Рішення

від 21.06.2023 по справі 916/1144/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1144/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,

розглянувши справу № 916/1144/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» (63421, Харківська область, Чугуївський район, с. Бірки, вул. Набережна, буд. 52; код ЄДРПОУ 43589966)

до відповідача: Комунального підприємства «Стадіон «СПАРТАК» (65012, Україна , Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 79; код ЄДРПОУ 22489444)

про стягнення 42 307,77 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача Морозова О.С.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Стадіон «СПАРТАК» про стягнення 72 316,33 грн заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 291 від 21.02.2022 (далі Договір), з яких: 71 898,72 грн основного боргу за період з липня по вересень 2022 року, 393,97 грн пені та 23,64 грн відсотків річних.

В обґрунтування позову вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» умови Договору виконувалися належним чином, а відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати спожитої електричної енергії за період: липень-вересень 2022 за Договором не виконав.

Посилається на п. 5.7. Договору, згідно з яким сторони погодили, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду.

Зазначає, що рахунки на оплату спожитої електричної енергії у липні-вересні 2022 року направлені позивачем поштою (листом з описом вкладення та зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення), та отримані відповідачем 13.02.2023. Всупереч погоджених умов Договору, відповідач не здійснив повну оплату отриманих послуг протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунків.

Звертає увагу, що строк оплати отриманих послуг сплив 20.02.2023 та, як наслідок, з 21.02.2023 у відповідача виникло прострочення оплати заборгованості і саме з цієї дати позивач має право нараховувати відповідачу штрафні санкції та вимагати їх сплати.

Ухвалою від 03.04.2023 позовну заяву (вх. № 1191/23 від 22.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів відправлення позовної заяви з додатками відповідачу листом з описом вкладення.

05.04.2023 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 10.04.2023 позовну заяву (вх. №1191/23 від 22.03.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1144/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.05.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.

09.05.2023 за вх. № 15268/23 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на форс-мажорні обставини.

Вказує, що відповідач є комунальним підприємством, створеним Одеською міською радою для задоволення міських суспільних потреб. Основною метою діяльності підприємства є створення умов для організації та проведення масових оздоровчих, фізкультурних, спортивних, видовищних та інших заходів, сприяння зміцненню здоров`я громадян, формування здорового способу життя, всебічному та гармонійному розвитку особистості. Основними видами діяльності КП «Стадіон Спартак» є функціонування спортивних споруд та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Тобто, основними джерелами доходу підприємства є проведення масових заходів на територій стадіону та надання в оренду власного майна, так як орендованого майна на балансі підприємства не значиться.

Звертає увагу, що з моменту укладення Договору та в подальшому до липня місяця 2022 року підприємство виконувало взяті на себе зобов`язання у повному обсязі.

Крім того зазначає, що фактична заборгованість за електричну енергію становить 61 898,81 грн, а не суму, яку вказує позивач.

Вказує, що у зв`язку з агресією, яку розв`язала Російська Федерація проти України, відповідач втратив можливість для здійснення своєї статутної діяльності та отримання відповідного прибутку.

Крім того, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України були прийняті закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», прийнято рішення Одеської міської ради «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», на підставі яких частина орендарів майна відповідача звільнена від сплати орендної плати, а іншій частині орендна плата зменшена до 50 відсотків на період дії військового стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії. Саме за цих форс-мажорних обставин платежі за Договором, зазначені в позові, почали здійснюватися із відповідним запізненням.

Разом із тим, як вказав представник відповідача, відповідно до п.п. 12,1, 12.2, 12.3 укладеного Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань згідно з Договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Посилаючись на ст. ст. 233 ГК України та 551 ЦК України, вказує, що стягнення додаткових коштів з відповідача в умовах воєнного стану може суттєво вплинути на майновий стан відповідача та унеможливити виконання певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та інших виплат.

До відзиву було додано копії актів приймання-передачі електричної енергії, підписаних та скріплених печатками позивача та відповідача (а.с. 60-63), а саме: № 634 від 30.04.2022 на суму 4 222,48 грн, № 730 від 31.05.2022 на суму 4 365,36 грн, № 900 від 30.06.2022 на суму 4 222,48 грн, № 1098 від 31.07.2022 на суму 159 051,76 грн, № 1281 від 31.08.2022 на суму 30 008,56 грн, № 447 від 30.09.2022 на суму 41 890,16 грн, № 598 від 30.10.2022 на суму 11 881,60 грн.

Також, було додано копії платіжних документів (а.с. 64-69), а саме: № 71 від 22.06.2022 на суму 4 222,48 грн, № 86 від 18.07.2022 на суму 8 587,84 грн, № 103 від 16.08.2022 на суму 50 000,00 грн, № 111 від 25.08.2022 на суму 22 051,76 грн, № 123 від 16.09.2022 на суму 15 000,00 грн, № 132 від 30.09.2022 на суму 20 000,00 грн, № 142 від 20.10.2022 на суму 11 500,00 грн, № 161 від 21.11.2022 на суму 11 881,60 грн, № 164 від 23.11.2022 на суму 8 000,00 грн, № 170 від 30.11.2022 на суму 15 000,00 грн, № 28 від 23.02.2023 на суму 17 500,00 грн, № 46 від 29.03.2023 на суму 10 000,00 грн.

