Рішення

від 21.06.2023 по справі 303/3908/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3908/23

2/303/588/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Вагерич О.С.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Великолучківської сільської ради Мукачівського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий і К», Друга Мукачівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Великолучківської сільської ради Мукачівського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий і К», Друга Мукачівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є їхньою бабусею. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме, житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках. Звернувшись до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю належно оформлених правовстановлюючих документів на будинок, так як при житті ОСОБА_4 не зареєструвала право власності на будинок. Крім того ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також просять суд встановити факти, що мають юридичне значення, а саме просять встановити факт родинних відносин про те, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є їхньою бабусею, а також факт належності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.03.1962 року. Встановлення цих фактів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно для належного оформлення своїх спадкових прав при вирішенні цього спору.

Ухвалою суду від 04.05.2023 року позов було залишено без руху та повідомлено позивачів про необхідність виправити недоліки позову. 09.05.2023 року представником позивачів, адвокатом Софілканич М.І., на виконання ухвали про залишення позову без руху було усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 10.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 01.06.2023 року. Цією ж ухвалою витребувано від Другої мукачівської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2023 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 21.06.2023 року.

02.06.2023 року на виконання ухвали суду від 10.05.2023 року Друга мукачівська державна нотаріальна контора надіслала лист в якому повідомлено про те, що відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за померлою ОСОБА_4 в Другій мукачівській державній нотаріальній конторі спадкова справа не заводилась.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, їхній представник, адвокат Софілканич М.І., в судовому засіданні позов підтримала просила позов задовольнити з наведених в ньому підстав. Додатково пояснила, що їй не відомо чи хтось приймав спадщину за чоловіком померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому пояснила, що у померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є троє дітей. З приводу невідповідності адрес спірного будинку припустила, що могла змінитися його нумерація.

Представник Великолучківської сільської ради Мукачівського району у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вирішення справи залишив на розсуд суду.

Представники третіх осіб у судове засідання з не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.09.2008 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено, що чоловік померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.01.1994 року.

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Кальницької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області 11.10.2002 року, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось та взагалі те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом матиме право заповіла внукам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках.

В подальшому позивачі звернулися до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину.

09.12.2021 року державний нотаріус Мукачівської державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю., розглянувши подані документи, постановою № 309/02-31 відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний будинок у зв`язку з відсутністю належно оформлених правовстановлюючих документів на нього, а саме у зв`язку з відсутністю інформації про зареєстроване право власності на будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цих самих підстав 16.02.2022 року державний нотаріус Мукачівської державної нотаріальної контори Шпеник М.Ю., розглянувши подані документи, постановою № 56/02-31 відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний будинок у зв`язку з відсутністю належно оформлених правовстановлюючих документів на нього.

Встановлене і стало підставою для звернення позивачів до суду з цим позовом.

Згідно з ст. 328 ЦК України громадянин набуває права власності на майно на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України). Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи зазначені у ст. 1261 ЦК України. Частиною 3 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Ці права та обов`язки мають належати спадкодавцеві на момент його смерті. Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку.

Звертаючись з позовною заявою позивачі просять визнати за ними право власності по 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, оскільки відсутня інформація про зареєстроване право власності на спірний будинок за померлою ОСОБА_4 , а тому вони не можуть набути право власності на це майно в порядку спадкування за заповітом через нотаріальну контору.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Вирішуючи цей спір суд вважає за необхідне в першу чергу з`ясувати наявність права власності у померлої ОСОБА_4 на спірний будинок.

Так, на підтвердження наявності права власності у померлої ОСОБА_4 на спірний будинок позивачем представлено суду договір купівлі-продажу, що посвідчений 06.03.1962 року державним нотаріусом Другої мукачівської державної нотаріальної контори Турянчик М.Ю. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (з позиції позивача ОСОБА_4 ) в рівних частках купили будинок АДРЕСА_2 .

У зв`язку з встановленим вище із врахуванням чинного на той час законодавства слід зробити висновок про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (з позиції позивача ОСОБА_4 ) у 1962 року набули у власність будинок АДРЕСА_2 у рівних частках.

Разом з тим, предметом цього спору є будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Відтак суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними, а також в їх сукупності достатніми доказами наявності права власності у померлої ОСОБА_4 на будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , так як відповідно до договору купівлі-продажу від 06.03.1962 року у власність набуто будинок АДРЕСА_2 .

Решта доказів, а саме довідка Великолучківської сільської ради від 26.10.2021 року № 2581 про зареєстрованих на будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , осіб, а також технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 від 05.11.2021 року, жодним чином не підтверджують право власності чи будь-яке інше відношення померлої ОСОБА_4 до цього будинку. Твердження представника позивача про те, що могла помінятися нумерація будинків жодним чином не підтверджене та є припущенням, що в силу ст. 81 ЦПК України не береться до уваги.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, самостійно формує заявлені нею вимоги, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Приймаючи участь в судовому процесі, представник позивача в підготовчому засіданні, в ході якого передбачена процесуальна можливість остаточно визначити предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог, визначити обставини справи, які підлягають встановленню, не заявляла будь-яких клопотань, що стосуються адреси спірного будинку. В свою чергу суд позбавлений процесуальної можливості самостійно втручатися у зміст заявлених позовних вимог та самостійно вирішувати питання, про які не заявлено позивачем, в тому числі і про витребування необхідних доказів.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом слід відмовити.

З-поміж цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також просять суд встановити факти, що мають юридичне значення, так як встановлення цих фактів необхідно для належного оформлення їхніх спадкових прав при вирішенні цього спору.

Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів. Факт родинних відносин між фізичними особами, а також факт належності особі правовстановлюючого документу встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Позов про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а не заява у порядку окремого (безспірного) провадження, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано виключно через те, що іншою вимогою у цій справі є спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні. Із врахуванням того, що судом приймається рішення про відмову в задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування, встановлення фактів, що мають юридичне значення в межах цього спору буде позбавлене будь-якого правового значення та не породить юридичних наслідків, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про встановлення фактів, що мають юридичне значення саме з таких підстав.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216-1218, 1223, 1268 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Великолучківської сільської ради Мукачівського району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий і К», Друга Мукачівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).

Представник позивачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Великолучківська сільська рада (89625, вул. Гагаріна. 37, с. В.Лучки, Мукачівський район, Закарпатська область).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зодчий і К» (89600, вул. Садова, 25, м. Мукачево, Закарпатська область).

Третя особа: Друга мукачівська районна державна нотаріальна контора (89600, пл. Миру. 30, м. Мукачево, Закарпатська область).

Повне рішення складено 27.06.2023 року.

Суддя А.М.Заболотний