Постанова

від 21.06.2023 по справі 910/15258/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р. Справа№ 910/15258/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 21.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 (повний текст складено 20.04.2023)

у справі № 910/15258/21 (суддя - Марченко О.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" про заміну стягувача за наказом господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21, виданим на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2022

за позовом Акціонерного товариства "Юнекс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мастер Преміум Газ"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2022 позов задоволено; звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.06.2020 №44.8.0519.ЮО_З1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1299, який належить товариству з обмеженою відповідальність «Лавс», а саме: на нежитлове приміщення загальною площею 101 кв.м. першого поверху у торгівельно-житловому комплексі, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Петра Григоренка, буд. 23, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах з визначенням вартості майна в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Преміум Газ» далі - ТОВ «Мастер Преміум Газ») перед акціонерним товариством «Юнекс Банк» за договором від 16.05.2019 №44.8.0519.ЮО_К про надання овердрафту з усіма додатками, у сумі 1 244 117,21 грн, з яких: заборгованість за кредитом складає 940 013,03 грн, прострочена заборгованість зі сплати процентів - 179 014,59 грн та пеня за порушення строків оплати за кредитом та процентами - 125 089,59 грн; стягнуто з ТОВ «Лавс» на користь Банку 18 661,76 грн судовий збір.

22.02.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 видано накази.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про заміну стягувача за наказом господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21, виданим на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2022 зі справи №910/15258/21, а саме Акціонерне товариство "Юнекс Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" про заміну стягувача за наказом господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21, виданим на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2022 зі справи №910/15258/21, задоволено.

Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з вказаною ухвалою, 22.05.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/15258/21, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/15258/21 про заміну сторони виконавчого провадження частково та постановити нову ухвалу у відповідній частині. Відмовити у заміні стягувача за наказом господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21 в частині суми 93, 97 грн вимоги про стягнення заборгованості зі сплати процентів, 125 089, 59 грн вимоги про стягнення з боржника пені та 16 919,75 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування ухвали апелянт посилається на те, що прийняття судом першої інстанції рішення про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21, на його думку, свідчить про неповне з`ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції передано більший обсяг прав вимог заявнику ніж передбачено п. 1.2 Договору факторингу, а саме передав право вимоги на пеню та судовий збір.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15258/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

31.05.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15258/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лавс" пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/15258/21, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2023.

19.06.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/15258/21 без змін.

В судове засідання 21.06.2023 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на поштову адресу сторін.

В той же час, поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу позивача, повернулась неврученою з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 21.06.2023 за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно зі статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 ГПК України становлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Отже, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи 27.01.2023 Банком (клієнт) та Компанією (фактор) укладено Договір факторингу, відповідно до якого Банк відступив Товариству право грошової вимоги до ТОВ «Лавс» за Договором овердрафту, іпотечним договором від 16.01.2020 №44.10.0120.100_З (реєстровий № 56) та Іпотечним договором (далі - Договори іпотеки).

Відповідно до пункту 1.3 Договору факторингу права грошової вимоги за основним зобов`язанням вважаються відступленими фактору після отримання грошових коштів від фактора клієнту в повному обсязі в порядку, що визначений в пункті 3.2 Договору факторингу.

На виконання вимог Договору факторингу Банку сплачено кошти у сумі 2 500 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.01.2023 №4416 на суму 1 000 000 грн та від 23.02.2023 №4435 на суму 1 500 000 грн.

24.02.2023 Банком та Компанією складено акт приймання-передачі права у зв`язку із укладенням 27.01.2023 Договору факторингу.

Банком (цедент) та Компанією (цесіонарій) 24.02.2023 укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Котюк І.В., зареєстрований за реєстраційним №870, відповідно до якого відступлення прав за Договорами іпотеки здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення прав, включаючи всі права цедента як іпотекодержателя, що передбачені умовами Договорів іпотеки; право звернення стягнення на предмети іпотеки у відповідності до Договорів іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено, що Банк вибув із правовідносин за Іпотечним договором, у зв`язку з чим виникла необхідність у заміні стягувача - Банку за наказом господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21, виданим на виконання рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2022 зі справи №910/15258/21, на Компанію.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що в силу положень статті 512 ЦК України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо сплати заборгованості в межах спірних у справі №910/15258/21 правовідносин.

Відповідно до статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 334 ГПК України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина 2 цієї статті Кодексу).

За змістом частини 5 статті 334 ГПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну стягувача у виданому судом наказі до відкриття виконавчого провадження) як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №910/9549/15.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним свої прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обв`язку.

Сплата суми судового збору не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Су у постановах від 28.03.2018 у справ № 906/110/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16 та від 27.03.2019 у справі № 910/386/17.

Звертаючись з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, враховуючи вимоги законодавства та практику Верховного Суду щодо неможливості відступлення права вимоги щодо сплати судового збору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" просило заміни ти стягувана саме у виконавчому провадженні № 69726742 (що вбачається з прохальної частини заяви) з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15258/21, виданого 22.02.2022. Водночас заявником не подавалась заява про заміну сторони у виконавчому провадженні № 69726764, в якому здійснюється виконання другого наказу Господарського суду міста Києва № 910/15258/21, виданого 22.02.2022.

Відтак, судом здійснено заміну стягувача лише за одним наказом Господарського суду міста Києва у справі № 910/15258/21, яким не передбачено стягнення судового збору. Тому доводи апелянти в цій частині є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 2.1. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, (частина шоста етап і 231 ГК України).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2022 у справі № 910/2918/21 принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Щодо заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавс" стосовно набуття правонаступником стягувача права на стягнення пені, колегія суддів зазначає, що п 1.2. договору факторингу, окрім права вимоги на повернення заборгованості за основною сумою кредиту в сумі 940 013,03 грн та сплати процентів з користування кредитом у сумі 178 920,62 грн, передбачено також право вимоги сплати інших платежів, нарахованих у майбутньому, що включає право вимоги на стягнення пені, а отже доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали місцевого суду в частині заміни стягувана за вимогами по сплаті пені є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що наведена апелянтом обставина про не зазначення заміни кредитора в частині зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом у сумі, що на 93,97 грн перевищує суму відступлених прав жодним чином не впливає на заміну стягувана у цій справі.

Окрім того, права боржника оскаржуваною ухвалою жодним чином не порушуються, оскільки докази часткового погашення заборгованості він вправі подати безпосередньо виконавцю.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 у справі №910/15258/21.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 у справі № 910/15258/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавс" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/15258/21 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавс".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 27.06.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала