Рішення

від 22.06.2023 по справі 918/30/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/30/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" (вул. Джерельна, 22 А, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 40457809) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 105 780 грн 00 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

02.01.2023 на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС", у якому позивач, посилаючись на Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ № 103 від 11.02.2015, Порядок здійснення габаритно - вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних малин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ № 879 від 27.06.2007, Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою КМУ № 30 від 18.01.2001, Правила дорожнього руху України, Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ № 198 від 30.03.1994, ст. ст. 1, 6, 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрований в Міністерстві юстиції України № 363 від 14.10.1997, ст. ст. 87, 92, Цивільного кодексу України, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", ст. ст. 4, 20, 27, 41, 44, 56, 123, 164, 176 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 105 780 грн 00 коп. плату за проїзд автомобільними дорогами транспортним засобом вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні/

Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.06.2020 посадові особи управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на підставі направлення на рейдову перевірку № 009071 від 29.05.2020 на 434 км а/д М-06 "Київ-Чоп" провели габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MERSEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом марки РАNAV NS1 3625 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 (вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" ).

Проведена перевірка встановила перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, про що складено довідку № 034640 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.06.2020 та акт № 034507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020, акт № 214571 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.06.2020.

За даними вказаних документів проведено розрахунок № 34507 від 04.06.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 34507 від 04.06.2020, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 3 530,60 Євро, що еквівалентно 105 780 грн 00 клоп. згідно з курсом НБУ станом на 04.06.2020 за 1 євро 29,9609.

07.07.2020 Управлінням трансбезпеки у Рівненській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 204553, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" накладено штраф у розмірі 34 000 грн 00 коп., враховуючи те, що відповідач 04.06.2020 на 434 км а/д Київ-Чоп о 06:45 год. допустив порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 16 ст. 30 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Ухвалою від 05.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/330/23. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 31.03.2023.

Ухвалою від 31.01.2023 відкладено розгляд справи на 14.02.2023.

02.02.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.03.2023 представник ТОВ "БЕТОНЕКС ПЛЮС" ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить особистий підпис адвоката Пузирка О.О.

13.02.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити його представника у судове засідання, внаслідок зайнятості у іншій справі, а саме 914/2538/22 у Господарському суді Львівської області.

Ухвалою від 14.02.2023 відкладено розгляд справи на 07.03.2023.

07.03.2023 від представника відповідача надійшли клопотання:

- про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 460/3976/23;

- про розгляд справи № 918/30/23 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 07.03.2023 клопотання представника ТОВ "БЕТОНЕКС ПЛЮС" з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - залишено без задоволення. За ініціативою суду здійснено перехід до розгляду справи № 918/30/23 за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті - підготовчим засіданням. Розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі. Відкладено підготовче засідання на 28.03.2023.

28.03.2023 від представника відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження до вирішення справи № 460/7480/23.

Ухвалою від 28.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "БЕТОНЕКС ПЛЮС" від 07.03.2023 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/3976/23. Відкладено підготовче засідання суду (та розгляд клопотання представника відповідача від 27.03.2023 про зупинення провадження у даній справі) на 18.04.2023. Встановлено Державній службі України з безпеки на транспорті строк на подання пояснень щодо клопотання представника відповідача від 27.03.2023 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 460/7480/23 - до 17.04.2023.

10.04.2023 від представника позивача надійшло клопотання/заява із запереченнями проти задоволення клопотання відповідача від 28.03.2023 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 460/7480/23.

12.04.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви про скасування постанови № 204553.

Ухвалою від 18.04.2023 продовжено за ініціативою суду процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів - до 05.06.2023. Відкладено підготовче засідання суду (та розгляд клопотання представника відповідача від 27.03.2023 про зупинення провадження у даній справі) на 09.05.2023.

05.05.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 460/7480/23.

Ухвалою від 09.05.2023 у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" вх. № 1516/23 від 27.03.2023 про зупинення провадження у справі № 918/30/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 460/7480/23 - відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі № 918/30/23. Призначено справу № 918/30/23 до судового розгляду по суті на 23.05.2023. Постановлено провести судове засідання 23.05.2023 по справі № 918/30/23 у Господарському суді Рівненської області із представником позивача Процюк Вірою Валеріївною в режимі відеоконференції (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

23.05.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 23.05.2023 розгляд справи відкладено на 22.06.2023. Зобов`язано адвоката Пузирка О.О. надати докази документального підтвердження поважності причин його неявки у судове засідання 23.05.2023.

21.06.2023 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли додаткові пояснення у справі.

22.06.2023 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання/заява у якій представник позивача просить суд провести судове засідання без участі його представника.

22.06.2023 позивач та відповідач у справі не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання, що підтверджується довідкою про надіслання на їх офіційні електронні адреси ухвали від 23.05.2023.

Під офіційною електронною поштою розуміється адреса електронної пошти, яка вказана користувачем в ЄСІТС, що складається з складається з ідентифікатора, позначки "@" та доменного імені.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач при зверненні до суду у своїх процесуальних документах вказував свою електронну адресу mkm-beton@ukr.net. Дана адреса не містить доменного імені @mail.gov.ua, а відтак не є офіційною електронною адресою, а є особистою поштовою адресою сторони відповідача.

При цьому виходячи із практики Верховного Суду, у тому випадку, якщо особа, звертаючись до суду, в заяві або по суті справи, або в заяві з процесуальних питань, вказала свою електронну пошту, яка не є офіційною, то слід вважати, що вона погоджується на отримання повідомлення саме на цю електронну пошту, тобто, діє презумпція обізнаності - особа має цікавитися, чи отримала лист.

Отже, суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Таку позицію висловив Верховний Суд у справі 759/14068/19, постанова від 30.11.2022.

Отже суд прийшов до висновку, що учасник Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" бажає, щоб ці засоби комунікації (електронна адреса mkm-beton@ukr.net) використовувалися судом.

Крім того, про час, дату та місце проведення судового засідання 23.05.2023 представника позивача повідомлено під звукозапис у судовому засіданні 23.05.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та зважаючи на наявність вказаної заяви позивача, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.

Водночас судом встановлено, що адвокат відповідача Пузирко О.О. не виконав вимоги ухвали від 23.05.2023 та не надав суду докази документального підтвердження поважності причин його неявки у судове засідання 23.05.2023.

Про причини неявки свого представника у судове засідання 22.06.2023 відповідач не повідомив.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.06.2020 посадові особи управління Укртрансбезпеки у Рівненській області на підставі направлення на рейдову перевірку № 009071 від 29.05.2020 на 434 км а/д М-06 "Київ-Чоп" провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом із здійсненням габаритно-вагового контролю відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 01.01.2020 до 07.06.2020

Під час перевірки 04.06.2020 був зупинений транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом марки РАNAV NS1 3625 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 .

Як вбачається із товарно-транспортної накладної № 886 від 03.06.2020, вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС".

Водночас згідно з свідоцтвом про реєстрацію НОМЕР_3 вказаний транспортний засіб належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС".

У результаті перевірки було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на строєні осі складало 32, 37 т при допустимих 22 т, навантаження на загальну масу 49, 73 т (при допустимому 40 т), що підтверджується копією талона про зважування від 04.06.2020.

Проведена перевірка встановила перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.

За результатами перевірки було складено:

- довідку № 034640 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.06.2020;

- акт № 034507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020;

- акт № 214571 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.06.2020, яким зафіксовано порушення.

За даними вказаних документів проведено розрахунок № 34507 від 04.06.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 04.06.2020 виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм п. 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879), а саме:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де:

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В - відстань перевезення, км;

К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10% - К = 2; від 10% до 40% - К = 3; більш ніж 40% - К = 5).

Згідно з розрахунком № 34507 від 04.06.2020 за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 3 530,60 Євро, що еквівалентно 105 780 грн 00 клоп. згідно з курсом НБУ станом на 04.06.2020 за 1 євро 29,9609.

У вказаному розрахунку зазначено, що: платник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС"; розрахунок виконаний в євро; проплату провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку; ПДВ не обкладається; перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний орган Укртрансбезпеки.

07.07.2020 Управлінням трансбезпеки у Рівненській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 204553, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" накладено штраф у розмірі 34 000 грн 00 коп., враховуючи те, що відповідач 04.06.2020 на 434 км а/д Київ-Чоп о 06:45 год. допустив порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 16 ст. 30 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Повідомлення про розгляд справи 07.07.2020 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс" рекомендованим листом від 25.06.2020 за № 47842/34/24-20. (чек від 26.06.2020). В свою чергу згідно з вимогами п. 29 Порядку № 1567, копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. Рекомендованим листом від 09.07.2020 за № 50741/34/24-20 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс" надсилалась копія постанови № 204549-204553 від 07.07.2020.

