгованості за нарахованою, але невиплаченою заробітною платою, представник позивача наводить такий розрахунок: 63091 грн 77 коп. (загальна сума до виплати за період з 01 червня 2022 року по дату звільнення) 5635 грн 00 коп. (заробітна плата за червень 2022 року, яка була виплачена наручно, факт сплати зафіксований у зарплатній відомості та не заперечується позивачем) 36 828 грн 75 коп. (сума всіх платежів по заробітній платі, перерахованих з 01 липня 2022 року по дату звільнення) = 20 628 грн 02 коп.

Розмір компенсації занесвоєчасно виплаченузаробітну плату сторона позивача визначає у сумі 508 грн 75 коп. та наводить детальний розрахунок у Додатку 1 до позовної заяви.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації заневикористані дніщорічної відпустки представник позивача зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Детальний розрахунок даної компенсації наведено у Додатку 2 до позовної заяви.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник позивача вказує, що відповідно до довідки про доходи заробітна плата позивача за вересень 2022 року (22 робочих дні) склала 13750 грн 00 коп., а заробітна плата за жовтень 2022 року (21 робочий день) становила 13750 грн 00 коп.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 639 грн 53 коп.: 27500 грн 00 коп. (заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні) / 43 (число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відтак, сума середнього заробітку за період затримки (з дати пред`явлення претензії), а саме з 21 лютого 2023 року по 04 квітня 2023 року становить: 31 день х 639,53 грн/день = 19825 грн 43 коп.

В обґрунтуваннявимоги про відшкодування моральної шкоди представник позивачазазначає,щовнаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати їй заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, було порушено звичний для позивача уклад життя, що завдало їй моральних страждань, які виразилися у докладанні додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, а тому позивач зазнала втрат немайнового характеру, тобто їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює у суму 5 000 грн 00 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 29 березня 2023 року позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу часу для усунення недоліків /а.с. 32-34/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від24квітня 2023року відкритопровадження усправі;вирішено проводитиїї розглядв порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення (виклику)сторін 25травня 2023року;запропоновано відповідачупротягом п`ятнадцятиднів іздня врученняданої ухвалиподати відзивна позовнузаяву; встановлено позивачу триденний термін з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив, авідповідачу триденний термінз дняотримання відповідіна відзивдля поданнязаперечень щодонаведених позивачему відповідіна відзивпояснень,міркувань тааргументів. Окрім того, було задоволено клопотання представника позивача та витребувано уТОВ «ДОБРИЙКОШИК» наступнідокументи:наказ проприйняття нароботу ОСОБА_1 ;наказ прозвільнення зроботи ОСОБА_1 ;письмовий розрахунокнарахованої сумипри звільненні ОСОБА_1 . Узадоволенні клопотанняпредставника позивачапро проведеннясудових засіданьу режимівідеоконференції відмовлено /а.с. 62-65/.

Одночасно сторонамбуло роз`яснено,що відповіднодо частинип`ятої статті279Цивільного процесуальногокодексу України(далі ЦПКУкраїни)за клопотаннямоднієї ізсторін абоз власноїініціативи судурозгляд справипроводиться всудовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

23 травня 2023 року запитувана інформація надійшла на адресу суду /а.с. 71-74/.

Окрім того, того ж дня, 23 травня 2023 року, у межах строку, встановленого судом, представником відповідача адвокатом Манзар Т.В., в інтересах відповідача ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК», подано до канцелярії суду відзив напозовну заяву /а.с. 75-81/, разом з доказами направлення його копії позивачу, у якому вона заявлені позовні вимоги визнала частково та зазначила, що із ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 20628 грн 13 коп. та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 4229 грн 63 коп., а всього 24 857 грн 76 коп. У решті позовних вимог просила відмовити.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача вказала, що позивач невірно здійснила розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Так, відповідно до наказу про виплату компенсації № 5/а-к від 31.01.2023 виплата компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну відпустку терміном 12 календарних днів за робочий період з 01.06.2022 по 26.11.2022 року складає 4 229 грн. 63 коп., і саме ця сума визнається відповідачем.

Окрім того, представник відповідача стверджує, що позивач невірно розраховує компенсацію за затримку виплати заробітної плати працівнику, адже визначає її із суми заробітної плати у жовтні листопаді 2022 року із суми 13 750 грн 00 коп., без вирахування ПДФО 18 % та воєнного збору 1,5 % , хоча невиплачена заробітна плата позивача у жовтні 2022 року складала 11 068 грн 75 коп., а у листопаді 2022 року 9 559 грн 38 коп.

Також, представник відповідача повністю заперечує проти стягнення із відповідача на користь позивача компенсації за затримку виплати заробітної плати працівнику у розмірі 508 грн 75 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 19 825 грн. 43 коп. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн 00 коп., оскільки заборгованість по заробітній платі виникла за обставин непереборної сили віялового відключення електроенергії, що призвело до зупинки виробництва.

Так, основним видом економічної діяльності ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» є 10.71 виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання. Обладнання, яке задіяне для випікання хліба, а саме модульна подова піч EF 3050Е, автоматичний спіральний тістоміс та холодильники для зберігання продукції, залежать від постійного споживання електроенергії.

Згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

Внаслідок російських атак на українську енергетичну інфраструктуру по всій Україні (в тому числі і в Черкаській області) були тимчасові обмеження постачання електроенергії і по всій Україні бути застосовані заходи обмеження споживання з 07 години 00 хвилин ранку до 22 години 00 хвилин вечора. Відключення були почергові, тривалість черги визначалася обленерго, але не більше 4 (чотирьох) годин.

Згідно з листом ПАТ «Черкасиобленерго» за № 1052 від 12 травня 2023 року, електропостачання ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» за адресою: вул. Коцюбинського, буд. 6, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область, здійснюється ПЛ-10 кВ від ТП-156 Л-79 «Діброва» за договором № 1290.

У період з жовтня 2022 року по лютий 2023 року за адресою: вул. Коцюбинського, буд. 6, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область, були планові відключення електроенергії: 04 жовтня 2022 року 10.24-15.54 планові роботи, розчистка повітряної лінії; 25 жовтня 2022 року 9.29-10.38 планові роботи, розчистка повітряної лінії.

Юридичний споживач ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» перебував в ІІ черзі графіка погодинного відключення (ГПВ) електроенергії з жовтня по грудень 2022 та з січня по лютий 2023 року, який діяв в електромережах ВСП «Черкаські енергетичні мережі», а саме: жовтень 2022: 649 хв = 10,8 год; листопад 2022: 12 173 хв = 202,8 год; грудень 2022: 15 480 хв = 258 год; січень 2023 року: 14 445 хв = 240,7 год; лютий 2023 року: 480 хв = 8 год.

Таким чином, представник відповідача стверджує, що саме з жовтня 2022 року по лютий 2023 року, у зв`язку з постійними відключеннями електроенергії, які відбувалися не з вини відповідача, виробництво якого залежить від наявності електроенергії, відбувся робочий простой (ст. 113 КЗпП України). При цьому, робота позивача, яка являється пекарем, теж на пряму залежить від роботи електричних печей.

Підприємство повідомило працівників на трудових зборах про затримку виплати заробітної плати не з його вини, адже у зв`язку з відключенням світла реалізації хлібобулочних виробів не проводилося і пекарня не отримувала дохід, що підтверджується протоколом зборів керівництва та пекарів від 31 жовтня 2022 року.

Позивач погодилася з даними форс мажорними обставинами і працювала, про що свідчить виконання нею своїх трудових обов`язків без отримання заробітної плати у період з жовтня 2022 року по 26 листопада 2022 року, хоча могла і відразу звільнитися за таких обставин, а тому вини відповідача у даній ситуації немає.

Факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, натомість позивач не працювала у пекарні у періоди відключення електроенергії, адже для робочого нагріву модульної подової печі EF 3050Е потрібно 30 хв часу, а для підготовки та випікання хлібобулочних виробів - в середньому 1 год 30 хв.

Представник відповідача вважає, що оскільки вина роботодавця є обов`язковою умовою для застосування положень статті 117 КЗпП України, то у даному випадку відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку із виплати середнього заробітку за час розрахунку при звільненні.

Окрім того, представник відповідача наголошує, що позивач у позові чітко не зазначила, у чому ж полягають її моральні страждання, адже вона під час відключення електроенергії в пекарні не виконувала свої трудові обов`язки, однак заробітна плата за нею збереглася в повному обсязі.

25 травня 2023 року, з метою не порушення права позивача на подачу відповіді на відзив, проведення розгляду справи було відкладено до 21 червня 2023 року.

29 травня 2023 року, у межах строку, встановленого судом, у підсистемі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив /а.с. 120-129/, до якої долучено докази направлення її копії представнику відповідача, у якій вона не погодилася із доводами представника відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву, виходячи з підстав, вказаних у позові, на задоволенні заявлених позовних вимог наполягала.

Додатково зазначила, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів того, що порушення по невиплаті усіх необхідних сум заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 сталися внаслідок настання обставин непереборної сили. Такі доводи, на думку представника позивача, мали б бути підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України та, в даному випадку, були б підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань по своєчасній виплаті заробітної плати.

Окрім того, представник позивача вказала, що позивач заперечує проти протоколу зборів керівництва та пекарів від 31.10.2022, долученого до справи відповідачем, оскільки, на її переконання, він є штучно створеним внаслідок звернення ОСОБА_1 до суду за захистом свого порушеного права і не містить основного реквізиту, який би свідчив про присутність працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) на даних зборах та прийняття рішення, про яке вказує відповідач, а саме особистих підписів працівників.

Також представник позивача вважає приєднані до відзиву акти від 30.11.2022, від 31.10.2022, від 30.12.2022 та від 31.01.2023 суперечливими, оскільки, з одного боку, відповідач констатує, що пекарня працювала не на повну потужність (але зазначає, що працювала), а потім вказує про те, що реалізації хлібобулочних виробів не проводилося і пекарня не отримувала дохід (тобто фактично не працювала). При цьому, на підтвердження своїх доводів про погіршення фінансового становища пекарні, окрім письмових тверджень, жодних належних доказів не надає.

Подаючи до суду графік погодинних відключень електроенергії на 2022-2023 роки, на думку представника позивача, відповідач сам підтвердив, що відключення мало місце лише 8 годин на добу (з урахуванням нічного часу, неробочого), а тому вона вважає безпідставними твердження відповідача про «простій» на підприємстві та відсутність виконання своїх обов`язків працівником, оскільки в роботу пекаря входило не тільки випікання продукції в печі, а й прибирання цеху, операції з підготовки борошна до виробництва, змішування необхідної кількості інгредієнтів для замішування тіста, розкладання заготовок з тіста на листи, їх зважування, нарізання вручну та інше.

З урахуванням наведеного, представник позивача стверджує, що відповідач не довів той факт, що порушення сталося внаслідок непереборної сили, а тому він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Що ж до стягнення моральної шкоди, то представник позивача зазначає, що позивач не отримувала заробітну плату і саме через затримку по її виплаті змушена була звільнитися. У зв`язку із значною затримкою виплати заробітної плати вона відчувала моральні страждання, втратила нормальні життєві зв`язки, була змушена економити на продуктах харчування, одязі. Завдана моральна шкода позивачу обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення її законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням прав позивача, втратою нею у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед співпрацівників, знайомих, друзів та родичів. Порушення конституційного права на оплату праці спричинило душевні страждання позивачу у зв`язку з втратою засобів до існування та сприяло відчуттю майнової невизначеності.

05 червня 2023 року представником відповідача адвокатом Манзар Т.В. подано до канцелярії суду заперечення, разом з доказами направлення його копії позивачу, у якому представник відповідача не погодилася з міркуваннями представника позивача, викладеними у відповіді на відзив, виходячи з підстав, аналогічних тим, що наведені нею у відзиві на позовну заяву /а.с. 132-136/.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що згідно з наказом (розпорядженням) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» Дениса Гусейнова № 3-п від 31 травня 2022 року ОСОБА_7 прийнято на роботу на посаду пекаря-технолога з 01 червня 2022 року з окладом 16000 грн 00 коп. /а.с. 72,85/.

У подальшому ОСОБА_7 змінено прізвище на « ОСОБА_8 ».

Наказом (розпорядженням) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» Дениса Гусейнова № 2 про припинення трудового договору (контракту) від 26 листопада 2022 року звільнено ОСОБА_1 з посади пекаря з 26 листопада 2022 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України /а.с. 14,73,87/.

З даних витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), сформованого щодо ОСОБА_1 , вбачається, що він містить відомості про суми заробітної плати позивача, з якої сплачувався єдиний соціальний внесок, а також про її страховий стаж. Зокрема, встановлено, що страхові внески до Пенсійного фонду України сплачувались ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК». У період з червня 2022 року до листопада 2022 року у графах щодо суми заробітку для зарахування пенсії та позначках про сплату страхових внесків зазначаються такі суми: за червень 2022 року 7000 грн 00 коп., за липень 2022 року 16000 грн 00 коп., за серпень 2022 року 16000 грн 00 коп., за вересень 2022 року 13750 грн 00 коп., за жовтень 2022 року 13750 грн 00 коп., за листопад 2022 року 11875 грн 00 коп. /а.с. 24-25/.

Відповідно до довідки про доходи, виданої ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» позивачу у справі ОСОБА_1 , загальна сума нарахованої їй заробітної плати за період з червня 2022 року до листопада 2022 року включно становить 78375 грн 00 коп. /а.с. 15/.

Крім того, стороною позивача надано суду виписку про рух коштів за рахунком№ НОМЕР_1 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 15 липня2022року до07жовтня 2022року,з якоївбачається,що ОСОБА_1 виплачувалася заробітнаплата ТОВ«ДОБРИЙ КОШИК»у такихсумах тау такістроки: 15.07.2022 5200грн 00коп.,06.08.2022 7680грн 00коп.,16.08.2022 5200грн 00коп.,05.09.2022 7680грн 00коп.,21.09.2022 5000грн 00коп.,07.10.2022 6068грн 75коп. /а.с. 26/.

Дані відомості узгоджуються із наданими відповідачем копіями платіжних інструкцій № 162 від 21 вересня 2022 року та № 203 від 07 жовтня 2022 року /а.с. 102,103/.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначила, що заробітна плата за червень 2022 року їй виплачена наручно, що зафіксовано у зарплатній відомості, яка знаходиться у відповідача.

Відповідно до наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» Дениса Гусейнова № 5/а-к від 31 січня 2023 року про виплату компенсації, ОСОБА_1 підлягає до виплати грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку терміном на 12 календарних днів за робочий період з 01 червня 2022 року по 26 листопада 2022 року /а.с. 86/.

21 лютого 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, скерувала на адресу ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» претензію про надання письмового розрахунку нарахованої суми, належної їй при звільненні (з урахуванням заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, тощо) та вимагала здійснити розрахунок, шляхом перерахування протягом трьох календарних днів грошових коштів на її банківський рахунок /а.с. 21-22, 23/.

З даних офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що вказане поштове відправлення отримано відповідачем 02 березня 2023 року.

Згідно з довідкою про заборгованість по заробітній платі ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» перед ОСОБА_1 , вона становить 24857 грн 76 коп., з урахуванням компенсації за невикористану відпустку у сумі 4229 грн 63 коп., однак без врахування ПДО та військового збору /а.с. 74, 101/.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: «Про оплату праці».

Частинами 1, 2 статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Крім того, частиною першою статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що у зв`язку із тим, що роботодавець не виплачував позивачу заробітну плату, утворилася заборгованість по ній за період з жовтня по листопад 2022 року в розмірі 20 628 грн 02 коп.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати, суд керується наступним:

Як вбачається із копії довідки про заборгованість по заробітній платі ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» перед ОСОБА_1 , сума нарахованої (без врахування ПДО та військового збору), але невиплаченої останній заробітної плати, складає 11068 грн 75 коп. за жовтень 2022 року та 9559 грн 38 коп. за листопад 2022 року, а всього 20628 грн 13 коп. /а.с. 74,101/.

Слід звернути увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20.

Відповідно до копії довідки про доходи, виданої ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» позивачу у справі ОСОБА_1 /а.с. 15/, сума нарахованої їй заробітної плати (з урахуванням податків і зборів) складає 13750 грн 00 коп. за жовтень 2022 року та 11875 грн 00 коп. за листопад 2022 року, а всього 25625 грн 00 коп., що без урахування податків і зборів становить: 25625 грн 00 коп. 4612 грн 50 коп. 384 грн 38 коп. = 20628 грн 13 коп., тобто суму заборгованості, визнану відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що сторони, визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем із заробітної плати, помилково вираховували із неї податок з фізичних осіб та військовий збір, однак вважає, що у даному випадку визначення судом до стягнення з роботодавця на користь працівника заборгованості по заробітній платі без віднімання сум податків та зборів не може вважатися виходом за межі позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 25 625 грн 00 коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).

Визначаючи суму компенсації позивачу за невикористану відпустку, суд виходить з наступного:

Згідно із статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Середньоденна заробітнаплата позивача для визначення розміру компенсації за невикористану відпустку складає: 78 375 грн 00 коп. (сумарний заробіток за фактично відпрацьований період) / 179 днів = 437грн 85коп.

Сума компенсації позивачуза невикористанувідпустку становить: 437 грн 85 коп. х 12 днів = 5 254 грн 20 коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів), що без урахування податків і зборів становить: 5 254 грн 20 коп. 945 грн 76 коп. 78 грн 81 коп. = 4229 грн 63 коп., тобто суму компенсації, визнану відповідачем.

При цьому, розрахунок, здійснений представником позивача /а.с. 13/, суд визнає математично невірним.

Також, суд констатує, що сторони, визначаючи розмір компенсації позивачу за невикористану відпустку, помилково вираховували із неї податок з фізичних осіб та військовий збір, однак вважає, що у даному випадку визначення судом до стягнення з роботодавця на користь працівника компенсації за невикористану відпустку без віднімання сум податків та зборів не може вважатися виходом за межі позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за 12 днів невикористаної відпустки у сумі 5 254 грн 20 коп. (з урахуванням обов`язкових платежів і зборів).

Окрім цього, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за затримку заробітної плати у розмірі 508 грн 75 коп.

Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 та 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

За змістом статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсаціїобчислюється шляхоммноження суминарахованого,але невиплаченогогромадянину доходуза відповідниймісяць (післяутримання податківі обов`язковихплатежів)на індексінфляції вперіод невиплатидоходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 4,5 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» унормовано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, ОСОБА_1 має право на одержання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків їх виплати.

Зі змісту Розрахунку компенсації за несвоєчасно виплачену зарплату ОСОБА_1 /а.с. 12/ слідує, що стороною позивача відповідні суми розраховуються станом на січень 2023 року.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із копії довідки про заборгованість по заробітній платі ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» перед ОСОБА_1 , сума нарахованої (без врахування ПДО та військового збору), але невиплаченої останній заробітної плати, складає 11068 грн 75 коп. за жовтень 2022 року та 9559 грн 38 коп. за листопад 2022 року /а.с. 74,101/.

Відтак, сума компенсаціїза затримкувиплати заробітноїплати зажовтень 2022року обчислюється судом наступним чином:

11068 грн 75 коп. х 2,2 % = 243 грн 51 коп., де:

11068 грн 75 коп. - нарахований, але невиплачений грошовий дохід після утримання податків і обов`язкових платежів за жовтень 2022 року;

2,2 % - приріст індексу споживчих цін: 1,007 х 1,007 х 1,008 = 1,022161 ? 2,2 %.

Сума компенсації за затримку виплати заробітної плати за листопад 2022 року становить:

9559 грн 38 коп. х 1,5 % = 143 грн 39 коп., де:

9559 грн 38 коп. - нарахований, але невиплачений грошовий дохід після утримання податків і обов`язкових платежів за листопад 2022 року;

1,5 % - приріст індексу споживчих цін: 1,007 х 1,008 = 1,015056 ? 1,5 %

Отже, загальна сума компенсації за затримку виплати заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 386 грн 90 коп.

Таким чином, розрахунок, здійснений представником позивача /а.с. 12/, суд визнає математично невірним.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення із відповідача на користь позивача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника, а у разі, якщо працівник у день звільнення не працював, - зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Так, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Такий правовий висновок наведений Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 523/18850/14-ц.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц (провадження № 61-14433св18).

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку з виплати ОСОБА_1 заробітної плати та сум, належних їй при звільненні, суду слід встановити: чи мала місце така затримка; у разі наявності затримки встановити період затримки, який необхідно рахувати від дати звільнення по день фактичної виплати заборгованості із заробітної плати або по день винесення рішення суду, але не більш як за шість місяців; та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Зі змісту позовної заяви в оновленій редакції /а.с. 50-57/ вбачається, що у день звільнення позивач не працювала, однак 21 лютого 2023 року нею була направлена вимога про розрахунок, а тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 лютого 2023 року по 04 квітня 2023 року в розмірі 19 825 грн 43 коп. /а.с. 55/.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як уже наголошувалося, згідно з положеннями статті 117 КЗпП України якщо працівник у день звільнення не працював, усі належні йому при звільненні суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про розрахунок.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18) зроблено висновок, що «звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган)».

Тобто, з вищезазначеного вбачається, що часом затримки розрахунку вважається період з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача до фактичної виплати заробітної плати, але не більш як за шість місяців.

Судом установлено, що вимогу позивача у справі ОСОБА_1 про розрахунок отримано відповідачем 02 березня 2023 року, а тому не пізніше 03 березня 2023 року їй мали бути виплачені усі належні при звільненні суми.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється судом виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення.

Як уже зазначалося, позивача було звільнено 26 листопада 2022 року, тому для розрахунку середнього місячного заробітку береться за основу сума заробітної плати, що була нарахована позивачу за вересень та жовтень 2022 року, відповідно.

Загальна кількість робочих днів за вересень 2022 року становила 22 дні, а за жовтень 2022 року 21 день.

Відтак, сума робочих днів за вересень 2022 року та жовтень 2022 року складає 22 + 21 = 43 дні.

Як вбачається із копії довідки про доходи, виданої ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» позивачу у справі ОСОБА_1 /а.с. 15/, заробітна плата позивача за два останні місяці роботи, що передували звільненню, становила 13750грн 00коп.у вересні 2022року та 13750грн 00коп.у жовтні 2022 року.

Таким чином, заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана відповідна виплата, що враховується судом для визначення середньоденного заробітку, у сумі складає (13750 грн 00 коп. + 13750 грн 00 коп.) = 27 500 грн 00 коп.

Відтак,середньоденний заробітокза часзатримки розрахункустановить 27500грн 00коп. / 43 дні = 639 грн 53 коп.

Час затримки розрахунку за період з 04 березня 2023 року по 04 квітня 2023 року складає 22 робочих дні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 639 грн 53 коп. * 22 робочих дні = 14069 грн 66 коп.

З огляду на вищевикладене, розрахунки, надані стороною позивача, суд визнає математично невірними.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні хоч і обмежена в часі, проте не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

При цьому суд зважає на те, позивач пропрацювала близько 6 місяців у ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК», була звільнена за власним бажанням, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 25 625 грн 00 коп. (з урахуванням податків і зборів), претензію щодо здійснення розрахунку скерувала відповідачу засобами поштового зв`язку 21 лютого 2023 року. Також позивачем не вказано, яких майнових втрат, пов`язаних із затримкою розрахунку, вона зазнала.

Отже, вбачається очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним дані позовні вимоги задовольнити частково та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 середній заробітокза часзатримки розрахункупри звільненніу розмірі 5000 грн 00 коп.

Доводи представника відповідача ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» з приводу того, що товариство звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, адже це порушення допущено саме внаслідок військової агресії росії проти України, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2021.02.0-7 від 28 лютого 2022 року є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), не заслуговують на увагу, так як роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. Крім того, вимоги закону не змінювалися, чинне законодавство зобов`язує роботодавця своєчасно виплачувати працівнику заробітну плату.

Представником відповідача в якості доказів поважності підстав для невиплати заробітної плати позивачеві надано:

- копії актів від 31 жовтня 2022 року, 30 листопада 2022 року, 30 грудня 2022 року та 31 січня 2023 року, що складені і підписані директором ОСОБА_9 , бухгалтером ОСОБА_10 та пекарем ОСОБА_11 , у яких зазначено, що у жовтні 2022 року - січні 2023 року пекарня працювала не на повну потужність, а саме з перебійною силою, у зв`язку з погодинним відключенням електроенергії згідно графіків, затверджених ПАТ «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО». Обладнання, яке задіяне для випікання хліба, а саме модульна подова піч ЕF 3050Е, автоматичний спіральний тістоміс та холодильники для зберігання продукції залежать від постійного споживання електроенергії. Для робочого нагріву модульної подової печі ЕF 3050Е, потрібно 30 хвилин часу. Для підготовки та випікання хлібобулочних виробів необхідна у середньому 01 година 30 хвилин. Таким чином, реалізації хлібобулочних виробів не проводилося і пекарня не отримувала дохід, що призвело до заборгованості заробітної плати працівникам /а.с. 88,89,90,91/;

- копії актів пломбування вузла обліку № 0000/0-141122 від 14 листопада 2022 року та № б/н від 05 грудня 2022 року, а також копії актів технічної перевірки засобів обліку № 0000/0-141122 від 14 листопада 2022 року та № б/н від 05 грудня 2022 року /а.с. 92,93,94,95/;

- копію листа директора Відокремленого структурного підрозділу «Черкаські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» Юрія Батуріна № 1052 від 12 травня 2023 року, з якого вбачається, що електропостачання ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» здійснюється ПЛ - 10 кВ від ТП-156 Л - 79 «Діброва» за договором № 1290 за адресою: вул. Коцюбинського, буд. 6, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область. Інформація по відключеннях електроенергії у період з жовтня 2022 по лютий 2023 року за адресою: вул. Коцюбинського, буд. 6, с. Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область: 04.10.2022 - 10.24.-15.54. - планові роботи, розчистка повітряної лінії; 25.10.2022 - 9.29-10.38 - планові роботи, розчистка повітряної лінії. Юридичний споживач ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» перебував у II черзі графіка погодинного відключення (ГПВ) електроенергії з жовтня по грудень 2022 року та з січня по лютий 2023 року, який діяв в електромережах ВСП «Черкаські енергетичні мережі», а саме: жовтень 2022 року: 649 хв = 10,8 год, листопад 2022 року: 12 173 хв = 202,8 год /а.с. 96/;

- копію графіка погодинних відключень (ГПВ) електроенергії на 2022-2023 роки в електромережах ВСП «Черкаські енергетичні мережі», з якого встановлено, що у ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» відбувалось погодинне відімкнення електроенергії відповідно до 2 (другої) черги /а.с. 97-100/;

- копію інструкцію із застосування модульної подової печі /а.с. 105-106/;

- копію протоколу зборів керівництва та пекарів ТОВ «ДОБРИЙ КОШИК» від 31 жовтня 2022 року, на яких, зокрема, була присутня й ОСОБА_1 . З даного протоколу вбачається, що працівники погодились із пропозицією директора, який довів до відому працівників, що в період воєнного стану, у зв`язку із пошкодженням енергогенеруючих підприємств, запроваджені з листопада графіки відключень електроенергії і це стосується їхнього виробництва. Крім того, трапляються аварійні ситуації в мережі енергопостачання, які неможливо передбачити. Враховуючи, що все обладнання пекарні знаходиться на електроенергії, не можливо забезпечити безперебійну сталу роботу та скласти графіки виходу на роботу для найманих працівників. Пекарня не працює на повну потужність, у зв`язку з непостійним постачанням електроенергії неможливо дотримуватись технологій випікання хлібобулочних виробів. Відповідно, доходи, на які розраховували, не були отримані для забезпечення в повному обсязі необхідних витрат, у тому числі і виплати в повному обсязі заробітної плати. Через це виникла заборгованість із заробітної плати. Директором запропоновано зберегти в повному обсязі заробітну плату працівникам без оформлення простою, оскільки під час простою виплачується 2/3 посадового окладу. При поновлені роботи пекарні на повну потужність очікується отримання доходів, що дасть можливість виплатити заборгованість по заробітній платі працівникам. Конкретного періоду стабільної роботи пекарні неможливо визначити, оскільки війна продовжується /а.с. 104/.

Дані докази суд бере до уваги, проте констатує, що зазначені обставини жодним чином не свідчать про неможливість виконання роботодавцем зобов`язання із виплати заробітної плати, а лише підтверджують наявність періодичних відключень електроенергії на підприємстві. Між тим, в аналогічних умовах діяли всі підприємства в Україні (крім об`єктів критичної інфраструктури). Відповідачем не надано жодних доказів неможливості виконання саме цього зобов`язання, як то відсутність грошових коштів на його рахунках та неможливість їх залучення чи то неможливість використання наявних грошових коштів.

З урахуванням наведеного, підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці суд не вбачає.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування роботодавцем завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди у даній справі необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Наявність кожної із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди.

Протиправність дій відповідача полягала в тому, що з позивачем не було проведено належного розрахунку у день її звільнення, а також допущено виникнення заборгованості із виплати заробітної плати.

За таких обставин, відповідальність за шкоду, завдану позивачу, покладено саме на роботодавця.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) судам роз`яснено, що згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Внаслідок невиплати ОСОБА_1 у день звільнення всіх сум, що належали останній від підприємства, а також у зв`язку з допущенням виникнення заборгованості із виплати заробітної плати порушені конституційні та трудові права позивача.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

Норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників.

Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що порушення відповідачем законних прав позивача, призвело до моральних страждань позивача, втрати нею нормальних життєвих зв`язків та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

При цьому, враховуючи тривалість такого порушення, принципи співмірності, розумності та справедливості, суд вважає, що розмір моральноїшкоди всумі 1000грн 00коп. є достатньою сатисфакцією для відновлення порушених життєвих зв`язків позивача, а тому дійшов висновку про задоволення вказаної позовної вимоги частково.

У задоволенні решти позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1073 грн 60 коп. за вимогами про стягнення середнього заробітку та про відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з частковим задоволенням позову у цій частині (на 24,17 %), з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 259 грн 49 коп. (1 073,60 х 24,17 %).

Окрім того, зважаючи на те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та компенсації за затримку виплати заробітної плати мали бути оплачені позивачем судовим збором у мінімальному розмірі в сумі 1073 грн 60 коп., з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у зазначеному розмірі.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З урахуванням того, що станом на час розгляду справи докази понесених судових витрат на правову допомогу як позивачем, так і відповідачем до суду не надані, суд не вирішує питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

ПозовОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 25625 (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, утримавши із вказаної суми всі обов`язкові платежі та збори.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 5 254 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні 20 копійок, утримавши із вказаної суми всі обов`язкові платежі та збори.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати заробітної плати у розмірі 386 (триста вісімдесят шість) гривень 90 копійок, утримавши із вказаної суми всі обов`язкові платежі та збори.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 березня 2023 року до 04 квітня 2023 року включно в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, утримавши із вказаної суми всі обов`язкові платежі та збори.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Допустити рішення суду до негайного виконання в межах стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 259 (двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 49 копійок.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРИЙ КОШИК» на користь держави судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач:Товариство зобмеженою відповідальністю«ДОБРИЙ КОШИК»,місцезнаходження:вул.Коцюбинського,буд.6,с.Руська Поляна,Черкаський район,Черкаська область; код ЄДРПОУ: 44470121.

Суддя: Т. А. Миколаєнко