Протокольними ухвалами судове засідання декілька разів відкладалося на 14.06.2023 та 21.06.2023.

Ухвалою від 14.06.2023 позивача в порядку ст. 120 ГПК України було повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а також запропоновано надати пояснення щодо здійснених відповідачем платежів за спожиту електричну енергію по спірному Договору.

20.06.2023 за вх. № 20254/23 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він повідомив, що відповідачем, після подання позовної заяви, здійснювалась оплата наявної заборгованості.

Так, представник позивача зазначив, що станом на 20.06.2023 у відповідача наявна заборгованість виключно за спожиту у вересні 2022 р. електричну енергію на суму 41 890,16 грн.

21.06.2023 за вх. № 20464/23 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції № 90 від 19.06.2023 на суму 20 008,56 грн, яка свідчить про сплату частини заборгованості по Договору.

Ухвалою від 21.06.2023 провадження у справі закрито в частині стягнення з відповідача 30 008,56 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

21.06.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.02.2022 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» як постачальником та відповідачем Комунальним підприємством «СТАДІОН «СПАРТАК» як споживачем було укладено Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 291, згідно з п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Строк постачання електричної енергії: по 31.12.2022 (п. 2.3. Договору).

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього Договору (п. 3.1. Договору).

Згідно підписаної відповідачем заяви-приєднання до умов договору, яка є додатком № 1 до Договору (а.с. 29-30), початком постачання електричної енергії є 01.03.2022.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

У відповідності з комерційною пропозицією (а.с. 31):

- ціна (тариф) електричної енергії: 3,76 грн з урахуванням ПДВ;

- спосіб оплати: по факту;

- строк оплати рахунку: споживач оплачує за фактично спожиту електричну енергію протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії;

- споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, щодо яких є прострочення, за кожен день прострочення;

- термін дії Договору: з моменту укладення по 31.12.2022.

В п. 5.7. Договору сторони погодили, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду.

Згідно п. 5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (пп. 1 п. 6.2 Договору).

Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію (пп. 1 п. 7.1. Договору).

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату електричної енергії за розрахунковий період з липня по вересень 2022 року (а.с. 35, 37, 39), які разом з актами приймання електричної енергії (а.с. 36, 38, 40) були направлені відповідачу поштою (листом з описом вкладення та зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення), та отримані останнім 13.02.2023 (а.с. 14).

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вже було зазначено, ухвалою від 21.06.2023 провадження у справі закрито в частині стягнення з відповідача 30 008,56 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 41 890,16 грн заборгованості за спожиту у вересні 2022 року електричну енергію, а також 393,97 грн пені та 23,64 грн відсотків річних.

Згідно з Актом приймання-передачі електричної енергії № 447 від 30.09.2022 позивач передав, а відповідач прийняв 11 141 кВт/год електричної енергії на суму 41 890,16 грн.

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спожитої у вересні 2022 року електричної енергії, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 41 890,16 грн підлягають задоволенню.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 зазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було зазначено, Договором та комерційною позицію сторони узгодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів, щодо яких є прострочення, за кожен день прострочення.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за прострочення сплати заборгованості.

Суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені, вважає його правильним та обґрунтованим.

Водночас, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Крім того, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України були прийняті Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», 29.06.2022 прийнято рішення Одеської міської ради «Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану», на підставі яких частина орендарів майна відповідача звільнена від сплати орендної плати, а іншій частині орендна плата зменшена до 50 відсотків на період дії військового стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії (а.с. 70 (зворот) 75).

Відповідач зазначає, що платежі за Договором почали здійснюватися із відповідним запізненням саме через дані форс-мажорні обставини.

Відповідно до п.п. 12,1, 12.2, 12.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань згідно з Договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно із частиною першою статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1, адресованого невизначеному колу осіб, Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної) сили: військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 29.09.2020 у справі № 909/1240/19 (909/1076/19), тощо).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Так, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів понесення позивачем або іншими учасниками господарських відносин збитків в результаті прострочення виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати заборгованості за Договором, ступеня виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань з огляду на добровільні часткові сплати заборгованості, балансу інтересів обох сторін, а також наведених відповідачем у відзиві доводів щодо отриманого ним листа від 15.05.2022 № 36 (а.с. 70), суд відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України вважає можливим зменшити розмір нарахованої відповідачу пені до 5 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 23,64 грн 3% річних, з приводу яких суд зазначає наступне.

Як унормовано приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» (63421, Харківська область, Чугуївський район, с. Бірки, вул. Набережна, буд. 52; код ЄДРПОУ 43589966) до Комунального підприємства «Стадіон «СПАРТАК» (65012, Україна , Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 79; код ЄДРПОУ 22489444) про стягнення 42 307,77 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Стадіон «СПАРТАК» (65012, Україна , Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 79; код ЄДРПОУ 22489444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЕНЕРДЖИ» (63421, Харківська область, Чугуївський район, с. Бірки, вул. Набережна, буд. 52; код ЄДРПОУ 43589966) 41 890,16 грн заборгованості, 5,00 грн пені, 23,64 грн 3% річних, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 21 червня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков