Постанова

від 27.06.2023 по справі 916/3388/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3388/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Савицького Я.Ф., Філінюка І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Салют"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2023

у справі №916/3388/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"

до Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Салют"

про стягнення 54 984,88 грн

ВСТАНОВИВ

У грудні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Салют" (далі - ОК ДБК "Салют") про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку, водовідведення зливових стоків за період з 01.03.2020 по 01.08.2022 у розмірі 54 984,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 31853 від 23.10.2017 року в частині оплати наданих послуг. Позов пред`явлено на підставі ст. 55 Конституції України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 610-611, 629, 901, 903 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.04.2023 по справі №916/3388/22 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача борг за послуги водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку, водовідведення зливових стоків за період з 01.03.2020 року по 01.08.2022 року у розмірі 54 984,88 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд пославшись на умови укладеного між сторонами договору, з урахуванням додаткових угод до нього, а також приписи чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Інфокс" про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку, водовідведення зливових стоків за період з 01.03.2020 року по 01.08.2022 року у розмірі 54 984,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2023 року по справі №916/3388/22 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням норм матеріального права, та таким, що має бути скасовано, враховуючи наступне.

Так, апелянт стверджує, що протягом більше ніж 2 років з моменту укладення Договору між сторонами не було жодних суперечок щодо видів послуг, що надаються відповідачу, а також розміру оплати за Договором. Відповідач щомісяця отримував від позивача рахунки на оплату за надані послуги, які відповідач своєчасно та у повному розмірі сплачував. При цьому у рахунках, що надходили до відповідача, зазначались лише послуги з водопостачання та послуги з водовідведення (без зливових стоків).

Проте, як зазначає скаржник, з початку 2020 позивач почав зазначати у рахунках окрім послуг з водопостачання та водовідведення, ще й послуги з водовідведення зливових стоків.

Скаржник наголошує на тому, що Договором дійсно передбачена можливість надання вказаної послуги, а також метод визначення її об`єму та вартості. Однак, така можливість могла бути реалізована лише за певних умов, а саме за наявності у Відповідача споруд, якими забезпечується збір зливових стоків та направлення їх у мережу водовідведення позивача. В свою чергу, відсутність вказаних споруд або інших умов, за яких позивач зміг би фактично отримати у свої мережі зливові стоки, які виникають за певних погодній умов, унеможливлює фактичне надання такої послуги.

Як зазначає апелянт, він пропонував позивачу направити свого представника для огляду наявних технологічних споруд на території відповідача і складання відповідного акту, в якому мало бути зафіксовано відсутність дошеприймальних споруд, однак позивач свого представника не направив, вказані обставини не дослідив, а також не прийняв до уваги додаток до Договору, в якому визначено, що на території відповідача наявні лише контрольні каналізаційні колодязі, які не пристосовані для збору зливових стоків.

На думку апелянта, позивач також не врахував рельєф території відповідача, який не забезпечує неорганізоване попадання зливових стоків у контрольні колодязі відповідача та у каналізаційну мережу. Позивач не прийняв до уваги, що рельєф території відповідача навпаки забезпечує часткове залишення зливових вод на території та часткове їх убування на суміжні території, які знаходяться на схилах берега моря.

Відтак, апелянт стверджує, що у нього не існувало та не існує відповідних споруд або інших природніх умов для збору зливових стоків та направлення (скидання) їх у мережі позивача, а тому у позивача була відсутня можливість фактичного надання відповідачу послуги з прийняття зливових стоків.

При цьому, на переконання апелянта, сам по собі факт укладення договору про надання певної послуги без доказів її фактичного надання та споживання, тобто збору зливових стоків та направлення їх у каналізаційну мережу позивача, не є підставою для того, щоб виставляти рахунки за послуги з прийняття зливових стоків, які фактично не були надані.

Скаржник також зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надаються відповідачеві такі послуги, як водовідведення зливових стоків, а отже, оплата цієї послуги передбачена умовами Договору. Проте, такі висновки суду першої інстанції, на думку апелянта, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, апелянт зазначає, що договором передбачена можливість надання усіх вказаних у ньому послуг, однак суд першої інстанції мав встановити, які з цих послуг були фактично надані позивачем та спожиті відповідачем. А з урахуванням доводів відповідача, також встановити, чи можливо було надати такі послуги з технічної точки зору. Однак, суд зробив висновок по фактичне надання послуги з відведення зливових стоків без посилання на будь-які докази. Тобто, фактично висновок суду ґрунтується лише на тому, що така послуга передбачена договором, а порядок розрахунку об`єму послуги та плати за неї встановлені певними нормативними актами.

Апелянт стверджує, що не заперечує, що він отримує послуги з питного водопостачання та послуги з водовідведення, однак не погоджується з тим, що на його території здійснюється збір зливових стоків, який скидається до каналізаційної мережі позивача.

Як відзначає скаржник, в ході судового розгляду було встановлено та не заперечувалось позивачем, що на території ОК «ДБК «САЛЮТ» відсутні дощоприймальні колодязі та інші споруди (канали та/або лотки), призначені для збору зливових стоків та направлення їх у централізовану каналізаційну систему, належну позивачу. За вказаних встановлених обставин, суд мав дослідити та навести обґрунтування у своєму рішенні, яким чином зливові стоки потрапляють у централізовану каналізаційну систему, належну позивачу. Однак суд першої інстанції вказану обставину не встановив, що унеможливило зробити об`єктивний висновок про фактичне надання такої послуги позивачем та фактичне споживання її відповідачем.

Крім того, як вважає апелянт, з урахуванням положень п.6 Правил №190, відповідно до якого не допускається підключення зливової (дощової) каналізації до систем централізованого водовідведення, якщо вона не є загальносплавною, позивач мав надати докази, що каналізаційна система мереж водовідведення, до якої підключений відповідач, є загальносплавною. Однак, позивач будь-які докази цьому не надав, а суд першої інстанції зробив висновки про наявність обов`язку відповідача без встановлення вказаної обставини, тобто чи є ця система загальносплавною чи ні.

За твердженням апелянта, в місті Одеса побудовані та існують окремо зливова (дощова) каналізаційна мережа та побутова, і вона не є загальносплавною, а тому, якщо позивач стверджує, що каналізаційна система відповідача приєднана не до побутової (роздільной чи напівроздільної) системи, позивач мав надати докази цьому. У відзиві на позовну заяву позивач просив суд зобов`язати позивача надати копію паспорту каналізаційної системи, до якої приєднані каналізаційні випуски відповідача. Однак, суд першої інстанції не зобов`язав позивача надати вказаний документ, тому питання щодо виду каналізаційної системи залишилось не з`ясованим.

Також, на переконання апелянта, навіть якщо місцевий господарський суд дійшов висновку (з яким не погоджується відповідач), що є підстави для задоволення позову, то суд мав би виключити із розрахунку заборгованості рахунки від 29.02.2020 та від 30.06.2020, оскільки вони не були узгоджені відповідачем відповідно до пункту 3.15 Договору.

До того ж, скаржник вважає, що при розгляді питання щодо стягнення плати за зливові стоки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував приписів чинного законодавства України, якими визначено, що справляння (стягнення) плати може здійснюватися тільки за спожиті комунальні послуги.

Щодо стягнення оплати за послуги за абонентське обслуговування та обслуговування та заміну комерційного вузла обліку, які стягнуті судом на підставі не підписаної Додаткової угоди до договору, скаржник зазначає, що для встановлення факту, що ОК ДБК "Салют" дійсно погодилось із запропонованими змінами до Договору, необхідно було встановити серед іншого, чи було відповідачем вчинено дії, які засвідчують його волю до отримання відповідної комунальної послуги від виконавця. Однак, яу вбачається з квитанцій на оплату, кооператив не здійснював оплату за абонентське обслуговування, обслуговування та заміну комерційного обліку, які були зазначені в додатковій угоді.

Відтак, враховуючи, що відповідач додаткову угоду до Договору не підписував, своїми подальшими діями не підтвердив свою згоду з нею, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про чинність вказаної угоди.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3388/22 за апеляційною скаргою ОК ДБК "Салют" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2023 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджується неорганізоване потрапляння у загальносплавну систему мереж водовідведення позивача стічних вод ОК "ДБК "Салют", що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення через люки його колодязів на власній території за відсутністю у відповідача окремої зливової каналізаційної системи водовідведення, приймачів зливової системи/дощозбірників, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору та приписів чинного законодавства України, є підставою для нарахування позивачем та сплати відповідачем послуг водовідведення зливових стоків.

З приводу Додаткової угоди до договору, яка не була підписана відповідачем, позивач зазначає, що направив таку угоду засобами поштового зв`язку на адресу відповідача, та відповідачем таке відправлення було отримано. Однак, протягом 30 днів відповідач не повідомляв позивача про свою відмову від внесення змін та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до них, а вчиняв дії, які засвідчують його волю про отримання відповідної комунальної послуги від позивача (продовжував отримувати послуги, здійснював оплату наданих послуг згідно отриманих рахунків, в яких також зазначена плата за абонентське обслуговування, обслуговування та заміну вузла комерційного обліку води). Таким чином, згідно абзаців 1, 3, 4 ч.4 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 3 ст. 631 ЦК України ця додаткова угода вважається укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Позивач вважає, що ним було доведено наявність заборгованості у відповідача за надані послуги за Договором укладеним між сторонами, а суд першої інстанції оцінивши надані докази та застосувавши приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 23.10.2017 року між ОК "ДБК "Салют" (споживач) та ТОВ "Інфокс" в особі Філії "Інфоксводоканал" (водоканал) укладено договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення № 31853, відповідно преамбули якого сторони зобов`язуються керуватися "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Мінжитло комунгоспу від 27.06.2008 року № 190, Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

У відповідності з п.1.1, 1.3 договору позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов`язується оплачувати надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених договором та діючим законодавством. Послуги надаються відповідно до дислокації об`єктів відповідача (Додаток № 2) та Переліку послуг, що фактично отримуються споживачем.

За умовами п. 1.4 договору, послуги надаються водоканалом споживачеві в таких обсягах і межах:

За кодом 36.00.2 (Оброблення та розподілення води трубопроводами - ДК 016-2010):

- в обсягах згідно розрахованих водогосподарських балансів 106,5 куб.м./місяць або у розмірах зазначених в технічних умовах та проектно-технічній документації та визначаються засобами обліку води, встановленими на об`єктах споживача;

- в межах нормативів якості за ДСанПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною".

За кодом 37.00.1 (Послуги каналізаційні - ДК 016-2010):

- в обсягах згідно розрахованих водогосподарських балансів 106,5 куб.м./місяць або у розмірах зазначених в технічних умовах та проектно-технічній документації та визначаються засобами обліку води, встановленими на об`єктах споживача;

- у межах розрахункових додаткових об`ємів дощових і талих стічних вод, визначених у пунктах 4.10. 4.11, 4.12 Правил № 190, по ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведення дощових і снігових стічних вод з територій міст промислових підприємств", ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування", а також в залежності від кількості опадів по даним Гідромедцентру;

- у межах показників ГДК (гранично-допустимі концентрації), встановлених Додатком № 4 до договору та Правилами № 632.

Відповідно п.2.3.2 договору відповідач зобов`язаний здійснювати оплату наданих позивачем послуг та інших витрат, передбачених умовами цього договору вчасно та у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього договору.

Пунктом 2.3.7 договору встановлено, що відповідач з 10 числа по 25 число поточного місяця, в письмовій, встановленій формі, надає відомості про водоспоживання на своїх об`єктах, що зазначені у додатку № 2 до цього договору. У випадку відсутності вказаних відомостей (але не більше ніж за 2 місяці), водоканал проводить розрахунок послуг водопостачання по середньодобових витратах за попередні два розрахункових місяці. Наступне визначення об`ємів водовикористання здійснюється за нормами використання, на підставі водогосподарського балансу (Додатку № 6 до цього договору).

Згідно з п. 3.1 договору кількість холодної води, що передається позивачем на об`єкти відповідача, визначається за показниками засобів обліку, встановлених на мережі відповідача, опломбованих і прийнятих в експлуатацію позивачем.

Відповідно до п.3.10 договору передбачено, що кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за обсягом води, використаної відповідачем з водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильників або згідно показників засобів обліку стічних вод (якщо такі встановлені), опломбованих і зареєстрованих позивачем.

Згідно з п. 3.11 договору щомісячний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території (поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території відповідача, у мережі водовідведення відповідача, як при загально сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулами, згідно п.4.10, 4.11, 4.12 Правил № 190, з урахуванням щомісячних даних Гідрометцентру відносно кількості опадів.

Пунктом 3.15 договору визначено, що у разі незгоди споживача щодо кількості або вартості отриманих послуг, споживач зобов`язаний у 5-денний строк з дня отримання рахунку, направити до водоканалу свого уповноваженого представника, з відповідними обґрунтованими документами для урегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови, рахунки виробника вважаються прийнятими до сплати.

Відповідно до п. 4.1 - 4.3 договору оплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 30-го числа поточного місяця на поточний рахунок позивача за встановленими тарифами.

Згідно з п. 8.1, 8.2 договору він діє з 28.12.2016 року до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку, в частині розрахунку за отримані послуги з водопостачання та водовідведення цей договір діє до повного погашення заборгованості за ним. Цей Договір автоматично пролонгується на 5 років, у випадку, коли сторони цього договору, за місяць до припинення терміну його дії, не виявлять бажання розірвати цей договір, на підставі письмового повідомлення іншій стороні цього договору. Цей договір може бути розірвано та змінені його умови лише за згодою обох сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 8.3 договору).

Додатком № 1 до договору № 31853 від 23.10.2017 року є акт визначення точки розподілу надання послуг то розмежування балансової приналежності водопровідних та каналізаційних мереж.

Додатком № 2 до договору № 31853 від 23.10.2017 року є Дислокація об`єктів, згідно якого адресою відповідача є - м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 115.

Додатком № 3 до договору № 31853 від 23.10.2017 року є перелік приладів та засобів обліку.

Додатком № 4 до договору № 31853 від 23.10.2017 року є норми якості стічних вод.

Додатком № 5 до договору № 31853 від 23.10.2017 року є акт № 8347 від 30.01.2017 року обстеження каналізаційної системи та встановлення контрольного (них) колодязя (колодязів) на каналізаційному випуску споживача перед приєднанням до збірного чи головного каналізаційного колектора, згідно якого встановлено, що водовідведення здійснюється трьома каналізаційними випусками діаметром 150 мм з наступним підключенням до КНС. Контрольні колодязі розташовані: 1 - на території КНС, 2 - на території ОК "ДСК "Салют".

Додатком № 6 до договору № 31853 від 23.10.2017 року є водогосподарчий баланс.

Додатком № 7 до договору № 31853 від 23.10.2017 року є додаток для розрахунку обсягу стічних вод, що утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення, згідно якого: загальна площа території 2,034 га, з яких: площа забудови - 0,2534 га, площа вдосконаленого покриття - 0,1540 га, площа зелених насаджень - 1,6266 га, система водовідведення (загально-сплавна чи роздільна).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 01.08.2022 позивач направив відповідачу на підпис додаткову угоду № 1 від 29.07.2022 року до договору № 31853 від 23.10.2017 року /о/р 274398/, згідно якої п. 4.1 договору доповнено абзацом: "та:

- плата за абонентське обслуговування, яка становить 70,38 грн на місяць на один окремий об`єкт споживача;

- плата за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку води D=25 мм у розмірі 186,64 грн на місяць.

Зміна розміру плати за абонентське обслуговування, обслуговування та заміну вузла комерційного обліку води у період дії договору відбувається лише за згодою обох сторін, у порядку, передбаченому чинним законодавством України".

Керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони поширюють дію цієї додаткової угоди на відносини, що фактично склалися між ними з 01.01.2022 року.

На підтвердження доказів направлення відповідачу додаткової угоди № 1 від 29.07.2022 позивачем надано фіскальний чек від 03.08.2022 року.

У відповідності до довідки з трекінгом Укрпошти 6502800084935 вбачається, що відправлення надіслано 03.08.2022 та вручено особисто 06.08.2022 за індексом 65038.

Згідно з наданими позивачем звітами водоспоживання відповідача, споживання складає: за лютий 2020 року, обсяг водоспоживання - 12; за березень 2020 року, обсяг водоспоживання - 17; за квітень 2020 року, обсяг водоспоживання - 86; за травень 2020 року, обсяг водоспоживання - 101; за червень 2020 року, обсяг водоспоживання - 100; за липень 2020 року, обсяг водоспоживання - 95, попередні показники - 09912, останні показники - 10007.

04.08.2020 складено акт № 16834 опломбування комерційного вузлу обліку відповідача. Згідно з яким показання лічильника станом на складання акту - 10027, за вересень 2020 року, обсяг водоспоживання - 11; за жовтень 2020 року, обсяг водоспоживання - 15; за листопад 2020 року, обсяг водоспоживання - 12; за грудень 2020 року, обсяг водоспоживання - 2; за січень 2021 року, обсяг водоспоживання - 2; за лютий 2021 року, обсяг водоспоживання - 10; за березень 2021 року, обсяг водоспоживання - 21; за квітень 2021 року, обсяг водоспоживання - 20; за травень 2021 року, обсяг водоспоживання - 11; за червень 2021 року, обсяг водоспоживання - 11; за липень 2021 року, обсяг водоспоживання - 15; за серпень 2021 року, обсяг водоспоживання - 19; за вересень 2021 року, обсяг водоспоживання - 21; за жовтень 2021 року, обсяг водоспоживання - 5; за листопад 2021 року, обсяг водоспоживання - 5; за грудень 2021 року, обсяг водоспоживання - 10; за січень 2022 року, обсяг водоспоживання - 12; за лютий 2022 року, обсяг водоспоживання - 13; за березень 2022 року, обсяг водоспоживання - 9; за квітень 2022 року, обсяг водоспоживання - 7; за травень 2022 року, обсяг водоспоживання - 7; за червень 2022 року, обсяг водоспоживання - 5; за липень 2022 року, обсяг водоспоживання - 3.

Відповідно Постанови НКРЕКП № 1250 від 23.10.2018 встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 11,82грн. за 1 м3 з ПДВ (9,85грн. за 1 м3 без ПДВ); на централізоване водовідведення - 10,128грн. за 1 м3 з ПДВ (8,44грн. за 1 м3 без ПДВ).

Постановою НКРЕКП № 283 від 04.02.2020 встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 14,472 грн. за 1 м3 з ПДВ (12,06грн. за 1 м3 без ПДВ); на централізоване водовідведення - 12,252 грн. за 1 м3 з ПДВ (10,21грн. за 1 м3 без ПДВ).

Згідно з Постановою НКРЕКП № 2499 від 16.12.2020 встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 16,44 грн. за 1 м3 з ПДВ (13,70 грн. за 1м3 без ПДВ); на централізоване водовідведення - 13,584грн. за 1 м3з ПДВ (11,32грн. за 1м3 без ПДВ).

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 2841 від 22.12.2021 встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 17,916 грн. за 1 м3 з ПДВ (14,93грн. за 1 м3 без ПДВ); на централізоване водовідведення - 17,244 грн. за 1 м3 з ПДВ (14,37грн. за 1мЗ без ПДВ).

Розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2020 року по 01.08.2022 року здійснений позивачем на підставі наданих відповідачем звітів про водоспоживання за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2020, акту на опломбування від 04.08.2020 року № 16834, звітів за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020, за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2022, а також за тарифами затвердженими Постановами НКРЕКП від 23.10.2018 № 1250, від 04.02.2020 № 283, від 16.12.2020 № 2499, від 22.12.2021 № 2841.

За твердженням позивача, відповідач не виконував у повному обсязі свій обов`язок щодо оплати отриманих послуг водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у нього за період з 01.02.2020 по 01.08.2022 утворилася заборгованість у розмірі 4 855,41грн.

Розрахунок водовідведення зливових стоків з 01.02.2020 року по 01.08.2022 року здійснений позивачем з урахуванням щомісячних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за період з лютого 2020 по липень 2022, договору оренди землі від 14.08.2013, а також за тарифами затвердженими Постановами НКРЕКП № 1250 від 23.10.2018, № 283 від 04.02.2020, № 2499 від 16.12.2020, № 2841 від 22.12.2021.

Згідно з даних зазначених у договорі оренди землі від 14.08.2013 загальна площа ОК "ДБК "Салют", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, буд. 115 становить 2,034га, з них: площа забудови - 0,2534га, площа вдосконалених покриттів - 0,1540га, площа зелених насаджень -1,6266га.

Матеріали справи містять розшифровку нарахування послуги водовідведення зливових стоків ОК "ДСК "Салют", відповідно до якої, заявлена до стягнення сума боргу була розрахована ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" за формулою Wд = 10 х Нд х ЕF х ф, де Wд - обсяг зливового стоку, 10- коефіцієнт переведення опадів в м. куб. у стоки, Нд - рівень опадів (за даними Гідрометцентру), F - площа забудови, вдосконаленого покриття, ф - 0,6 загальний коефіцієнт стоку для водонепроникаючих поверхонь, ф - 0,2 загальний коефіцієнт стоку для ґрунтових поверхонь. Позивачем також надано довідки Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів, а саме від 12.02.2020 року, 16.03.2020 року, 13.04.2020 року, 20.05.2020 року, 15.06.2020 року, 14.07.2020 року, 10.08.2020 року, 10.09.2020 року, 16.10.2020 року, 17.11.2020 року, 14.12.2020 року, 14.01.2021 року, 09.02.2021 року, 17.03.2021 року, 14.04.2021 року, 18.05.2021 року, 16.06.2021 року, 09.07.2021 року, 12.08.2021 року, 16.09.2021 року, 19.10.2021 року, 11.11.2021 року, 13.12.2021 року, 17.01.2022 року, 22.02.2022 року, 15.03.2022 року, 18.04.2022 року, 12.05.2022 року, 15.06.2022 року, 12.07.2022 року.

Звертаючись із даним позовом позивач зазначив, що відповідач не виконував у повному обсязі свій обов`язок щодо оплати послуг водовідведення зливових стоків, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за період з 01.02.2020 по 01.08.2022 у розмірі 49 642,15грн.

Позивач зазначив, що загальна сума заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку, водовідведення зливових стоків за період з 01.02.2020 року по 01.08.2022 року складає - 55 384,88грн.

Позивачем було надіслано відповідачу акт звірки № 102879 від 01.08.2022 року та досудове попередження вих. № 80915 від 01.08.2022 року із зазначенням суми боргу у розмірі 55 384,88 грн, з яких: 746,56 грн - обслуговування та заміна комерційного вузла обліку, 49 642,15 грн - водовідведення зливових стоків, 140,76 грн - абонентське обслуговування, 4855,41 грн - послуги водопостачання, водовідведення.

Заборгованість була сплачена частково відповідачем у розмірі 400,00 грн (платіжне доручення № 92226164.1 від 12.08.2022 року з призначенням платежу "рахунок 274398/1744850 від 31.07.2022 року).

У зв`язку з чим залишок заборгованості за вказаний період складає 54 984,88 грн.

У наявних матеріалах справи також містяться рахунки, що виставлені позивачем відповідачу, а саме: від 30.11.2019 року, від 29.02.2020 року, 31.03.2020 року, 30.04.2020 року, 31.05.2020 року, 30.06.2020 року, 31.07.2020 року, 31.08.2020 року, 30.09.2020 року, 31.10.2020 року, 30.11.2020 року, 31.12.2020 року, 31.01.2021 року, 28.02.2021 року, 31.03.2021 року, 30.04.2021 року, 31.05.2021 року, 30.06.2021 року, 31.07.2021 року, 31.08.2021 року, 30.09.2021 року, 31.10.2021 року, 30.11.2021 року, 31.12.2021 року, 31.01.2022 року, 28.02.2022 року, 31.03.2022 року, 30.04.2022 року, 31.05.2022 року, 30.06.2022 року, 31.07.2022 року, 31.08.2022 року.

А також квитанції про сплату відповідачем грошових коштів на користь позивача, а саме: від 03.03.2020 року, 03.03.2020 року, 08.04.2020 року, 05.05.2020 року, 02.06.2020 року, 07.07.2020 року, 07.08.2020 року, 09.09.2020 року, 02.10.2020 року, 03.11.2020 року, 01.12.2020 року, 04.01.2021 року, 05.02.2021 року, 11.03.2021 року, 13.04.2021 року, 12.05.2021 року, 14.06.2021 року, 14.06.2021 року, 02.07.2021 року, 05.08.2021 року, 03.09.2021 року, 04.10.2021 року, 15.11.2021 року, 06.12.2021 року, 06.01.2022 року, 03.02.2022 року, 05.04.2022 року, 05.04.2022 року, 05.05.2022 року, 07.06.2022 року, 05.07.2022 року, 12.08.2022 року, 08.09.2022 року.

Названі квитанції про сплату грошових коштів відображені у розрахунку заборгованості, що складений позивачем та наданий до позову.

В наявних матеріалах справи також наявне листування сторін, а саме:

- лист відповідача вих. № 01/2020 від 26.02.2020 року з незгодою із рахунком № 274398/1097714 від 29.02.2020 року в частині водовідведення зливових стоків. Надану на нього відповідь позивача від 13.03.2020 року, в якій позивач вказує, що водовідведення зливових стоків у лютому 2020 року становить 2 778,72 грн, надається детальна розшифровка.

- лист вих. № 02/2020 від 01.07.2020 року з незгодою із рахунком №274398/1183490 від 30.06.2020 року в частині водовідведення зливових стоків; відповідач просить надіслати уповноваженого представника для складання акту щодо відсутності водовідведення зливових стоків. Надану на нього відповідь позивача від 12.08.2020 року, в якій позивач вказує, що водовідведення зливових стоків у червні 2020 року становить 4 165,68 грн. Для відома наведено також розшифровку нарахування зливових стоків за період березень - травень 2020 року.

- відповідь на претензію № 2333-4від 28.12.2020 року. У вказаній відповіді відповідач вказує на відсутність підстав для задоволення претензії, оскільки на території відповідача відсутні дощоприймальні колодязі, а два контрольні колодязі не мають на меті прийом дощових стоків.

Наявні матеріали справи також містять технічні умови ТОВ "Інфокс" вих. № 1511-219 від 05.08.2008 року. на перекладку введення водопроводу до дитячої бази відпочинку "Салют", фотофіксацію контрольних колодязів, розташованих на території відповідача, схему каналізаційних мереж відповідача (том 1 а.с. 218) та проект водопостачання відповідача (том 1 а.с. 217) за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 115, які надані позивачем до матеріалів справи.

Позивач звертався до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОК "Дачно-будівельний кооператив "Салют" заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, водовідведення зливових стоків за період з 01.02.2020 по 01.07.2021 у розмірі 28 583,09 грн.

Господарським судом Одеської області 11.08.2021 видано судовий наказ про стягнення з ОК ДБК "Салют" на користь ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" заборгованості у розмірі 28 583,09 грн та судових витрат у сумі 227 грн.

Однак, ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2021 скасовано судовий наказ від 11.08.2021 у справі №916/2359/21 щодо стягнення з ОК ДБК "Салют" на користь ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" заборгованості у розмірі 28 583,09 грн та судових витрат у сумі 227 грн.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначав, що у відповідача утворилась заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку, водовідведення зливових стоків за період з 01.03.2020 року по 01.08.2022 року у розмірі 54 984,88 грн, яка останнім у добровільному порядку погашена не була, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог до відповідача, та задовольнив заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 №30 (далі - Правила №30), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (Правила №190).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з положеннями ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

02.08.2017 року набрав чинності Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" №2119-VIII від 22.06.2017, який визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про комерційний облік" теплової енергії та водопостачання", обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку.

Статтею 2 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначено, що цей закон регулює відносини щодо комерційного обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання; розподілу між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг; встановлення, обслуговування, заміни вузлів обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії; формування та надання споживачам рахунків на оплату комунальних послуг.

Згідно з ст.. 6 Закону "Про комерційний облік" обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з урахуванням вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Оператори зовнішніх інженерних мереж зобов`язані формувати і підтримувати в наявності обмінний фонд вузлів комерційного обліку.

Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

У разі якщо виконавець комунальної послуги не є оператором відповідних зовнішніх інженерних мереж, він зобов`язаний забезпечити розподіл, збір та перерахування сплачених споживачами та власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, коштів на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку оператору зовнішніх інженерних мереж відповідно до договору.

Відносини між виконавцем комунальної послуги та оператором відповідних зовнішніх інженерних мереж регулюються договором.

Оператор зовнішніх інженерних мереж використовує кошти, отримані за обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, виключно за цільовим призначенням.

Обслуговування та заміна вузла (вузлів) комерційного обліку за рахунок співвласників суб`єктами господарювання, уповноваженими на виконання таких робіт, залученими співвласниками багатоквартирного будинку, здійснюються за умови: укладення колективних договорів про надання комунальних послуг; укладення договорів про надання комунальних послуг з колективним споживачем; прийняття рішення співвласниками про порядок обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до законодавства.

За умовами п. 3.1. укладеного між сторонами договору кількість холодної води, що передається позивачем на об`єкти відповідача, визначається за показниками засобів обліку, встановлених на мережі відповідача, опломбованих і прийнятих в експлуатацію позивачем.

У відповідності до абзаців 1, 3, 4 ч.4 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з пропозицією про внесення змін до договору може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідних змін до договору. Якщо споживач, який отримав проект змін до договору від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від внесення змін та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до них, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), зміни до нього вважаються укладеними у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, виходячи із правового аналізу наведеної норми чинного законодавства, укладення правочину за мовчазної згоди споживача поставлено в залежність від спливу тридцятиденного строку на надання ним відмови/заперечень, що обчислюється з моменту отримання проекту договору, та фактичного користування споживачем відповідними комунальними послугами.

Як встановлено судом вище, 01.08.2022 позивач направив відповідачу на підпис додаткову угоду № 1 від 29.07.2022 року до договору № 31853 від 23.10.2017 року /о/р 274398/, згідно якої п. 4.1 договору доповнено абзацом: "та:

- плата за абонентське обслуговування, яка становить 70,38 грн на місяць на один окремий об`єкт споживача;

- плата за обслуговування та заміну вузла комерційного обліку води D=25 мм у розмірі 186,64 грн на місяць.

Зміна розміру плати за абонентське обслуговування, обслуговування та заміну вузла комерційного обліку води у період дії договору відбувається лише за згодою обох сторін, у порядку, передбаченому чинним законодавством України".

Керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони поширюють дію цієї додаткової угоди на відносини, що фактично склалися між ними з 01.01.2022.

Позивачем на підтвердження направлення відповідачу додаткової угоди № 1 від 29.07.2022 року надано фіскальний чек від 03.08.2022 року. Згідно довідки з трекінгом Укрпошти 6502800084935 вбачається, що відправлення надіслано 03.08.2022 року та вручено особисто 06.08.2022 року за індексом 65038.

В свою чергу, відповідач не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від внесення змін до договору та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до них, та вчиняв дії, які свідчать про його волю на отримання відповідної комунальної послуги від позивача, зокрема, здійснив оплату наданих послуг згідно з отриманими рахунками, в яких також зазначена плата за абонентське обслуговування, обслуговування та заміну вузла комерційного обліку води.

Відтак, в силу приписів ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" додаткова угода № 1 від 29.07.2022 року до договору № 31853 від 23.10.2017 року є укладеною та у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України положення додаткової угоди діють для сторін договору з 01.01.2022.

У даному випадку, відповідач є споживачем комунальної послуги з водопостачання та водовідведення, яка надається позивачем, до об`єкту, зазначеного в дислокації та в якому відповідач споживає такі послуги для господарсько-питних потреб, а тому у нього виник обов`язок зі сплати внесків на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

Так, позивачем здійснено розрахунок плати за абонентське обслуговування та обслуговування та заміну вузла комерційного обліку саме з 01.01.2022 року, що відповідає умовам додаткової угоди № 1.

У зв`язку із чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в цій частині.

Перевіривши розрахунок заборгованості з послуг обслуговування та заміну комерційного вузла обліку, а також абонентське обслуговування, здійснений позивачем, колегією суддів встановлено, що він є вірним та арифметично правильним, а заборгованість становить 746,56 грн та 140,76 грн, відповідно.

Також судовою колегією перевірено розрахунок заборгованості з послуг водопостачання та водовідведення, здійснений позивачем, та встановлено його правильність. Вказана заборгованість становить 4855,41 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з водовідведення зливових стоків, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України, вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів; водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

В статті 42 Водного кодексу України унормовано, що вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування. Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об`єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно з пунктом 4 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

У відповідності до частин 1, 2 статті 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження..

Згідно з статтею 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод; підприємство централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів/систем централізованого водовідведення; система централізованого водовідведення - сукупність технічних засобів, включаючи мережі, споруди, устаткування (пристрої), для централізованого відведення та очищення стічних вод, що пов`язані єдиним технологічним процесом.

Істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов`язки сторін договору; відповідальність сторін договору (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»).

Так, у Розділі укладеного між сторонами Договору "Визначення термінів" передбачено вжиття термінів у Договорі в такому значенні, у тому числі: стічні води - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок діяльності ОК "ДБК "Салют" та його субабонентів після використання води питної в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та лотові води з території об`єктів ОК "ДБК "Салют", визначених в додатку №2 до Договору (з урахуванням субабонентів).

Згідно з п.1.1, 1.3, 1.4 Договору позивач надає відповідачеві послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов`язується оплачувати надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених Договором та діючим законодавством. Послуги надаються відповідно до дислокації об`єктів відповідача, в тому числі послуги у межах розрахункових додаткових об`ємів дощових і талих стічних вод, визначених у пунктах 4.10, 4.11, 4.12 Правил № 190, по ДСТУ 3013-95 "Гідросфера. Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств", ДБН В.2.5.-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування", а також в залежності від кількості опадів по даним Гідрометцентру.

Також згідно з п.2.3.2 Договору відповідач зобов`язаний здійснювати оплату наданих позивачем послуг та інших витрат, передбачених умовами цього Договору вчасно та у повному обсязі, у строки та у порядку згідно цього Договору.

Порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України визначений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Правила № 190).

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1. Правил №190).

Пунктом 4 розділу І Правил № 190 визначено, що випуск водовідведення це трубопровід для відведення стічних вод від будинків, споруд, приміщень та з території споживача до першого колодязя системи централізованого водовідведення (з контрольним/ревізійним колодязем включно, за умови його наявності). Мережа водовідведення споживача - це система трубопроводів, каналів та/або лотків і споруд на них для збирання та відведення стічних вод споживача, що перебуває на балансі або території споживача і ним обслуговується.

Приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508 (далі - Правила приймання стічних вод), та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31509, а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку (пункт 5 розділу ІІ Правил № 190).

У відповідності до пункту 6 розділу ІІ Правил № 190 не допускається підключення зливової (дощової) каналізації до систем централізованого водовідведення, якщо вона не є загальносплавною. Води, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду), повинні очищуватися на окремих очисних спорудах. Скидання стічних вод до зливової (дощової) системи водовідведення не допускається.

В пунктах 1, 5 розділу V Правил № 190 передбачено, що споживачі, які приєднані або мають намір приєднатися до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, зобов`язані забезпечити наявність у них засобів вимірювальної техніки, за умови їх відповідності вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки (далі - вузли комерційного обліку). Споживачі, що мають власні водозабори і скидають стічні води до систем централізованого водовідведення, зобов`язані встановити комерційний прилад обліку стічних вод у місці приєднання мереж водовідведення споживача до мережі водовідведення виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та надавати щомісячні дані щодо об`єму та показників якості стічних вод відповідно до умов договору.

У відповідності до п.п. 5.1 Правил №190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.29 Правил № 190 встановлено, що у разі відсутності засобів обліку стічних вод їх облік здійснюється такими методами: 1) за допомогою засобів обліку на водозаборах; 2) за паспортною продуктивністю насосів на водозаборах; 3) за паспортним дебітом усіх свердловин та проектною потужністю поверхневого водозабору; 4) на підставі витрат води на технологічні потреби; 5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до мереж водовідведення.

Метод визначення кількості стічних вод встановлюється виробниками. Якщо кількість стічних вод визначається одним із методів, зазначених у цьому пункті Правил, що зафіксовано договором або двостороннім актом між виробником та споживачем на обумовлений термін, то споживач протягом цього терміну може не надавати виробнику таких даних.

При загальносплавній системі водовідведення визначається відповідно до площі території, що займає споживач, за нормами ДСТУ 3013-95 та даними гідрометслужби.

Відповідні дані, стосовно замірів кількості стічних вод (зливових стоків) надаються Гідрометеорологічним центром Чорного та Азовського морів, які наділені повноваженнями, атестованими приладами і засобами гідрометеорологічних вимірів.

Згідно з Держстандартом 3013-95 "Гідросфера" "Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з території міст та промислових підприємств", що затверджені наказом Держстандарста України від 23.02.1995р. № 58, даний Держстандарт розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з території міст та промислових підприємств.

Так, на підставі п.3.11 укладеного між сторонами Договору, п. 4.10, 4.11 Правил № 190, ДСТУ 3013-95, абз. 1 п. 14 розділу II Порядку № 316 розрахунок водовідведення зливових стоків, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення здійснений позивачем на підставі даних зазначених у договорі оренди землі від 14.08.2013 року, двостороннього додатку № 7 до Договору з урахуванням щомісячних довідок Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість опадів за період з лютого 2020 по липень 2022, а також за тарифами затвердженими Постановами НКРЕКП № 1250 від 23.10.2018, № 283 від 04.02.2020, № 2499 від 16.12.2020, № 2841 від 22.12.2021.

Оскільки водовідведення зливових стоків є послугою водовідведення, то оплата послуги водовідведення передбачена вище переліченими нормативно-правовими актами, пп. 1.1, 1.4, 2.3.2, 3.11, 4.1, 4.3 договору, та відповідно, має бути оплачена відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості з послуг водовідведення зливових стоків, здійсненим позивачем, заборгованість становить 49 642,15 грн.

Колегією суддів перевірено такий розрахунок та встановлено, що він є вірним та арифметично правильним, а також виконаним у відповідності до вищенаведених Правил, Порядку та умов укладеного між сторонами договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Разом з цим, судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що судом першої інстанції не перевірено обставин надання позивачем відповідних послуг з водовідведення зливових стоків, та відповідно виникнення у відповідача обов`язку з їх оплати, з огляду на таке.

Так, у відповідності до п.3.20, 3.29, 3.30 розділу 3 ДБН В.2.5.-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування": загальноеплавна система каналізації - це система каналізації, що складається з комплексу мереж і інженерних споруд, і призначена для спільного відведення та очищення усіх видів стічних вод ('господарсько-побутових, виробничих, поверхневих). Напівроздільна система каналізації - система каналізації, за якої проектують дві самостійні вуличні мережі, - господарсько-побутову і дощову (з можливістю скидання надлишкової кількості дощових вод під час злив через розподільні камери у водні об`єкти без очищення), а головні колектори, які відводять усі види стічних вод на очисні споруди населеного пункту, проектують як загально сплавні. Неповна роздільна система каналізації - роздільна система каналізації, у якій відсутня система мереж для організованого відведення поверхневих стічних вод.

Згідно з Порядком визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 316 стічна вода - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.

Пунктом 1 вищевказаного Порядку визначено, що у разі повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод Правилам приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, місцевим правилам приймання та умовам укладеного договору споживачі сплачують за послуги водовідведення за тарифом, установленим згідно з чинним законодавством для відповідної категорії споживачів.

Середньомісячний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення та неорганізовано потрапляє до систем централізованого водовідведення виконавця комунальної послуги, визначається з урахуванням площі стоку атмосферних опадів і сніготанення з території, що займає споживач, або її частини, з якої фактично має місце неорганізоване потрапляння таких стічних вод. Додаткова кількість стічних вод, що надходить до систем централізованого водовідведення виробника у період дощів та сніготаненням через люки колодязів централізованого водовідведення та приймачі зливової системи централізованого водовідведення на території споживача розраховується за формулами наведеними у даному пункті (п.14 Порядку).

У відповідності до преамбули, п. 3.11 укладеного між сторонами Договору щомісячний об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території (поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території відповідача, у мережі водовідведення відповідача, як при загально сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулами, згідно п.4.10, 4.11, 4.12 Правил № 190 в редакції, чинній на момент виникнення та існування боргу в період з 01.02.2020 по 01.07.2021, ДСТУ 3013- 95 "Гідросфера. Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств", що затверджений Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 (далі - ДСТУ 3013-95) з урахуванням щомісячних даних Гідрометцентру відносно кількості опадів.

Вищенаведені умови укладеного між сторонами договору, Правила та Порядок визначають обов`язок відповідача сплатити на користь позивача відповідні послуги з водовідведення зливових стоків.

Так, у наявних матеріалах справи міститься копія погодженого проекту водопостачання ОК "ДБК "Салют", в якому відображено інженерні мережі, у тому числі каналізаційна мережа водовідведення відповідача, а також колодязі, у тому числі контрольні, які розташовані на території ОК "ДБК "Салют".

При цьому, слід відзначити, що зливова каналізаційна мережа водовідведення, тобто окрема дощова каналізаційна мережа водовідведення та приймачі зливової системи у відповідача відсутня, що також не заперечується останнім.

Відтак, через усі колодязі, що розташовані на території ОК "ДБК "Салют", відповідачем здійснюється відведення стічних вод, у тому числі вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території (поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення ОК "ДБК "Салют" через люки колодязів, тріщини покриттів навколо та біля цих колодязів на мережах водовідведення, які розташовані на території відповідача у загальносплавну систему мереж водовідведення позивача через каналізаційну насосну станцію ТОВ "Інфокс", яка знаходиться на території відповідача та зазначена як КНС.

Наведене також підтверджується наявною в матеріалах справи копією схеми каналізаційних мереж ОК "ДБК "Салют" за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 115 на якій також відмічені каналізаційні мережі відповідача та загальносплавна система водовідведення позивача, яка призначена для спільного відведення та очищення усіх видів стічних вод (господарсько-побутових, виробничих, поверхневих).

Відтак, колегія суддів вважає, що наявними матеріалами справи підтверджується неорганізоване потрапляння у загальносплавну систему мереж водовідведення ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" стічних вод ОК "ДБК "Салют", що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення через люки його колодязів на власній території за відсутністю у відповідача окремої зливової каналізаційної системи водовідведення, приймачів зливової системи/дощозбірників.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано, а наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження існування на території відповідача комплексу інженерних споруд та обладнання, призначених для приймання та відведення дощових (снігових) і поливомийних стічних вод з території підприємств (дощової каналізації, зливової системи централізованого водовідведення).

Відтак, оскільки водовідведення зливових стоків є послугою, надання та оплата якої передбачена вищенаведеними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, а також пунктами 1.1, 1.4, 2.3.2, 3.11, 4.1, 4.3 Договору, твердження скаржника про те, що позивачем не доведено надання таких послуг є необґрунтованими.

Судова колегія також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд мав би виключити із розрахунку заборгованості рахунки від 29.02.2020 та від 30.06.2020, оскільки вони не були узгоджені відповідачем відповідно до пункту 3.15 Договору, з огляду на таке.

Пунктом 3.15 договору визначено, що у разі незгоди споживача щодо кількості або вартості отриманих послуг, споживач зобов`язаний у 5-денний строк з дня отримання рахунку, направити до водоканалу свого уповноваженого представника, з відповідними обґрунтованими документами для урегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови, рахунки виробника вважаються прийнятими до сплати.

Враховуючи наведені умови укладеного між сторонами договору, саме на споживача (у даному випадку відповідача), покладається обов`язок направлення до водоканалу (позивача) свого уповноваженого представника для врегулювання розрахунків, у разі його незгоди з кількістю або вартістю наданих послуг.

Однак, у наявних матеріалах справи відсутні відповідні докази на підтвердження того, що відповідач, не погодившись із здійсненими позивачем нарахуваннями наданих послуг направляв свого представника до нього задля врегулювання розрахунків.

Як вже було зазначено вище, у спірний період відповідач звернувся до позивача з листами від 26.02.2020 № 01/2020 та від 01.07.2020 №02/2020 в яких висловив свою негоду лише з виставленими позивачем рахунками № 274398/1097714 від 29.02.2020 та №274398/1183490 від 30.06.2020.

У відповідь на вказані листи, позивач листами від 13.03.2020 № 1561ВК-01 та від 12.08.2020 №3826 ВК-07 роз`яснив відповідачеві порядок, підстави та наведений розрахунок обсягу зливових стоків за лютий 2020, червень 2020, а також повідомив про необхідність сплати цих послуг.

Відтак, з урахуванням погоджених сторонами умов договору, зокрема, у п.3.15, виставлені позивачем рахунки, які в тому числі включають послуги з водовідведення зливових стоків, вважаються прийнятими та повинні бути сплачені відповідачем.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2023.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2023 у справі №916/3388/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання судового рішення є 27.06.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Філінюк І.Г.