Постанова

від 14.06.2023 по справі 910/10598/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р. Справа№ 910/10598/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 14.06.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 (повний текст складено 31.01.2023)

у справі № 910/10598/22 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення 253 981,21 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП"

про стягнення 829 685,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС" 710 817 ,58 грн боргу за Договором оренди №01102021 від 01.10.2021, 118 868,16 грн боргу за Договором про надання послуг з комплексного обслуговування приміщень бізнес-центру "Xspace" №55/1021Х від 01.10.2021, а також судовий збір у сумі 12 445,30 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, 20.02.2022 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10598/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10598/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі первісний позов, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" 199 040,01 грн основного боргу та 54 941,20 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС" у стягненні заборгованості за договорами у розмірі 829 685,74 грн у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що укладений договір є нікчемним, оскільки укладений на 3 роки 1 місяць, тобто на строк з 01.10.2021 по 31.10.2024, проте нотаріально він не посвідчений та договір не містить істотних умов, а саме не зазначена орендна плата з урахуванням її індексації та відсутній порядок використання амортизаційних відрахувань

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що Договір є нікчемним, то відповідно укладений до нього Договір №55/1021Х є припиненим з 01.10.2021

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10598/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

08.03.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10598/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10598/22 та призначено до розгляду у судовому засіданні 19.04.2023.

13.04.2023 (згідно звернення до засобів електронного зв`язку) до Північного апеляційного господарського суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС" Линника Вадима Валентиновича надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

18.04.2023 (згідно звернення до засобів електронного зв`язку) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" адвоката Кадигроб А.С. надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №910/10598/22 до моменту набрання рішення Господарського суду міста Києва законної сили у справі №910/4321/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС" про визнання недійсним акту прийому-передачі від 01.12.2021 року до договору оренди №01102021 від 01.10.2021 року.

19.04.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у щорічній відпустці з 10.04.2023 по 05.05.2023.

Судді Шаптала Є.Ю. та Яковлєв М.Л. з 08.05.2023 по 09.05.2023 перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 клопотання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС" Линника Вадима Валентиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Призначено до розгляду в режимі відеоконференції справу № 910/10598/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 на 23.05.2023.

15.05.2023 (через систему «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС" надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10598/22 на 14.06.2023.

14.06.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" надійшло клопотання про витребування доказів, а саме акту приймо-передачі приміщення для проведення ремонтних робіт від 18.10.2021.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 13.06.2023 року позивач дізнався про акт прийому-передачі приміщення для проведення ремонтних робіт від 18.10.2021. Однак про його існування при розгляді справи в першій інстанції відповідачем не зазначалось та відповідно, Господарським судом міста Києва не досліджувалось, у зв`язку з чим фактично це новий доказ у справі, який може містити в собі ознаки передання приміщення за договором оренди ще 18.10.2021. Тобто у випадку існування вищезазначеного Акту прийому-передачі є вірогідність, що початок найму оренди можливо відбувся саме з дати 18.10.2021 року, яка можливо с початковою датою з якої розпочався відлік права оренди.

До того ж, до клопотання долучено нові докази у справі, заяви свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Скаржником не вказано причини неможливості отримати цей доказ самостійно.

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До того ж, скаржником додано докази які не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем вказані докази разом з відзивом не подавались.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає долучені докази та розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.

14.06.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження по справі, заперечення відповідача щодо зупинення та додаткові пояснення щодо підстав для зупинення провадження по справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зупинення провадження у справі - це перерва у розгляді справи на невизначений строк. У разі зупинення провадження у справі припиняється здійснення процесуальних дій у такій справі.

Статтею 227 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов`язаної справи іншим судом.

При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, ще мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи певної черговості розгляду вимог тощо.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 918/926/17.

Згідно з пунктом 5 частини першої ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що розгляд справи № 910/4321/23 не унеможливлює розгляд даної справи, оскільки не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору.

Водночас, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі (№910/4321/23). Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Тобто, при розгляді справи №910/10598/22 є об`єктивна можливість встановити чи права позивача за первісним позовом є порушеними та останні відповідно до ст. 2 та 4 ГПК України мають бути захищені судом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКРОМАКС» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАННА ГРУП» (орендар) було укладено Договір оренди №01102021 (далі - Договір), за яким в порядку та на умовах, що визначені цим Договором, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення №108, площею 216,9 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі у корпусі №17, що розташований за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8 та зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату за користування вказаними приміщеннями (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що орендодавець володіє та користується приміщеннями на підставі Договору майнового найму №2023 від 26.03.2019, укладеного між орендодавцем та ВАТ «МЕРИДІАН».

Сторонами погоджено у п. 1.3 Договору, що за цим Договором приміщення передаються в користування орендарю для використання їх у господарській діяльності орендаря з метою розташування в них офісу, складу, магазину.

Відповідно до 1.6 Договору зазначено, що вказані в п. 1.1 цього Договору приміщення передаються у наступному технічному стані:

- встановлені металопластикові вікна;

- пофарбовані зовнішні відкоси на вікнах;

- змонтовані електричний ввід, електричний щиток та встановлено лічильник електроенергії;

- підведена мережа водопостачання та водовідведення (каналізація) та встановлено лічильник води;

- встановлені вхідна група та вхідні двері.

Сторони погодили у п. 2.1 Договору, що протягом 10-ти календарних днів після підписання Договору та проведення орендарем платежів, передбачених цим Договором, орендодавець передає орендарю приміщення для проведення ремонту. Прийом-передача приміщень здійснюється на підставі Акту прийому-передач приміщень для проведення ремонту. Акт прийому-передачі приміщень для проведення ремонту скріплюється підписами сторін та відбитками печаток сторін. В день фактичної передачі приміщення для проведення ремонту орендодавець передає орендарю ключі від приміщень, включаючи та не обмежуючись ключами від вхідних дверей.

Прийом-передача приміщень в оренду оформлюється Актом прийому-передачі приміщень в оренду, який повинен бути підписаний сторонами протягом трьох робочих днів з моменту їх відповідності умовам, вказаним в п. 1.6 цього Договору. Вказана передача та прийом повинні бути здійснені до « 01» грудня 2021 року (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 2.5 Договору сторони визначили, що підписання Акту прийому-передачі приміщень засвідчує, що орендар отримав приміщення у користування відповідно до умов цього Договору. При цьому орендна плата нараховується орендарю за строк користування приміщенням, який розпочинається з « 01» грудня 2021 року.

Сторони погодили у п. 3.6 Договору, що до підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення орендар не використовує приміщення з метою, обумовленою цим Договором, у зв`язку з чим за цей період орендна плата не підлягає нарахуванню орендодавцем та сплаті орендарем. Орендна плата нараховується орендарем за строк користування приміщенням, який починається з 01 грудня 2021 року та за умови підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщень.

У пункті 9.1 Договору вказано, що строк дії Договору становить до 31 жовтня 2024 року.

Крім того, 01.10.2021 між сторонами було укладено Договір №55/1021Х про надання послуг з комплексного обслуговування приміщень бізнес-центру "Хspace" (далі - Договір №55/1021Х) за умовами п. 1.1 якого відповідач забезпечує експлуатацію та використання позивачем нежитлового приміщення №108 площею 216,9 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі у корпусі №17, що розташоване за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8 шляхом здійснення обслуговування, утримання та ремонту будівлі, місць загального користування та прибудинкової території бізнес-центру "Хspace".

За умовами п. 1.2 Договору №55/1021Х позивач сплачує відповідачу плату за експлуатаційні послуги та відшкодовує власні витрати зі споживання електроенергії, теплової енергії, водопостачання та водовідведення та т.п.

Обґрунтовуючи вимоги первісного позову, ТОВ "МАННА ГРУП", зазначає, що Договір є нікчемним з моменту його вчинення в силу ст. 220 ЦК України оскільки, договір не містить істотних умов, а саме не зазначена орендна плата з урахуванням її індексації та відсутній порядок використання амортизаційних відрахувань, а також договір фактично укладено на 3 роки 1 місяць, тобто на строк з 01.10.2021 по 31.10.2024, проте нотаріально він не посвідчений.

Враховуючи, що Договір №01102021 є нікчемним, то відповідно укладений до нього Договір №55/1021Х є припиненим з 01.10.2021.

Позивач за первісним позовом вказує, що Договір не породжує тих прав і обов`язків, яких бажали сторони та в порядку ст. 216 ЦК України настає двостороння реституція, яка зобов`язує кожну із сторін повернути в натурі отримане за спірними договорами.

Так, позивач стверджує, що ним було перераховано відповідачу грошові кошти загалом у сумі 199 040,01 грн, на підтвердження чого надає копії платіжних доручень та банківські виписки. На думку позивача, оскільки Договір є нікчемним з 01.10.2021, про що відповідач був обізнаний, то останній мав би повернути отримані кошти. У зв`язку з тим, що відповідач не повернув вказану суму коштів позивачем на цю суму нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами на рівні подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 54 941,20 грн.

Позивач каже, що він не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, а відповідач в порушення п. 2.1 Договору не підписав та не надав позивачу акт про передачу приміщення в оренду за Договором, орендне приміщення фактично ним не використовувалося.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач за первісним позовом не погоджується з твердженнями позивача, що Договір є нікчемним і на цій підставі є припиненим Договір №55/1021Х обґрунтовуючи це наступним.

За умовами Договору строк оренди обчислюється з 01.12.2021, крім того, між сторонами підписано відповідний акт прийому-передачі приміщення в оренду за спірним договором 01.12.2021, таким чином строк Договору складає - 2 роки та 11 місяців, а отже підстав для його нотаріального посвідчення немає.

Відповідач вказує, що посилання позивача щодо недотримання істотних умов Договору передбачених вимогами ст. 284 ГК України не відповідають дійсності, оскільки в п.п. 3.1, 3.2 Договору передбачено орендну плату, її розмір, порядок перегляду (індексації) орендної плати в наступних роках та у зв`язку зі зміною курсу національної валюти.

Оскільки, Договір №01102021 виконується на умовах суборенди, тому порядок використання амортизаційних відрахувань передбачено в Договорі майнового найму №2023 від 26.03.2019, укладеного між TOB «МАКРОМАКС» та ВАТ «МЕРИДІАН», на підставі якого ТОВ «МАКРОМАКС» користується вказаними приміщеннями та посилання на який є в п.1.2 Договору. В Додатковій угоді №1 до договору майнового найму №2023 від 26.03.2019 зазначено, що у разі нарахування наймодавцем амортизаційних відрахувань на приміщення вони використовуються ним на відновлення та/або капітальний ремонт приміщення.

Відповідач зазначає, що позивач користувався орендним приміщенням та отримував послуги за Договором №55/1021Х, проте свої обов`язки з оплати орендних платежів та отриманих послуг виконував неналежним чином, у зв`язку із чим виникла заборгованість в загальній сумі 710 817,58 грн за оренду приміщення та 118 868,16 грн за послуги по Договору №55/1021Х, що стало підставою для звернення із зустрічними вимогами в межах даного спору про стягнення вказаних сум боргу.

У зустрічному позові відповідач звертає увагу, що позивачем не було виконано умов Договору в частині проведення ремонту, тоді як, приміщення для ремонтних робіт було надано вчасно (сторонами підписано 18.10.2021 Акт прийому-передачі приміщення для проведення ремонтних робіт), як і оформлено передачу його в оренду.

За умовами Договору у випадку не виконання орендарем обов`язку з проведення ремонтних робіт підлягає стягнення 100% орендної плати за грудень 2021 року та січень 2022 року.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина друга статті 628 ЦК України).

Вказана позиція наведена у постанові Верховного Суду у справі №199/1917/19 від 10.03.2021.

Дослідивши умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що даний договір є змішаний, включаючи в себе елементи договору найму (оренди) та іншого договору, який не суперечить вимогам ст. 6 ЦК України.

У ч. 1 ст. 759 ЦК України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Згідно зі ст. 794 ЦК України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 793 цього Кодексу, якщо договір, укладений за результатами електронного аукціону, предметом якого є майно державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається зі змісту умов Договору приміщення передається орендарю спочатку для проведення ремонту (п. 2.1 Договору), а після, на підставі акту приймання-передачі передається в оренду.

Також, у п. 3.6 Договору сторони погодили, що до підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення орендар не використовує приміщення з метою, обумовленою цим договором, у зв`язку із чим орендна плата за цей період не підлягає нарахуванню орендодавцем та сплаті орендарем.

Долученим до справи Актом прийому-передачі приміщення для проведення ремонтних робіт від 18.10.2021, який підписано обома сторонами підтверджується факт передачі відповідачем позивачу приміщення за Договором для проведення у ньому ремонтних робіт.

З наданого до справи Акта прийому-передачі від 01.12.2021, який підписаний директорами обох сторін, підтверджується факт передачі позивачу у користування приміщення за Договором, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8 на першому поверсі у корпусі №17, нежитлове приміщення №108 площею 216,9 кв.м.

У вказаному акті зазначено про передачу ключів від вхідних дверей в кількості 1 шт. від замка та лічильники електроенергії та води, які знаходяться у цьому приміщенні.

Згідно з ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, строк оренди приміщення за умовами Договору та з урахуванням наявного Акта прийому-передачі починається з 01.12.2021, а відповідно і строк дії Договору оренди в частині надання приміщення в оренду рахується з цієї ж дати, та приймаючи до уваги п. 9.1 Договору сумарний строк цього договору в частині оренди приміщення складає 2 роки 11 місяців.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір згідно з вимогами ч.2 ст. 793 ЦК України не підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню та не може бути визнаним нікчемним в порядку ст. 220 ЦК України.

Так, в п. 3.1, 3.2 Договору сторонами погоджено орендну плату, її розмір, порядок перегляду (індексації) орендної плати в наступних роках та у зв`язку зі зміною курсу національної валюти.

Оскільки Договір виконується на умовах суборенди (п. 1.1 Договору), тому порядок використання амортизаційних відрахувань передбачено в Договорі майнового найму №2023 від 26.03.2019, укладеного між TOB «МАКРОМАКС» та ВАТ «МЕРИДІАН», на підставі якого ТОВ «МАКРОМАКС» користується вказаними приміщеннями та посилання на який є в п.1.2 Договорі. В Додатковій угоді №1 до договору майнового найму №2023 від 26.03.2019 копію якої надано до справи відповідачем, зазначено, що у разі нарахування наймодавцем амортизаційних відрахувань на приміщення вони використовуються ним на відновлення та/або капітальний ремонт приміщення.

Водночас, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 506/450/19.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторонами виконувався Договір, зокрема, відповідач передав, а позивач отримав приміщення спочатку для проведення ремонту, про що складено відповідний акт, а пізніше на підставі іншого акта було оформлено передачу приміщення в користування; відповідач виставляв рахунки на оплату, копії яких містяться у справі, а позивач здійснював їх оплату, що підтверджується платіжними дорученнями.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг за грудень 2021 року, які підтверджують факт надання відповідачем позивачу послуг з оренди нежитлового приміщення за Договором та експлуатаційні послуги за Договором №55/1021Х.

Таким чином, твердження позивача стосовно того, що Договір не породжує тих прав та обов`язків, яких бажали сторони не знаходить свого підтвердження.

Враховуючи наведені вище обставини та наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволенні вимог первісного позову про застосування наслідків нікчемного правочину, оскільки підстав для визнання Договору нікчемним за тими посиланнями, які вказані позивачем немає, та відповідно Договір №55/1021Х не припинив своєї дії.

Щодо вимоги зустрічного позову колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У частині 1 ст. 762 ЦК України вказано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, у пунктах 3.1, 3.1.1, 3.1.2 Договору сторони погодили розміри орендної плати.

За умовами п. 3.3 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, за який здійснюється платіж у безготівковій формі на підставі рахунку, виставленого орендодавцем.

За умови проведення орендарем ремонту приміщення за власний рахунок та підписання орендодавцем Акту погодження (приймання) результатів виконаних ремонтних робіт орендна плата за перші 9 (дев`ять) місяців оренди складатиме 53,7 (п`ятдесят три і сім десятих) % суми оренди, визначеної п. 3.1 цього Договору (п. 3.4 Договору).

У пункті 3.5 Договору сторони погодили, що гарантійна сума в розмірі 100% орендної плати за останній місяць сплачується орендарем протягом 3 (трьох) днів з дня підписання цього договору із урахуванням офіційного курсу Національного банку України гривні до долару США, встановленого палату підписання цього Договору. По закінченню договору оренди гарантійна сума підлягає поверненню. У разі недотримання вимог п. 9.2 щодо мінімального строку оренди або його скорочення (припинення) за ініціативи орендаря гарантійний платіж в повному обсязі залишається у орендодавця.

До підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення орендар не використовує приміщення з метою, обумовленою цим Договором, у зв`язку з чим за цей період орендна плата не підлягає нарахуванню орендодавцем та сплаті орендарем. Орендна плата нараховується орендарем за строк користування приміщенням, який починається 01 грудня 2021 року та за умови підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщень (п. 3.6 Договору).

Відповідач вказує, що позивачем не було виконано умови Договору в частині проведення ремонтних робіт, що не спростовано позивачем. У матеріалах справи наявний лист №01/01 від 06.01.2022 відповідача, який адресований позивачу про необхідність погодження ремонтних робіт відповідно до Акту погодження (приймання) результатів виконаних ремонтних робіт у строк до 31.01.2022, оскільки у випадку не прийняття результатів виконаних робіт та не підписання такого акта буде нараховуватися 100 % орендна плата.

Відповідно до п. 6.6 Договору, у разі невиконання орендарем ремонтних робіт або виконання їх в неповному обсязі, не підписання сторонами Акта погодження (приймання) результатів виконаних ремонтних робіт в термін до 31 січня 2022 року, орендар сплачує орендну плату в розмірі 100% суми передбаченої п. 3.1 (п. 3.1.1.) цього договору починаючи з 01 лютого 2022 року до дати підписання Акта погодження (приймання) результатів виконаних ремонтних робіт. Також, у разі невиконання орендарем ремонтних робіт або виконання їх в неповному обсязі, не підписання сторонами Акта погодження (приймання) результатів виконаних ремонтних робіт в п. 6.6 Договору передбачено сплату 100% орендної плати за грудень 2021 року та січень 2022 року.

Приймаючи до уваги відсутність доказів проведення позивачем ремонтних робіт, та Акта погодження (приймання) результатів виконаних ремонтних робіт, позивач, як особа, яка отримала в користування приміщення за Договором з 01.12.2021, що підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі від 01.12.2021, на підставі п. 6.6 Договору зобов`язаний також здійснити оплату 100% вартості оренди за грудень 2021 та січень 2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виставлені рахунки на оплату оренди за Договором у період з грудня 2021 року по вересень 2022 року (копії рахунків долучені до зустрічного позову), однак позивач здійснив лише часткову оплату (платіжні доручення №2538 від 12.01.2022 на суму 38 037,38 грн, №2609 від 26.01.2022 на суму 38 126,84 грн), несплаченою лишилася орендна плата в сумі 710 817,58 грн, що позивачем зі свого боку протилежними доказами не спростовано.

Крім того, за умовами п. 3.4.3 Договору №55/1021Х позивач зобов`язаний здійснювати оплату вартості експлуатаційних послуг та експлуатаційних витрат своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість експлуатаційних послуг та відшкодовувати експлуатаційні витрати.

Згідно з п. 2.6. Договору №55/1021Х замовник повинен був здійснювати оплату експлуатаційних послуг та відшкодування експлуатаційних витрат протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався з відповідачем за отримані послуги за Договором №55/1021Х лише за листопад та грудень 2021 року, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2444 від 21.12.2021 на суму 10 127,74 грн та №2587 від 20.01.2022 на суму 22 684,01 грн, однак за надані послуги у період з січня до вересня 2022 року позивач не розрахувався, що зумовило виникнення боргу у сумі 118 868,16 грн.

Також, позивачем було перераховано гарантійну суму за Договором у сумі 10 000 грн (платіжне доручення №2208 від 18.10.2021) та 80 064,04 грн (платіжне доручення №2207 від 13.10.2021.

Проте, включно з січня 2022 року, в порушення Договору №55/1021Х експлуатаційні послуги та експлуатаційні витрати позивачем взагалі не сплачувалися, протилежного позивачем не доведено.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення орендної плати за Договором у сумі 710 817,58 грн та стягнення за послуги по Договору №55/1021Х у сумі 118 868,16 грн, оскільки вказані заборгованості не погашені, матеріали справи протилежного не містять.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" 710 817 ,58 грн боргу за Договором оренди №01102021 від 01.10.2021, 118 868,16 грн боргу за Договором про надання послуг з комплексного обслуговування приміщень бізнес-центру "Xspace" №55/1021Х від 01.10.2021 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОМАКС".

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10598/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 у справі № 910/10598/22 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МАННА ГРУП".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 27.06.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала