Постанова

від 26.06.2023 по справі 922/595/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Харків справа №922/595/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Стойка О.В., Радіонова О.О. секретар судового засідання Лутаєва К.В. за участю представників: від заявника не з`явився; від боржника не з`явився; від розпорядника майна арбітражний керуючий Кравченко В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», м. Київ на ухвалу господарського суду Харківської області постановлену 19.04.2023 (повний текст підписано 21.04.2023) у м.Харкові у справі №922/595/23 (суддя Прохоров С.А.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», м. Харків розпорядник майна - арбітражний керуючий Кравченко Валерія Петрівна, м. Київ про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст розглядуваних вимог та ухвали суду першої інстанції:

1. 16.02.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», м. Київ (далі - Ініціюючий кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», м. Харків (далі - Боржник), де останнє просило, зокрема, визнати вимоги до боржника у розмірі 54442095,51грн. та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Кравченко Валерію Петрівну.

2. Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про відкриття провадження у справі про банкрутство обґрунтована наявністю безспірної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» перед останнім за рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/149/15 від 24.09.2015, яке набрало законної сили та залишається не виконаним, в сумі 54442095,51грн. по кредиту та відсоткам (при цьому, кредитор зазначає, що вказана сума забезпечена на 13204468,00грн.).

3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 (повний текст підписано 21.04.2023) у справі №922/595/23 було відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш».

4. Означена ухвала суду обґрунтована тим, що на момент подання заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» між сторонами наявний спір про розмір грошового зобов`язання, яке не забезпечене заставою, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Так, судом зазначено, що погоджена сторонами вартість предмета застави (іпотеки) у договорі застави (іпотеки) не може обмежувати розмір зобов`язань боржника, забезпечених заставою (іпотекою), позаяк з огляду на викладене вище сума задоволення вимог заставодержателя (іпотекодержателя) пов`язується саме з вартістю фактичної реалізації предмета застави (майнової поруки), якщо інше не встановлено договором застави (іпотеки). Своєю чергою, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, а також з тим, що майно, яке перебуває в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» знаходиться на непідконтрольній Україні території, що призводить до неможливості його оцінки для визначення вартості (враховуючи, що порядок оцінки визначено як у договорі іпотеки від 30.05.2014, так і в рішенні у справі 922/148/15), то вартість предмета іпотеки на даний час не визначена. Відтак, оскільки іпотечним договором встановлено, що первісна вартість, встановлена у відповідності до п.9.11 не впливає на визначення вартості предмета іпотеки під час звернення стягнення на нього іпотекодержателем та ціна продажу предмета іпотеки визначається згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості предмета іпотеки (п.9.5.2 іпотечного договору), суд не погодився з висновком Кредитора, що саме сума 54442095,51грн. є незабезпеченою. Таким чином, суд зазначив, що невжиття заходів щодо встановлення розміру вартості грошових вимог кредитора, які є незабезпеченими, вказує на спірний характер даних правовідносин та наявність спору.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», не погодившись з постановленою ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.04.2023, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на означену ухвалу суду, де просило її скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

- відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш»;

- визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» з грошовими вимогами на суму заборгованості у розмірі 54442095,51грн. (з них: 46826261,30грн. за тілом кредитів, 7615834,21грн.- за відсотками);

- призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Кравченко Валерію Петрівну.

6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що ухвала суду першої інстанцій є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права (п.7 ч.3 ст.2, ч.ч.1, 2 ст.18, ст.ст.73-77, ст.86, ч.ч.1-5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ч.6 ст.39, ч.1 ст.61, ч.1 ст.63, ч.ч.1, 2 ст.75 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.33, 37, 38, 40, 41, 43-47 3акону України «Про іпотеку», п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.204, ч.1 ст.627, ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, ст.9 3акону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ч.6 ст.13 3акону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19, ст.ст.55, 64, 129-1 Конституції України), оскільки:

6.1. вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» вказані в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» за всіма кредитними договорами, які укладені в рамках генеральної кредитної угоди №010/06-04/200/Г від 23.04.2007 (з податковими угодами до неї), є безспірні у відповідності до рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15, яке набрало чинності та не виконано боржником, та складають:

1) за кредитним договором №010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 заборгованість за кредитом в сумі 49518286,51 російських рублів, заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 6363153,89 російських рублів (всього 55881440,40 російських рублів);

2) з кредитним договором №010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 заборгованість за кредитом в сумі 16318500,00грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 2961971,08грн. (всього 19280471,08грн.);

3) за кредитним договором №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 заборгованість за кредитом в сумі 6301747,13грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 1477185,81грн. (всього 7778932,94грн.). Так, станом на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, загальна заборгованість боржника за неповернення кредитів та процентів за користування такими кредитами за вищевказаним рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15 складає 54442095,51грн., тоді як зазначена заборгованість забезпеченою на 13204468,00грн. виходячи з умов договору іпотеки від 30.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л.;

6.2. рішення суду від 24.09.2015 у справі №913/149/15 про стягнення заборгованості з боржника (позичальника) на корись кредитора підтверджує відсутність між боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш») та кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт») невирішених спорів про право стосовно заявлених кредиторських вимог, які підлягали вирішенню в порядку позовного провадження. Також, на момент подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у провадженні жодного суду не перебувало жодних позовів які б могли би свідчити про наявність спору між сторонами за даними правовідносинами;

6.3. незгода боржника з черговістю задоволення вимог кредитора (забезпечених вимог та не забезпечена сума заборгованості) не може свідчити про наявність спору про право і не свідчить про наявність ознак спору, який би підлягав вирішенню у порядку окремого від справи про банкрутство (ч.ч.1, 2 ст.75 Кодексу України з процедур банкрутства). Також черговість задоволення кредиторських ніяким чином не впливає на права/обов`язки боржника та не змінює розміру зобов`язань;

6.4. умовами договору іпотеки підтверджується, що боржником та кредитором погоджено вартість предмету застави у загальному розмірі 13204468,00грн. При цьому, положень договору іпотеки не свідчать про обов`язок кредитора здійснювати оцінку вартості предмету іпотеки у разі ініціювання справи про банкрутство. Позиція щодо необхідності визначення вартості предмету іпотеки на даній стадії є не тільки передчасним, а із урахуванням процедури банкрутства є намаганням перекласти обов`язки/повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) на кредитора;

6.5. судом першої інстанції проігноровані в повному обсязі норми закону (ч.1 ст.61, ч.1 ст.63, ч.ч.1, 2 ст.75 Кодексу України з процедур банкрутства, ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України) щодо неможливості підміняти повноваження покладені законом на арбітражного керуючого (ліквідатора), який після переходу до ліквідаційної процедури повинен визначати вартість майна банкрута, фактично перекладаючи такий обов`язок на кредитора, на стадії, яка не визначає необхідності проведення оцінки майна, та взагалі не є предметом дослідження у відповідності до ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства;

6.6. на переконання скаржника рішення суду від 03.08.2015 у справі №913/148/15 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким визначено спосіб реалізації іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, із визначенням, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, взагалі не підлягає дослідженню та не відносяться до предмету доказування у даній справі за заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», оскільки вимоги кредитора вказані в заяві за всіма кредитними договорами (№010/01-04-1/1026 від 07.06.2013, №010/01- 04-1/1036 від 21.06.2013, №010/01-04-1/1093від 25.12.2013), укладених в межах генеральної кредитної угоди №010/06-04/200/Г від 23.04.2007, заявлялися як безспірні у відповідності до рішення суду від 24.09.2015 у справі №913/149/15 про стягнення заборгованості;

6.7. наразі не існує жодної заборони/обмежень на відкриття провадження у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб, майно (іпотечне) яких знаходиться на тимчасово окупованій території України чи на території де ведуться бойові дії. Отже, суд першої інстанції враховуючи наявну заборону на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку фактично незаконно позбавив кредитора на альтернативний спосіб захисту, який не містить на сьогоднішній день жодних заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство щодо таких юридичних осіб.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

7. Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», в межах визначеного апеляційним судом строку, надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду та зазначає, що:

7.1. з обставин справи вбачається, що попередньо кредитор вже звертався із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, і дана заява вже була розглянута судами першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанції (справа №922/94/19). Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/94/19 було відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства «Трансмаш», яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 була скасована - провадження у справі №922/94/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Трансмаш» закрито. Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №922/94/19 касаційну скаргу постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2019 залишено без змін. Таким чином, під час розгляду справи №922/94/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Трансмаш», судами всіх інстанцій вже було надано належну оцінку доказам та обґрунтуванням кредитора, з моменту винесення постанови Верховним Судом від 15.08.2019 об`єктивні обставини справи не змінились;

7.2. оскільки рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15 не було виконано в примусовому порядку протягом вже більше 7-ми років, тому фактично, дане рішення втратило свою юридичну силу. Окрім того, у зв`язку з тим, що рішення було прийнято більше 7-ми років, тому і визнати суму заборгованості, яка була стягнута даним рішенням також не можемо. У зв`язку з вищезазначеними обставинами, дані кредиторські вимоги не можуть бути визнанні безспірними, оскільки самим же кредитором було порушено порядок звернення до примусового виконання судового рішення в частині пропуску строку, тому вважаю, що боржник вже за спливом більше 7-ми років після прийняття судового рішення - був звільнений від виконання даного судового рішення і тому така заборгованість у нього відсутня;

7.3. у розглядуваному випадку судом першої інстанції був встановлений факт наявності спору про право між сторонами стосовно заявлених вимог в частині визначення суми грошової вартості забезпеченого майна, оскільки без встановлення вартості заставного майна не можливо і встановити розмір грошового зобов`язання, яке не забезпечене заставою. Матеріалами справи підтверджується, що в судовому порядку вже було вирішено спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості та судом чітко встановлено порядок виконання даного рішення - ціна заставного майна визначається на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час проведення виконавчих дій, і на додаток цьому, аналогічні положення містить і сам іпотечний договір. Невжиття заходів щодо встановлення розміру вартості грошових вимог кредитора, які є незабезпеченими, вказує на спірний характер даних правовідносин та наявність спору, тоді як на момент подання заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про відкриття провадження у справі про банкрутство, заявником не надаються докази відмови від забезпечення, а без наявності такої відмови від забезпечення або проведеної оцінки визначення вартості майна яким забезпечуються вимоги кредитора, не можливо і встановити розмір грошового зобов`язання, яке не забезпечене заставою;

7.4. твердження Скаржника про перекладення обов`язків/повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) на кредитора є повністю безпідставними, оскільки у даному випадку визначення вартості предмету іпотеки обумовлене виключними обставинами даної справи, оскільки порядок оцінки визначено як у договорі іпотеки від 30.05.2014, так і в рішенні у справі №922/148/15. Саме тому така позиція визначення вартості предмету іпотеки не є намаганням перекласти обов`язки/повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) на кредитора, а є способом встановлення розміру конкурсних вимог кредитора;

7.5. лише при встановленні всіх обставин справи, умов договору та наявних судових рішень щодо предмету заявлених кредиторських вимог, можна встановити відсутність спору про право між боржником та кредитором, і лише при відсутності даного спору чинним законодавством про банкрутство та усталеною судовою практикою Верховного Суду - можливе відкриття провадження у справі про банкрутство. Відтак, посилання Скаржника на те, що мотивувальна частина рішення суду від 03.08.2015 у справі №913/148/15 взагалі не підлягає дослідженню та не відносяться до предмету доказування у даній справі є безпідставними;

7.6. судом першої інстанції не було надано висновку про те, що є заборона на відкриття провадження у справах про банкрутство боржників - юридичних осіб іпотечне майно яких, знаходиться на тимчасово окупованій території України чи на території де ведуться бойові дії. Судом першої інстанції було надано висновок про те, що лише невжиття заходів щодо встановлення розміру вартості грошових вимог кредитора, які є незабезпеченими, вказує на спірний характер даних правовідносин та наявність спору. При цьому, Скаржником не було вжито будь-яких заходів, які б надали можливість суду першої інстанції, встановити розмір вартості грошових вимог кредитора, які є незабезпеченими.

8. Розпорядником майна, арбітражним керуючим Кравченко Валерією Петрівною в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України відзиву на апеляційні скарги подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

9. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду апеляційної скарги визначено суддю Попкова Д.О., тоді як іншими членами судової колегії є Стойка О.В., Радіонова О.А.

10. Ухвалою від 09.05.2023 вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/595/23, а ухвалою від 29.05.2023, після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у судовому засіданні на 26.06.2023 о 09:30 з повідомленням учасників справи.

Поштова кореспонденція направлялась апеляційним судом в електронний кабінет у системі «Електронний суд» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», розпоряднику майна - арбітражному керуючому Кравченко Валерії Петрівні та представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» (Мухітдінову Рустаму Джурайовичу), а також на зазначену в матеріалах справи електронну пошту боржника - 21_region@ukr.net та на відповідні поштові адреси учасників справи.

11. Враховуючи викладене в п.п.9, 10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Радіонова О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

12. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.

13. У судове засідання 26.06.2023 з`явилась арбітражний керуючий Кравченко В.П., яка зазначила, що підтримує апеляційну скаргу кредитора, оскільки зацікавлена в призначенні її в подальшому у справі як розпорядника майна боржника.

Представник Скаржника у судове засідання не з`явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю у Рівненському міському суді Рівненської області у іншій справі №569/8875/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1. про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, призначеної на 26.06.2023 о 10:00. Судова колегія не вбачає наявності підстав у розумінні ст.216 Господарського процесуального кодексу України для відкладення судового засідання в розглядуваному випадку та задоволення клопотання, оскільки явка учасників справи не визнавалась обов`язковою, позиція Скаржника доведена до відома суду безпосередньо зі змісту апеляційної скарги, тоді як участь представника в іншому судовому засіданні, призначеному на 30 хвилин пізніше розгляду означеної справи, з урахуванням клопотання представника про участь у судовому засіданні у справі №922/595/23 саме в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, не може вважатися поважною причиною неприбуття представника у судове засідання, необхідного для відкладення розгляду справи, тим більше, що Скаржником не доведена неможливість залучення іншого представника.

Представник Боржника у судове засідання 26.06.2023 вчасно не з`явився, на виклик секретаря судового засідання до зали суду не відреагував.

Неявка у судове засіданні представників Скаржника та Боржника, за висновком судової колегії, враховуючи визнання їх явки необов`язковою, доведеність позиції до відома суду безпосередньої зі змісту апеляційної скарги/відзиву на апеляційну скаргу, а також достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

14. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними в ній доказами, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначені відповідно до них правовідносини:

15. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на підтвердження своїх вимог зазначило наступне.

15.1. 23.04.2007 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Банк) та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» (Позичальник) укладено генеральну угоду про надання кредитних ресурсів №010/06-04/200/Г зі змінами та доповненнями, відповідно до п.1.1 якої Банк зобов`язався надати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках дії угоди, які є її невід`ємними частинами.

Пунктом 1.2 генеральної кредитної угоди (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №17 від 07.06.2013) визначено, що загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентній 44000000,00грн. за офіційним курсом НБУ на будь-яку дату цієї угоди. При цьому, кредитні кошти можуть надаватись Позичальнику в гривні та в рублях РФ в межах загального ліміту заборгованості.

Згідно з п.5.1 генеральної кредитної угоди, Позичальник зобов`язаний використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї угоди.

15.2. У межах генеральної кредитної угоди сторони уклали наступні кредитні договори:

· кредитний договір №010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами, у відповідності до умов якого Банк зобов`язувався надати кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 49597976,51 рубль Російської Федерації, а Позичальник зобов`язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов`язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору;

· кредитний договір №010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 зі змінами та доповненнями, у відповідності до умов якого Банк зобов`язувався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 16339200,00грн., а Позичальник зобов`язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов`язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору;

· кредитний договір №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 зі змінами та доповненнями, у відповідності до умов якого Банк зобов`язувався надати кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 7660800,00грн., а Позичальник зобов`язувався використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов`язки, що витікають із умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору.

15.3. 30.05.2014 за генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/06-04/200/Г від 23.04.2007 між Публічним акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (Іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Алейниковою К.Л., зареєстрованим в реєстрі за №2022.

Зі змісту іпотечного договору від 30.05.2014 вбачається, що в іпотеку передано:

1. Нежитлове приміщення цеху №7 (сім) загальною площею 3237,7кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 127 і (сто двадцять сім і) та належить Приватному акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №361/8 від 25.12.2006 та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганська 18.01.2007 в реєстровій книзі, 28, номер запису 3218, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 17533621, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Луганського міського управління юстиції Луганської області 08.05.2013 за реєстраційним номером 68943844101.

Нежитлове приміщення розміщене на земельній ділянці 0,4378 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0024, цільове призначення - під розміщене нежитлове приміщення цеху №7, на якій розміщено вищезазначений об`єкт нерухомості, використовується Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі договору оренди землі, посвідченого Кравченко С.Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 06.05.2011 за реєстр. №1717, зареєстрованого Управлінням Держкомзему у м. Луганськ Луганської області 16.05.2011 за № 441010004000200.

2. Нерухоме майно - кранову естакаду, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд.127 ж (сто двадцять сім ж), літ 63, загальною площею 12333,7кв.м. та належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомого майна, виданого Управлінням комунальним майном Луганської міської ради 16.01.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №361/8 від 25.12.2006 та зареєстроване Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м.Луганську 29.01.2007 в реєстровій книзі 28, номер запису 3240, та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 17635159, та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 79862644101.

Кранова естакада розміщена на земельній ділянці 1,1100 га, кадастровий номер 4410100000:02:027:0018. Цільове призначення - під розміщену кранову естакаду, на якій розміщений вищезазначений об`єкт нерухомості, використовується Приватним акціонерним товариством «Науково-виробничий центр «Трансмаш» на підставі Договору оренди землі, посвідченого Кравченко С.Ю., приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу 29.12.2010 за реєстр. №2932, зареєстрованого управлінням Держкомзему у м.Луганськ Луганської області 11.04.2011 за № 441010004000156.

У відповідності до умов іпотечного договору №2022 від 30.05.2014, загальна вартість переданого в іпотеку нерухомого майна складає 13204468,00грн.

Пунктом 2.1-2.4 іпотечного договору іпотека відповідно до іпотечного договору частково забезпечує повне виконання грошових зобов`язань Позичальника, що виникають та/або виникнуть у майбутньому з генерального договору. Іпотекою за іпотечним договором також забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, які можуть виникнути в майбутньому із генерального договору та/або змін до нього.

Розмір вимог, що забезпечуються іпотекою за іпотечним договором, визначається як сума невиконаних зобов`язань Позичальника за Генеральним договором та розмір інших вимог кредитора (Іпотекодержателя), визначених п.п.2.1 -2.3 іпотечного договору, але не більше вартості предмета іпотеки, що визначена на момент звернення стягнення. У випадку збільшення суми загального ліміту за генеральним договором без внесення змін до іпотечного договору, забезпеченими іпотекою за іпотечним договором вважаються вимоги в розмірі, визначеному згідно з умовами п.п.2.1 - 2.3 іпотечного договору.

Згідно з п.1.5 договору іпотеки, Іпотекодержатель протягом строку дії іпотечного договору має право необмежену кількість разів, у будь-який час самостійно визначити вартість предмета іпотеки, зміна вартості (переоцінка) предмета іпотеки здійснюється іпотекодержателем самостійно без підписання сторонами додаткової угоди до іпотечного договору. Вартість предмета іпотеки, зазначена у п.1.1. іпотечного договору, а також зазначена в майбутньому на підставі цього пункту іпотечного договору, не впливає на визначення вартості предмета іпотеки під час звернення стягнення на нього Іпотекодержателем або при добровільній реалізації Іпотекодавцем предмета іпотеки відповідно до п.9.11 іпотечного договору.

Відповідно до п.9.5.2 іпотечного договору ціна продажу предмета іпотеки визначається згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності щодо вартості предмета іпотеки, виконаного після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15.4. Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.08.2015 у справі №913/148/15 було звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №2022 від 30.05.2014 у рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 56311454,85 російських рублів та 27359586,79грн. Означеним рішенням встановлено, що початкова ціна встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на підставі ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», тоді як дія ст.38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки) була призупинена на підставі ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, з мотивувальної частини рішення у справі №922/148/15 вбачається, що саме Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» заперечувало проти визначення початкової вартості майна, зазначеної в договорі іпотеки №2022 від 30.05.2014.

15.5. Рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15 було частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» заборгованість:

- за кредитним договором №010/01-04-1/1026 від 07.06.2013 в сумі 55881440,40 російських рублів (49518286,51 російських рублів - тіло кредиту, 6363153,89 російських рублів - проценти за користування кредитом);

- за кредитним договором №010/01-04-1/1036 від 21.06.2013 в сумі 19280471,08грн. (16318500,00грн. - тіло кредиту; 2961971,08грн. - відсотки за користування кредитом);

- за кредитним договором №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 в сумі 7778932,94грн. (6301747,13грн. - тіло кредиту; 1477185,81грн. - відсотки за користування кредитом).

Після винесення рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15, Боржником було частково погашено тіло кредиту за кредитним договором №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013, у зв`язку з чим, заборгованість за договором склала 5786747,13грн., а загальна сума заборгованості разом з відсотками за користування кредитом склала 7263932,94грн.

15.6. 24.05.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Кристалбанк» (Фактор) було укладено договір, у порядку та на умовах якого Фактор зобов`язався передати Клієнту загальну суму фінансування, а Клієнт зобов`язався відступити Фактору право вимоги до боржників (портфельне відступлення права вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав. Права вимоги були відступлені як за основними зобов`язаннями, так і за забезпечувальними. З дати відступлення прав вимоги, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» перестало бути стороною кредитних договорів, договорів поруки, іпотеки/застави тощо, а Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк» став виключним та єдиним кредитором за кредитними договорами та всіма забезпечувальними зобов`язаннями.

Одночасно, між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Кристалбанк» було укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, за якими перейшло право звернення на спірне майно, в тому числі за договором іпотеки №2022 від 30.05.2014.

15.7. 25.05.2017 між Публічним акціонерним товариством «Кристалбанк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (Фактор) було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого останнє зобов`язалось передати Клієнту загальну суму фінансування, а він зобов`язався відступити Фактору права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав, в тому числі і за кредитними договорами Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш». Права вимоги були відступлені як за основними зобов`язаннями, так і за забезпечувальними.

15.8. У результаті відступлення усіх прав вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 у справі №913/149/15 було замінено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», яке є кредитором Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» та іпотеткодержателем майна.

16. Місцевим судом з матеріалів справи встановлено, що попередній кредитор - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звертався до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області з наказами від 30.10.2015 на виконання рішення Господарського суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №913/149/15.

16.1. Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області від 12.11.2015 було відкрито виконавче провадження №49375712 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі № 913/149/15.

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області №49375712 від 04.07.2016 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п.1 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу.

16.2. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.11.2015 було відкрито виконавче провадження №49431023 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі №913/149/15.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №49431023 від 19.08.2016 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу.

16.3. Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.11.2015 було відкрито виконавче провадження №49431944 з виконання наказу Господарського суду Луганської області від 30.10.2015 у справі №913/149/15.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №49431944 від 15.08.2016 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа, керуючись п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу.

17. Місцевим судом також встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/94/19 було відкрито провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш», яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 була скасована - провадження у справі №922/94/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» було закрито. Суд апеляційної інстанції зазначив «що тільки після відповідних заходів, здійснених виконавчою службою по зверненню стягнення на предмет іпотеки: проведення оцінки заставного майна суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом та проведення прилюдних торгів, що визначено судовим рішенням, можна встановити залишок заборгованості, який не забезпечений заставою. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на передчасність звернення кредитора з такою заявою до суду». Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №922/94/19 касаційну скаргу постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2019 залишено без змін.

18. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.02.2023 вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш» було перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш».

19. Обставини, на які посилались сторони в обґрунтування своєї процесуальної позиці, відображені в оскаржуваній ухвалі та підтверджуються матеріалами справи.

20. Відносно означених обставин місцевий суд розглянув спірні правовідносини в контексті приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

VІ. Оцінка апеляційного суду:

21. За змістом ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

22. Релевантною підставою у розглядуваному випадку для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, положення ч.6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.

Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов`язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов`язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов`язково пов`язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення.

23. Сутність апеляційного перегляду в розглядуваному випадку, зважаючи на висловлені аргументи Скаржника та заперечення проти них з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», полягає у ревізії висновку місцевого господарського суду про наявність такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як існування «спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження» (ч.6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства).

24. Зі змісту наявних у матеріалах справи відзиву на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство (а.с.а.с.26-30 т.2), заперечень на пояснення (а.с.а.с.150-153 т.2) вбачається, що місцевий господарський суд погодився із позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» про небезпірність вимог ініціюючого кредитора через невизначеність обсягу забезпечення вимог останнього, зумовлену (невизначеність):

· перебуванням об`єкту іпотеки на непідконтрольній Україні території, що унеможливлює його оцінку для визначення вартості у порядку, вказаному у договорі іпотеки від 30.05.2014 та рішення суду у справі №913/148/15;

· зупиненням дій ст.ст.37, 38, 40, 41, 43 Закону України «Про іпотеку» (у відповідних частинах) щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, положеннями ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», що юридично зупиняє можливість реалізації іпотечного майна.

25. Колегія апеляційного суду, відмічаючи правильність визначення місцевим судом кола норм, які належать до застосування у розглядуваному випадку, вважає висновок про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та свідчить про неправильне застосування відповідних норм з наступних підстав:

25.1. З представлених в матеріалів справи вбачається доведеною ініціюючим кредитором, а боржником не спростованими низка обставин:

· наявність прострочених грошових зобов`язань у боржника у розмірі (з урахуванням часткового погашення та конвертації частини заборгованості з російських рублів у гривню за курсом НБУ станом на 13.02.2023) у розмірі 54442095,51грн. заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, яка виникла у межах правовідносин за генеральною угодою про надання кредитних ресурсів №010/06-4/200Г від 23.04.2007 та укладених в її рамках кредитних договорах №010/01-04-1/1026 від 07.06.2013, №010/01-04-1/1036 від 21.06.2013, №010/01-04-1/1093 від 25.12.2013 (а.с.а.с.7-40 т.1) та підтверджена чинним судовим рішенням у справі №913/149/15 від 24.09.2015 (а.с.а.с.46-53, 66-68 т.1);

· частковість забезпечення кредитних зобов`язань боржника як Позичальника іпотекою власного майна, розташованого у м. Луганську, згідно договору іпотеки від 30.05.2014 (а.с.а.с.41-45 т.1);

· набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» права вимоги вказаної заборгованості (а.с.а.с.139-158 т.1), підтверджене ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 у справі №913/149/15 (а.с.а.с.53-55 т.1), примусове стягнення якої (окрім врахованих платежів на користь первісного кредитора -а.с.а.с.69-75 т.1) у межах виконавчого провадження не відбулося через повернення виконавчих документів за заявою стягувача (первісного кредитора - а.с.а.с.159-167 т.1).

25.2. Боржником не доведено і апеляційним судом з відкритих джерел не вбачається наявності у провадженні відповідних судів справ, ініційованих до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (13.02.2023 - а.с.116 т.1) та невирішених по суті із наявністю чинного судового рішення станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали (такий підхід до визначення належних часових меж виникнення спору про право у розумінні ч.6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства напрацьовано усталеною практикою Верховного Суду (наприклад постанови від 02.02.2022 у справі №910/4918/21, від 13.12.2022 у справі №910/862/22, від 12.02.2023 у справі №926/2770-б/22)), предметом розгляду яких (справ) були б позовні вимоги, спрямовані на оспорювання/спростування покладених в основу заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» підстав (зокрема, щодо розміру і структури заборгованості, приналежності права її вимоги, його існування тощо).

25.3. Сама по собі наявність ухваленого чинного рішення Господарського суду Луганської області від 03.09.2015 у справі №913/148/15 (а.с.а.с.44-49 т.2) про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30.05.2014 у рахунок погашення вказаної кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження із визначення початкової оцінки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій не може розцінюватися як «наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження»:

· дійсно, хоча з наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з державних реєстрів (а.с.а.с.76-83 т.1) вбачається набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» прав іпотекодержателя щодо відповідного майна, але доказів відкриття та існування (зокрема, зупинення) виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення не представлено, однак юридичної можливості для досягнення такого виконання у світлі приписів ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», так само, як і фактичної можливості здійснення оцінки поточної вартості іпотечного майна, розташованого у неконтрольованому владою України м. Луганську наразі не вбачається незалежно від будь-яких дій кредитора - іпотекодержателя;

· не вчинення (і поточна неможливість вчинення) певних дій на стадії виконання чинного рішення суду не може бути ототожнена із наявністю спору, який підлягає вирішенню у позовному порядку, адже спір вже вирішено, а обставини подальшого виконання/невиконання такого рішення можна було б розглядати в контексті задоволення (припинення) у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб вимог кредитора боржником, доказів чого останнім у відповідності до вимог ст.36 Кодексу України з процедур банкрутства до справи не надано;

· Кодекс України з процедур банкрутства не визначає обов`язковою умовою відкриття провадження у справі про банкрутство доведення ініціюючим кредитором вичерпаності та безрезультатності спроб задовольнити свої вимоги у порядку виконання судового рішення за позовним провадженням - навпаки, у силу принципу змагальності боржник має надати докази погашення відповідних зобов`язань підтверджених рішенням суду, статус обов`язковості якого встановлений п.9 ч.2 ст.129 та ст.129-1 Конституції України, не перебуває у залежності від наявності відкритого виконавчого провадження. За таких обстави, заперечення боржника щодо припинення виконавчого провадження за ініціативою попереднього кредитора та фактичну втрату рішенням у справі №913/149/15 юридичної сили є юридично неспроможним та не спростовують ані існування невиконаного грошового зобов`язання перед ініціюючим кредитором, ані безспірності такого зобов`язання.

25.4. Місцевий суд безпідставно погодився із позицією боржника та фактично ототожнив визначення вартості предмету іпотеки у порядку його продажу на торгах у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки із визначенням розміру забезпечених вимог ініціюючого кредитора для цілей оцінки можливості відкриття провадження у справі про банкрутство Позивальника - іпотекодавця:

· правильно вказуючи на приписи ч.1 ст.61 та ч.1 ст.63, ч.ч.1, 2 ст.75 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно яких кінцева вартість іпотечного майна, а отже - і розмір/частка забезпечених фактично вимог Кредитора - іпотекодержателя може бути визначена лише у момент його реалізації у порядку Кодексу України з процедур банкрутства, місцевий суд наголосив на важливості отримання відомостей про обсяг забезпечених вимог у порядку оцінки, визначеному у договорі іпотеки від 30.05.2014 та рішенні суду у справі №913/148/15 для цілей його продажу;

· такий підхід суду не тільки встановлює не передбачену Кодексом України з процедур банкрутства умову для відкриття провадження у справі про банкрутству у вигляді попереднього примусового виконання рішення на користь ініціюючого кредитора у позовному провадженні, але й у сукупності із зазначеними вище поточними обставинами фактичної та юридичної неможливості примусового виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, розташований у м. Луганську, фактично перетворюється на неможливість судового захисту прав кредитора проти боржника, наявність майна якого на неконтрольованій території України «забороняє відкриття провадження у справі про банкрутство» за ініціативою такого кредитора». Апеляційний суд, підтримуючи слушність відповідного аргументу апелянта, відмічає, що такий підхід «персонального мораторію» є несумісним ані з приписами ч.1 ст.19, ст.64 Конституції України, ані з положеннями ст.ст.6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.;

· Кодекс України з процедур банкрутства не визначає особливостей встановлення розміру забезпечених вимог ініціюючого кредитора у підготовчому засіданні, і конкурсного кредитора у попередньому, зважаючи на що у цьому випадку застосовними є приписи ч.2 ст.45 цього Кодексу. Своєю чергою, згідно з усталеною практикою Верховного Суду застосування вказаної норми (на що обґрунтовано звернув увагу апелянт) «якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Аналіз зазначеної статті дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави» (п.20 постанови Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №905/3/21). Наразі, положення п.1.1 іпотечного договору від 30.05.2014 дозволяють визначити у такому порядку розмір забезпечених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до боржника сумою 13204468,00грн. з загального обсягу безспірних грошових вимог станом на 13.02.2023 у розмірі 54442095,51грн., доказів погашення яких до матеріалів справи не надано.

26. Апеляційний суд відхиляє інші заперечення боржника, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, з наступних підстав:

· обставини попередньої спроби ініціації Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» провадження у справі про банкрутство №922/94/19 до моменту набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, що встановлює інші вимоги та умови для відкриття провадження у справі про банкрутство, ані ж Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та відповідні судові акти жодною мірою не впливають на правову оцінку обґрунтованості розглядуваною в межах справи №922/595/23 заяви цього ініціюючого кредитора;

· навіть гіпотетична ймовірність визначення вартості предмету іпотеки у спосіб, передбачений рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/148/15, датованого (визначення вартості) максимально близько до дати подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» жодною мірою не може бути розцінене як розмір фактично задоволених і погашених у майбутньому забезпечених вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» в момент реалізації такого майна у межах провадження у справі про банкрутство. Своєю чергою, ймовірність, що ціна такої майбутньої фактичної реалізації предмету іпотеки буде відрізнятися від визначеного сторонами в договорі іпотеки розміру вартості забезпечення сама по собі жодною мірою не впливає на обсяг існуючих, підтверджених та непогашених грошових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на дату проведення підготовчого засідання, за підсумками якого постановлено оскаржувану ухвалу;

· посилання боржника на необхідність «розвіювання» сумнівів щодо обґрунтованості кредиторських вимог зважаючи на підвищений стандарт доказування відповідних предметів таких вимог у світлі позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 07.10.2020 у справі №914/2404/19 та від 28.01.2021 у справі №910/4510/20 є безпідставними, оскільки єдиним прийнятним варіантом «розвіювання сумнівів», на думку боржника, вбачається очікування на скасування приписів ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (відновлення фактичної та юридичної можливості здійснення виконавчих дій щодо розташованого у м. Луганську майна), до якого боржник фактично «отримує і користується» персональним «мораторієм» на відкриття щодо нього провадження у справі про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», який не передбачений діючим законодавством так само, як і спонукання останнього усупереч ч.1 ст.19 Конституції України до відмови від часткового забезпечення своїх безспірних вимог наявною іпотекою;

· аргументи щодо нерелевантності до розглядуваних правовідносин правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №905/3/21 від 13.12.2022 свідчить про не розрізняння боржником юридично значущої для цілей застосування правової позиції «подібності» правовідносин від їх «тотожності», адже: проведення/не проведення оцінки не впливає на висновок про визначення розміру забезпечених вимог у сумі визначеної в іпотечному договорі; прямо вказана у п.2.1 іпотечного договору від 30.05.2014 частковість іпотечного забезпечення грошових вимог кредитора чітко корелюється із ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства та за умов такого застереження, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» не можуть розглядатися забезпеченими в цілому - ухвалення судового рішення у позовному провадженні про звернення стягнення на предмет іпотеки і порядок визначення початкової ціни для цілей його примусового виконання не є обставиною, що має значення для застосовності ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

27. Незважаючи на належність обґрунтування позиції Скаржника про незаконність оскаржуваної ухвали суду та необхідність її скасування в апеляційному порядку, приписи ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство апеляційним судом, що зумовлює передання відповідної заяви на розгляд до суду першої інстанції та частковість задоволення апеляційної скарги Скаржника.

28. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати переглядувану ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №922/595/23, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» передати на розгляд до Господарського суду Харківської області, що зумовлює частковість задоволення апеляційної скарги та, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, має наслідком віднесення на рахунок Скаржника (ініціюючого кредитора) та Боржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги порівну в сумі 20130,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 271, 272, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», м. Київ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 (повний текст підписано 21.04.2023) у справі №922/595/23 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.04.2023 (повний текст підписано 21.04.2023) у справі №922/595/23 скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», м.Київ про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», м. Харків передати для розгляду до Господарського суду Харківської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» (61045, місто Харків, провулок Яроша Отакара, будинок 18, офіс 107, ідентифікаційний код 30009065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 40658146) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 20130,00грн.

5. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2023.

Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка

Суддя О.О. Радіонова