Рішення

від 06.04.2020 по справі 757/5117/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5117/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Житлово-будівельний кооператив «НАУКА»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач з вимогами до житлово-будівельний кооператив «НАУКА» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 08.10.2015 позивачем було помилково перераховано кошти у розмірі 30000,00 грн. на поточний рахунок відповідача. 05.01.2016 позивач звернувся з претензією до відповідача з проханням повернути помилково сплачені кошти у розмірі 30000,00 грн., які були помилково перераховані ним на поточний рахунок відповідача 08.10.2015. Враховуючи вищенаведене, позивач був змушений звернутись до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 12.02.2016 у справі за вказаним позовом було відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

25.04.2016 до суду надійшли заперечення на позов від відповідача, в яких відповідач вважав позов необґрунтованим та безпідставним, виходячи з наступних обставин. Так, платником в відповідній банківській квитанції зазначено ЖБК «НАУКА» ОСОБА_1 як довірена особа внесла грошові кошти ЖБК «НАУКА», своїх особистих коштів ОСОБА_1 не вносив. Отримувачем зазначено ЖБК «НАУКА». ЖБК «НАУКА» й отримало грошові кошти. При цьому ОСОБА_1 не пояснює, в чому ж була помилка в визначенні отримувача, хто мав бути належним отримувачем по даній банківській квитанції. Про те, що платіж здійснено на користь ЖБК «НАУКА» свідчить й призначення платежу «Витрати на обслуговування будинку ЖБК «НАУКА». За наведених обставин твердження ОСОБА_1 про помилковий платіж і неналежного отримувача є вкрай надуманими. Крім того, ОСОБА_1 не пояснено наступні факти: чому ОСОБА_1 не звернувся з вимогою повернути помилковий платіж до банківської установи, адже Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачає порядок повернення помилкового платежу саме через банк, що здійснював платіж? Чому ОСОБА_1 не звернувся негайно з вимогою повернути помилковий платіж а звернувся лише через 2 місяці від дати платежу? Хто, на думку ОСОБА_1 , є винуватцем помилкового платежу: він сам чи банківська установа, та в чому ж полягала помилка? На підставі вищевикладеного, відповідач вказує, що неможливо правильно вирішити справу.

Крім того, від відповідача надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначалось, що ОСОБА_1 був головою правління ЖБК «НАУКА». Через суттєві порушення в господарській діяльності ЖБК «НАУКА» ОСОБА_1 був відсторонений з посади голови правління 11.05.2015 у зв`язку з втратою довіри, численним фінансовими порушеннями, нанесенням шкоди ЖБК «НАУКА» та інш. Після відсторонення ОСОБА_1 з посади ревізійною комісією почалась перевірятись господарська діяльність ЖБК «НАУКА» в різних напрямках. Поступово виявлялись різні порушення, визначались суми нанесеної кооперативу шкоди. Так, серед іншого, ревізійною комісією 14.07.2015 було виявлено порушень загальну суму в 70000,00 гривень в діяльності ОСОБА_1 . В подальшому перевірки діяльності ОСОБА_1 продовжились, але були значно прискорені після подання ним позову, де він зажадав повернути собі грошові кошти в розмірі 30000,00 гривень, які до цього фактично вкрав у кооперативу, зазначаючи, що це нібито його особисті грошові кошти і він вніс ці кошти на рахунок кооперативу помилково. Була перевірена документація по касі кооперативу за 2008-2015 роки за час перебування ОСОБА_1 головою правління кооперативу в частині виплат заробітної плати, в результаті чого було встановлено, що сума недостачі в касі кооперативу за цей період сягала 595771,42 гривень. Так, позивач зазначив, що при дослідженні на предмет дотримання вимог положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637. Було виявлено наступне: більшість видаткових касових ордерів не містить даних про особу, яка отримувала грошові кошти, такі дані є лише в випадках, коли отримувачами були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; більшість видаткових касових ордерів не містить підпису особи, що отримувала грошові кошти - стоять виключно підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; лише декілька видаткових касових ордерів з декілька сот містить паспортні дані особи, що отримувала грошові кошти, тобто майже всі документи без цього реквізиту; більшість видаткових касових ордерів не містять дати їх підпису отримувачем грошових коштів, тобто дати видачі грошових коштів, а містять виключно дати їх складання; більшість видаткових касових ордерів не містить сум виданих грошових коштів прописом. На підставі вищевикладеного позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) просить суд: прийняти зустрічний позов та стягнути з ОСОБА_1 недостачу в сумі 595771,42 грн. судові витрати просить покласти на ОСОБА_1 .

Разом з тим, зустрічна позовна заява була подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме до зустрічної позовної заяви не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору в належному розмірі.

На підставі вищенаведеного, ухвалою суду від 16.06.2016 зустрічний позов житлово-будівельного кооперативу «Наука» до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

17.06.2016 до суду надійшла заява щодо усунення недоліків зустрічного позову.

28.09.2016 від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про відмову в прийнятті зустрічного позову, оскільки на його думку позови не взаємопов`язані між собою.

Ухвалою суду від 24.05.2017 в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду - відмовлено.

На виконання положень п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017, у вказаній справі проведено підготовче засідання. Під час проведення підготовчого судового засідання судом з`ясовано всі питання, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України. Ухвалою суду від 27.08.2018 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

24.09.2018 до суду надійшла від представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Голови правління ЖБК «Наука» Тишкевич Г.А. заява про забезпечення зустрічного позову житлово-будівельного кооперативу «Наука» до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності із забороною вчинення будь-яких дій, спрямованих на його відчуження.

Ухвалою суду від 26.09.2018 в задоволенні заяви голови правління ЖБК «Наука» Тишкевич Г.А. про вжиття заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Наука» про стягнення коштів та зустрічним позовом житлово-будівельного кооперативу «Наука» до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів - відмовлено.

11.07.2019 від представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) житлово-будівельний кооператив «наука» надійшли додаткові пояснення, доводи та міркування, в яких зазначалось, що більшість видаткових касових ордерів не містять всіх необхідних даних та реквізитів відповідно до типової форми № KO-2, яка є додатком № 3 до зазначеного положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, тобто ці видаткові касові ордери не можна визнати належними та допустимими доказами здійснення касових операцій з видачі з каси готівкових грошових коштів. Тобто, сам факт виплати сум не підтверджується, а тому позивач за зустрічним позовом вважає, що вони були розкрадені з каси кооперативу. Також, на думку позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 умисно не уклав договір про повну матеріальну відповідальність з бухгалтером ОСОБА_3 з метою спільного розкрадення грошових коштів з каси кооперативу.

06.04.2020 від представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про розгляд справи без його участі, разом з викладеними в письмовому вигляді судовими дебатами.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) в судове засідання не з`явився. Про дату та час розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб .

Так, судовим розглядом встановлено, що 08.10.2015 позивачем ОСОБА_1 , було перераховано кошти у розмірі 30000,00 грн. на поточний рахунок Відповідача код ЄДРПОУ 22873326 банк отримувача ПАТ «УКРСОЦБАНК» Київське відділення, вул. Жилянська, 9-11, 01033, м. Київ, призначення платежу: витрати на обслуговування житлового будинку ЖБК «НАУКА», що підтверджується квитанцією №FJB1528101000166 від 08.10.2015.

05.01.2016 позивач звернувся з претензією до відповідача, з проханням повернути помилково сплачені кошти у розмірі 30000,00 грн. на що отримав від відповідача лист - роз`яснення, в якому було відмовлено в задоволенні вимог позивача.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України, грошові кошти, безпідставно набуті будь-якою особою, мають бути повернені їх належному власнику.

Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми в готівковій формі (п. 1.24 Закону № 2346).

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі (п. 1.23 Закону № 2346);

Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів (п. 1.32 Закону № 2346).

З огляду на наведені визначення, а також зважаючи на приписи ст. 1071 ЦК України та п. 32.3 Закону № 2346, згідно з якими списання банками коштів із рахунків клієнтів здійснюють на підставі розпоряджень останніх, винуватцем помилкового (неналежного) платежу може стати будь-хто: банківська установа, платник коштів чи навіть їх одержувач (стягувач).

