Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/7768/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/7768/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: адвокат Пінчук О.С.; від відповідача-1: адвокат не з`явився; від відповідача-2: адвокат Ашуровова А.В.; від відповідача -3: не з`явився; від третьої особи-1: адвокат Ашурова А.В.; від третьої особи-2: не з`явився; Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІННОВАЦІЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 (суддя Демидов В.О., м. Київ, повний текст складено та підписано - 26.12.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІННОВАЦІЯ"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМА ФАКТОРИНГ",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС-М",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-2016",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2

про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІННОВАЦІЯ" (далі - позивач/ТОВ "ФК"ІННОВАЦІЯ") звернулося до Господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМА ФАКТОРИНГ" (далі - відповідач-1/ТОВ "АРМА ФАКТОРИНГ"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЛУС-М" (далі - відповідач/2/ТОВ "ТЕЛЛУС-М"), Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКА-2016" (далі - відповідач-3/ТОВ "НІКА-2016"), за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - третя особа -1/ ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - третя особа-2/ ОСОБА_2 ), в якому просив суд визнати:

- недійсним договір про відступлення права вимоги №372 від 29 грудня 2015, укладений між ТОВ "АРМА ФАКТОРИНГ" та ТОВ "ТЕЛЛУС-М";

- недійсним договір про відступлення права вимоги від 02.02.2018, укладений між ТОВ "ТЕЛЛУС-М" та ТОВ "НІКА-2016";

- відсутнім права вимоги "НІКА-2016" за кредитним договором №014/3531/9/14415 від 25.04.2008.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір про відступлення права вимоги №372 від 29.12.2015, укладений між ТОВ «Арма Факторинг» та ТОВ «Теллус-М» є договором факторингу. У той же час, ТОВ «Теллус-М» не є фінансовою установою та немає жодних дозволів та ліцензій не здійснення факторингової діяльності, а отже не мало повноважень на укладення договору факторингу, що свідчить про його недійсність на підставі п.п. 1,2,4 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Щодо Договору про відступлення прав вимоги від 02.02.2018, позивач зазначає, що ТОВ «Ніка-2016» не є фінансовою установою та немає жодних дозволів та ліценцій не здійснення факторингової діяльності, а отже не мало повноважень на укладення договору факторингу, що свідчить про його недійсність на підставі п.п. 1,2,4 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, на думку позивача всі договори про відступлення прав є договорами факторингу укладені з порушенням норм Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського мотивовано тим, що позивачем, як заінтересованою особою, належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду обставин щодо порушення власних майнових прав та інтересів, внаслідок укладення спірного договору, і того, що в результаті визнання його недійсним майнові права позивача буде захищено та відновлено.

Також суд першої інстанції встановив, що позивач не є стороною договорів відступлення права вимоги, дійсність яких оспорюється, а також те, що позивач права вимоги за кредитним договором №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 не набував. Тобто, позов про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги подала особа, яка не була стороною цих договорів - заінтересована особа. Однак, конкретних фактів порушення власних майнових прав та інтересів внаслідок укладення спірних договорів не довів, як і не довів, що в результаті визнання таких договорів недійсним право позивача буде захищено та відновлено.

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для надання оцінки його дійсності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22, ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю, а саме:

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги №372 від 29 грудня 2015, укладений між ТОВ "АРМА ФАКТОРИНГ" та ТОВ "ТЕЛЛУС-М";

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 02.02.2018, укладений між ТОВ "ТЕЛЛУС-М" та ТОВ "НІКА-2016";

- визнати відсутнім права вимоги "НІКА-2016" за кредитним договором №014/3531/9/14415 від 25.04.2008.

Апеляційна скарга ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 15, 16, 203, 215, 217, 1218, 1231, 1281, 1282 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 4, 45, 238 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що його права як кредитора на задоволення його кредиторських вимог порушені, так як договори відступлення права вимоги до ТОВ "НІКА-2016" є недійсними, а отже спадкоємці мають виконати зобов`язання померлого ОСОБА_3 , з огляду на імперативну норму ст. 1281 Цивільного кодексу України перед кредитором ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" в межах успадкованого майна.

Отже, на переконання заявника апеляційної скарги, ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" є зацікавленою особою, так як укладення оспорюваних договорів впливає на права позивача як кредитора спадкодавця, і, відповідно, ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" має право на звернення до суду із цим позовом.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було надано оцінки укладеним договорам відступлення права вимоги на предмет відповідності вимогам ст. 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, скаржником у прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Третя особа - 1 через електронний суду подала до Північного апеляційного господарського суду відзив, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду із даним позовом, через відсутність порушеного права позивача оспрюваним договорами та позивач права вимоги за кредитним договором №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 не набував.

Також третя особа-1 вказує, що у даному спорі позивач не ґрунтує свої вимоги виконанням/невиконанням зобов`язання спадкоємцями, а посилається на те, ще сторонами у 2015 та 2018 роках, був укладений договір факторингу. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує, яким чином, навіть при скасуванні договорів відступлення на користь ТОВ "НІКА-2016", може відбутися погашення боргу перед ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ". У випадку задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ", право вимоги за Кредитним договором №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 року перейде до ТОВ «АРМА ФАКТОРИНГ» і «погашення» також, відповідно. Тому задоволення позовних вимог жодним чином не призведе до задоволення інтересів позивача - отримати додаткові кошти зі спадкоємців.

Відповідач - 2 через електронний суд подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "ТЕЛЛУС-М" просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги за Кредитним договором з фізичною особою №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 до ОСОБА_3 , відповідно, і до його спадкоємців. ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП» право вимоги за Кредитним договором з фізичною особою №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 передало ТОВ «АРМА ФАКТОРИНГ» на підставі Договору про відступлення права вимоги №372 від 29.12.2015.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) е установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відповідач - 3 подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "НІКА-2016" просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на те, що у позивача відсутні підстави для звернення до суду із даним позовом, через відсутність порушеного права позивача оспрюваним договорами та позивач права вимоги за кредитним договором №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 не набував.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" у справі №910/7768/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі вирішено витребувати матеріали справи №910/7768/22, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

13.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7768/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 апеляційну скаргу залишено без руху, роз`яснено ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, шляхом подання заяви із доказами сплати судового збору у розмірі 11 164,50 грн та надати докази направлення копій апеляційної скарги сторонам у справі.

17.02.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" з доказами сплати судового збору в розмірі 11 164,50 грн (квитанція №112 від 17.02.2023) та докази направлення копій апеляційної скарги сторонам у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 задоволено клопотання ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22; відкрито апеляційне провадження у справі №910/7768/22; розгляд апеляційної скарги ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 призначено на 28.03.2023; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/7768/22 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Однак розгляд справи №910/7728/22 не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) з 24.03.2023 до 13.04.2023 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 розгляд апеляційної скарги апеляційної скарги ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 призначено на 23.05.2023.

Однак, розгляд справи №910/7768/22 не відбувся у зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 30.05.2023 розгляд апеляційної скарги апеляційної скарги ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 призначено на 13.06.2023.

Явка сторін

У судове засідання 13.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача - 1, представник відповідача - 2 та представник третьої особи -1.

Відповідачі 1,3 та третя особа - 2 своїх представників у судове засідання своїх представників не направили.

Нормами ст. 120 ГПК України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідачів 1,3 та третьої особи -2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідачі 1,3 та третя особа -2 належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідачів 1,3 та третьої особи - 1 клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів 1,3 та третьої особи - 1.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача -2 просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник третьої особи - 2 просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте банк» та ОСОБА_3 було укладено Генеральну кредитну угоду №010/2000/001/5 та в рамках цієї угоди кредитний договір №014/3531/9/08305 від 24.12.2007, № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007, №014/8088/9/14415 від 25.04.2008.

Зобов`язання ОСОБА_3 за зазначеними генеральною угодою та кредитними договорами було забезпечено іпотекою, предметом якої було нерухоме майно: нежиле приміщення в літ. «А-4», загальною площею 854,1 кв.м, що складається з наступних приміщень: приміщення першого поверху №№1, 30-37, приміщення антресолі першого поверху №№6, 7, 7а, 8, 8а, приміщення другого поверху №№ ІІ, 9-14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 17а, 18, 19, приміщення третього поверху №№ IV, 11, 12, 12а, 13, 13а, 14-20, 20а, приміщення четвертого поверху №№ IV, 2-15, балкон, загальною площею 184,2 кв.м., приміщення підвалу №№ 9, 9а, 10-12, 12а, 13, 13а, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки № 010/2000/001/5/1 від 24.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саврасовою І.О., зареєстровано в реєстрі за №3650.

Як вбачається з матеріалів справи, публічне акціонерне товариство «Фідобанк», яке є правонаступником ПУАТ «СЕБ БАНК», ПУАТ «Ерсте Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Скай Кепітал» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги №14-СК від 30.10.2014, за яким, згідно з реєстром прав вимоги №1 від 30.10.2014 передало право вимоги передало останньому право вимоги за кредитними договорами №014/3531/9/08305 від 24.12.2007, №014/3531/9/08306 від 24.12.2007 та №014/8088/9/14415 від 25.04.2008.

Також 30.10.2014 публічне акціонерне товариство «Фідобанк», яке є правонаступником ПУАТ «СЕБ БАНК», ПУАТ «Ерсте Банк» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Скай Кепітал» (новий іпотекодержатель) уклали договір про відступлення права за договорами іпотеки №1/14-СК, за яким, згідно з реєстром прав іпотеки останній отримав право вимоги за договором іпотеки № 010/2000/001/5/1 від 24.12.2007, укладеним з ОСОБА_3 .

У подальшому, 25.05.2015 ТОВ «Скай Кепітал» уклало з ТОВ «Фінанс Траст Груп» договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 010/2000/001/5/1 від 24.12.2007 та договір про відступлення права вимоги (факторингу) №208, за якими відступило останньому право вимоги, що виникло з Генеральної кредитної угоди №010/2000/001/5 та кредитних договорів №014/3531/9/08305 від 24.12.2007, №014/3531/9/08306 від 24.12.2007, №014/8088/9/14415 від 25.04.2008.

08.02.2017 між ТОВ «Фінанс Траст Груп» та ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" укладено договір про відступлення права вимоги №3, за яким, згідно з реєстру права вимоги №1, останній отримав право вимоги за кредитними договорами №014/3531/9/08305 від 24.12.2007 та №014/3531/9/08306 від 24.12.2007.

Як вказує позивач у позовній заяві, ТОВ «НІКА-2016» отримало право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 на підставі договору відступлення права вимоги від 02.02.2018 року між ТОВ «НІКА-2016» та ТОВ «ТЕЛЛУС-М», яке в свою чергу отримало таке від ТОВ «АРМА ФАКТОРИНГ» за договором про відступлення права вимоги №372 від 29.12.2015 року, яке отримало право від ТОВ «Фінанс траст груп» (код ЄДРПОУ 39440451) на підставі Договору про відступлення права вимоги №372 від 29.12.2015.

19.11.2018 ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ" на підставі договору іпотеки №010/2000/001/5/1 від 24.12.2007 уклало з ТОВ «Формленд» договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстровано в реєстрі №6859, предметом якого є нежитлове приміщення літ «А-4», загальною площею 854,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно було відчужене позивачем на користь ТОВ «Формленд» за 11 068 000,00 грн, що в еквіваленті складало 398 775,43 дол. США.

Позивач зазначає, що станом на 27.09.2019 залишок боргу за Генеральною кредитною угодою №010/2000/001/5 від 24.12.2007, кредитним договором №014/3531/9/08305 від 24.12.2007 та № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007 становив 576 558,31 дол. США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 06.11.2018.

Згідно із довідкою Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області №229/02-14 від 06.03.2019 спадкоємцями померлого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину від 14.05.2019 спадкоємці успадкували по 1/2 часток майна, що складається з нежитлових приміщень підвалу №№ 9-13, першого поверху №№ 30-38, антресолі першого поверху №№ 6-8, другого поверху №№ 9-15, 15-а, 16-19, ІІ, третього поверху №№ 11-20, IV, в літ. «А-3», загальною площею 671,30 кв.м. у АДРЕСА_1 , частки у статутному капіталі ТОВ «ТЕЛЛУС-М» (код ЄДРПОУ 38281048) та частки у статутному капіталі ТОВ «Ньютон 2008» (код ЄДРПОУ 36225107).

До спадкоємців 11.12.2018 було пред`явлено вимогу кредитора спадкодавця ТОВ «НІКА-2016» та 11.06.2019 кредитора спадкодавця ТОВ "ФК "ІННОВАЦІЯ".