Враховуючи зазначене, судом встановлено факт надсилання копії постанови рекомендованою кореспонденцією Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс"

Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" з листом № 53988/34/24-20 від 21.07.2020, в якому просило сплатити розрахунок плати за проїзд великовагового/габаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, про що свідчить фіскальний чек від 27.07.2020.

Відповідно до п. 311 Порядку № 879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Однак як встановлено судом відповідачем не сплачено за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у загальному розмірі 3 530,60 Євро, що еквівалентно 105 780 грн 00 коп. згідно з курсом НБУ станом на 04.06.2020.

Відповідач у встановлений законом строк не сплатив 105 780 грн 00 коп.

Відповідно до листа Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) від 29.09.2020 № 153928, наявна постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 63122168, встановлено фактичне виконання рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом, відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому відповідач оскаржив у судовому порядку до Рівненського окружного адміністративного суду постанову Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 204553 від 07.07.2020 (справа № 460/7480/23).

Згідно зі сталою судовою практикою, яку підтверджено починаючи з постанови Великої Палати Верховного суду у справі 820/1203/17, за своєю природою сплата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Враховуючи зазначене, вирішення адміністративної справи № 460/7480/23, не впливає прямо на предмет позову по справі № 918/30/23, оскільки плата за проїзд не є штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі. При цьому, факт скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 204553 від 07.07.2020 у сумі 34 000 грн, як наслідок не може бути прямою підставою скасування плати за проїзд великоваговим транспортним засобом, що є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідач у справі № 918/30/23 не вчинив дій, спрямованих на подання суду відповідних доказів на спростування відомостей, зафіксованих актом № 034507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Під час розгляду справи № 918/30/23 відповідач стверджував, що зважування проводилось невідомим приладом, а відтак документи що надані позивачем не можуть бути доказом достовірного та точного зважування і встановлення за його результатами показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонекс Плюс".

21.06.2023 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позивач вказує, що попередньо, відповідачем усно було порушено питання, щодо приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі ВА-20 К-023 та копії свідоцтва про Державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009. Відповідач вважає, що Додаток № 3 не відповідає результатам державної повірки. Позивач вказує, що в матеріалах справи міститься свідоцтво про Державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 № 187 ваг автомобільних для зважування в русі ВА-20 К-023 № 013. Львівського науково-виробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації (ДП «Львівстандартметрологія». Відповідно до цього Свідоцтва виробник фірма «МЕЛОПТ». Призначення (галузь застосування ЗВГ) для вимірювання маси в русі. У Свідоцтві зазначено, що вага автомобільна для зважування в русі ВА-20, К-023, № 013 визнаний таким, що відповідає середньому класу точності згідно ГОСТ 29329-92. До Свідоцтва додано Додаток Д (для різних мір та вимірюваних пристроїв), у якому зазначено СПД Виробник ПП «МЕЛОПТ», заводський № 013. Ваги автомобільні для зважування в русі ВА-20 Е-023. Даний додаток Д містить результати державної повірки, що здійснювалась ф-ї ДП «Львівстандартметрологія». Свідоцтво і додаток № 3 зазначають, однаковий заводський номер № 013, однакового виробника ПП «МЕЛОПТ», вимірювальний прилад, що є сертифікованим. При цьому немає іншого додатку до Свідоцтва № 187.

Суд виснує, що твердження представника відповідача, висловлені ним усно у судовому засіданні не підтверджені наявними доказами, а обставини на які посилався адвокат Пузирко О.О. не знайшли свого відображення у матеріалах справи та під час судового розгляду не підтвердились. Тому суд не може покласти вищевказані пояснення в основну прийнятого рішення.

При цьому судом встановлено, що аргументи на які посилається позивач у додаткових поясненнях від 21.06.2023 від Державної служби України з безпеки на транспорті також не знайшли свого відображення у матеріалах справи. Документи, що стосуються приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі ВА-20 К-023 та копії свідоцтва про Державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 в матеріалах справи № 918/201/23.

При цьому стосовно доводів відповідача про те, що довідка та акти позивача не містять найменування, характеристик вимірювального та зважувального обладнання, яке використовувалось при проведенні габаритно-вагового контролю належного відповідачу транспортного засобу, слід зазначити, що зазначення таких відомостей у довідці та актах, форма яких наведена у додатках до Порядку №1007/1207, не передбачено згаданим Порядком.

Також, як вбачається із довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 034640 від 04.06.2020, проведення вагового контролю (безпосередньо зваження) здійснювалось самим перевіряючим інспектором, без залучення оператора вагового комплексу, а скріплення підпису посадової особи Укртрансбезпеки печаткою за формою довідки, затвердженою Порядком №1007/1207, не передбачено.

Аргументи учасників справи про наявність/відсутність порушень при зважуванні транспортного засобами не стосуються предмету даного спору та могли б стосуватися предмету спору при оскарженні акту № 034507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020.

Поряд із цим Постановою КМУ від 30.08.2017 №671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» було скасовано пункт 19 Порядку №879, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

Затверджена форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також форма довідки не містить вимог щодо зазначення відомостей щодо вимірювального та зважувального обладнання, яке застосовувалось при здійсненні габаритно- вагового контролю, щодо пункту проведення габаритно-вагового контролю, швидкості зважування. Печатка вагового комплексу відсутня у довідці від 034640 від 04.06.2020, оскільки зважування проводилось лише посадовою особою Укртрансбезпеки, що входить до його повноважень.

Суд констатує, що акт № 034507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" у встановленому порядку не оскаржило, хоча така процедура прямо передбачена законодавством, зокрема, Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

Оскільки акт № 034507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020 є дійсним, не оскаржений у судовому порядку, відтак суд із наявних матеріалів справи встановив порушення відповідачем норм закону, а саме факт того, що перевезення проводилось без оформлення дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, ст. 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Перевезення вантажу виконувались з перевищенням норм понад 20 % - , а саме загальна маса 49, 73 т (при допустимих 40, 00 т.) осьового навантаження на строєну вісь 32, 37 т (при допустимих 22, 00 т.).

Отже, так як в матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, складені працівниками Укртрансбезпеки, зокрема, довідка № 034640 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.06.2020; акт № 034507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2020; акт № 214571 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.06.2020, яким зафіксовано порушення; розрахунок № 34507 від 04.06.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, при цьому відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортними засобами, які ним використовувались, є обґрунтованою заявлена позивачем позовна вимога.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач після зважування привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто перевищення габаритно-вагових параметрів не було усунуто перевізником.

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення подільного вантажу, які відповідачем не були виконані.

Розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування з перевищенням нормативів вагових параметрів відповідач також не оскаржив.

Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. ч. 2 - 5 ст. ст. 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пп. 4 п. 2, п. 3 Порядку (в редакції, чинній на момент здійснення контролю), габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт з визначенням виду порушення, а також розміру адміністративно-господарського штрафу, що застосовується до автомобільних перевізників.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

За змістом п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (в редакції, чинній на момент здійснення контролю), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Згідно з п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п. 26 Порядку № 879).

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (абз. 2 п. 27 Порядку № 879).

Відповідно до абз. 1 п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку № 879).

Відповідно до п. 31 Порядку № 879, при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох - та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно з п. 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.12.1998 за № 128/2568, врегульовано, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.12.1998 за № 128/2568 врегульовано, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з ч. 3 ст. 5 ГК - України, суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 ГК України).

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є: плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 225 ГК України, законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку (п. 37, 41 Порядку № 879).

Визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 926/16/19 від 12.02.2020 та № 917/210/19 від 12.02.2020.

У відповідності до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог а відповідач заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи, що відповідачем не було надано жодних належних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, водій якого надавав послуги відповідачу з перевезення вантажу, в тому числі дозволу, котрий надає право на рух з перевищенням габаритних або вагових обмежень, зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд у розмірі 105 780 грн 00 коп. відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, відповідно, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" (вул. Джерельна, 22 А, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 40457809) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Рівн.обл/Рівнен.міс.тг/22160100 р/р UA978999980313181216000017527, банк: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код ЄДРПОУ 38012494) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 105 780 (сто п`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНЕКС ПЛЮС" (вул. Джерельна, 22 А, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 40457809) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, Київ 135, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "27" червня 2023 року

Суддя Романюк Ю.Г.