Власне, від особи-винуватця помилкових перерахувань коштів залежить і механізм їх повернення «постраждалій» стороні.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, визначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Зазначені обставини щодо ініціації переказу коштів визнаються позивачем, на підтвердження чого було надано копію квитанції на відповідний переказ коштів.

Так, приписами п. 32.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні» банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Суд звертає увагу, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Крім того, суд звертає увагу, що суду не надано доказів, чому позивач не звернувся з вимогою повернути помилковий платіж до банківської установи,, адже Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачає повернення помилкового платежу саме через банк, що здійснював платіж; позивачем не доведено, а судовим розглядом не встановлено, чому позивач звернувся негайно з вимогою повернути помилковий платіж, лише через два місяці від дати платежу та хто на думку позивача є винуватцем помилкового платежу, він сам чи банківська установа, та в чому ж саме полягала помилка. На підставі вищевикладеного, суд не вбачає порушення в діях відповідача прав позивача, оскільки останнім не надано достатні та обґрунтовані докази на підтвердження обставин, на які він посилається. Також, позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення його прав, відповідно, судом не встановлено, яким саме чином порушено право позивача, яке підлягає відновленню, а тому суд вважає що позов ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Наука» про стягнення коштів до задоволення не підлягає.

Щодо зустрічного позову, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

За замістом ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, зокрема, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

В силу статті 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг 18-тирічного віку та, зокрема, займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва (далі - Перелік), затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28.12.1977 № 447/24, яка діяла на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» станом на день прийняття відповідачки на посаду та укладення договору про повну матеріальну відповідальність. Згідно розділу ІІ Переліку до таких робіт віднесені роботи з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).

Із положень ст. 138 КЗпП України слідує, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Позивач за зустрічним позовом в своїй позовній заяві вказує, що після відсторонення відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 з посади ревізійною комісією14.07.2015 було виявлено порушення на суму 70000,00 грн. в його діяльності. Крім того, була перевірена документація по касі кооперативу за 2008-2015 роки за час перебування ОСОБА_1 головою правління кооперативу в частині виплат заробітної плати, в результаті чого було встановлено, що сума недостачі в касі кооперативу за цей період сягала 595771,42 грн, що підтверджувалось наступним.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що більшість видаткових касових ордерів не містить даних про особу, яка отримувала грошові кошти, такі дані є лише в випадках, коли отримувачами були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 а також положення про преміювання, на підставі якого ОСОБА_1 Видавав премії робітникам, є підробленими.

В обґрунтування вищезазначеного, позивач за зустрічним позовом повідомляє, що дані обставини підтверджуються показами членів правління, які зі слів позивача заперечують свій підпис.

З матеріалів справи, які долучає позивач, судом вбачається, що працівники отримували заробітну платню кожен місяць, відповідно до проставлених підписів, що містяться в платіжних відомостях. Таким чином, твердження на які посилається позивач спростовуються наданими ним же доказами.

В своєму зустрічному позові позивач посилається на те, що ревізійною комісією проводилась перевірка діяльності ОСОБА_1 . Втім, в матеріалах справи не міститься жодного акту ревізії, який би підтверджував факт привласнення коштів ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд також не може брати до уваги твердження позивача за зустрічним позовом стосовно підроблених підписів працівників в платіжних квитанціях, оскільки, позивач не скористався правом на призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, не надав інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підписи працівників є дійсно підробленими.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів.

При цьому, необхідність судової експертизи в цивільному судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Позивач в позовній заяві як на підтвердження факту підробки підписів посилається на покази працівників, проте і такі докази відсутні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, докази на які посилається позивач за зустрічним позовом в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження. На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вони базуються лише на припущеннях позивача.

На підставі вищевикладеного, та керуючись Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів Україні», ст.ст. 130, 132, 134, 135, 135-1, 138 КЗпП України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до житлово-будівельного кооперативу «Наука» про стягнення коштів - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову житлово-будівельного кооперативу «Наука» до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до київського апеляційного суду або через печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.В. Новак