За довідкою ТОВ «НІКА-2016» від 01.03.2021, виданою спадкоємцям, ТОВ «НІКА-2016» отримало суму на погашення заборгованості ОСОБА_3 відповідно до вимоги кредитора від 11.12.2018 у розмірі 5 161 200,00 гривень.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недійсними договори про відступлення права вимоги №372 від 29.12.2015, укладеного між ТОВ «АРМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ТЕЛЛУС-М» та від 02.02.2018, укладеного між ТОВ «ТЕЛЛУС-М» та ТОВ «НІКА-2016», посилаючись на те, що вказані договори є договорами факторингу, проте ані ТОВ «ТЕЛЛУС-М», ані ТОВ «НІКА-2016» не є фінансовими установами та не мають жодних дозволів та ліцензій на здійснення факторингової діяльності, а тому не мали повноважень на укладання договорів факторингу, що свідчить про їх недійсність на підставі п. п. 1, 2, 4 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Також просив визнати відсутнім право вимоги ТОВ «НІКА-2016» за кредитним договором №014/3531/9/14415 від 25.04.2008.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача 2 та третьої особи -1, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19.

Положення ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачають, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зміст ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Такі висновки, викладені також у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (п.п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Як вже зазначалось вище, згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із змісту ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Позивач не є стороною договорів про відступлення права вимоги, дійсність яких оспорюється в рамках даної справи.

Тобто у цій справі позов про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги подала особа, яка не була стороною цих договорів - заінтересована особа.

Суд виходить з того, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16, 215 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/1159/19 сформульовано такий правовий висновок:

- "Передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, управі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

- За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Це може бути у випадках, коли: права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені; інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав.

- Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

- Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

- Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права" .

Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недійсними договори про відступлення права вимоги №372 від 29.12.2015, укладеного між ТОВ «АРМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ТЕЛЛУС-М» та від 02.02.2018, укладеного між ТОВ «ТЕЛЛУС-М» та ТОВ «НІКА-2016», посилаючись на те, вказаними договорами порушуються його права, оскільки їх укладення було призначене для того, щоб уникнути або не виконувати зобов`язань перед позивачем.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» набуло право вимоги до ОСОБА_3 за Генеральною кредитною угодою №010/2000/001/5 від 24.12.2007 та кредитними договорами №014/3531/9/08305 від 24.12.2007 та №014/3531/9/08306 від 24.12.2007.

Тобто права вимоги за кредитним договором №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 позивач не набував.

В той же час, позивачем оскаржуються договори про відступлення права вимоги №372 від 29.12.2015, укладеного між ТОВ «АРМА ФАКТОРИНГ» та ТОВ «ТЕЛЛУС-М» та від 02.02.2018, укладеного між ТОВ «ТЕЛЛУС-М» та ТОВ «НІКА-2016», на підставі яких ТОВ «Ніка-2016» отримало право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №014/8088/9/14415 від 25.04.2008.

Враховуючи правову природу спірного договору (уступка права вимоги) та відповідно зміст ст.ст. 512, 514 ЦК України перехід прав кредитора за кредитним договором від №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 на підставі спірних договорів про відступлення права вимоги жодним чином не впливає на обсяг прав та обов`язків позивача.

Крім того, інших конкретних фактів порушення власних майнових прав та інтересів внаслідок укладення спірних договорів позивач не навів, як і не довів, що в результаті визнання таких договорів недійсними права позивача буде захищено та відновлено.

Враховуючи вище наведене суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, зв`язку із недоведенням позивачем обставин щодо порушення відповідачами його майнового права та інтересу, внаслідок укладення спірних договорів, тобто, яке саме право позивача порушено та підлягає захисту саме шляхом визнання договорів відступлення права вимоги, і, відповідно, буде відновлено саме в результаті визнання спірних договорів недійсним.

Водночас, колегія суддів наголошує, що недоведеність порушення прав позивача оспорюваними договорами є достатньою підставою для відмови у позові.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено уточнюючий правовий висновок про те, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Крім того, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог , у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22, та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІННОВАЦІЯ" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІННОВАЦІЯ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 у справі №910/7768/22.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №910/7768/22 повернути до Господарського суду міста Києва

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 20.06.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко