Постанова

від 09.10.2023 по справі 500/1088/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1088/23 пров. № А/857/13590/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Довгополова О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі № 500/1088/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мірінович У.А. в м. Тернопіль Тернопільської області 23.06.2023 року в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Тернопільській області), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2022 № 2123218-2408-1907 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, яким зобов`язано позивача сплатити податок у розмірі 1868 грн за 2021 звітний рік.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивач не є сільськогоподарським товаровиробником, а тому не має права на пільгу і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив таку залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є засновником Фермерського господарства «Тора» (далі також ФГ «Тора», основний вид діяльності за КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», дата державної реєстрації 26.02.1993.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.06.2022 № НВ-6112978052020 земельна ділянка площею 0,7 га за кадастровим номером 6122610100:01:001:1972 є державною власністю з цільовим призначенням « 01.02 Для ведення фермерського господарства» з категорією землі «землі сільськогосподарського призначення».

З матеріалів справи слідує, що ФГ «Тора» засновником та керівником, якого є позивач (рішення Тернопільської обласної ради від 29.02.2000 № 126) на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 0,7 га (кадастровий номер 6122610100:01:001:1972), цільове призначення за рішенням Тернопільської обласної ради від 29.02.2000 № 126 «для будівництва господарського двору».

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 20.07.2021 у справі № 599/1310/21 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.11.2021) за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Тора» визнано за позивачем право власності на будівлю зерноскладу літ. А площею 747,2 кв.м, яка розташована земельній ділянці площею 0,7 га (кадастровий номер 6122610100:01:001:1972), за адресою АДРЕСА_1 .

Те, що позивач є власником об`єкту нежитлової нерухомості будівлі зерноскладу загальною площею 747,2 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20.07.2021 у справі № 599/1310/21) підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №289843776 від 13.12.2021.

ГУ ДПС у Тернопільській області проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік та сформовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2022 № 2123218-2408-1907, яким позивачу визначено розмір даного податку становить 1868,00грн., яке вручено позивачу 22.12.2022.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. Рішенням останньої від 08.02.2023 № 3150/6/99-00-06-01-04-06 спірне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Вважаючи дії відповідача з формування протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлове приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Оцінивши висновки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи наведені вище приписи норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суди першої інстанції дійшов вірного висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Як з`ясовано судом першої інстанції з наявних у справі матеріалів, об`єкт нерухомості - будівля зернового складу, який належить позивачу на праві власності, й щодо якого контролюючим органом прийнято рішення про донарахування податкових зобов`язань, є будівлею, призначеною для використання у сільськогосподарській діяльності.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначав, що він є засновником та власником ФГ «Тора», яким і використовується будівля зернового складу у власній діяльності.

Тобто, позивач переконував, що здійснює сільськогосподарську діяльність (товаровиробництво) через утворену ним юридичну особу, яка, своєю чергою, використовує спірний об`єкт нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності.

Разом із тим, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо наявності у позивача пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, помилково не враховано, що позивачем не надано жодних доказів фактичного використання ФГ «Тора» у сільськогосподарській діяльності зазначеного вище об`єкту нерухомості у спірний період.

Наявне у справі Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (а.с. 46) стосується не спірного періоду 2021 року, а іншого 2022 року.

Поряд із цим, суд першої інстанції також не врахував того, що передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-III «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

У вимірі наведених вище понять, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належне йому на праві власності нежитлове приміщення є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Апеляційним судом встановлено, що позивач, фізична особа ОСОБА_1 , не веде господарську діяльність, відповідно не наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника.

Суд першої інстанції помилково ототожнив позивача, як засновника ФГ «ТОРА», з вказаною юридичною особою, оскільки ОСОБА_2 та його фермерське господарство є різними правосуб`єктами, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене щодо позивача, ФГ «ТОРА» не є стороною спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 160/9061/20.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач не підпадає під визначення «сільськогосподарський товаровиробник», на момент виникнення спірних правовідносин будівля зерноскладу перебувала у приватній власності позивача, відповідно апелянт правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2022№ 2123218-2408-1907.

У розрізі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції у справі, що розглядається, не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі № 500/1088/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. М. Довгополов В. Я. Качмар