Постанова

від 21.06.2023 по справі 753/8235/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6742/2023

Справа № 753/8235/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Трусової Т.О. в м. Київ 03 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКПП плюс», ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, та стягнення пені,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, уточнивши позовні вимоги в серпні 2022 року, просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь сплачені грошові кошти в розмірі 35910 грн. та пеню в зв`язку з простроченням строків виконання робіт в розмірі 249933,60 грн.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 13 червня 2020 року він звернувся до ТОВ «АКПП плюс» відносно ремонту автоматичної коробки перемикання передач легкового автомобіля Ssang Yong Korando д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності. Серед несправностей було заявлено проблему у автоматичному перемиканні передач з першої на другу, що супроводжувалося пробуксовкою та неконтрольованим збільшенням обертів двигуна понад норму. Того ж дня керівник ТОВ «АКПП плюс» ОСОБА_1 повідомив, що йому відомі причини таких несправностей, оскільки він раніше вже ремонтував автомобілі цієї марки з аналогічною проблемою, та прийняв автомобіль для ремонту, повідомивши орієнтовну вартість робіт та матеріалів, а також строк виконання робіт - до 20 травня 2020 року.

19 червня 2020 року ОСОБА_2 зателефонував до ОСОБА_1 для уточнення часу ремонту, проте останній повідомив, що ремонтні роботи ще не розпочиналися і у зв?язку з певними непередбачуваними обставинами ремонт не може бути завершено в обіцяні строки. Повідомив також, що 20-22 червня 2020 року планують розпочати ремонтні роботи.

23 червня 2020 року ОСОБА_1 за допомогою месенджеру Viber повідомив загальну вартість ремонту з матеріалами - 1350 доларів США, що на той час було еквівалентно 35910 грн. 24 червня 2020 року ОСОБА_2 здійснено переказ кошти на рахунок помічника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 за повідомленими відповідачем реквізитами в сумі 16200 грн., решта суми була передана ОСОБА_1 особисто.

08 липня 2020 року під час розмови ОСОБА_1 зазначив, що в процесі роботи були виявлені додаткові проблеми з транспортним засобом і повідомив, що транспортний засіб можна забрати. Після перевірки автомобіля в експлуатації у позивача виникли сумніви відносно того, чи ремонтні роботи насправді виконувалися, проблеми з перемиканням передач не зникла, крім того, було виявлено протікання мастила на місці стикування шлангів додаткового радіатора охолодження, який встановлювався працівниками відповідача, а також протікання на місцях стикування гідротрансформатора. В телефонній розмові від 03 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнав, що не встановлював нових соленоїдів і помилково придбав соленоїди, які вже були у використанні. Однак, документи на придбання будь-яких соленоїдів у нього були відсутні. Це підтверджує, що відповідач не виконав обіцяні ремонтні роботи і ввів його в оману відносно здійсненого ремонту. На даний час ОСОБА_2 позбавлений можливості експлуатувати транспортний засіб в повному обсязі, оскільки, крім невідремонтованих недоліків, дії відповідача призвели до появи нових несправностей.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 35910 грн., в дохід держави судовий збір в сумі 992,40 грн. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «АКПП плюс» про відшкодування збитків та пені відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог до нього та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, розглянути апеляційну скаргу у його відсутності, а в разі неможливості такого розгляду - повідомити його про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у встановленому законом порядку, а також про необхідність обов`язкової явки до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом встановлені обставини на підставі доказів у вигляді переписки в мобільному додатку Viber і прослуховування аудіозаписів розмов позивача з відповідачем ОСОБА_1 ОСОБА_1 заперечує належність зазначених судом доказів та не визнає, що він вів переписку та розмови з позивачем в телефонному режимі. Посилався на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 202/2965/21, згідно яких роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатись доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Зазначав, що суд першої інстанції мав би прийти до висновку що наданий позивачем звукозапис розмов є недопустимим доказом, як такий, що отриманий з порушенням прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією України, однак судом першої інстанції цього зроблено не було, а навпаки, записи покладено в основу часткового задоволення позовних вимог.

Щодо посилання суду на факт отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 , від позивача в розмірі 35910 грн. в частині 16200 грн. на картковий рахунок іншої особи та в іншій частині особисто, не відповідають дійсності. Будь-яких коштів він від позивача не отримував і вказівок перераховувати кошти ОСОБА_3 не надавав, належних доказів зворотного позивачем суду не надано.

Зазначав, що будь-яких заяв про зміну предмету позову чи підстав для позову, збільшення, зменшення розміру позовних вимог, де би йшлося про те, що ОСОБА_2 звернувся саме до ОСОБА_1 як до фізичної особи, ним не надано. ОСОБА_1 є засновником ТОВ «АКПП плюс», однак він не несе відповідальності за діяльність підприємства своїм особистим майном і не є належним відповідачем за заявленими вимогами. При цьому, заявляючи, що звертався саме до ТОВ «АКПП плюс», позивач не надав договору на підтвердження даних обставин.

Вважав, що судом першої інстанції порушено ст. 12 ЦПК України, а саме принцип змагальності, оскільки самостійно встановлено обставини нібито передачі транспортного засобу для ремонту ОСОБА_1 на свій ризик із свого матеріалу та своїми засобами робіт з ремонту транспортного засобу за плату. З тексту позовної заяви цих обставин не вбачалось.

Вказував, що неможливо встановити, якими доказами керувався суд першої інстанції, приходячи до висновку про істотне порушення ремонтних робіт, оскільки зазначені висновки можна зробити, маючи спеціальні знання, які відсутні у суду.

Крім того, в позові зазначено, що договір підряду укладено саме з ТОВ «АКПП плюс», однак суд першої інстанції за власною ініціативою визначив, що фактично відносини підряду виникли між позивачем та ОСОБА_1 . При цьому позивач, залучаючи ОСОБА_1 в якості співвідповідача, не зазначає підставою для пред`явлення до останнього вимог - укладення між ними договору підряду та його невиконання чи неналежне виконання останнім. Відтак, висновки суду в цій частині є помилковими, порушують принцип змагальності сторін та порядок надання доказів.

Вказував, що розписка ОСОБА_1 про отримання транспортного засобу, переписка у мобільному додатку та квитанція про перерахунок коштів на рахунок третьої особи не свідчать про укладення між позивачем та ОСОБА_1 договору підряду. Судом не встановлено чітко, у якій формі такий договір укладено, та його істотні умови. При цьому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України договір мав укладатись в письмовій формі.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В частині відмові в позові ОСОБА_2 до ТОВ «АКПП плюс» рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Рішення суду першої інстанції у в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 , що ним оскаржується, вказаним вимогам закону не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником автомобіля Ssang Yong Korando д.н.з. НОМЕР_1 (а. с. 10).

На а. с. 11 знаходиться копія розписки від 13 червня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав автомобіль Ssang Yong Korando д.н.з. НОМЕР_1 для ремонту.

На а. с. 13 - 45 знаходиться роздруківка листування позивача в месенджері Viber з особою на ім?я « ОСОБА_4 ».

На а. с. 46 знаходиться дублікат квитанції від 24 червня 2020 року про переказ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 16200 грн.

На а. с. 47 - 51 знаходиться копія претензії-вимоги ОСОБА_2 на адресу ТОВ «АКПП плюс» від 08 лютого 2021 року про повернення протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії-вимоги сплачені грошові кошти в розмірі 35910 грн. та протягом двох місяців пеню в зв?язку з простроченням строків виконання робіт в розмірі 249933,60 грн.; лист повернуто за закінченням терміну зберігання.

На а. с. 52 знаходиться копія наряду-замовлення від 30 січня 2021 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , замовник ОСОБА_2 , автомобіль Ssang Yong Korando д.н.з. НОМЕР_1 , на суму 709,44 грн. за проведення робіт: діагностування ходової частини, АКПП перевірка рівня масла, зняття та встановлення захисту піддону картера двигуна, заміна стойки стабілізатора.

На а. с. 53 знаходиться копія видаткової накладної від 30 січня 2021 року Іноземним підприємством «АІС-Автоцентр», замовник ОСОБА_2 , автомобіль Ssang Yong Korando д.н.з. НОМЕР_1 , на суму 703,73 грн., за придбання оливи трансмісійної та стійки стабілізатора.

На а. с. 54 знаходиться копія гарантійного талону дорожньо-транспортного засобу та його складників від 30 січня 2021 року, згідно якого в ході виконання ремонтно-профілактичних робіт були виявлені дефекти, що негативно впливають на ресурс відремонтованих складових частин, а також безпеку експлуатації автомобіля; результати діагностики: протікання олії АКПП (сальник гідротрансформатора, шланги - долили 0,5 л. олії).

На а. с. 56 - 60 знаходиться копія витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ «АКПП-плюс», згідно якого основним видом економічної діяльності підприємства є 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, керівник - ОСОБА_1 .

На а. с. 98 знаходиться відповідь ТОВ «АКПП-плюс» на адвокатський запит від 23 листопада 2021 року, згідно якої підприємство в період часу з 26 червня 2019 року по 01 січня 2022 рік включно договір на проведення технічного обслуговування та ремонт автотранспортного засобу Ssang Yong Korando д.н.з. НОМЕР_1 в особі ОСОБА_2 не укладався.

В заяві про залучення співвідповідача від 25 серпня 2022 року ОСОБА_2 просив залучити в якості співвідповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що наявні в справі докази дають підстави вважати, що ОСОБА_1 діяв спільно з ТОВ «АКПП плюс» та будучи керівником і єдиним учасником, вводить в оману суд відносно непричетності ТОВ «АКПП плюс» до заволодіння коштами.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що уклав з ТОВ «АКПП плюс» договір підряду, за умовами якого відповідач повинен був здійснити ремонт належного позивачу транспортному засобу, однак відповідач не виконав ремонтні роботи, ввів його в оману відносно здійсненого ремонту, і окрім невідремонтованих недоліків, дії відповідача призвели до появи нових несправностей, в зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати відшкодування збитків та стягнення пені за прострочення виконання робіт.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався ст. 22, 837, 839, 843, 852, 651 ЦК України та виходив із того, що власноручна розписка відповідача ОСОБА_1 про отримання транспортного засобу позивача для ремонту та зміст їх переписки в мобільному додатку доводять досягнення між ними угоди щодо виконання ОСОБА_1 , на свій ризик із свого матеріалу та своїми засобами робіт з ремонту транспортного засобу, що свідчить про виникнення між ними відносин підряду, при цьому метою ремонту належного позивачу транспортного засобу було усунення несправностей АКПП, які так і не були виправлені внаслідок неналежної якості використаних для ремонту матеріалів (запчастин), а недбалість при проведенні ремонтних робіт призвела до виникнення нових несправностей, суд дійшов висновку, що недоліки ремонтних робіт є істотними, сплачені позивачем на виконання умов договору підряду кошти в розмірі 35910 грн. - реальними збитками, а відтак вимоги позову про їх стягнення з ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та доведеними і задовольняє їх.

Апеляційний суд не може погодитись з вказаними висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626, 628, 638, 639 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 837, 839, 843 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Допустимість полягає в тому, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, встановлюючи обставини, що мають значення для справи, зокрема укладення між сторонами договору підряду, погодження вартості ремонтних робіт та матеріалів, досягнення згоди щодо усунення недоліків ремонтних робіт на підставі звукозаписів телефонних розмов і роздруківок електронного листування в мобільному додатку «Viber», суд першої інстанції не дослідив належним чином, чи є такі докази належними, тобто чи містять такі докази інформацію щодо предмета доказування, оскільки з даних аудіозаписів неможливо ідентифікувати особу, телефонні розмови з якою були записані, з огляду на те, що співрозмовники не представлявся повними іменами під час розмови і не повідомляли своїх особистих даних, а скріншоти мобільного додатку «Viber» не містять інформації щодо номеру телефону, з якого було здійснено листування співрозмовника, та належності даного номеру саме відповідачу ОСОБА_1 .

Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_1 заперечувались обставини ведення переписки та розмови з позивачем ОСОБА_2 в телефонному режимі.

Доводи позивача в судовому засіданні апеляційного суду, що аудіозаписи телефонних розмов, а також скріншоти листування в мобільному додатку «Viber», наявні на оптичному диску, скріплені його електронним підписом, відхиляються апеляційним судом, оскільки наявність чи відсутність електронного підпису позивача не впливає на можливість ідентифікації особи відповідача у наданих доказах та не наділяє вказані докази характеристикою належності.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено обставини, що мають значення для справи, на підставі неналежних доказів у вигляді аудіозаписів телефонних розмов і скріншотів листування в мобільному додатку «Viber» з невстановленою особою.

Апеляційний суд приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які розписки на підтвердження передачі грошових коштів ОСОБА_6 та їх отримання відповідачем ОСОБА_1 .

З огляду на неналежність зазначених доказів та відсутність розписки про отримання грошових коштів, не можна вважати підтвердженими обставини отримання відповідачем ОСОБА_1 грошової суми 35910 грн., зважаючи на те, що наявний в матеріалах справи дублікат квитанції від 24 червня 2020 року про переказ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 16200 грн. як не підтверджує, так і не спростовує наведеного, відтак обставини передачі ОСОБА_6 грошових коштів ОСОБА_1 , які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними. При цьому апеляційний суд враховує, що позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що власноручна розписка відповідача ОСОБА_1 про отримання транспортного засобу позивача для ремонту та зміст їх переписки у мобільному додатку доводять досягнення між ними згоди щодо виконання ОСОБА_1 на свій ризик із свого матеріалу та своїми засобами робіт з ремонту транспортного засобу за плату, що свідчить про виникнення між ними відносин підряду.

Разом із тим, як було встановлено апеляційним судом, аудіозаписи телефонних розмов та скріншоти з мобільного додатку, наявні в матеріалах справи, не відповідають вимогам належності доказів, а розписка, складена відповідачем ОСОБА_1 13 червня 2020 року про те, що він отримав автомобіль Ssang Yong Korando д.н.з. НОМЕР_1 для ремонту, не містить умов договору підряду, передбачених ст. 837 ЦПК України, і в ній не обумовлені будь-які зобов`язання ОСОБА_1 , відтак висновки суду першої інстанції, що між сторонами укладено договір підряду, є передчасними та помилковими.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_6 в позові зазначалось, що він звернувся до юридичної особи ТОВ «АКПП плюс» і саме з нею уклав договір підряду на ремонт належного йому транспортного засобу. Будь-яких заяв щодо зміни підстав позову в частині укладення такого договору з фізичною особою ОСОБА_1 та обґрунтування заявлених до нього вимог на підставі відповідних норм матеріального права позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надано не було, а подаючи заяву про залучення ОСОБА_1 як співвідповідача, ОСОБА_6 виходив із власних припущень щодо дій даного відповідача спільно з ТОВ «АКПП плюс» та введення суду в оману відносно непричетності ТОВ «АКПП плюс» до заволодіння коштами.

Разом із тим, судом першої інстанції не встановлено підстав для відповідальності ТОВ «АКПП плюс» за даним позовом, а самостійних підстав відповідальності ОСОБА_1 , з огляду на зміст заяви ОСОБА_6 про залучення співвідповідача, ним не зазначено.

При цьому, заявляючи як підставу для залучення до участі в справі співвідповідача наявність, на думку позивача, спільності дій юридичної особи та її керівника у заволодінні грошовими коштами, позивачем не обґрунтовано, а судом першої інстанції не надано належної оцінки обґрунтованості такої підстави з огляду на положення ст. 96 ЦК України, відповідно до якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів заволодіння його грошовими коштами з боку відповідача позивачем ОСОБА_6 до суду першої інстанції надано не було.

Апеляційний суд також враховує обґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність доказів, на підставі яких суд першої інстанції міг би прийти до висновку про істотне порушення ремонтних робіт, з огляду на те, що зазначені висновки можна зробити, маючи спеціальні знання, які відсутні у суду першої інстанції, оскільки не відносяться до сфери права, а з клопотанням про призначення відповідної експертизи учасники справи до суду не звертались.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог до відповідача ОСОБА_1 , а також в частині розподілу судових витрат ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 по суті, апеляційний суд виходить із того, що оскільки під час апеляційного перегляду не знайшли підтвердження обставини укладення договору підряду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виконання ним ремонтних робіт на замовлення позивача та передачі останнім відповідачу грошових коштів в розмірі 35910 грн., відтак позов є недоведеним, необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до ОСОБА_1 ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, а також в частині розподілу судових витрат, з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

В частині відмови в позові до ТОВ «АКПП плюс» рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн. відповідно до ставки судового збору, встановленої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року в частині задоволення позову до ОСОБА_1 та розподілу судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

Відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання.

Судові витрати в розмірі 1362 грн., понесені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 червня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.