Рішення

від 13.06.2023 по справі 906/1100/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1100/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вавдійчик Б.П. - ордер АА №0029294 від 15.05.2023;

від відповідача: ЧепураІ.В - ордер АМ №1040579 від 23.12.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ"

до Стриївської сільської ради

про стягнення 376578,17грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог)

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ" звернулось до суду з позовом про стягнення з Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області 327 089,14грн заборгованості за договором №15 від 16.02.2021 на закупівлю електричної енергії та 51 634,83грн за порушення встановлених строків оплати купованої електричної енергії.

Ухвалою від 30.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 27.12.2022.

27.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 54-59).

Протокольною ухвалою від 27.12.2022 суд відклав розгляд справи на 03.02.2023.

03.02.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява від 13.01.2023 про уточнення (зменшення) позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 324943,34грн заборгованості за договором №15 від 16.02.2021 на закупівлю електричної енергії та 51 634,83грн за порушення встановлених строків оплати електричної енергії (а.с. 78-85).

Судове засідання, яке було призначено на 03.02.2023, не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі (у період з 10:30 по 12:15) у Житомирській області тривала повітряна тривога,

03.02.2023 суд ухвалив розглядати справу з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та призначив судове засідання на 17.02.2023.

17.02.2023 від представника відповідача надійшли пояснення №17/02 від 17.02.2023 (а.с. 93-95).

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1100/22, призначена на 17.02.2023 о 12:00, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 06.03.2023, з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розгляд справи призначено на 28.03.2023.

Ухвалою від 28.03.2023 постановлено розглядати справу №906/1100/22 за правилами загального позовного провадження. Прийнято до розгляду заяву від 30.01.2023 проуточнення (зменшення) позовних вимог. Призначено підготовче засідання на 18.04.2023.

Ухвалою від 18.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1100/22 до судового розгляду по суті на 23.05.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1100/22, призначена на 23.05.2022 о 12:00, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 29.05.2023 судове засідання призначено на 08.06.2023.

В судовому засіданні 08.06.2023 оголошувалася перерва до 13.06.2023.

12.06.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення від 12.06.2023 №29294/2 з додатками (а.с. 138-145) та 13.06.2023 - заява щодо розгляду справи (а.с.146).

В судовому засіданні 13.06.2023 представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог та додаткових пояснень (а.с. 78-85, 138).

Представник відповідача позовні вимоги заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 54-59) з урахуванням пояснень №17/02 від 17.02.2023 (а.с. 93-95).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ" (постачальник, позивач) та Стриївською сільською радою (споживач, відповідач) укладено Договір №15 від 16.02.2021 на закупівлю електричної енергії (далі - Договір (а.с. 12-28).

Позивач стверджує, що з березня 2022 р. по квітень (включно) 2022 року поставив споживачу товар, загальна вартість якого становить 327089,14 грн, що відображено у актах №ПЕЕ-0000396 від 31.13.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн, однак відповідач розрахунки не провів, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Пояснив, що вищевказані акти були направлені на електронну і юридичну адресу відповідача та останнім отримані. При цьому жодних вмотивованих відмов від підписання актів або зауважень щодо кількості та якості поставленої електричної енергії відповідач не надав.

Згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог (а.с. 78-85), у зв`язку з виявленими арифметичними помилками, позивач уточнив суму основного боргу, заявивши до стягнення з відповідача за вищевказаний період 324943,34 грн.

За невиконання зобов`язання в частині оплати отриманого товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача 51634,83 грн пені.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 54-59), просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Підтвердив укладення з відповідачем договору №15 від 16.02.2021 на закупівлю електричної енергії, однак пояснив, що акти №ПЕЕ-0000396 від 31.13.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн були складені не на підставі Договору, оскільки останній був укладений на строк до 31.12.2021. Вважає, що оскільки іншого договору, укладеного у письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким передбачено стягнення заборгованості за спожиту у березні-квітні 2022 року електричну енергію позивачем не надано, відсутні правові підстави для її стягнення. Також відповідач заперечив щодо стягненні нарахованої пені, зсилаючись при цьому на те, що під час дії воєнного стану пеня, згідно постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 за №332", не нараховується.

У поясненнях від 17.02.2023 (а.с. 93-95) відповідач зазначив, що додатковими угодами № 12 від 31.12.2021 та №13 від 31.01.2022 сторони продовжили строк дії Договору до 28.02.2022, внаслідок чого у січні та лютому 2022 позивач передав відповідачу погоджені сторонами договірні величини електричної енергії в обсязі 28570 кВт/год, які оплачені у повному обсязі.

Також в судових засіданнях представник відповідача усно пояснював, що 09.04.2022 уклав договір на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, на підтвердження чого подав акт приймання-передачі №9530 від 30.04.2022 (а.с. 150).

Позивач у додаткових поясненнях (а.с. 138) щодо порядку формування ціни поставленої відповідачу електричної енергії згідно актів №ПЕЕ-0000396 від 31.13.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн вказав, що ним застосовано останню діючу за договором ціну, яка склала 3,7884901613 без ПДВ. Пояснив, що додатковою угодою №13 від 25.01.2022 вартість Договору було збільшено на 132291,04 грн, у тому числі ПДВ, а обсяг поставки - на 29099 кВт/год, тому ціна одного кіловата електричної енергії для сторін на 25.01.2022 на годину склала: 132291,04грн/29099кВт*год=4,54624008 грн/кВт/*год, у т.ч. ПДВ. Зазначив, що відповідачу для оформлення та оплати був наданий акт від 28.02.2022 №ПЕЕ-0000246 прийому-передачі електричної енергії - за спожиту у лютому 2022 році електроенергію в обсязі 6570 кВт*год за ціною 3,7884901613 грн/кВт*год на загальну суму 29868,46 грн, який відповідач не повернув та повністю оплатив, тому зазначена ціна, на думку позивача, є погодженою. При цьому зауважив, що у будь якому випадку, застосована позивачем ціна у розмірі 4,54618819356 грн/кВт*год, є меншою ніж визначено сторонами у Договорі та додатковій угоді №13 від 25.01.2022.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи таке.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище, встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 року №2019-VIII (далі - ЗУ №2019-VIII),

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п.1.1.1).

Згідно ч.3 ст.58 ЗУ №2019-VIII, споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Судом встановлено, що 16.02.2021 сторони уклали Договір №15 на закупівлю електричної енергії (а.с. 12-28), за п. 3.1. якого позивач продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а відповідач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії (товар) та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За п. 3.5. Договору, період постачання електричної енергії - по 31 грудня 2022 року (включно)

Матеріали справи містять складені позивачем акти прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн (а.с. 29-30).

Отримання вищевказаних актів для оплати відповідач не заперечував, проте вказував, що останні були складені після закінчення строку дії Договору №15 на закупівлю електричної енергії, тому спірні відносини сторін не ґрунтуються на умовах цього Договору.

Враховуючи наведене, суд встановив, що відповідно до п. 15.1. Договору, останній було укладено на строк до 31.12.2021.

При цьому у додатковій угоді №13 від 25.01.2022 (а.с. 86) сторони погодили: збільшити вартість договору на суму 132291,04 грн; збільшити обсяг електричної енергії на 29099 кВт/год; продовжити строк дії Договору до повного виконання сторонами свої зобов`язань за цим Договором.

Згідно Додаткової угоди №13 від 31.01.2022 (а.с. 87) сторони дійшли згоди, що на період пролонгації Договору №15 від 16.02.2021 сума коштів на постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2022 року по 28.02.2021 року складає 132291,04 грн. (сто тридцять дві тисячі двісті дев`яносто одна гривня 04 копійки) в т.ч. ПДВ 22048,51 грн. Обсяг електричної енергії на 29099 кВт*год.

За п. 5. Угоди, остання набуває чинності з моменту підписання і діє до 28.02.2022, а у частині розрахунку - до повного його виконання.

За вказаного, враховуючи умови п. 5 Додаткової угоди від 31.01.2022, строк дії Договору, укладеного сторонами закінчився 28.02.2022. Водночас суд враховує, що зазначення сторонами у додатковій угоді №13 від 25.01.2022 про продовження строку дії Договору до повного виконання сторонами свої зобов`язань за цим Договором, не може бути розцінено як строк дії Договору, оскільки за ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Згідно зі ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (аналогічна позиція викладена у постанові Великої палати ВС від 28.03.2023 у справі № 444/9519/12).

Відповідно до п. 3.2.15. ПРРЕЕ, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу. Споживач після отримання повідомлення електропостачальника має право ініціювати зміну електропостачальника у порядку, встановленому в розділі VI цих Правил. У разі недотримання електропостачальником терміну повідомлення відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, про припинення постачання електричної енергії споживачу обсяги спожитої електричної енергії до дати припинення з урахуванням встановленого 20-денного строку враховуються адміністратором комерційного обліку за цим електропостачальником, крім випадку, визначеного цими Правилами.

За п. 3.2.16. ПРРЕЕ, у разі відсутності заперечень споживача, попереднього та нового електропостачальників щодо дати зміни постачальника, постачання електричної енергії споживачу новим електропостачальником починається в узгоджену сторонами дату зміни електропостачальника з відповідним внесенням змін до реєстру точок комерційного обліку.

Як встановлено судом, відповідач змінив постачальника електричної енергії, уклавши договір про постачання електричної енергії від 09.04.2022 №14-0272 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (а.с. 150).

Разом з тим, суд встановив та не заперечувалось сторонами, що позивач не припиняв подачу відповідачу електричної енергії після закінчення строку дії Договору №15 від 16.12.2021 до укладення відповідачем договору від 09.04.2022 за №14-0272 про постачання електричної енергії.

Отримання відповідачем саме від позивача 71425 кВт/г (у період з 01.03.2022 по 31.03.2022) та 51 кВт/г (в період з 01.04.2022 по 08.04.2022) також підтверджено адміністратором ринку - АТ "Житомиробленерго" (а.с. 125).

Зазначені об`єми електричної енергії вказані в актах прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн (а.с. 29-30).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено відпуск позивачем та споживання відповідачем електричної енергії у березні та квітні 2022 обсягом 71476 кВт*год (71425+51).

Що стосується ціни, визначеної у актах прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.13.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн, суд враховує таке.

У п. 5.2. Договору №15 від 16.02.2021 сторонами було визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 1 до цього Договору.

У п. 1 Додатку №1 до Договору (а.с. 22) сторонами було погоджено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год без урахування тарифу на її передачу становить 2,03 грн (а для точних розрахунків 2,03 грн), в тому числі ПДВ 20%. Кількість 325840кВт/год.

У Додатковій угоді №13 від 25.01.2022 (а.с. 86) сторони збільшили вартість Договору на суму 132291,04 грн та збільшили обсяг електричної енергії на 29099 кВт/год. (а.с. 86).

У Додатковій угоді №13 від 31.01.2022 (а.с. 87) сторони визначили, що сума коштів на постачання електричної енергії споживачу з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає 132291,04 грн, обсяг електричної енергії - 29099вКт/год. (а.с .87). Таким чином, ціна одного кіловата електричної енергії на годину станом на 25.01.2022, складала 4,5463 грн (132291,04грн/29099кВт/год).

Згідно акту прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн, ціна вказана у розмірі 3,7884901613 за 1кВт/год (без ПДВ), що з ПДВ складає 4,5461 грн.

Оскільки вказана ціна не перевищує погодженої сторонами щодо поставок за попередній період, її застосування позивачем у актах прийому-передачі електричної енергії №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022, з урахуванням відсутності, відображених у цих актах заперечень відповідача, суд не розцінює як порушення прав відповідача.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відпуск та отримання електричної енергії згідно актів прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн здійснено у позадоговірному порядку, строк (термін) виконання обов`язку щодо проведення розрахунків не встановлений, тому суд керується приписами ч.2 ст. 530 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст.530 ЦК України).

Судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем, що акти прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн позивач надіслав відповідачу 12.07.2022 (а.с. 31), а відповідач отримав їх для оплати 15.07.2022 (а.с. 32). Натомість, як у встановлений ст. 530 ЦК України строк, так і на дату звернення позивча до суду (21.11.2022) розрахунки не проведено.

Будь яких заперечень щодо обсягів поставленої електричної енергії та якості відповідач, з моменту отримання вказаних актів (15.07.2022) та під час розгляду справи в суді не надавав.

Оскільки станом на час розгляду справи зазначені акти на загальну суму 324943,34 грн відповідач не повернув та не оплатив, позивач правомірно звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 324943,34 грн боргу за отриману електричну енергію згідно актів прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 на суму 324711,49 грн та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022 на суму 231,85 грн є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої позивачем пені у розмірі 51634,83 грн, нарахованої на підставі п. 6 Комерційної пропозиції (додаток №1 до Договору №15 від 16.02.2021) суд враховує таке.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Водночас ст. 547 ЦК України в імперативному порядку визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин Договір №15 від 16.02.2021 припинив свою дію, а заборгованість за отриману електричну енергію виникла за актами прийому-передачі №ПЕЕ-0000396 від 31.03.2022 та №ПЕЕ-0000572 від 30.04.2022, суд вважає нарахування пені необґрунтованим, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

(Повне рішення виготовлено із урахуванням перебування судді у відпустці з 21.06.2023 по 23.06.2023).

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути зі Стриївської сільської ради (11777, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, село Стриєва, вул. Садова, будинок 4, код ЄДРПОУ 04344067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРНЕРІНГ" (03022, м.Київ, пров. Василя Жуковського,буд. 15, код ЄДРПОУ 39726263):

- 324943,34 грн основного боргу;

- 4874,15 грн судового збору.

3. У стягненні 51634,83 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.06.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.).