Ухвала

від 12.06.2023 по справі 915/742/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

12 червня 2023 року Справа № 915/742/21

м. Миколаїв

Кредитори:

1) Приватне підприємство "Сучасна комп`ютерна школа" (вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54001; код ЄДРПОУ 34851471);

2) Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (вул. Госпітальна, 12-Г, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00032129)

в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" (вул. Херсонське шосе, 50, м. Миколаїв, 54028; код ЄДРПОУ 09326464; ел. пошта: 09326464@mail.gov.ua);

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмонтаж-2016" (провул. Парковий, буд. 5/1, м. Миколаїв, 54025; код ЄДРПОУ 40391209);

4) Управління житлово - комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради (площа Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська область, E-mail: grh-voz2017@ukr.net; 56500; код ЄДРПОУ 20908003);

5) Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168; ел.пошта: E-mail: admou@mil.gov.ua; ptuv-od@ukr.net; код ЄДРПОУ 00034022);

6) Квартирно - експлуатаційний відділ м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 08029532; пр. Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056; ел. пошта: mykol_kev@dod.ua; kev_mykolaiv@post.mil.gov.ua).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд" (вул. Хесонське шосе, 96/1, м. Миколаїв, 54028; ел.пошта: iveko.bud@gmail.com; код ЄДРПОУ 39295837).

Розпорядник майна: арбітражний керуючий Пляка С.В. (поштова адреса: а/с 8, м. Миколаїв, 54017; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Суддя Давченко Т.М.

при секретарі судового засідання Сулеймановій С.М.

за участю представників:

кредитора-2: Гофман О.Є. (в залі суду)

кредитора-5: Ануфрієва Д.В.(поза межами суду)

кредитора-6: Федорова І.В. (в залі суду)

ліквідатора ТОВ "Івеко-Буд" арбітражний керуючий Пляка С.В. (в залі суду)

Суть справи: про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд"

встановив:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд" (далі - ТОВ "Івеко-Буд").

Ухвалою суду від 14.12.2021 винесеною судом результатами попереднього засідання та відповідно до ст. 64 Кодекс України з процедур зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Івеко-Буд" визнані судом вимоги, а саме:

- грошові вимоги ПП "Сучасна комп`ютерна школа" у загальному розмірі 5694780,00 грн;

- грошові вимоги АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" у загальному розмірі 608244,57 грн;

- грошові вимоги ТОВ "Спецмонтаж-2016" у загальному розмірі 30190004,70 грн;

- грошові вимоги Управління житлово - комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради у загальному розмірі 9838834,06 грн;

- грошові вимоги Міністерства оборони України у загальному розмірі 17469090,59 грн;

- грошові вимоги Квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва (КЕВ) у загальному розмірі 17619,77 грн. При цьому, КЕВ м. Миколаєва є конкурсним кредитором боржника без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Постановою суду від 09.02.2022 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Івеко-Буд", визнано його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відносно цього товариства, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пляку Сергія Валерійовича (свідоцтво №465 від 15.03.2013) та ін.

Ухвалами суду від 12.06.2023 визнано грошові вимоги КЕВ у сумі 5312,85 грн. (1925,62 грн - вартість отриманих послуг, 795,07 грн - пеня, 201,16 грн - інфляційні втрати, 121,00 грн - 3% річних та 2270,00 грн витрат на сплаті судового збору) та судові витрати у розмірі 5368.00 грн. та грошові вимоги ГУ ДПС у Миколаївській області у сумі 67154,57 грн. (4294,40 грн. - судовий збір, 40416,23 грн. - заборгованість зі сплати ЄСВ, 21828,24 грн. - податки та збори, 615,70 грн. - штраф та пеня).

Також, ухвалою від 12.06.223 судом відхилено поточні грошові вимоги АТ "Ощадбанк" у сумі 79168,12 грн. (52142,58 грн. - прострочені проценти, 7078,16 грн. - 3% річних, 19947,38 грн. - інфляційні втрати) та витрат на оплату судового збору 4962,00 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2023 на розгляд суду у дане судове засідання призначено заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Пляки С.В. (вих. № 02-01/84 від 28.07.2022) про покладення субсидiарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновникiв та керiвникiв, у якій викладено наступні вимоги:

1. Прийняти до провадження у межaх справи про банкрутство зaяву про покладення субсидiарноi вiдповiдальностi за зобов`язаннями ТОВ "Івеко-Буд" на його керiвника та засновника.

2. Покласти субсидiарну вiдповiдальнiсть за зобов`язаннями ТОВ "Івеко-Буд" на особу, що є засновником та виконувала повноваження керiвника ТОВ "Івеко-Буд" - Крупенка Костянтина Валентиновича (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифiкацiйний код НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифiкацiйний код НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Івеко-Буд" 638l8573,69 грн".

22.05.2023 ліквідатором подано суду доповнення до заяви про покладення субсидiарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновникiв та керiвникiв (вих. № 02-01/105 від 22.05.2023). Зі змісту цього документу вбачається, що наразі сума кредиторської заборгованості зільшилася у зв`язку із прийняттям Господарським судом Миколаївської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Івеко-Буд" рішення у справі 915/742/21(915/17/22, за яким з боржника стягнуто 6496000,00 грн.).

Від керівника боржника 08.11.2022 до суду надійшов відзив заяву ліквідатора (вих. № 02-01/84 від 28.07.2022), у якому гр. Крупенко не погоджується з заявою ліквідатора, вважає обставини, наведені ліквідатором такими, що не відповідають дійсності та просить суд відмовити у задоволення заяви ліквідатора про покладення на нього субсидiарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Кредитор-2 07.06.2023 подав суду відзив на заяву ліквідатора про покладення субсидiарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновникiв та керiвникiв (вих. № 55/5.5-03/23621/2023 від 06.06.2023), у якому стверджує, що ліквідатором не надано доказів, що саме дії чи бездіяльність керівника боржника, а не інших осіб, призвели до виникнення непокритого збитку. На думку кредитора наявність судових рішень щодо стягненння з боржника заборгованості за укладеними договорами не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у виникненні стійкої фінансової неспроможності та порушення відносно товариства справи про банкрутство, а тому він просить відмовити у задоволенні заяви ліквідатора.

У судовому засіданні ліквідатор доповів суду та присутнім представникам обставини поданої заяви, наголосивши при цьому, що указана заява подана саме в інтересах кредиторів, і у разі її задоволення cтягнені суми включаться до складу ліквідаційної маси і будуть використані для задоволення вимог кредиторів.

Представник АТ "Ощадбанк" у судовому засіданні заперечила проти заяви ліквідатора з підстав, наведених у відзиві на указану заяву. Інші присутні представники кредиторів підтримали заяву ліквідатора та просили суд її задовольнити.

Інші учасники у справі, в т.ч. й ОСОБА_1 , належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, у судове засідання представників не скерували, заперечень чи клопотань суду не надіслали. Ухвалу від 28.03.2023, як і всі попередні, завчасно надіслано учасникам провадження у справі та ОСОБА_1 та оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до положень законодавства. Доступ до ЄДРСР є вільним та безкоштовним.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників учасників справи у судове засідання, призначене на 12.06.2023, не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути заяву ліквідатора у даному судовому засіданні.

Суд зауважує, що розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши ліквідатора та представників кредиторів, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заяви ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 Господарського кодексу України передбачено відповідальність за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

За приписами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Виклад позиції ліквідатора

На виконання повноважень покладених на арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства та постановою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 р. були здійснені наступні заходи.

З метою отримання фінансово-господарської документації, печатки, штампів та матеріальних цінностей ліквідатором направлено запити на всі відомі адреси Банкрута та здійснено виїзд за адресою Банкрута - вулиця Херсонське шосе, будинок 96/1, місто Миколаїв, Миколаївська обл., 54028, де встановлено, що за вказаною адресою знаходиться двоповерховий нежитловий будинок, місцезнаходження ТОВ "Івеко-Буд" , про що складено відповідний акт.

Також з метою проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ліквдатор надіслав запит № 02-01/35 від 15.02.2022 колишньому керівнику та власнику ТОВ "Івеко-Буд" - ОСОБА_1 з вимогою передати усі фінансово-господарські документи та матеріальні цінності Боржника.

Згідно Акту №1 прийому-передачі бухгалтерської документації від 24.02.2022., Акту прийому - передачі матеріальних цінностей від 24.02.2022., Акту №1 прийому-передачі печаток і штампів від 24.02.2022., від колишнього керівника отримано печатку Боржника та бухгалтерські документи, а саме: накази з трудових відносин та відомості про нарахування заробітної плати, баланси підприємства.

У зв`язку з ухиленням зазначених осіб від передачі документації ліквідатор був вимушений здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності без первинної, установчої та фінансово-господарської документації банкрута за матеріалами, наявними у судовій справі та витребуваних ліквідатором.

З цією метою, було направлено запити в усі державні установи, що здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна, ведуть статистичну звітність та здійснюють контроль в галузі податкового законодавства, отримано статистичну звітність від Головного управління статистики у Миколаївській області за 2018-2021 роки. При вивченні зазначених матеріалів отримано відомості, з яких вбачається, що керівником ТОВ "Івеко-Буд" Крупенко К.В. здійснювалось неефективне управління підприємством, і як наслідок, на думку ліквідатора, аби уникнути відповідальності за доведення ТОВ "Івеко-Буд" до банкрутства. З аналізу усієї наявної інформації ліквідатором зроблено висновок, що керівник, він же й засновник боржника вчинив дії та проявив по відношенню до Боржника бездіяльність, чим створив умови для його стійкої неплатоспроможності та банкрутства - умисно доведено боржника до банкрутства.

Ліквідатор є фахівцем та має диплом про вишу економічну освіту та спеціалізацію в галузі бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності.

При проведенні аналізу фінансово-господарського стану боржника обставини погіршення економічного стану боржника, якому передувало проведення сумнівних та незаконних господарських операцій за керівництва директора (власника) Крупенко К.В. - підтвердились.

Відповідно до змісту Аналізу поточна, критична та понадкритична неплатоспроможність ТОВ "Івеко-Буд" зумовлена в значній мірі суб`єктивними, а не об`єктивними (екзогенними) факторами, такими, зокрема, як неправомірні дії відповідальних осіб Боржника та його засновників, спад кон`юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної здатності населення та суб`єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків і т.п.».

Зважаючи на вищевказані дані, ліквідатор дійшов висновку про наявність ознак доведення до банкрутства підприємства. На думку ліквідатора керівник боржника, який відповідно до статуту

- є виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльності Товариства, є директор (одноосібний виконавчий орган),

- вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Загальних зборів (Загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належить їм, до компетенції директора),

- є матеріально відповідальною посадовою особою Товариства, в розумінні чинного законодавства України, та несе повну відповідальність за дію/ бездіяльність вчинену (утримання від вчинення) ним в період виконання ним своїх посадових обов`язків,

неефективно управляв поточною діяльності Товариства, не здійснив жодних заходів задля уникнення неплатоспроможності боржника, не звернувся до суду із заявою про банкрутство боржника, за його керівництва через неналежне виконання взятих на себе зобов`язань та згідно судових рішень заборгованість нарощувалася.

Ліквідатор дійшов висновку, що усі кошти, отримані Боржником від кредиторів використані ТОВ "Івеко-Буд" не за цільовим призначенням, без мети отримання прибутку, що мало наслідком втрату платоспроможності та банкрутство цього товариства.

Тому, з метою вчинення вичерпних заходів у справі про банкрутство задля можливості погашення вимог кредиторів ліквідатором подано до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника та засновника.

Позиція колишнього керівника та засновника

Згідно відзиву на заяву ліквідатора (вих. № 02-01/84 від 28.07.2022) гр. Крупенко не погоджується з заявою ліквідатора, вважає обставини, наведені ліквідатором такими, що не відповідають дійсності та просить суд відмовити у задоволення заяви ліквідатора про покладення на нього субсидiарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, не навівши при цьому нормативного обгрунтування та не спростувавши жодного доводу ліквідатора.

Заперечення АТ "Ощадбанк" проти заяви

АТ "Ощадбанк" у відзиві на заяву ліквідатора щодо субсидіарної відповідальності керівника боржника заперечив щодо задоволення цієї заяви АТ "Ощадбанк" скільки на думку кредитора ліквідатором не надано доказів, на підтвердження обставини, що колишнім керівником банкрута вживались заходи щодо фактичного привласнення майна або коштів банкрута або використання коштів кредиторів на неіснуючі роботи та послуги. Такод банк вважає, що ліквідатор не надав доказів, які б свідчили, що саме дії ОСОБА_1 , а не інших осіб (засновників, учасників, інших посадових осіб ТОВ "Івеко-Буд", заінтересованих осіб) призвели до виникнення у банкрута у 2021 році непокритого збитку, що, в свою чергу, призвело до стійкої фінансової неспроможності та порушенні відносно товариства справи про банкрутство.

Також банк зазначає, що непередання ОСОБА_1 ліквідатору банкрута документації, печатки та активів підприємства-банкрута, є бездіяльністю, яка не відповідає інтересам підприємства-банкрута та є недобросовісною, вчиненою на шкоду кредиторам банкрута, однак додані до заяви ліквідатора докази та наявні в матеріалах справи документи не дозволяють дійти беззаперечного висновку про те, що виникнення стійкої неплатоспроможності ТОВ "Івеко-Буд", що призвело до порушення справи про його банкрутство спричинено саме діями ОСОБА_1 .

На переконання банку, наявність судових рішень про стягнення з ТОВ "Івеко-Буд" на користь кредиторів заборгованості за господарськими договорами також не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у виникненні стійкої фінансової неспроможності та порушенні відносно товариства справи про банкрутство.

Позиція інших кредиторів:

Кредитори письмових заяв по суті субсидіарної відповідальності не подали, у судовому засіданні підтримали заяву ліквідатора.

Мотивувальна частина рішення:

Господарським судом Миколаївської області у межах справи про банкрутство розглянуто заяву ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності на громадянина ОСОБА_1 як керівника та засновника боржника, в діяльності якого є ознаки дій з доведення боржника до банкрутства у розмірі завданої шкоди кредиторам на суму 70392375,11 грн.

ОСОБА_1 не погоджується з заявою ліквідатора, вважає обставини, наведені ліквідатором такими, що не відповідають дійсності та просить суд відмовити у задоволення заяви ліквідатора про покладення на нього субсидiарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. При цьому, жодних доказів чи доводів на підтвердження своєї позиції не наводить.

Предметом спору у цій справі є дії ОСОБА_1 з організації управління та діяльності підприємства-боржника ТОВ "Івеко-Буд", наявність/відсутність його вини у вчиненні цивільного правопорушення - доведення боржника до банкрутства.

За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.

Аналогічна правова позиція щодо субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника викладена, зокрема у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16 та від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16.

Положеннями ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

З наведеного, можна дійти до висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ч. 1 ст. 61 Кодексу.

Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Суд зазначає, що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України.

Щодо об`єктивної сторони порушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, то на відміну від норм Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, в нормах яких законодавець конкретно навів диспозицію кримінального та адміністративного порушення за порушення норм законодавства про банкрутство (зокрема, з доведення до банкрутства, за які особа притягається до кримінальної відповідальності), норми частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство хоча і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Саме аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (Постанова ВС від 10.12.2020р. по справі №922/1067/17).

За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Частиною 3 ст. 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Згідно аналізу фінансово-господарського стану суб`єкту господарювання ТОВ "Івеко-Буд", показники поточної неплатоспроможності ТОВ "Івеко-Буд" по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (01.01.2018 -01.01.2021 роки) мають від`ємний результат.

Відповідно до п. 3.2.1 Методичних рекомендацій, фінансовий стан підприємства, у якого на початку та в кінці звітного періоду мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, у тому числі зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Таким чином, стосовно ТОВ "Івеко-Буд" мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, що відповідає законодавчому визначенню його як боржника.

Ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце, так як за підсумками останнього звітного періоду, що передував прийняттю рішення щодо подальшої долі ТОВ "Івеко-Буд", мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, показник покриття (Кп), забезпечення власними засобами та коефіцієнт автономії (Ка) у кінці звітного періоду менші його нормативного значення.

Станом на 01.01.2021 ТОВ "Івеко-Буд" знаходиться у стані понадкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом кредиторських вимог можливе тільки шляхом застосування до боржника ліквідаційної процедури.

Починаючи з 01.01.2020 відбулось різке зменшення розміру показника чистих активів ТОВ "Івеко-Буд" на фоні стійкої критичної неплатоспроможності.

В результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ТОВ "Івеко-Буд" за період з 01.01.2018 до 01.01.2021 ліквідатором встановлено наявність ознак дій, що призвели до різкого погіршення фінансового стану Підприємства, які можна визнати, як доведення до банкрутства ТОВ "Івеко-Буд".

В діяльності ТОВ "Івеко-Буд" не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на початок останнього звітного періоду, який передував прийняттю кредитором боржника рішення про звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, були присутні всі ознаки його критичної неплатоспроможності.

Прогнозні показники свідчать про такий стан Підприємства, коли розрахунки з кредиторами можливі тільки при застосуванні до боржника ліквідаційної процедури.

Підсумовуючи наведене, ліквідатором зроблено висновок, що поточна, критична та понадкритична неплатоспроможність ТОВ "Івеко-Буд" зумовлена в значній мірі суб`єктивними, а не об`єктивними (екзогенними) факторами, такими, зокрема, як неправомірні дії відповідальних осіб Боржника та його засновників, спад кон`юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної здатності населення та суб`єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків і т.п.

Так, ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно з ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію І склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені товариства у межах, встановлених статутом товариства і законом.

Виконавчий орган товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Членом виконавчого органу товариства може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність і не є членом наглядової ради чи ревізійної комісії цього товариства.

Права та обов`язки членів виконавчого органу товариства визначаються Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

Особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Посадові особи органів товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

Згідно ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов`язані:

додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;

виконувати свої зобов`язання перед товариством, у тому числі ті, що пов`язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом

не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші обов`язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Посадові особи органів товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.

Положеннями пункту 13.1. статуту ТОВ "Івеко-Буд", передбачено, що виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльності Товариства, є директор (одноосібний виконавчий орган).

Відповідно до пункту 13.2. статуту, директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Загальних зборів. Загальні збори можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належить їм, до компетенції директора.

Встановлено, що директор є матеріально відповідальною посадовою особою Товариства, в розумінні чинного законодавства України, та несе повну відповідальність за дію/ бездіяльність вчинену (утримання від вчинення) ним в період виконання ним своїх посадових обов`язків.

Зібрані матеріали та фактичні дані свідчать, що ТОВ "Івеко-Буд" було доведено до банкрутства саме з вини посадової особи, яка відповідно до норм спеціального Закону про банкрутство та положень Статуту Боржника була зобов`язана приймати необхідні управлінські та організаційні рішення для запобігання банкрутству.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ГК України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

За ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За ч. 1,2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Статтею 4 КУзПБ передбачено, що засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника.

У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов`язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства.

Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Натомість, ОСОБА_1 , що був керівником, засновником та учасником, заходів щодо недопущення банкрутства не виконував, здійснював укладання договорів, які в подальшому не виконувались, що призвело лише до нарощення кредиторської заборгованості.

Так, укладання договорів з виконання послуг призвели до появи кредиторської заборгованості перед АТ "Ощадбанк", ПП "Сучасна комп`ютерна школа", ТОВ "Спецмонтаж-2016", Міністерством оборони України, Управлінням житлово - комунального господарства та капітального будівництва Вознесенської міської ради, Квартирно - експлуатаційним відділом м. Миколаєва, указані обставини були предметом судового розгляду, у результаті чого Господарським судом Миколаївської області винесено ряд рішень.

Така діяльність в подальшому, неминуче призвела до виникнення грошових зобов`язань, стійкої неплатоспроможності і як наслідок банкрутства юридичної особи - боржника.

Дії відповідача, якими боржника доведено до банкрутства, полягають в укладенні договорів з контрагентами щодо виконання робіт, які боржником, за керування ОСОБА_1 , не виконувалися, поважних чи взагалі будь-яких причин невиконання взятих на себе зобов`язань ані боржником, ані керівником та засновником боржника суду не наведено.

Зважаючи на вищевказані дані, суд дійшов висновку про наявність ознак доведення до банкрутства підприємства, адже усі кошти, отримані Боржником від кредиторів використані ТОВ "Івеко-Буд" не за цільовим призначенням, без мети отримання прибутку, що мало наслідком втрату платоспроможності та банкрутство цього товариства.

Наведені судом доводи спростовують твердження АТ "Ощадбанк" щодо відсутності доказів на обгрунтування поданої заяви.

Щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності боржника та виконання зобов`язань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, керівником (засновником, учасником) Банкрута станом на час відкриття справи про банкрутство є гр. ОСОБА_1 . До цього згідно відомостей реєстраційної справи, першим керівником та засновником Боржника був гр. ОСОБА_1 .

Керівництвом боржника дій по погашенню дебіторської заборгованості та направлення коштів на погашення вимог кредиторів не здійснювалось.

Судом не встановлено, а відповідачем Крупенко не надано доказів, які б свідчили про будь-які непереборні обставини, в результаті яких ТОВ "Івеко-Буд" набуло стану неспроможності. Дії керівника та інших заінтересованих осіб банкрута були свідомі та послідовні, адже використання коштів кредитора на неіснуючі роботи та послуги підтверджено судовими рішеннями та іншими доказами.

Наведені судом доводи спростовують твердження АТ "Ощадбанк" щодо можливості притягнення до відповідальності інших осіб, окрім Крупенка, оскільки указана особа згідно даних ЄДРЮОФОП була засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Івеко-Буд".

Щодо розміру субсидіарної відповідальності

Визначаючи розмір вимог, які можуть бути покладені на відповідача, суд виходить з даних реєстру вимог кредиторів та враховує майнові активи у ліквідаційній масі.

За звітом ліквідатора майнових активів, що можуть бути включені до ліквідаційної маси не виявлено, тому ліквідаційна маса не сформована у зв`язку з відсутністю будь-яких майнових активів, що підтверджено актами інвентаризації, які надані розпорядником майна до матеріалів справи, дебіторську заборгованість списано як безнадійну (за відсутності первинної документації та спливом строку позовної давності).

Таким чином, вартість ліквідаційної маси ТОВ "Івеко-Буд" на даний час дорівнює - 0,00 гривень, а встановлена судом заборгованість Боржника перед кредиторами - 70392375,11 грн. (з урахуванням визнаних судом вимог у попередньому судовому засіданні, рішення суду у справі № 915/742/21(915/17/22), визнаних 12.06.2023 грошових вимог).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

Рішенням Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) від 11.12.2018 по справі Лекич проти Словенії (Lekic v. Slovenia) Суд визнав, що «директор повинен був знати і передбачати можливі наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності. Той факт, що, як директор і засновник, за наявності ознак банкрутства компанії не вжив заходів до визнання компанії банкрутом в рамках процедури неспроможності, фактично продовжив її існування як юридичної особи, незважаючи на неможливість виконання зобов`язань, не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці. Відповідно заявник не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань.»

Із змісту наведеного рішення ЄСПЛ вбачається, що для визначення наявності вини керівника (засновника) юридичної особи слід виходити з об`єктивних обставин діяльності юридичної особи та об`єктивних дій (поведінки) керівника (засновника), що відображає концепцію «об`єктивної вини» та «поведінкової теорії». Це означає, що особа, яка взяла на себе функції організації та управління юридичною особою, її трудовими і фінансовими ресурсами, є освіченою економічно (юридично, фінансово) особою; має приймати розумні та виважені рішення (діяти добросовісно); передбачати перспективи і наслідки діяльності підприємства (не використовувати свої управлінські та правові можливості на шкоду кредиторам); при настанні об`єктивного банкрутства - заявити до суду про неспроможність; подальше здійснення діяльності при неплатоспроможності (збільшення боргів) є неприпустимим (не здійснювати сумнівних та фраудаторних дій).

Поведінкова теорія безпосередньо пов`язана з принципом добросовісності як основою цивільного права (п. 6 ст. 3 ЦК). Це основна засада, певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Недопустимість зловживання правом та заборона використання власності на шкоду людині і суспільству чи з метою завдання шкоди іншій особі передбачені ст. 5 ГК України, статтями 13, 619, 1166 ЦК України, ст. 13 Конституції України, іншими нормами законодавства України.

До об`єктивних обставин правопорушення Крупенка відносяться дії і бездіяльність, що вчинені ним, а саме: невжиття заходів щодо захисту інтересів підприємства; укладення договорів з контрагентами щодо виконання робіт, які боржником, за керування ОСОБА_1 , не виконувалися без поважних на те причин, дій щодо ресруктуризації боргу не вжито.

Здійснюючи правосуддя у цій справі суд, на підставі встановлених фактичних обставин і їх правової оцінки дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 діяв недобросовісно, вчинив правопорушення у виді доведення до банкрутства ТОВ "Івеко-Буд", власником та керівником якого він був. Ознаками доведення до банкрутства є свідомі, цілеспрямовані та винні дії, здійснення яких доведено у цій справі, та якими Крупенко , володіючи правом давати обов`язкові для боржника вказівки та змогу діяти від імені підприємства на свій особистий розсуд та іншим чином визначати дії підприємства як засновник (учасник, керівник), зловживаючи своїми правами, довів ТОВ "Івеко-Буд" до банкрутства, завдавши майнової шкоди кредиторам, за яку він є відповідальним, на суму - 70392375,11 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз досліджених судом обставин вчинення протиправних дій керівника боржника дає підстави суду вважати, що ліквідатором доведено такі елементи складу цивільного правопорушення як: протиправна поведінка; збитки (шкода) кредиторам; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою).

В свою чергу ОСОБА_1 не довів відсутність своєї вини у завданні шкоди кредиторам.

Верховенство права - це принцип панування права в суспільстві, змістом якого є ідея соціальної справедливості, свободи, включаючи норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно приписів статті 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При встановлених судом обставинах, суд доходить висновку, що захисту підлягають інтереси кредиторів у цій справі і інтереси держави (публічні інтереси).

Діяльність та поведінка ОСОБА_1 не відповідає принципу добросовісності в комерційній практиці, отже він не може отримати з цієї ситуації вигоду у вигляді звільнення від зобов`язань.

Згідно частини 6 статті 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Законом встановлено наслідки у виді відповідальності за зловживання цивільними правами, що завдали шкоди кредиторам при доведенні до банкрутства.

Зокрема, частиною 2 ст. 61 КУзПБ встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Приймаючи рішення у справі, суд зазначає, що наявних у справі матеріалів достатньо для того, аби забезпечити юридичну визначеність і остаточність, оскільки вони забезпечили досягнення справедливості, були встановлені на підставі належних і допустимих доказах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Керуючись ст. 2, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд" арбітражного керуючого Пляки С.В. вих. 02-01/84 від 28.07.2022 з урахуванням доповнень про покладення субсидiарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновникiв та керiвникiв.

2. Покласти субсидiарну вiдповiдальнiсть за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд" (код ЄДРПОУ 39295837) на керівника та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд" - ОСОБА_1 (ідентифiкацiйний код НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифiкацiйний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко-Буд" (код ЄДРПОУ 39295837; вул. Херсонське шосе, 96/1, м. Миколаїв, 54028) 70392375,11 грн. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

4. Наказ видати після спливу строку на оскарження судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано після виходу судді з відпустки - 22.06.2023.

Суддя Т.М.Давченко