Рішення

від 26.06.2023 по справі 400/1398/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 р. № 400/1398/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області, вул. Грушевського, 3, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55213, про:визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області оформлену листом №547/4.2.4 від 02.02.2023р. щодо відмови встановленні позивачу статусу "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видачі посвідчення "особи з інвалідністю внаслідок війни";

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус "особи з інвалідністю внаслідок війни" та видачі посвідчення "особи з інвалідністю внаслідок війни".

Ухвалою від 27.02.2023р. суд відкрив провадження за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст.262 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від наслідків Чорнобильської катастрофи. До того ж, позивач вважає, що на підставі ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він належить і до числа інвалідів війни, а відповідач безпідставно відмовив у наданні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки ним були надані відповідачу всі необхідні докази на підтвердження вказаного статусу. Позивач вказав в позові, що відповідач протягом декількох років протиправно відмовляє в наданнні йому відповідного статусу з підстав, що не відпоідають чинному законодавству.

Відповідач станом на час розгляду справи відзиву на позов не надав.

Частиною 6 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 31.07.2019р.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №528375 від 20.02.20193 позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково, через захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

27.12.2022р. позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом від 02.02.2023р. відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отже, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є:

1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно ч.1 ст.18 Закону № 3551-ХІІ ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (далі Положення №302).

Відповідно до пункту 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно абзаців 1, 3 пункту 3 Положення №302 відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

З аналізу викладених норм слідує, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавцем запропоновано віднести вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Як вбачається з матеріалів справи факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку з захворюванням, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується відповідними доказами. Тобто, вказані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка приймала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, окрім як факту набуття особою інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, що така особа повинна була брати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Дана обставина пов`язана з тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування Цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпоряджень керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

При цьому, суд зазначає, що частину 2 статті 7 Закону №3551-XII було доповнено пунктом 9 згідно із Законом №1770-IV від 15.06.2004.

Отже, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з захворюванням, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, позивач не надав як відповідачу так і суду.

До того ж, суд зазначає, що вищевказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі п.9 ч.2 ст.7 Закону № 3551-ХІІ) поширювався б на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що не відповідає меті Закону №3551-ХІІ та Закону №1770-IV.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.10.2019 у справі №278/1320/17, від 07.10.2019 у справі №676/1505/17, від 03.10.2019 у справі №753/7304/17, від 07.08.2019 у справі №826/11163/18, від 15.05.2019 у справі №816/851/18 та від 10.07.2019 у справі №360/2690/17, від 20.02.2019 у справі № 817/237/18, від 30.11.2018 у справі № 756/3226/16-а, від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не вирішено питання встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни або ж відмову в цьому, яке мало б бути оформлено відповідним рішенням, суд зазначає.

З аналізу положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, відповідач не наділений повноваженнями встановлювати статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Такий статус встановлюється в силу, зазначених вище норм статей 4 та 7 Закону №3551-XII. Відповідач же наділений повноваженнями лише видавати посвідчення щодо наявності зазначеного статусу у особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, позивачем не доведено протиправність відмови відповідача у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (вул. Грушевського, 3, м.Первомайськ, Миколаївська область, 55213, код ЄДРПОУ 03194559) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов