Рішення

від 23.06.2023 по справі 500/1088/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1088/23

23 червня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд скасувати податкове рішення - повідомлення від №2123218-2408-1907 від 19.12.2022 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, яким зобов`язано позивача сплатити податок у розмірі 1868,00 грн за 2021 звітний рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправними, оскільки ним позивачу нараховано податок на будівлю, яка є будівлями сільськогосподарського призначення у розумінні підпункту «ж» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Вказав, що позивач є сільськогосподарським виробником, оскільки займається веденням фермерського господарства та вирощуванням зернових культур, а належна йому на праві власності будівля зерноскладу використовується для ведення фермерського господарства «Торра» співзасновником якого він є, для зберігання зерна. Просив скасувати винесене податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 07.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

24.04.2023, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління ДПС у Тернопільській області з доказами його надіслання позивачу зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних, мотивуючи свою позицію тим, що позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 747,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «ТОРА» (код ЄДРПОУ: 21147291), основний вид діяльності якого за КВЕД _01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», дата державної реєстрації 26.02.1993.

Відповідач вказує, що згідно даних АІС «Податковий блок» будівля зерноскладу за адресою: АДРЕСА_1 , визначена як об`єкт, що використовується у господарській діяльності ФГ «ТОРА», однак «на праві користування», що підтверджується Повідомленням від 16.09.2022 форми 20-ОПП «Відомості про об`єкти оподаткування». Відповідач вказує, що позивач скористався правом на оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Позивачем до скарги у ДПС України подавався Договір про безоплатне користування приміщенням, укладений між позивачем та ФГ «ТОРА», за умовами якого власник передає, а користувач приймає у строкове безоплатне користування нерухоме майно - будівлю зерноскладу, загальною площею 747,2 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Відтак, на переконання відповідача, будівля зерноскладу не може вважатися такою, що відповідає умовам, визначеним підпунктом «ж» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, які дають підстави для пільгового оподаткування (звільнення від такого) податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової нерухомості позивача за адресою АДРЕСА_1 , а саме: в частині що майно повинно «не здаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку» (арк. справи 42-48).

Інших заяв, в тому числі по суті спору, від учасників справи на адресу суду не надходило.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Позивач ОСОБА_1 , є засновником Фермерського господарства «ТОРА» (ЄДРПОУ 21147291), основний вид діяльності за КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», дата державної реєстрації 26.02.1993.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6112978052020 від 15.06.2022, земельна ділянка площею 0,7000 га за кадастровим номером 6122610100:01:001:1972 є державною власністю з цільовим призначенням « 01.02 Для ведення фермерського господарства» з категорією землі «землі сільськогосподарського призначення» (арк. справи 22-24).

З матеріалів справи слідує, що фермерському господарства «Тора» засновником та керівником, якого є позивач (рішення Тернопільської обласної ради №126 від 29.02.2000, арк. справи 15) на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,70 га (кадастровий номер 6122610100:01:001:1972) цільове призначення за рішенням Тернопільської обласної ради №126 від 29.02.2000 «для будівництва господарського двору».

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20.07.2021 у справі №599/1310/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.11.2021) за позовом позивача до фермерського господарства «Тора», - визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю зерноскладу: літ. А площею 747,2 кв.м., яка розташована земельній ділянці площею 0,7000 га (кадастровий номер 6122610100:01:001:1972), за адресою АДРЕСА_1 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98415020).

Відповідно, позивач є власником об`єкту нежитлової нерухомості будівлі зерноскладу загальною площею 747,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, (підстава набуття права власності на будівлю нерухомості - рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20.07.2021 у справі №599/1310/21), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №289843776 від 13.12.2021 (арк. справи 25).

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, керуючись нормами статті 266 Податкового кодексу України, проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік та сформовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2022 №2123218-2408-1907, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік у сумі 1868,00грн, яке вручено 22.12.2022 (арк. справи 7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачено статтею 266 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (підпункт 266.3.1, підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до Податкового кодексу України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

З аналізу наведених вище норм підпункту 266.2.2 «ж» пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України слідує, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 160/9061/20, від 27 січня 2022 року у справі № 820/4188/17, від 11 квітня 2023 року у справах №380/2434/20 та №380/18104/21, а також від 09 травня 2023 року у справі №380/10802/23.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що об`єкт нерухомості, а саме: будівля зерноскладу літ. А площею 747,2 кв.м., яка розташована земельній ділянці площею 0,7000 га (кадастровий номер 6122610100:01:001:1972), за адресою АДРЕСА_1 , - згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20.07.2021 у справі №599/1310/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.11.2021) належить позивачу на праві власності з 2021 року та є будівлею призначеною для використання у сільськогосподарській діяльності.

Суд вважає, що в межах даної судової справи спірним є питання щодо тлумачення норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а саме: чи встановлює ця норма обов`язок сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати такі будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, чи достатньо того, що вони відповідають критерію здатності такого об`єкта слугувати цілям сільськогосподарського товарного виробництва.

При цьому, відповідач вказує про те, що позивач (згідно Договору про безоплатне користування приміщенням, укладеного між позивачем та ФГ «ТОРА») передав фермерському господарству у строкове безоплатне користування нерухоме майно - будівлю зерноскладу, загальною площею 747,2 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а тому будівля зерноскладу не може вважатися такою, що відповідає умовам, визначеним підпунктом «ж» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, які дають підстави для пільгового оподаткування (звільнення від такого) податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо нежитлової нерухомості позивача за адресою АДРЕСА_1 , а саме: в частині що майно повинно «не здаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку».

Оцінюючи такі доводи суб`єкта владних повноважень в контексті даного спору, суд враховує таке.

На підставі підпункту «г» пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Податкового кодексу України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Виходячи з буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небудь», «відповідати меті», - можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні експлуатуватися саме у сільськогосподарській діяльності - текст цієї норми не містить.

Коди продукції сільського господарства та пов`язані ними послуги визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Крім того, згідно пункту 2.26 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» визначено, що виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, які здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю».

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016:2010, мають у володінні, користуванні або розпорядження землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських тварин, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора ДК 018-2000, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України».

На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об`єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як і Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, законодавець не встановив обов`язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Наведене правозастосування викладено Верховним Судом, зокрема в постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22.

Як свідчать матеріали справи позивач є сільськогосподарським товаровиробником, основними видам його діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а нежитлова будівля зернового складу, яка належать позивачу на праві власності, збудована ним у 2021 році та за вимогами ДК 018-2000 віднесена до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, що сторонами не спростовується.

Враховуючи, що в документах, які підтверджують право власності позивача на об`єкти нерухомості, відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000, суд виходить з оцінки функціонального призначення об`єктів нерухомості, зокрема, що будівля зерноскладу, загальною площею 747,2 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 збудована позивачем та використовується ним для зберігання сільськогосподарської продукції.

Разом з тим, покликання податкового органу на недотримання позивачем умови, визначеної підпунктом «ж» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, які дають підстави для пільгового оподаткування в частині що майно повинно «не здаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку», з підстав передачі позивачем такого майна згідно Договору про безоплатне користування приміщенням, укладеного між позивачем та ФГ «ТОРА») фермерському господарству у строкове безоплатне користування нерухоме майно, - суд оцінює критично, оскільки податковим звітним періодом за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є 2021 рік, а Договір про безоплатне користування приміщенням, укладеного між позивачем та ФГ «ТОРА» укладено 03.01.2022, з огляду на що, підстави для врахування умов такого договору для правовідносин 2021-го року на переконання суду немає.

Суд наголошує, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівля зерноскладу нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля зерноскладу, яка належать позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відповідач не довів, що позивач впродовж 2021 року використовував належний йому на праві власності об`єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлове приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 19.12.2022 №2123218-2408-1907, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік у сумі 1868,00 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній судовій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн згідно квитанції про оплату, а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2022 року за №2123218-2408-1907 про нараховування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлового нерухомого майна у розмірі 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) гривень 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 23 червня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддяМірінович У.А.