Постанова

від 20.06.2023 по справі 758/10579/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року місто Київ

Справа 758/10579/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9371/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Мазурик О.Ф., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання Ковальова В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Київ від 25 січня 2023 року ухвалене в складі судді: Захарчук С.С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартирув порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно після померлого ОСОБА_2 - на квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після якого смерті відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, яке складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 квітня 1998 року відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях.

За життя, ОСОБА_2 прийняв також у спадщину 1/2 частину зазначеної квартири після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте, він свідоцтва про право на спадщину не отримав та не здійснив його державної реєстрації.

ОСОБА_2 був єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , заповіт нею не складався, ОСОБА_2 постійно проживав разом із своєю матір`ю в даній квартирі, в тому числі, і на час відкриття спадщини після її смерті, що підтверджується його зареєстрованим місцем проживання за даною адресою з 06 серпня 1992 року по день його смерті.

Отже, ОСОБА_2 як єдиний спадкоємець після смерті своєї матері ОСОБА_3 , який постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, про відмову від неї він не заявляв.

За життя ОСОБА_2 склав заповіт, в якому зазначено, що все його майно (в тому числі майнові права), де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає - ОСОБА_1 .

Згідно з Інформаційною довідкою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 27 травня 2020 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 09 квітня 1998 року.

ОСОБА_1 , як єдина спадкоємиця за заповітом, спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла, оскільки 10 квітня 2020 року вона звернулася до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте, через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на майно, свідоцтво про право на спадщину видано не було.

Інших спадкоємців у ОСОБА_2 за заповітом або за законом немає, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину ніхто не звертався, тому позивач звернулась із даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Подільського районного суду м. Київ від 25 січня 2023 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 28 квітня 2023 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Київ від 25 січня 2023 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вказує, що рішення суду прийнято за не повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , оскільки такий висновок не відповідає вимогам ч.3 ст. 1268 ЦК України , якою передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Доказів відмови ОСОБА_2 від спадщини суду не надано.

Вказує, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину та виявили бажання отримати його. Тобто отримання свідоцтва за загальним правилом є правом спадкоємця, тому відсутність свідоцтва про право на спадщину за умови її прийняття не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Видача свідоцтва спадкоємцям, якіприйняли спадщину, строком не обмежена. ОСОБА_2 як єдиний спадкоємець після смерті своєї матері ОСОБА_3 , що постійно проживав разом із нею на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки про відмову від неї він не заявляв.

Також, звертає увагу апеляційного суду, що судом не досліджено той факт, що спадщина складалась із двох частин, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на частини квартири в порядку спадкування за заповітом, яка належала ОСОБА_2

19 травня 2023 року ухвалою Київського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження по даній справі та встановлено учасникам справи строк для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу в п`ятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач доводи скарги підтримала.

Представник відповідача до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлені, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, зокрема суд першої інстанції вважав, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, ОСОБА_2 не прийняв спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України .

Доказів того, що вирішувалося питання про встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_3 , також не надано.

Таким чином, в силу норм чинного законодавства умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі, квартири є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Доказів того, що ОСОБА_2 набув за життя право власності на частину зазначеної вище квартири в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 , суду не надано, як і не надано суду доказів того, що за життя ОСОБА_2 оформив право власності на спірну квартиру.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, встановлені такі обставини

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 квітня 1998 року, виданого відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних долях, що також підтверджується й Інформаційною довідкою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 27 травня 2020 року (а.с. 21-22, 25).

ОСОБА_2 з 06 серпня 1992 року був зареєстрований за адресою: в АДРЕСА_1 (а.с. 15-17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с. 18).

Згідно з заповітом від 22 травня 2018 року , складеного ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заповів позивачу все своє майно (в тому числі на майнові права), де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі на все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право (а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 19).

ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 (а.с. 92).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. від 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 (а.с. 99).

ОСОБА_1 на підтвердження права власності спадкодавця на квартиру не надано документ, що підтверджує право власності на квартиру за померлим ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки, виданої КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 27 травня 2020 року право власності на квартиру було зареєстровано за померлим ОСОБА_2 та померлою ОСОБА_3 в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації житла Подільської райдержадміністрації 09 квітня 1998 року згідно розпорядження № 1019, з яких 1/2 частина квартири належала матері померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_2 , який прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

За результатами здійсненого нотаріусом пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію права власності на цю квартиру відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує право власності померлого на зазначену квартиру та відсутності державної реєстрації права власності у встановленому порядку (а.с. 30).

Відповідно до інформації, наданої Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою від 18 жовтня 2021 року, згідно перевірки зі Спадкового реєстру спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводилася (а.с. 89-90).

Згідно з інформації, наданої Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_2 значився зареєстрованим за адресою: в АДРЕСА_1 у період з 06 серпня 1992 року по 17 серпня 2020 року (а.с. 141).

Згідно акту від 21 вересня 2020 року підписаного: ОСОБА_5 проживаючою за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживав разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 у період з 1992 року по день своєї смерті, у тому числі - на час відкриття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 55)

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові КЦС в складі Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі 305/235/17.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії паспорту спадкодавця ОСОБА_2 , з інформації, наданої Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією ОСОБА_2 та акту проживання від 21 вересня 2020 року вбачається, що він був зареєстрованим та проживав за адресою: в АДРЕСА_1 у період з 06 серпня 1992 року по 17 серпня 2020 року, тобто на момент смерті матері ОСОБА_3 . Враховуючи те, що відповідач не заперечував факту проживання сина з матір`ю на час її смерті, а також відсутність в матеріалах справи доказів які б спростовували вказану обставини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 після смерті матері фактично вступив у володіння та управління спадковим майном та прийняв спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц.

За таких обставин ОСОБА_1 як спадкоємиця після смерті ОСОБА_2 має можливість захистити порушене право у порядку глави 29 ЦК України, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 552/6420/19 та узгоджується із положеннями пунктів 4.14, 4.15, 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України №296/5 від 22 лютого 2012 року, у їх системному зв`язку із приписами ст.1218, ст.1231, ст.1268, ст.1296, ст.1297 і ст.1299 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що покійний ОСОБА_2 у встановленому законом порядку та строк прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_3 , яка складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 у свою чергу прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 згідно складеного на її ім`я заповіту, отже позивач також набула права на вказану спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Отже, наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції на вказане уваги не звернув внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись вказаними нормами процесуального права, та враховуючи, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наданим доказам, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Київ від 25 січня 2023 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2023 року.

Головуючий О. В. Желепа

Судді О. Ф. Мазурик

О. І. Шкоріна