Рішення

від 06.06.2023 по справі 355/859/22

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/859/22

Провадження № 2/355/134/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Гордієнко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Березанської міської ради Броварського району Київської області про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей,-

ВСТАНОВИВ:

30.08.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей.

В обґрунтування позову зазначив, що 16 листопада 2008 року Виконкомом Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області було зареєстровано шлюб між ним - ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації шлюбів 16.11.2008 року складено відповідний актовий запис за №11 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 від зазначеного шлюбу народився син ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області 01.06.2009 року було складено відповідний актовий запис №6 та 02.08.2022 року повторно видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 від зазначеного шлюбу народився син ОСОБА_4 , про що Виконавчим комітетом Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області 18.10.2010 року було складено відповідний актовий запис №16 та 02.08.2022 року повторно видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 . Батьком дітей записаний він - ОСОБА_1 . Подружнє життя виявилося невдалим.

05 грудня 2012 року Баришівським районним судом Київської області винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В момент реєстрації його як батька дітей, він вважав себе їхнім батьком. Причиною необхідності оспорити батьківство є те, що наразі факт його батьківства викликає у нього сумніви. Під час спільного проживання, перебуваючи у шлюбі з позивачем, відповідач підтримувати шлюбні стосунки відмовлялася, часто ночувала не вдома, неодноразово відлучалася з дому на декілька діб, не повідомляючи йому своє місце перебування. Колишня дружина згодом у спілкуванні з ним неодноразово наголошувала на тому, що він не є біологічним батьком їхніх дітей. Після народження другого сина відповідач, все ще перебуваючи у шлюбі з ним, одночасно почала співмешкати з іншим чоловіком. Дані обставини змусили його залишити спільне помешкання і сім`ю. Через вищезазначену поведінку відповідача, у нього є підстави вважати, що його ввели в оману і насправді біологічним батьком він не являється. ОСОБА_1 неодноразово пропонував колишній дружині звернутися до спеціалізованої установи для проведення генетичної експертизи з метою встановлення наявності чи відсутності його кровного споріднення з дітьми, але вирішити це питання у приватному порядку відповідач відмовилась. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області суду від 22.09.2022р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 11.10.2022р.

08.11.2022 року у відповідності до ухвали Баришівського районного суду було замінено третю особу по даній справі з виконкому Лехнівської сільської ради Броварського району Київської області на її правонаступника Березанську міську раду Київської області.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24.11.2022р. по справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 06.04.2023р. поновлено провадження по справі. Судові засідання призначено на 02.05.2023р., 16.05.2023р., 06.06.2023р. та відкладено через неявку відповідача.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2008р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.11.2008р. (а.с.13).

Згідно рішення Баришівського районного суду Київської області від 05.12.2012р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 14).

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями повторних свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 02.08.2022р. та серії НОМЕР_3 від 02.08.2022р. відповідно (а.с. 16,17).

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини гуртуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126,127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до ч.1 ст.123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Згідно із п.п. 2.16.2. п.2 Розділу 11 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання від 12 січня 2011 року № 96/5, за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.

Згідно з пп. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Пунктом 2.16.4 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання передбачено, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до ст. 128 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред`являти позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини; при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини, суд постановляє рішення про виключення оспорюваних відомостей з актового запису про народження дитини. Верховним Судом України роз`яснено також, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це; висновки експертизи необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, за якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Вирішуючи питання про відсутність факту кровного споріднення між позивачем і дітьми суд виходить з наступного.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Твердження, пояснення та заперечення сторін щодо обставин їхнього спільного життя та характеру їхніх взаємовідносин не є фактами у розумінні ст. 179 ЦПК України, які обґрунтовують заявлені вимоги позивача та заперечення відповідача або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, підставою для категоричного висновку для оспорювання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Ухвалю Баришівського районного суду Київської області від 24.11.2022р. по справі було призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статей 89 і 110 ЦПК України, згідно з якими суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. При цьому, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Європейський суд з прав людини вказував, що необхідність захисту третіх осіб може виключати можливість змусити їх пройти будь-яке медичне обстеження, а саме ДНК-тест. Зокрема, якщо третьою особою є дитина (див., зокрема: MIKULIC v. CROATIA, № 53176/99, § 64, ЄСПЛ, 07 лютого 2002 року, BAGNIEWSKI v. POLAND, № 28475/14, § 54, ЄСПЛ, 31 травня 2018 року). Однак, стороною відповідача не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності об`єктивних причин, які виключають можливість проходження дітьми ДНК-тесту.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, шо учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На переконання суду, системне та неодноразове ухилення відповідача ОСОБА_2 від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи шляхом нез`явлення її до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів свідчить про її небажання встановити об`єктивну істину за допомогою висновку щодо походження дітей, та спростувати доводи позивача про оспорювання його батьківство щодо них.

Суд констатує, що факт ухилення ОСОБА_2 від участі у проведенні судової молекулярно-генетичної експертизи у справі шляхом неявки до експертної установи для відбору зразків, при наявності необхідних для цього умов, унеможливило проведення вказаної експертизи, при тому, що сторонам було роз`яснено про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Відповідно до частини першої статті 146 ЦПК України, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно частини першої статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зважаючи на те, що Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року), тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ, враховуючи обставини справи, покази свідків, що між собою не узгоджуються, чутливість правовідносин, в яких виник спір, суд вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц (провадження № 61-23601св18).

Разом з тим, при вирішенні спору про визнання або оспорювання батьківства, суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька, батьківство якого оспорюється.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Березанська міська рада Броварського району Київської області про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 - підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Відтак, вимога позивача про виключення відомостей про його батьківство з актового запису про народження дітей підлягає задоволенню.

В силу ч. 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 264 ЦПК України, ст. ст. 126, 128, 135 Сімейного кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Березанська міська рада Броварського району Київської області про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей,- задовольнити.

Виключити з актового запису № 6 від 02 серпня 2022 року, складеного Виконавчим комітетом Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області, про народження ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як про батька дитини.

Виключити з актового запису № 16 від 02 серпня 2022 року, складеного виконавчим комітетом Лехнівської сільської ради Баришівського району Київської області, про народження ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як про батька дитини.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 , проживаючої по АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева